II. Розподіл та збут продукції

1.Транспортування продукції. Транспортні можливості і оцінка витрат.

2.Зберігання товарних запасів. Рівень запасш, їх розміщення та швидкість обертання. Наявність та ємність складських приміщень.

3. Можливість доопрацювання, фасування та пакування товарів.

4.Продаж (за окремими товарами, збутовими територіями, варті­стю, типами покупців, посередників і каналами збуту).

III. Організаційна структура іменеджмент

IV. Маркетинг

1 .Дослідження ринку, товару, каналів збуту.

2. Стимулювання продажу, реклама, ціноутворення.

3. Нововведення.

4. Комунікаційні зв'язки та інформація. 5.Маркетинговий план і бюджет.

V. Фінанси

1. Фінансова стійкість і платоспроможність.

А.М. Виноградська. Основи підприємництва

2. Прибутковість та рентабельність (за товарами, регіонами, кана­лами збуту).

3. Власні та позичкові кошти, їхнє співвідношення.

Таким чином, важливою умовою для прийняття обґрунтованого підприємницького рішення є проведення попередніх досліджень та розрахунків. Це передбачає необхідність виявлення співвідношення між попитом та пропозицією на товар, прогнозування ціни, аналізу різних факторів, що впливаютьна обсяги господарської діяльності, визначення потреби в ресурсах, визначення можливого обсягу виробництва та реа­лізації продукції, проведення розрахунків витрат, податкових відраху­вань, валового доходу, точки беззбитковості, підприємницького ефек­ту (прибутку) від реалізації ідеї.

Попередні дослідження та розрахунки, експертну оцінку одержаних результатів можуть проводити: підприємець-власник (самостійно), заснов­ники, менеджери та інші фахіїщі фірми, сторонні організації, до послуг яких звертається підприємець при необхідності (кваліфіковані консуль­танти, науково-дослідні установи, фірми маркетинговихдосліджень).

1.6. Мотивація підприємництва

На будь-якому підприємстві та у підприємництві в цілому успіх значною мірою залежить від складу кадрів, їхніх мотиваційних стимулш. Адже кадри вирішують все. Межа між нарощуванням виробничих по­тужностей і банкрутством, покращанням і погіршенням, прогресом і застоєм, багатством і бідністю визначається саме людськими ресурса­ми та мотивацією, удосконалення яких — головний фактор вирішення соціальних, економічних, правових, організаційних проблем. Виграє у кінцевому підсумку завжди той, у кого більш дійова мотиваційна сис­тема. У зв'язку з цим, завдання кожного початківця, бізнес-справи та вже функціонуючого підприємця — забезпечити мотиваціїо на відповід­ному рівні.

Мотивація підприємництва—це спонукання людини до проваджен­ня підприємницької діяльністі.

Основними мотивами підприємницької діяльності є:

• матеріальна зацікавленість і бажання швидко розбагатіти; можливість одержувати пільги, надбавки, премії;

• прагнення до приватної власності, потреба панування, влади, впливу на інших, бажання бути завжди першим, конкурувати;

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

• можливість сформувати команду однодумців (засновників) для створення підприємства та ведення бізнесу, працювати у згур­тованому колективі;

• свобода у прийнятті управлінських ріїиень, самостійність дій;'

• реальна можливість отримати достойну посаду, перспективи професійної кар'єри, престижу, підвищення свого статусу у ділових колах та суспільстві;

• задоволеність характером та змістом роботи, умовами праці, можливістю здійснення творчої діяльності;

• незадоволеність роботою, яка була раніше (низька заробітна плата, сприятливий мікроклімат у колективі, незадоволеність своїм службовим становищем, значне віддалення місця знаход­ження роботи від місця проживання та ін.);

• потреба у спілкуванні з людьми, повазі, самовираженні;

• прагнення розповсюдити власний стиль та спосіб життя, свої інтереси на бізнес.

Мотивація є складовою людських стосунків, способом їхньої взає­модії. Ступінь цих стосунків у бізнесі залежить від якісних характерис­тик кадрів, культури і філософії підприємства, стилю управління, ха­рактеру організації господарської діяльності, системи стимулювання та умов праці.

Практика свідчить про те, як важливо підтримувати хороші людські стосунки, обстановку довіри і відкритості. Доброзичливе спілкування з підлеглими приносить фірмі реальні результати. Коли працшники задоволені відносинами у колективі та стилем управління, вони пра­цюють більш продуктивно. Отже, у людських стосунках потрібно по­єднувати у єдину систему три складові: керівництво з боку підприємця і менеджерів, спілкування та мотивацію праці.

Підприємницьке керівництво — це спроможність спонукати лю­дей до дії. Тип керівництва визначається вимогами поточного момен­ту, потребами, особистими якостями лідера, етичними нормами.

Завдання керівника-підприємця — не нав'язувати власні мотиви, ідеї, а переконувати партнерів по бізнесу, підлеглих у користі обраного виду господарської діяльності, його перспективності, можливості от­римання зиску. Підприємець, що запалює усіх своїм ентузіазмом, на­пружено працюючи сам, досягне більшого успіху, ніж той, хто лише де­монструє напоказ свою владу і використовує жорсткі засоби впливу, контролю, щоб примусити колектив працювати. Підприємці повинні вчитись розрізняти владу, тобто спроможність примусити будь-кого

А.М. Виноградська. Основи підприємництва________________ :

зробити щось, та керівництво, тобто здатність спонукати інших. Справжній лідер — той, хто допомагає людям виявити їхній внутрішній потенціал. Він, як правило, швидше забезпечить підвищення продук­тивності праці та прибутковості фірми.

Другою складовою сприятливого мікроклімату в підприємництві є спілкування як обмін інформацією між працівниками.

Під час розмов, обговорень ділових справ одночасно будуються особисті зв'язки та схеми взаємодії з працівниками різних організацій, які мають авторитет серед бізнесових кіл. Ефективне ділове спілкуван­ня, ввічливість, взаємоповага, відкритість, бажання йти назустріч має бути, з одного боку, між підприємцем та його персоналом, а з іншого -між керівником та представниками підприємницьких, державних, влад­них структур, громадських організацій. Це потрібно для розширення комерційних зв'язків, зміцнення позицій підприємства, підвищення іміджу фірми.

Третій фактор, що формує людські стосунки, — це мотивація праці робітників, яка передбачає створення стимулів для повної віддачі, за­безпечує зростання продуктивності. Мотиваційні засоби, які активізу­ють, спрямовують та підтримують самостійну поведінку працівника, підвищують його віддачу значно вище того рівня, який був би досягну­тий за допомогою вимог, тиску.

Розумний підприємець бере до уваги індивідуальні потреби робіт­ників і вміє переконувати їх у тому, що ці потреби реально можуть бути задоволені у рамках даного підприємства. Спонукальні мотиви до праці у підлеглих будуть посилюватись, якщо вони отримуватимуть пристой­ну заробітну плату з урахуванням вкладу кожного працівникаузагальні справи, коли вони відчувають відповідальність за виконану роботу та її результати.

Щоб посилити мотивацію підприємницької діяльності, забезпе­чити її активність, необхідно поставити цілі, які б дозволяли отримати результат (ефект). Це стосується як юридичних, так і фізичних осіб -суб'єктів підприємництва, які створюють власну справу, намагаються втілити у життя бізнес-ідею.

З мотивацією тісно пов'язане таке поняття, як моральний дух, який характеризує ступінь ставлення людини до своїх колег, керівника, підприємства в цілому. Те, як працівник відчуває себе на робочому місці, впливає на його моральний стан. На практиці деякі керівники вважа­ють, що продуктивність праці визначається лише об'єктивними умо­вами роботи: достатні ресурси для забезпечення нормального госпо-

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

дарського процесу, компетентні співробітники, ефективні організаційні структури, чіткі цілі та завдання. Але в сучасних умовах все більше ке­рівників усвідомлюють, що суб'єктивні умови теж можуть суттєво впли­вати на результати діяльності підприємства. До таких факторів відно­сяться:

• Справедливість. Моральний клімат у колективі визначає автори­тет людини за правдивими оцінками, виносить справедливі рішення у процесі обговорення питань управлінського, кадро­вого, організаційно-технологічного характеру, створення друж­ньої атмосфери, дає стимулдля просування по службі на основі досягнутих заслуг, оцінених об'єктивно.

• Визначеність. Цілі підприємства, структурних підрозділів, кож­ного робітника чітко сформовані у рамках загально фірмового планування та індивідуальних планів.

• Визначення заслуг. Працівники впевнені, що керівництво належ­но оцінює їхній вклад у роботу фірми.

• Зворотний зв 'язок. Трудовий персонал впевнений, що керівни-ку-підприємцю небайдужі їхні потреби, бажання, існуючі по­точні проблеми.

• Залученість'. Працівники знають, що вони вносять свій конкрет­ний вклад у досягнення загальних цілей підприємства.

Завдання підприємця саме й полягає у тому, щоб створити сприят­ливий мікроклімат у колективі. Той, хто знаходиться у хорошому мо­ральному стані, має бадьорий настрій, є лояльним, виявляє ентузіазм. У такому середовищі підприємцю легше використовувати засоби спо­нукання людей до ефективної праці.

Для того, щоб змістовно орієнтуватись у мотиваційному процесі, треба знати, які взагалі є теорії мотивації (рис. 1.11).

У практиці менеджменту і бізнесу існують такі основні теорії мо­тивації трудової діяльності:

• класична теорія мотивації;

• ієрархія потреб за Маслоу;

• теорія мотиваторів та гігієнічних факторів за Герцбергом;

• теорія мотивації за Мак-Клелландом; » теорія чекань;

• теорія справедливості.

Класична теорія мотивації — це теорія, згідно з якою гроші є єди­ним стимулом до трудової активності.

Ш

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

З цієї точки зору, люди — «економічні істоти», які працюють лише ддя того, щоб оплачувати їжу, одежу, житло. Аякщо рівень оплати праці дозволяє — придбати деякі предмети розкоші. Працівники отримають більше грошей, якщо будуть діяти відповідно з інтересами фірми.

Найбільший інтерес має теорія мотивації — ієрархія потреб за Мас­лоу, основними положеннями якої є:

• потреби, що є чіткою п'ятирівневою ієрархічною структурою;

• після того як потреба нижчого рівня задоволена, людина прагне до задоволення потреби більш високого рівня;

• коли ця потреба вже задоволена, її мотивуючий вплив припи­няється.

Американський психолог Абрахам Маслоу визнавав, що люди ма­ють різноманітні потреби, які можна об'єднати у струнку організаційну побудову залежно від їхньої значущості, зокрема:

1) фізіологічні потреби — це потреби в їжі, одежі, житлі;

2) потреба у безпеці та захисті—це потреба у захисті від фізіологіч­них проблем у майбутньому, наявність надійної роботи, можливість грошових накопичень, наявність системи медичного та соціального страхування, пенсійного забезпечення;

3) соціальні потреби — це потреба у спілкуванні з людьми, підтрим­ка з боку інших.

4) потреба у повазі та визнанні— це потреба у самоповазі і особистих досягненнях, компетентності, потреба у визнанні з боку оточуючих, отриманні відповідного статусу в суспільстві.

Потреба у самовираженні, самоутвердженні — це потреба розвитку, самореалізації своїх потенційних можливостей та зростання як особи­стості, усвідомлення значущості своєї роботи, відчуття задоволення від праці.

Згідно з вищевказаною теорією мотивації потреба найнижчого рівня потребує першочергового задоволення. Людина, яка відчуває го­лод, після їжі буде намагатись побудувати собі притулок. Проживаючи комфортно, у безпеці, людина потребує соціальних контактів. Далі — концентруються зусилля до визнання, реалізації внутрішніх здібнос­тей (рис. 1.12).

Теорія Маслоу зробила вагомий внесок у розуміння того, що є в основі прагнення людей до праці та має тісний зв'язок з мотивацією підприємницької діяльності, оскільки вищевказані потреби підштов­хують людей до праці, дають можливість спробувати себе в організації власної справи.

З Основи підприємництва "З

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

Для того, щоб стимулювати працівника, керівник-підприємець повинен знати потреби підлеглих, їхні бажання, вміння, позитивні та негативні риси. Знаючи це, легше активізувати діяльність працюючих, забезпечити можливість задоволення найважливіших потреб. Підприє­мцю слід ретельно спостерігати за своїми підлеглими, щоб вирішити, що є стимулятором трудового процесу стосовно конкретного праців­ника — члена колективу фірми. ,

Оскільки з часом потреби можуть змінюватись, то не можна розра­ховувати, що мотивація, яка спрацювала один раз, буде ефективно пра­цювати увесь час. Виходячи з цього, розглянемо деякі способи, за до­помогою яких керівники-підприємці можуть задовольняти потреби вищих рівнів у підлеглих під час здійснення підприємницької діяль­ності.

Так, для задоволення соціальних потребнеобхідно:

• надавати працівникам таку роботу, яка дозволила б їм спілку­ватися;

• створювати на робочих місцях дух єдиної команди;

• проводити з підлеглими періодичні наради, збиратись у не­формальній обстановці.

Для задоволення потреби у повазі слід:

• пропонувати підлеглим більш змістовну роботу;

• забезпечувати їм умови для досягнення позитивних результатів;

• високо оцінювати та заохочувати досягнуті результати;

• просувати перспективних, ініціативних, кваліфікованих пра­цівників по службових сходах.

Для задоволення потреби у самовираженні доцільно:

• забезпечувати підлеглим можливість для навчання, підвищення кваліфікації;

• надавати підлеглим складну, важливу, відповідальну роботу, яка вимагає від них повної віддачі, досвіду, кваліфікації;

• заохочувати та розвивати творчі здібності, новаторство, раціо­налізаторство, підтримувати перспективні проекти та ідеї;

• делегувати підлеглим окремі повноваження та права менеджера, керівника.

Поряд з позитивними моментами теорія мотивації Маслоу має певні недоліки, але це не зменшує її значення. Деякі економісти вва­жають, що просто не існує такої чіткої п'ятиступеневої ієрархічної структури потреб. Задоволення потреби низького рівня не призводить до автоматичної дії потреби наступного рівня.

з* ' ^ч 67

ШШШ^ШШ

А.М. Виноградська. Основи підприємництва _______________ ^________

< Основна критика теорії Маслоу зводиться до того, що в ній не врахо­вані індивідуальні особливості, розбіжності людей. Наприклад, для однієї людини найбільш важливими мотивами (потребами) діяльності до праці є фізіологічні потреби та потреба у самовираженні, і може не мати значен­ня задоволення соціальних потреб (контакти, комунікації). У зв'язку з цим, кершник-підпрйємець повинен знати, чомувіддає перевагу той чи інший працівнику системі винагород, що змушує будь-кого з підлеглих відмов­лятись від роботи наданому підприємстві, шукати нові трудові ніші.

Люди люблять різні блага, привілегії, і якщо підприємець хоче ефек­тивно управляти персоналом, він повинен знати їхні індивідуальні по­треби. А це буде впливати на посилення мотивуючих стимулів, активі­зацію діяльності кожного працівника та колективу в цілому, підвищення ефективності господарювання.

Підприємницька діяльність сприяє не лише задоволенню фізіо­логічних потреб. Вона надає можливість підприємцю стати учасником господарського товариства, співвласником за рахунок внесення вкла­ду чи купівлі акцій, Фінансове забезпечення потреб, постійна робота зміцнює впевненість і безпеку у майбутньому заробітку.

Підприємець задовольняє свої потреби у схваленні, спілкуванні, підтримці з боку колег, учасників підприємницького процесу. Він має можливість задовольняти потреби у повазі, самовираженні. Це вияв­ляється в отриманні цікавої та творчої роботи, бажанні взяти більшу відповідальність з тим, щоб довести спроможність досягнути успіху не лише для себе, але й для підприємства.

Серед відомих теорій мотивації є теорія мотшаторів тагігієнічних факторів за Герцбергом. Зміст основних положень: потреби поділяють­ся на гігієнічні фактори і мотиватори.

Мотиватори — це фактори людських відносин у бізнесі, які спро­можні посилювати мотивацію.

До них відносять: успіх, досягнення, визнання, високий ступінь відповідальності, просування по службі, можливості творчого і ділового зростання, роботу саму по собі.

Гігієнічні фактори — це особливості умов праці, які можуть мати дестимулюючий вплив тільки тоді, коли вони незадоволені.

Серед цих факторів — умови праці, заробіток та соціальне забезпе­чення, політика фірми, міжособистісні стосунки з керівниками і коле­гами, ступінь безпосереднього контролю за роботою.

Мотиватори відповідають потребам вищих рівнів, активно впли­вають на поведінку людей, є стимулом до трудової діяльності. Гігієнічні

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

фактори пов'язані з навколишнім середовищем, у якому здійснюється робота, а мотиватори — з самим характером та змістом роботи.

При відсутності або недостатньому ступені присутності гігієнічних факторів у людини виникає незадоволеність роботою. Наявність лише самих гігієнічних факторів не буде мотивувати працівників, однак дає задоволення та позитивно впливає на зростання продуктивності праці.

Для того, щоб ефективно стимулювати підлеглих, керівник пови­нен сам дійти до суті роботи, забезпечити наявність не тільки гігієнічних, але й мотивуючих факторів. Гігієнічні фактори можуть стати причиною незадоволеності працівників. Ефективність праці підви­щується за умови, коли гігієнічні фактори відповідають потребам пра­цюючих.

Модель теорії мотивації американського професора Фредерика Герцберга наведена на (рис. 1.13).

Інша теорія мотивації до трудової діяльності — це теорія мотивації за Мак-Клемандом, основними положеннями якої є:

• існування трьох потреб, що стимулюють людину—потреба вла­ди, успіху та соціальна потреба;

• у сучасних умовах особливо важливі саме ці потреби вищого по­рядку, тому що потреби нижчих рівнів, як правило, вже задо­волені.

Люди з потребою влади енергійні, хороші оратори, не бояться кон­фронтації, намагаються відстоювати свої позиції, вимагають до себе підвищеної уваги з боку оточуючих. Управління бізнесом найчасгіше приваблює саме таку категорію кадрового потенціалу, оскільки це дає можливість виявити та реалізувати свої здібності. Для того, щоб вияви­ти свш вплив, слід вже заздалегідь готуватись до зайняття вищих керів­них посад. Спочатку особистий вплив може бути основою лідерства у невеликих групах. Далі є шанси для лідерства у більшому колективі.

Позитивний образ влади повинен виявлятись у зацікавленості лю­дини в постановці завдань та кращому їх виконанні, наданні допомоги, взятті на себе ініціативи щодо забезпечення членів колективу способа­ми досягнення цілей, у формуванні серед колег впевненості, що у кінце­вому підсумку дозволяє ефективно працювати.

Потреба успіху пов'язаназ вдачею, досягненнями людини, підтвер­джує її статус, характеризує процес роботи. Люди з потребою успіху люблять ситуації, у яких вони можуть.взяти на себе особисту відпові­дальність за пошук вирішення проблеми та бажають, щоб досягнуті ними результати заохочувались цілком конкретно.

Ф

Мотиватори:

• досягнення;

• визнання;

• відповідаль­ність;

• робота сама по собі;

• просування по службі

Гігієнічні фактори:

• умови праці;

• зарплата та
соціальне
забезпечення;

• політика фірми;

• керівництво;

• міжособистісні
стосунки

ЗОНА НЕЗАДОВОЛЕНОСТІ

Рис. 1.13. Теорія мотиваторів та гігієнічних факторів за Герцбергом

Таким чином, щоб розвивати у людей потребу успіху, слід ставити перед ними посильні завдання, делегувати достатні повноваження для

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

того, щоб розв'язати проблеми, регулярно і конкретно заохочувати згідно з досягнутими результатами.

Люди з розвинутою потребою успіху цікавляться такою роботою, яка буде надавати їм можливості соціального спілкування. Вони люб­лять збиратись у компаніях, налагоджувати дружні стосунки, надавати допомогу іншим. Керівнику слід зберігати атмосферу, яка б не обме­жувала міжособистісні контакти, намагатись задовольнити їхні потре­би, збирати таких людей окремою групою.

Отже, теорія мотивації за Мак-Клелландом робить основний на­голос на потреби вищих рівнів. Стосовно фізіологічних потреб, він вва­жає, що їх взагалі не варто враховувати, оскільки ці потреби в цілому вже задоволені і не мають суттєвого мотивуючого впливу на трудову діяльність. Імовірно, з даним висловлюванням можна було б згодитись, беручи до уваги високий рівень життєзабезпеченості людей в економі­чно розвинених країнах.

Розглянемо такий приклад. Американська сім'я має середній (або високий) рівень доходів. Чоловік працює у підприємницькій структурі, має високооплачувану роботу. Його жінка впродовж кількох років не працювала, займаючись домашнім господарством. У неї виникла по­треба працевлаштуватись, ходити на роботу.

Основними мотивами трудової діяльності у жінки є не потреба у грошах, а потреба у спілкуванні з людьми, самовираження, задово­леність своїми успіхами в результаті виконання тієї чи іншої робо­ти.

Таким чином, уданому випадку для жінки-домогосподарки такий мотив до праці, як необхідність задоволення фізіологічних потреб, відпадає.

Останнім часом посилюється вплив теорії чекань, яка розроблена Девідом Надлером та Едвардом Лоулером. Теорія чекань - концепція, згідно з якою кількість праці, що витрачається робітником, залежить від очікуваної винагороди.

Для виконання даної роботи працівник заздалегідь бере до уваги такі фактори:

1. Наскільки він спроможний упоратись з певним завданням («Чи можу я це зробити?»).

2. Чи одержить він очікувану винагороду за виконану роботу («Якщо я її виконаю, то скільки я отримаю грошей?»).

З.Чи відповідає така винагорода затраченій праці («Чи варто док­ладати зусиль?).

Т

А.М. Виноградська. Основи підприємництва____ .____________________

Ця теорія розглядає різницю у мотивації праці з точки зору інди­відуальних особливостей людини. Кожен працівник по-своєму сприй­має складність завдання, цінність винагороди та їхню взаємозалежність.

Менеджер, підприємець може досягнути підвищення продук­тивності праці своїх підлеглих, якщо:

• визначені розміри винагороди, які задовольняють кожного ро­бітника;

• рівень продуктивності буде досяжним;

• встановлений взаємозв'язок між винагородою та віддачею;

• забезпечена достатня величина винагороди.

Уолтер Ньюсом розвинув теорію чекань, враховуючи в ній такі фак­тори:

• спроможність («Чи спроможний працівник добре виконати пев­ну роботу?»);

• впевненість («Чи впевнений він, що в змозі виконати завдан­ня?»)

• складність (Чи доведеться йому докладати багато зусиль, щоб впоратись з даною роботою?»);

• критерії («Чи розуміє він різницю між хорошою та поганою ро­ботою?»);

• довіра («Чи вірить він, що менеджер виконає свої обіцянки?»);

• відповідальність («Чи вважає він, що усі отримають однаково бажану винагороду за хорошу роботу і однаково менш бажану винагороду за погану?»);

• компенсація («Чи відповідає винагорода кращим результатам роботи?»);

• витрати («Чого варта працівнику хороша робота: від чого «де­шевше» відмовитись — від зусиль або від винагороди?»);

• взаємодія («Чи входить менеджер у ділові контакти з вико-
навцями-робітниками?»).

Мотивація праці робітника залежить від певних умов (продук­тивність, винагорода) та факторів, які враховуються при прийнятті рішення щодо виконання завдання (рис. 1.14).

Теорія справедливості — це теорія, згідно з якою люди суб'єктивно визначають співвідношення отриманої винагороди з докладеними зу­силлями, а потім поршнюють з винагородою інших працівників, що виконують аналогічну роботу.

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

1 1

о

І

«з

а

а*

«5

■

А.М. Виноградська. Основи підприємництва

Якщо виявляється дисбаланс та несправедливість, тобто людина вважає, що її колега отримав за таку саму роботу більшу винагороду, тоді у неї виникає психологічна напруга. У такій ситуації необхідно мо­тивувати цього робітника, зняти напругу і для відновлення спра­ведливості виправити дисбаланс. Можна також змінити обсяг робіт або рівень заробітку.

Отже, ті співробітники, які вважають, що їм недоплачують порівня­но з іншими, можуть почати працювати з меншою віддачею або нама­гатись підвищити винагороду. А ті, які знають, що їм переплачують, як правило, будуть підтримувати інтенсивність праці; вони не схильні змінювати свою поведінку та вид трудової діяльності.

1.7. Особистість підприємця та його ділові якості

Бізнес провадять ділові люди, зацікавлені в примноженні капіта­лу, у першу чергу власного. Водночас, через податкові відрахування поповнюється державна скарбниця і задовольняються потреби всього суспільства. Виконує цю операцію людина, яка хоче і може у запропо­нованих господарчо-моральних і правових умовах здійснювати підприє­мницьку діяльність. Це — людина справи.

Бізнес вимагає від учасника постійного напруження вольових, пси­хологічних і професійних здібностей особистості. Він дає можливість заробити більше, ніж на державному підприємстві. Але завжди при­сутній ризик втратити власні заощадження та час. Успішно вести спра­ви спроможний лише один з десяти. І причини тут не лише фінансові, але й особистісні (психологічні).

Деяким людям провадження бізнесу просто не рекомендується, оскільки вони не мають досвіду, не розуміються на маркетингу, менед­жменті, податковій системі, фінансових операціях, оформленні бухгал­терських звітів, рекламі та миттєво пускають гроші «на вітер». Багато хто розуміє, що саме діловій людині призначено розвивати економіку, від якої залежить добробут всього суспільства.

Серед початківців — кваліфіковані наукові співробітники, частина «директорського корпусу», ті, хто не мав на державних підприємствах перспектив службової кар'єри, не зміг реалізувати свої здібності, а та­кож колишні працівники політичних і молодіжних організацій. Вони завжди бажали волі, відчували в собі силу, чекали на можливість вия­вити самостійність, ініціативу, створити власну справу. Не всі, безпе-

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

речно, запрацювали на повну силу, не всі досягли бажаних результатів, але багато хто вже має авторитет серед підприємницьких кіл завдяки успішному господарюванню.

Для підприємців і менеджерів «нового часу» ринок стає сприят­ливим середовищем для існування та досягнення справжнього успіху. Такі ділові люди, що відповідають професійним вимогам, знають свою справу і володіють правилами ринкового механізму. Ринок, безумов­но, суттєво змінив їхній життєвий уклад, змусив адаптуватися до всьо­го незвичайного, прогресивного.

Ділова людина змушена набувати нових знань, вмінь і навичок. До них, в першу чергу, слід віднести:

• оволодіння новою термінологією, правилами партнерських і маркетингових відносин, комерційним мисленням;

• уміння розумно ризикувати, швидко приймати своєчасні уп­равлінські рішення, «робити гроші» чесним шляхом і вигідно вкладати їх у перспективну справу;

• надбання впливових знайомств, престижних і надійних клієнтів та партнерів;

• формування позитивного іміджу, віри в успіх своєї діяльності, в її користь для себе, близьких, суспільства;

• оволодіння мистецтвом стосунків з владними структурами, за­собами масової інформації, партнерами, клієнтами, громад­ськістю, найнятим персоналом;

• виховання в собі ділової етики, об'єктивного сприйняття й оцін­ки критики;

• готовність «тримати удар», уміння керувати своїми емоціями, перемагати стрес і діяти цілеспрямовано та наполегливо.

В умовах сучасного ринку підприємець є ключовою фігурою еко­номічного процесу, має тісний зв'язок з різними учасниками під­приємницької активності. Серед них — постачальники, підприємства-покупці, споживачі, наймані працівники, державні органи виконавчої влади і управління. Формування та підтримання з ними взаємовідносин позитивно впливає на процес функціонування суб'єкта (рис. 1.15).

Підприємець може виступати як засновник, власник, співвласник, керівник фірми. Але слід відрізняти його від менеджера, найнятого на умовах трудового контракту. Сам підприємець, як засновник-керівник фірми, керує персоналом, тобто може виконувати й функції менедже­ра. Найчастіше це характерно для малого бізнесу.

А.М. Виноградська. Основи підприємництва

V V

І

І

Pound; Л

І

'З «

■оаг з *

а

п$ 5 а

з

а

в

а» :ч

а

з

«

о

Й

<Г>

І

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

У зв'язку з серйозними і досить суттєвими змінами в економічній, політичній, правовій і соціальній сферах життєдіяльності суспільства дуже важливо отримати об'єктивну відповідь на питання, щодо того, яким повинен бути сучасний підприємець.

Підприємець постійно готовий йти на ризик, має невичерпну енер­гію, настирливість, не зупиняється перед труднощами, перешкодами на шляху до наміченої мети, має нестандартне мислення й нетрадиційні рішення, готовий сприйняти та реалізувати нові ідеї. Раніше від інших він помічає, відкриває нововведення, правильно оцінює ринкову ситу­ацію, має дар передбачення. Завдяки своїм організаційним здібностям він має бажання усе зробити якомога швидше, не відкладаючи.

Справжній підприємець — це людина оптимістична, завжди вірить у кінцевий успіх свого бізнесу, активна, освічена, компетентна, вина­хідлива, ерудована, упевнена в собі, вимоглива до себе, має авторитет та «ділову хватку», ініціативна, цілеспрямована, кмітлива, принципо­ва, стійка у поглядах, незалежна і самостійна, наполеглива, володіє ети­кетом і правилами ринкових відносин.

Підприємця бачать як людину, що має логічне мислення, комер­ційний склад розуму і боїться не великих витрат, а невеликих прибутків, не шкодує коштів на розвиток системи комунікацій, володіє гострим відчуттям новатора і не втрачає можливість використати перспективну ідею, перетворює на реальність принцип «сьогодні — ідея, завтра — ка­пітал», володіє інформацією і добре орієнтується в ситуації на ринку власної продукції (послуг). Він повинен знати сучасну економічну та правову реальність і знаходити в ній передумови, для розвитку своєї справи. Діловій людині необхідні знання психології партнерських відносин, комунікабельність, вміння «захопити» клієнтів і «робити гроші», розумно керуючи ними.

Підприємництво означає не тільки організацію конкретної сфери господарювання, але й пошук ринкової ніші, адміністративну та фінан­сову діяльність. А це вимагає знань, інтуїції, настирливості, витрима­ності, готовності приймати управлінські рішення та розв'язувати про­блеми.

Той, хто постійно шукає допомоги в організації, управлінні, пла­нуванні, а сам не докладає зусиль, врешті-решт може довести свій бізнес до небезпечної межі. Якщо у великих компаніях керівник може окремі питання просто передоручити будь-кому з підлеглих, то у малому підприємстві керівник-підприємець найчастіше вирішує багато питань самостійно, бере на себе більшу відповідальність. Тому йому потрібно

А.М. Виноградська. Основи підприємництва

знати основи підприємництва, менеджмент, основи бухгалтерського обліку, а також загальні економічні питання.

Крім того, можна згадати ще й такі якості підприємця: розуміння своїх сильних та слабких сторін, здатність керувати та спроможність особистим прикладом повести за Собою людей, вміння відчувати зміни споживчого попиту та кон'юнктури ринку, вміння розбиратись в лю­дях, намагання постійно розвивати свою справу, стриманість, прак­тичність. Врешті, підприємцю просто не обійтись без міцного здоро­в'я, він має бути психологічно стійким до можливих тимчасових нега­раздів, яких у бізнесі просто не уникнути.

«Діловий портрет» підприємця схематично зображений на рис. 1.16.

Зрозуміло, що є небагато людей, котрі мають увесь перелічений нами набір основних якостей підприємця. Проте деякі якості можна надбати у процесі входження у бізнес, осягнути під час ділового спілку­вання, набути практичних навичок і досвіду.

За практично повної відсутності вищезгаданих ділових якостей або досить обмеженої наявності їх краще утриматись від самостійної підприємницької діяльності. Людина, яка бажає спробувати свої сили на ринковій ниві, може виступати як найманий робітник. Той, для кого бізнес є сенсом життя та основним способом отримання доходів, пови­нен уявляти, на що він йде, враховувати внутрішні і зовнішні фактори, позитивні і негативні моменти.

Формування дієздатного підприємницького корпусу підвищує його роль у суспільстві, оскільки головне завдання — створення матеріаль­них благ, пожвавлення економічних процесів, вирішення соціальних проблем. Справжні підприємці можуть прославитись хорошими спра­вами, досягти успіху, збагатитись. Відкривається також більш широкий простір для змістовного проведення дозвілля. Це — відвідування ресто­ранів, барів, казино, концертів «зірок» естради, бізнес-клубів, турис­тичні мандрівки за кордон.

А.М. Виноградська. Основи підприємництва__________________________

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ І КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Визначте поняття терміну «підприємець», «підприємництво» з точки зору еволюційного підходу?

2. Що таке підприємництво згідно з чинним законодавством Ук­раїни?

3. Розкрийте зміст підприємництва як особливої форми економіч­ної активності.

4. Які цілі має підприємницька діяльність?

5. Охарактеризуйте підприємництво як певний стиль і тип госпо­дарської поведінки.

6. Які цілі має підприємницька діяльність?

7. Перерахуйте функції підприємницької діяльності.

8. Назвіть основні рушійні сили розвитку підприємництва.

9. Які схожі риси та розбіжності у поняттях «бізнес», «підпри­ємництво»?

10.Назвіть суб'єкти підприємницької діяльності. Які категорії громадян не допускаються до підприємницької діяльності згідно з чин­ним законодавством України?

11.Перерахуйте об'єкти підприємницької діяльності.

12.Яку роль відіграє підприємництво в суспільстві?

13.Які тенденції спостерігаються у розвитку підприємництва в Україні?

14.Поясніть функції та роль малого підприємництва в суспільстві.

15.Які переваги та недоліки притаманні малим підприємствам?

16. Запропонуйте заходи активізації розвитку підприємництва в Україні.

17. Які права мають суб'єкти підприємницької діяльності? Які права гарантуються з боку держави?

18. Визначте сутність та етапи логіки підприємницької діяльності.

19. Що таке підприємницька ідея? Назвіть її складові.

20. У чому полягає необхідність розробки та впровадження нової підприємницької ідеї?

21. Які існують джерела формування підприємницьких ідей та мето­ди "їхнього пошуку?

22. Що таке банк підприємницьких ідей? Як і для чого підприємцю доцільно його створювати?

23.Назвіть мотиви підприємницької діяльності.

24.Які існують теорії мотивації трудової діяльності? Поясніть їхній зв'язок з підприємництвом.

25.Перерахуйте ділові якості сучасного підприємця.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 456
• Далее ⇒