Тема 13. ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ І ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
План
1. Поняття цивільно-правової відповідальності
2. Форми і види цивільно-правової відповідальності
3. Умови цивільно-правової відповідальності
4. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
1. Цивільно-правові порушення не можуть залишатися безкарними. Тому за невиконання чи за неналежне виконання договірних зобов’язань, порушення абсолютних прав (право власності, авторського права, особистих немайнових) настає відповідальність.
Під цивільно-правовою відповідальністю розуміють невигідні наслідки майнового характеру, які настають для осіб, допустили цивільні правопорушення. Цивільно-правова відповідальність завжди має майновий характер. Вона може виступати у формі відшкодування збитків, сплати штрафу, пені, неустойки, втрати завдатку.
За підставами вимкнення вирізняють договірну та делікатну відповідальність.
Договірна відповідальність має місце, коли одна зі сторін не виконала чи неналежно виконала умови договору. Міри договірної відповідальності можуть бути передбачені як законом, так і безпосередньо договором.
Недоговірна та деліктна відповідальність випливає безпосередньо із правопорушення і за відсутності укладеного між порушником і потерпілим договором.
Якщо суб’єктів відповідальності більше одного, то цивільно-правова відповідальність може мати дольовий, солідарний або субсидіарний характер.
Дольова або часткова відповідальність визначається відповідальність, коли дві або більше особи відповідають перед кредитором у рівних частках, якщо інше не передбачене законом чи договором.
Солідарна відповідальність характеризується тим, що за вимогою кредитора на будь-якого кредитора на будь-якого боржника може бути покладена відповідальність у повному обсязі. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором. Так, у ст. 1190 ЦК зазначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Субсидіарна відповідальність (її ще називають додатковою) має місце тоді, коли у зобов’язанні беруть участь два боржника, один з яких є основним, а другий - додатковим.
Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або не дав відповідати на пред’явлену вимогу в розумовий строк, кредитор має право пред’являти вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Сутність субсидіарної відповідальності полягає у тому, що умовою притягнення до відповідальності додаткового боржника є неможливість повністю чи частково отримати задоволення від основного боржника.
2. Під формою цивільно-правової відповідальності розуміють форму вираження додаткових обтяжень, що покладають на правопорушника.
Найпоширенішою формою відповідальності є відшкодування збитків. Під збитками розуміють:
1) втрати, яких особа зазнала внаслідок знищення або пошкодження її речі, а також ті витрати, до яких вона примушена у зв’язку з необхідністю відновити своє порушене право (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Наприклад, готель не отримав планового прибутку у зв’язку з тим, що змушений був ремонтувати зіпсований постояльцем номер; внаслідок несвоєчасного ремонту транспортного засобу, який не вийшов на лінію, автотранспортне підприємство не отримало прибутку.
Неустойкою вважається передбачена договором, законом або іншими правовими актами грошова чи інша встановлена у договорі майнова цінність, яку боржник зобов’язаний сплатити або передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання ним основного зобов’язання.
У співвідношенні зі збитками відповідальність може бути обмеженою, повною і підвищеною.
За загальним правом шкода, що завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується у повному обсязі. Водночас, у законодавстві чи договорі сторони можуть передбачені випадки, коли розмір відповідальності боржника може бути обмежено або збільшено.
Особливості відшкодування моральної шкоди встановлені статтями 276, 1167, 1168 ЦК та окремими нормативними актами.
3. Сукупність умов, які необхідні для виникнення при настанні цивільно-правової відповідальності, називають складом цивільного правопорушення.
За загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає при наявності таких умов (підстав):
- протиправність;
- шкода;
- вина;
- причинний зв’язок.
Протиправною є поведінка, яка порушує норму або умови укладеного між контрагентами договору. Протиправними можуть бути не лише дії, а й бездіяльність. Наприклад, ветеринар не надав своєчасно допомоги худобі, яка захворіла; зберігач не потурбувався, щоб захистити майно від дощу та ін.
Шкода може бути заподіяна і правомірними діями. Так, правомірними вважаються дії щодо здійснення прав та виконання обов’язків (наприклад, працівники санепідемстанції знищують хворих тварин; пожежники, гасячи пожежу, заливають сусідні квартири), при згоді потерпілого на заподіяння шкоди (потерпілий попросив зламати сарай, щоб побудувати гараж); при протиправній поведінці самого потерпілого (шкода заподіяна у стані необхідної оборони).
Протиправність є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності, тому її називають юридичною підставою відповідальності.
Під шкодою у цивільному праві розуміють загибель, втрату або зменшення певного майнового чи немайнового блага.
Майнова шкода може настати як у вигляді:
а) реальних збитків (витрат, які особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа понесла або повинна понести для відновлення порушеного права - наприклад, витрати, пов’язані із ремонтом автобуса після дорожньо-транспортної пригоди);
б) упущеної вигоди (доходи, які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене - прибуток, втрачений автотранспортним підприємством у зв’язку з тим, що автобус був знятий з лінії і протягом трьох днів перебував у ремонті).
Причинний зв’язок - це об’єктивно існуючий зв’язок між протиправною поведінкою боржника і невигідними наслідками, які настали. Так, замовлені на Новий рік ялинки були відвантажені з порушенням строків - у березні поточного року. Тут причинний зв’язок між діями постачальника і збитками замовника очевидний.
Вина боржника. Вина - це психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідку. Залежно від того, чи бажав правопорушник настання протиправних наслідків, вирішується питання щодо поділу вини на дві форми: умисну чи необережну.
Необережну вину у цивільному праві традиційно поділяють на легку (просту) необережність та грубу необережність. Під простою (легкою) необережністю розуміють таке ставлення особи до своєї поведінки, коли вона не передбачала і не бажала таких наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи із конкретних обставин, об’єктивно могла і зобов’язана була їх передбачити.
Груба необережність має місце, коли особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути.
Скажемо, особа залишила корову пастися біля залізничного переїзду, не потурбувавшись прив’язати її.
Незважаючи на поділ вини у цивільному праві на умисну, просту (легку) необережність (необачність) та грубу необережність, ця класифікація не впливає на вирішення питання щодо стягнення збитків, оскільки вони повинні відшкодовуватися у повному обсязі за наявності будь-якої форми вини.
На відміну від кримінального права, де діє презумпція невинності, а у цивільному - діє презумпція винності боржника, тобто зобов’язана особа вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.
На відміну від кримінально-правової, цивільно-правова відповідальність може настати і без вини, якщо це прямо передбачено законом чи договором.
4. Загальними підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є непереборна сила (форс мажор) та випадок (казус).
Непереборна сила - це надзвичайна і непереборна за даних обставин подія, настання якої неможливо було передбачити і відвернути доступними засобами. Під поняття непереборної сили підпадають як руйнівні сили природи (землетрус, повідь), так і деякі суспільні явища (військові дії, масові заворушення, страйки тощо).
Казус - це обставина, яка свідчить про відсутність вини контрагентів. Цю обставину хоча і можна відвернути, але її неможливо передбачити. Так, ательє своєчасно не виконало замовлення наречених, оскільки вночі зловмисники проламали дах ательє і викрали матеріал, з якого треба було шити весільні сукні.
Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника (ст. 616 ЦК).