Підкласи займенникових слів
У новітньому мовознавстві займенникові слова співвіднесені з чотирма класами самостійних частин мови і розподілені між ними, що виявилося у кваліфікації їх як займенникових іменників, займенникових прикметників, займенникових числівників і займенникових прислівників. У зв’язку з цим можна говорити про узагальнено-вказівну семантику кожної окремої групи:
3. 1. Займенникові іменники (він, вона, воно, я, ти, ми, ви, все, хто, дехто, ніхто, що, щось, абищо, ніщо) у структурі речення виконують формально-синтаксичні функції підмета і сильнокерованого другорядного члена речення і семантико-синтаксичні функції суб’єкта, об’єкта, служать засобом зв’язку речень. Займенникові іменники не містять конкретної назви предмета і вказують на певні предмети лише в конкретній ситуації. Іменниковість розгляданих займенників виявляється і в наявності у них притаманних іменникові морфологічних категорій, хоча з деякими модифікаціями. Займенниковим іменникам, які становлять підклас іменників,, властиві категорії відмінка, числа й роду, і, крім того, і них чітко виявлена категорія істот-неістот [1, с. 188].
Залежно від того, яку семантичну функцію виконують займенникові іменники, їх варто поділити на групи:
1) особові займенникові іменники, що вказують або тільки на особу: я, ти, ми, ви, або й на особу і на не-особу він (вона, воно, вони);
2) зворотні займенникові іменники, які вказують на кого- або що-небудь, що є об’єктом, адресатом і под. власної дії або стану: себе, один одного;
3) питальні займенникові іменники: хто? що?;
4) відносні займенникові іменники, які омонімічні питальними займенниковим іменниками і виступають у структурі складного речення в ролі сполучного слова: хто, що;
5) неозначені займенникові іменники, що стосуються різного ступеня неозначеності особи чи не-особи: абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, хтось, щось, казна-хто, казна-що, хтозна-хто, хтозна-що, будь-хто, будь-що, хто-будь, що-будь;
6) узагальнювальні займенникові іменники з двома їхніми різновидами:
а) стверджувально-узагальнювальним: субстантивовані займенникові слова усе, усі, кожний (кожен), усякий (усяк);
б) заперечно-узагальнювальним: ніхто, ніщо, нікого, нічого [1, с. 189 – 190].
3. 2. Займенникові прикметники (цей, той, такий, мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, якийсь, кожний, усякий, який) дублюють типові морфологічні категорійні ознаки власне-прикметника і типову формально-синтаксичну функцію приіменникового валентно не поєднаного з опорним іменником другорядного члена речення та семантико-синтаксичну функцію атрибутивної синтаксеми і водночас відрізняється від власне-прикметників анафорично-вказівною функцією. Наприклад: Яким голосом, якими словами озватися до вас, щоб ви почули мою ніжну подяку сина? (О. Донченко); У всякого Мусія своя затія (Нар. творч.).
Семантика окремих займенникових прикметників відрізняється від семантики власне-прикметників своєю абстрактністю. Це виявляється в тому, що займенникові прикметники лише опосередковано позначають ознаки предмета, повязуючись із конкретною ситуацією, тоді як власне-прикметники безпосередньо називають ці ознаки [1, c. 202].
А ці типи варто розподілити на конкретніші, проте пов’язані з ними, розряди:
1) присвійні займенникові прикметники, що виражають належність предмета якійсь особі або іншій істоті: мій, наш, твій, ваш, їхній, їх, її, його, свій;
2) вказівні займенникові прикметники, які являють собою надзвичайно абстрактний розряд займенникових прикметів: цей, той, такий, оцей, отой, отакий;
3) питальні займенникові прикметники, що виражають запитання стосовно ознак предметів: який?, котрий?, чий?;
4) відносні займенникові прикметники, які переводять вихідне речення у приіменникову формально-синтаксичну позицію і виражають означальну функцію: який, котрий, чий;
5) неозначені займенникові прикметники, що передають чітко не окреслену ознаку предмета: деякий, декотрий, якийсь, котрийсь, який-небудь, будь-який, абиякий і под.;
6) означальні займенникові прикметники, які охоплюють неоднорідні ознаки предмета: сам (самий), інший;
7) узагальнювані займенникові прикметники з двома їхніми різновидами:
а) стверджувально-узагальнювальним: весь (увесь), усякий, кожний (кожен);
б) заперечно-узагальнювальним: ніякий,нікотрий, нічий;
8) ототожнювальні займенникові прикметники, що вказують на тотожність предметів: той самий, той же [1, c. 203].
Ототожнювальні займенникові прикметники формовані грамакалізованими сполуками займенникових прикметників із елементками на зразок часток.
3. 3. Займенникові числівники (стільки, стільки-то, скільки, скільки-небудь, скількись, хтозна-скільки, ніскільки, стільки ж) характеризуються узагальнено-кількісним значенням. Це підклас числівників, який дублює типові морфологічні категорійні ознаки власне-числівників та їхні формально-граматичні й семантико-синтаксичні функції. Відмінність займенникових числівників від власне-числівників виявляється в абсолютній нейтралізації морфологічних категорій числа й роду, у наявності додаткової функції – анафорично-вказівної [1, с. 208].
Їх можна розподілити на п’ять угруповань:
1) вказівні займенникові числівники: стільки, стільки-то;
2) питальні займенникові числівники: скільки?;
3) відносні займенникові числівники: скільки;
4) неозначені займенникові числівники: скільки-небудь, скількись, хтозна-скільки;
5) Заперечні займенникові числівники:ніскільки;
6) Ототожнювальні займенникові числівники: стільки ж. [1, с. 208 – 209]/
Наприклад: Учитель. Просте, звичайне слово, яке щодня повторюємо і ми, і наші діти. А скільки воно таїть у собі найкращих, незабутніх спогадів! Скільки пов’язано з ним вдячних перемог і звершень у кожної людини! (В Кучер).
3. 4. Займенникові прислівники (тут, там, туди, тепер, зараз, тоді, потім, досі, так, як, де, куди, чому, навіщо, подекуди, де-не-де, по-моєму, по-їхньому, скрізь, всюди, ніде, ніколи, так само, тоді ж) являють собою узагальнено-вказівний розряд прислівників на позначення ознаки ознак взагалі, яка у сфері мовленя наповнена конкретним змістом. У структурі речення виконують типову прислівникову формально-синтаксичну функцію придієслівного невалентно поєднаного, некерованого другорядного члена речення або детермінантного (приреченнєвого) другорядного члена речення і семантико-синтаксичну функцію обставинної синтаксеми [1, с. 209 − 210]. Наприклад: Зважені тут мова і народ, який міщан століттями годує (Л. Костенко)
Займенникові прислівники поділяються на такі функціональні розряди:
1) вказівні займенникові прислівники: тут, отут, там, отам, сюди, туди, звідси, звідти, звідтіля, тепер, зараз, тоді, потім, відтоді, відтепер, так, отак та ін.;
2) питальні займенникові прислівники: як? де? куди? звідки? звідкіля? коли? відколи? доки? поки? чому? навіщо?;
3) відносні займенникові прислівники: де, як, куди, звідки, звідкіля, коли, відколи, доки, поки, чому, навіщо;
4) неозначені займенникові прислівники: як-небудь, якось, де-небудь, десь, куди-небудь, кудись, звідки-небудь, звідкись, звідкілясь, казна-де, казна-куди, казна-звідки, хтозна-де, хтозна-куди, хтозна-звідки, подекуди, де-не-де, деінде, коли-небудь, колись, деколи, іноді, інколи, коли-не-коли, чомусь, новіщось і под.;
5) атрибутивні займенникові прислівники: інакше, по-іншому, по-всякому, тощо;
6) атрибутивно-присвійні займенникові прислівники: по-моєму, по-нашому, по-наськи, по-твоєму, по-вашому, по-їхньому, по-своєму;
7) узагальнювальні займенникові прислівники з двома їхніми різновидами:
а) стверджувально-узагальнювальним: скрізь, всюди, повсюди, повсюдно, звідусіль, звідусюди, завжди;
б) заперечно-узагальнювальними: ніяк, ніде, нікуди, нізвідки, ніколи, нізащо;
8) ототожнювальні займенникові прислівники: так само, так же, тут же, там само, там же, туди ж, звідти ж, тоді ж [1, c. 210].
Список використаної літератури:
1. Вихованець
2. ДЗЮМАН НАТАЛІЯ ПЕТРІВНА УДК 811.161.2’367.626 (043.3)СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА СФЕРА ЗАЙМЕННИКАВ СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ 10.02.01 – українська мова АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Київ – 2015)
3. Ожоган