СУТНІСТЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЕТИКИ У МЕНЕДЖМЕНТІ

Навчальний матеріал з дисципліни

“ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ”

Тема ХV

Укладач:

доцент Осадчук І.В.

Херсон - 2006

ТЕМА 15. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЕТИКА У МЕНЕДЖМЕНТІ (7, 7*, 5‘ год.)

План

Сутність відповідальності та етики у менеджменті.

Зміст різних видів відповідальності.

Переваги та недоліки соціальної відповідальності.

Етична поведінка як сукупність вчинків та дій людей.

Практичне заняття з теми (2, 2*, -‘ год.):

Практичне заняття № 24 - Відповідальність та етика у менеджменті (2, 2*, -‘ год.)

Знати:

1. Сутність відповідальності та етики у менеджменті.

2. Зміст юридичної відповідальності.

3. Поняття соціальної відповідальності, її переваги та недоліки.

4. Яка поведінка вважається етичною.

5. Причини неетичної поведінки.

Уміти:

1. Розробляти заходи щодо забезпечення етичної поведінки підлеглих.

2. Етично поводитись.

Джерела інформації:

Електронний конспект лекцій з дисципліни, 8 [с. 141 - 157], 10 [с. 299 -304], 11 [с. 122 - 130].

Самостійна робота з теми (3, 3*, 5’ год.):

Питання теми для самостійного вивчення:

1. -.

Знання і навички, якими необхідно оволодіти:

Студенти повинні

уміти:

- визначати етичну й відповідальну поведінку менеджерів різних підприємств.

Види навчальних завдань для самостійної роботи:

1. Підготовка до практичного заняття:

- самостійне опрацювання матеріалу лекції (складання схеми-конспекту);

- опрацювання інших джерел інформації.

2. Виявлення (методом спостереження) підприємств регіону, менеджери й власники яких поводять себе етично й відповідально.

Форма контролю:

1. Усне опитування на практичному занятті.

2. Перевірка результатів дослідження.

3. Тестування на практичних заняттях.

Література:

1. Конспект лекцій.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ №27(2, 2* год.)

Тема: Відповідальність та етика у менеджменті (2, 2*, -‘ год.)

План

Сутність відповідальності та етики у менеджменті.

Зміст різних видів відповідальності.

Переваги та недоліки соціальної відповідальності.

Етична поведінка як сукупність вчинків та дій людей.

СУТНІСТЬ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ЕТИКИ У МЕНЕДЖМЕНТІ

Діяльність у сфері бізнесу пов’язана не лише з досягненням економічного результату, який вимірюється обсягами виготовленої продукції та рівня прибутку підприємства. Кожна організація функціонує в економічному просторі, де діють певні закони, склалися певні моральні устої, принципи, культура, тому менеджери повинні будувати свої стосунки на засадах етики, виявом якої є дотримання правил і норм партнерства, конкурентної боротьби, турбота про ділову репутацію фірми та людей, причетних до неї. Етика – норми поведінки, сукупність загальноприйнятих юридичних та моральних правил, вимог, які людина ставить перед собою або яких вимагає від неї оточення.

У менеджменті поняття “норма” використовують у двох значеннях:

1. Правила поведінки організації, обумовлені законами або іншими документами, що мають правову силу (наприклад, наказ).

2. Звичайний, загальноприйнятий, обов’язковий порядок поведінки колективу організації.

Таким чином, можна стверджувати, що організація функціонує в в межах офіційних і суспільних норм.

Офіційні норми – це соціально видані закони і нормативи, що регулюють усі сторони діяльності організації.

Так, закони встановлюють порядок створення і реєстрації організації, умови наймання робочої сили й оплати праці, використання природних ресурсів, перелік товарів, які можна продавати в інші країни, які і скільки треба платити податків і багато іншого. Організація зобов’язана виконувати ці закони і нормативи, інакше вона буде притягнута до відповідальності аж до повного припинення її діяльності.

Суспільні норми розглядаються як незалежна змінна, що є результатом суми індивідуальних і колективних уявлень про цінності, принципи й манеру поведінки, сповідувані членами організації. Ці норми можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження.

Беручи до уваги те, що в кожній конкретній організації працюють люди, які керуються у своїй поведінці особистими цінностями, поглядами, домаганнями, переконаннями щодо добра і зла, а також суспільними нормами, встановленими місцевою громадою, яка втілює у них звичаї, домінуючі установки, вірування, або суспільством, що має свою культуру, вплив якої позначається на стилі їх повсякденного життя (так, наприклад, в минулому канібалізм, недопустимий у європейців, був нормою в деяких народів Африки), можна з упевненістю говорити про те, що набір цих норм в організаціях, які діють в Україні і Китаї буде різним. Мало того, відрізнятимуться суспільні норми поведінки організацій, що діють в сільській місцевості і в місті, в Херсоні і в Києві, тощо.

Суспільні норми поведінки людей в організації як системі відносин між людьми, що здійснюють діяльність для досягнення спільних цілей, випливають з трьох передумов:

- там, де групуються люди, часом виникає субкультура або культура,

- кожна культура розвиває неписані, часто невисловлені норми і взаємні очікування, що впливають на поведінку колективу,

- люди сьогодні готові скоріше самі розвивати і формувати культуру, членами якої вони є, ніж пасивно сприймати і відображати задану культуру.

Суспільні норми є частиною “культури організації”, відповідно до якої організація будує свої стосунки з суспільством. Згідно з цими нормами організації мають вести свої справи відповідно до суспільних очікувань. Разом з цим, саме на основі цих норм суспільство визначає етику поведінки організації.

Система суспільних норм конкретної організації формується за такою схемою:

Порушення суспільних норм спричиняє відповідальність організацій. Однак, ця відповідальність відрізняється від відповідальності, спричиненої порушенням офіційних норм.

Дотримання офіційних і суспільних норм поведінки, питання відповідальності організації перед законом і перед суспільством мають дуже велике значення у роботі підприємців і менеджерів. Кожна організація використовує у своїй діяльності матеріальні, фінансові та трудові ресурси держави і тому повинна усвідомлювати свій обов’язок нести відповідальність перед суспільством, спрямовуючи частину своїх доходів та зусиль на його благо і вдосконалення.

Для успішного управління організація повинна вміти при­стосовуватися і відгукуватися на проблеми, які виникають в соціальному середовищі, щоб зробити це середовище більш сприятливим для організації. Витрати на відповідальність виправдані кращим відношенням суспільства до фірми. Це повинно вести до підвищення лояльності спожи­вачів до виробників продукції, зниження рівня регулюючого втручання держави та загального покращення стану суспільства.

1. ЗМІСТ РІЗНИХ ВИДІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Серйозною проблемою теорії і практики менеджеризму є протиріччя між комерційною ефективністю корпорацій і рівнем соціального добробуту суспільства. Мова йде про те, що висо­ким економічним показникам господарської активності фірм далеко не завжди відповідають зміни в соціальному становищі населення. Адже, відомі приклади, коли діяльність корпорацій веде до погіршення якості життя людей. Проте, саме добробут людей, а не корпоративні переваги здавна розглядалися як пріоритетна мета, основоположний принцип справедливого управління в суспільстві.

Друкер підкреслював: «В цьому суспільстві менеджмент зі своїми завданнями, відповідальністю, практикою займає цент­ральне положення, будучи потребою, вкладом і предметом дослідження та пізнання».

Комерційні інтереси менеджерів і акціонерів співпадають: і ті й інші вбачають ціль корпорації в максимізації прибутку. Акціонерів мало хвилює все інше, але інтереси менеджменту простягаються за їх межі: вони турбуються виживанням корпо­рації як організації. У даному випадку системи цінностей акціонерів і менеджерів можуть не співпадати.

Сьогодні у повсякденній роботі менеджерів все більше місця займають громадські справи і питання соціальних змін. Експерти ме­неджменту підкреслюють, що соціальні проблеми сьогодні такі ж важливі, як і питання прибутку, хоча в недалекому минулому бізнесмена цікавив лише прибуток. Сучасні організації повинні спрямувати частину своїх ресурсів і зу­силь на користь місцевих товариств, в яких функціонує підприємство, його підрозділи та суспільство в цілому.

Американські спеціалісти в галузі менеджменту очікують, що в майбутньому менеджмент буде фор­муватися під дією соціальних пріоритетів над метою бізнесу. Вже є менеджери, які в своїй діяльності орієнтуються на суспільну мету і беруть на себе більшу відповідальність перед суспільством за результати приватно-підприємницької практи­ки, ніж це було властиво попереднім професійним управлінцям або власникам.

Поступово в очах суспільної думки видозмінюється і сам статус менеджменту. Раніше вважали, що менеджмент - це пев­на система влади, а нині він виступає як важливий ресурс суспільства.

Сучасний менеджмент не може ігнорувати справедливі ви­моги трудящих щодо поліпшення свого соціального становища.

Прийшло усвідомлення того факту, що конструктивна соціальна політика фірм і корпорацій - не вид благодійної діяльності, а інвестиція в персонал, в соціальний потенціал ви­робництва, значимість якої для майбутнього важко переоцінити.

Готовність організації відгукнутися на потреби суспільства, жертвуючи при цьому короткостроковим прибутком називається соціальною відповідальністю. Під цю категорію підпадає вкладення в будівництво лікарень і шкіл, філантропічні програми, безпеку і високу якість продукції без забруднення навколишнього середовища тощо.

Не викликає сумніву, що прибуток всеж дуже важливий для виживання організації. Якщо вона не здатна вести справу прибу­тково, то питання соціальної відповідальності стає академічним. Але організації завжди повинні вести свої справи у відповідності до суспільних очікувань.

Важливо також підкреслити, що не слід думати, нібито на соціально відповідальну поведінку здатні тільки великі ор­ганізації. Організація по прибиранню сміття або підприємство, яке торгує піццою і яке стало спонсором спортивної команди, і маленьке оброблювальне підприємство, яке дозволяє школярам екскурсії для ознайомлення з його роботою, - всі вони є соціально відповідальними.

Соціальна відповідальність регулюється:

- впливом на організацію соціально-культурних чинників, властивих конкретному суспільству,

- відносинами організації з місцевою громадою,

- цінностями, які поділяються всіма членами організації, а також віруваннями й переважаючими установками,

- особистими цінностями, поглядами і домаганнями, переконаннями щодо добра і зла.

Соціальна відповідальність є похідною тих особистих цінностей, які випливають з етики менеджерів та підлеглих їм працівників. Суспільство, будь-яка організація чи група працівників визначає свою етику поведінки. Під етикою по­ведінки слід розуміти сукупність вчинив та дій людей, які відповідають тим нормам моралі, свідомості чи порядку, що склались у суспільстві або до яких воно прямує. Як стверджує В. Т. Шатун, на думку сучасних фахівців з менеджменту, основним елементом етики бізнесу або ділової етики є проблема соціальної відповідальності бізнесу.

У сучасній теорії менеджменту соціальна відповідальність виражається такими категоріями:

- соціальні зобов’язання організації розуміються як її соціально відповідальна поведінка і виявляються в тому, що її керівництво відповідальне перед своїми працівниками, акціонерами і державою за прибуткове ведення бізнесу, а також за участь організації у соціальному забезпеченні населення;

- соціальна взаємодія ;

- соціальна чуйність .

Взаємозв’язок відповідальності та етики, а також їх роль в загальних рисах ілюструє схема:

Юридична відповідальність разом із соціальною є джерелом етичної поведінки. Від неї залежить реалізація функцій, якість методів менеджменту і, відповідно, результативність та коректність управлінських рішень. Саме цьому система менеджменту реагує на соціальні потреби суспільства.

Отже, у процесі діяльності організації виділяють два види відповідальності підприємця та менеджера:

1) юридична відповідальність – це дотримання конкретних законодавчих актів, інструкцій, положень, які визначають межі, норми, засади функціонування організації.отримання прибутку за допомогою діяльності, обмеженої рамками законів

2) соціальна відповідальність – це добровільна реакція організації на соціальну проблему суспільства.

Юридичну відповідальність спричиняють офіційні норми.

Соціальну відповідальність спричиняють суспільні норми.

У розвинутому західному суспільстві та бізнес середовищі зокрема, соціальна відповідальність компаній та корпорацій сприймається, якщо як неналежне, то якнайменш як загальновідома практика. На великих і малих підприємствах працівники ознайомлені із корпоративною стратегією щодо благодійної діяльності, пересічні співробітники беруть участь у благодійних акціях. За Радянських часів заводи та підприємства також брали „шефство” над дитячими будинками, інтернатами та конкретними особами, які потребували допомоги. Бурхливі зміни останнього десятиріччя в українському суспільстві в цілому на підприємствах зокрема дуже часто не залишали місця для благодійності. Зараз ставлення до благодійності, спонсорства та філантропії змінюється від відсутності уявлення у бізнес- представників щодо такої діяльності до надання реальної допомоги різноманітним організаціям та установам.

В Україні низка бізнесових компаній останнім часом розпочали здійснювати великі благодійні програми, зокрема, компанія „Avon” проводить акцію під назвою "Avon проти раку молочної залози"; компанія „Філіп Морріс Україна” впродовж кількох років виділяє значні кошти на лікування дітей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, одиноким престарілим пенсіонерам та інвалідам; компанія "Roshen" проводила акцію під зворушливим девізом "Українці. Від серця до серця!". І таких прикладів корпоративного спонсорства останнім часом стає все більше. Досвід діяльності регіональних благодійних організацій, зокрема, Донецького міського благодійного фонду „Доброта”, Волинської Фундації Князів Острозьких також свідчить про достатній філантропічний потенціал місцевого бізнесу.

12
• 3
• Далее ⇒