Причини злочинної поведінки
Для кримінології стало аксіомою твердження, що причиною злочинної поведінки є складна взаємодія внутрішніх, об'єктивних умов та внутрішніх суб'єктивних факторів, тобто оточення та особистості. Тим самим оточення та особистість отримують рівну кримінологічну оцінку, а поведінка являє лише наслідок цієї взаємодії.
З'ясування причин злочинної поведінки дозволяє значно краще пізнати причини злочинності, дає можливість робити широкі соціальні узагальнення, визначати ті загально соціальні явища та процеси, які раніше не звертали на себе належної уваги в першу чергу через недостатнє вивчення факторів, які породжують окремі злочини.
Основним пунктом у вивченні будь-якої особистості є розуміння її як цілісного утворення, як єдності всіх якостей, які відображають взаємозв'язок та взаємозалежність особистості і соціальної сфери, в якій ця особистість живе і виховується і в якій себе проявляє. Зрозуміло також, що жодна з людських якостей, яка взята ізольовано, не визначає поведінки та її направленості, що всі якості індивіда напряму чи ні зв'язані одна з одною. Однак вивчення особистості як цілісного утворення являє собою не аналіз складових, а виявлення її основної якості, якій притаманні можливості системоутворення і в силу цього визначаючої інші її особливості та поведінку в цілому. Такою якістю може бути, наприклад, агресивність, яка обумовлює і сприйняття оточуючого світу, і характер поведінки, і його направленість.
Ті, соціальні фактори, які породжують злочинність в цілому, в кожному окремому випадку визначають злочинну поведінку наступним чином: по-перше, вони створюють несприятливі умови для формування особистості в сім'ї, школі, інших учбових, а також трудових колективах, неформальному спілкуванні; по-друге, вони створюють ті зовнішні умови, які можуть сприяти такій поведінці. І в одному, і в іншому випадку вони конкретизуються та індивідуалізуються.
Сформувавшись, засвоївши визначені норми та стандарти поведінки, погляди та цінності, суб'єкт на кожному етапі свого життя, на кожну виникаючу ситуацію реагує у відповідності з цими засвоєними нормами. Причому поява нових факторів у взаємодії із зовнішніми обставинами здатна внести іноді істотні корективи в коло уявлень суб'єкта, і на нову ситуацію він може вже реагувати інакше. На думку М.І. Єнікєєва, ті особистісні особливості, які сформувались з початком соціалізації особистості і в подальшому закріпились в ній, дають можливість зрозуміти причини злочинної поведінки. Зокрема, вони визначають відношення особи до різних ситуацій [3,11].
Таким чином, можна говорити про наявність суб'єктивної причини злочинної поведінки, яка об'єктивно існує і соціально обумовлена. Тут видно переростання зовнішньо соціального у внутрішньо суб'єктивне. Наприклад, економічні та соціальні несприятливі умови в країні активно впливають на контекст розвитку сім'ї, групи чи окремих людей, на відносини між ними, створюють труднощі та перепони в їх житті. Проходить відповідне виховання особистості, відторгнення її від нормальних зв'язків та відносин, формування такої особистісної особливості, як тривожність характеру.
Перехід від загальносоціального до індивідуального стається по соціально-психологічним каналам і механізмам, т. б. шляхом спілкування між людьми. Проте, тут виникає дуже складне, але в науковому і в практичному відношенні дуже цікаве питання: чи змінюється при вказаному переході роль криміногенних обставин, наприклад, чи не настає переростання всіх чи деяких з них із причин в умови, і навпаки? М.І. Єнікєєв стверджує, що такого переростання звичайно не трапляється, т .б. ті обставини, які породжували скоєння окремих злочинів, слугують лише сприятливим фоном для діяльності викривленої особистості злочинця. [3,12]
М.І. Єнікєєв демонструє сказане на такому прикладі. На будівництві (чи на фабриці) відсутня охоронна сигналізація та ще й міцно спить нічний сторож, призваний охороняти матеріальні цінності, чим користуються зловмисники. Чи являється це причиною крадіжки з названого об'єкта? На погляд вченого, звичайно, ні, оскільки одних людей недостатня охорона може стимулювати на скоєння крадіжки, інших — прийняти термінові міри по усуненню такого положення, а треті ж спокійно пройдуть мимо. Тепер ускладнімо проблему і поставимо питання так: чи являється погана охорона матеріальних цінностей причиною повальних крадіжок у даному регіоні? Схоже, теж ні, хоча ця обставина достатньо серйозна. Справа в тому, що причини злочинності в цілому слід шукати у великих соціальних протиріччях та конфліктах, а не в організаційних чи технічних упущеннях, нехай навіть дуже суттєвих.
Масштабні соціологічні протиріччя, індивідуалізуючись в мотивах, викликають конкретні злочини. Вивчення негативних соціальних процесів, які викликають злочинність, дає розуміння не тільки самих цих процесів, але й тих факторів, які виступають в якості причин окремих злочинів. Наприклад, можливості для пояснення причин злочинності можуть з'явитися при вивченні кримінальної (криміногенної) мотивації окремих злочинів. Зрозуміти причини злочинності допоможе також врахування того, що серед злочинців розповсюджені такі негативні особистісні особливості, як відчуженість, асоціальність, жорстокість, підвищена тривожність, тому можна припустити, що в суспільстві є умови, які формують і підтримують саме ці особливості. У зв'язку з цим звертають на себе увагу економічні, культурні та інші явища, які характеризують життя суспільства у цілому і приводять до злочинної поведінки в кожному конкретному випадку. На думку М.І. Єнікєєва саме в цих явищах, а не в природних якостях людини закладені причини злочинної поведінки, хоча ігнорувати вище вказані якості не слід. Причинами злочинної поведінки, а не причинами злочинності вчений вважає і співвідношення соціальних та біологічних факторів [3,13].