Проблеми підготовки нових управлінських кадрів в Україні.
МЕНЕДЖМЕНТ ЯК СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ
Суть менеджменту. Основні характеристики сучасного менеджменту.
Суть, елементи та наукові основи управління виробництвом. Характеристика науки управління.
Закономірність і принципи управління. Цілі управління.
Суть організаційної структури управління. Вимоги до формування організаційної структури управління.
Передумови та методи прийняття управлінських рішень.
6. Поняття управління підприємством ринкового типу. Необхідність планування. Перспективне планування. Система безперервного планування. Бізнес план.
Види організаційних структур управління. Командна структура управління. Закономірності розвитку організаційних структур управління.
Принципи управління персоналом. Загальні фактори мотивації.
Проблеми підготовки нових управлінських кадрів в Україні.
Суть менеджменту.
1. Менеджмент як практика виник у зв'язку з необхідністю делегувати власником повноваження щодо управління підприємницькою діяльністю професійному управляючому-менеджеру з метою досягнення цілей організації.
2. Менеджери —це прошарок професійних управляючих, головним завданням яких е координація й організація діяльності колективів на, управління на науковій основ
3. Сучасний менеджер виступає в системі суспільного ,виробництва як управляючий, дипломат, лідер, вихователь, новатор.
4. Щоб виконувати функцію управляючого, менеджер повинен мати високу професійну підготовку, знати тонкощі ділового спілкування, володіти навичками консультанта, педагога-психолога.
5. Серед обов'язків менеджера головними є ті, що пов'язані з установленням і розвитком ділових зв'язків.Їх виконання вимагає глибоких знань процедури переговорів та укладання угод, вирішення суперечок, улагодження відносин з владними структурами. Значно зросла також потреба участі менеджера в різноманітних посередницьких діях, виступати в роли дипломата..
6. В умовах третьої хвилі НТП, яку називають інформаційною, однією із найголовніших функцій менеджера є діяльність, пов'язана з впровадженням у виробництво інновацій, тому що значно легше й швидше підвищувати продуктивність праці і якість продукції на основі принципово нової техніки і технології, ніж на застарілому та зношеному обладнанні.
7. Для менеджера дуже важливо володіти передбаченням, організаторськими здібностями, бути компетентним, мати розвинутий інтелект, високий рівень культури та моральності.
8. Для менеджера проблема активізації “людського фактора»—- одна з основних, тому що всі господарські операції можна в кінцевому підсумку позначити трьома словами: люди, продукт, прибуток. На першому місці стоять люди. Якщо у вас нема надійної команди, то із інших факторів мало що вдасться зробити
9. Щоб досягти успіху, необхідно постійно й наполегливо розвивати знання і навички, необхідні керівникові.
10. Поняття «менеджер» часто ототожнюється з поняттям «бізнесмен». Однак це неправильно. Бізнесмен — це той, хто «робить гроші», власник капіталу, який знаходиться в обороті і приносить доход. Бізнесменом може бути ділова людина, в підпорядкуванні якої нікого немає, або великий власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є власником її акцій і може бути членомїї правління. Менеджер, обов'язково займає постійну посаду, одержуючи відповідну платню.
3. Основні характеристики сучасного менеджментуОсобливістю сучасного менеджменту передусім є те, що однією з головних його функційстаєпідприємницька.
4. Успішна підприємницька діяльність неможлива, якщо в організації (на підприємстві) не впроваджуються нововведення. Сучасний менеджер, має бути новатором, протистояти консерватизму, орієнтувати підприємство на постійні зміни, вдосконалення технологічного та організаційного процесу залежно від кон'юнктури ринку.
5. Важливе завдання сучасного менеджменту — робити знання продуктивними. Менеджмент сьогодні повинен робити здібності й можливості робітника продуктивними. Однією з передумов успішного розв'язання цього завдання є подолання відчуження робітника від засобів виробництва, виховання у: нього почуття господаря. Акіо Моріта в книжці «Зроблене в Японії» зазначає: «В кращих японських компаніях секретів або таємниць немає. Найважливіше завдання японського менеджменту полягає в тому, щоб установити нормальні відносини з робітниками, добитись ставлення до корпорації як до рідної сім'ї, сформував розуміння, того, що у робітників і менеджерів одна доля».Компанії, які досягли в кращі найбільшого успіху, — це ті, що зуміли створити віру в єдність інтересів усіх робітників і акціонерів. З точки зору японського менеджменту, найважливішим завданням організації виробництва є формування механізму групової логіки й підкорення волі лідера.
6. Менеджмент починається з постановки цілей, і тому некомерційні установи (наприклад, університет, лікарня тощо) потребують управління, відмітного від управління комерційними підприємствами. Однак раціональність управлінських рішень, оцінка співвідношення виділених ресурсів і здобутих результатів —такі загальні принципи менеджменту, що цілком стосуються і некомерційних установ.
7. Нині відбувається інтернаціоналізація менеджменту, колективне осмислення нових реальностей, породжених поглибленням міжнародного поділу праці, зростанням конкуренції і взаємозалежності в світовій економіці, створенням міжнародних систем інформації, інших структур з інтеграційними властивостями.
8. В цілому сучасний менеджмент характеризується:
(1) зміною змісту планування;
(2) всебічним дослідженням факторівуспішної діяльності;
(3) орієнтацією управлінняна досягнення стабільних успішних результатів;
(4) розвинутою теорією і практикою маркетингу;
(5) розробкою ефективних технологій прийняття рішень;
(6) широким застосуванням математичних методів і досягнень інформатики в управлінні на базі персональних ЕОМ;
(7) активною участю персоналу в управлінні;
(8)дедалі більшим зверненням до здорового глузду,
9.Безпосередньо технологічні питання тепер не включаються в сферу компетенції спеціалістів з організації та управління. Наприклад, які добрива слід вносити в даний грунт, вирішує агроном. Спеціаліст з питань організації й управління вказує, не що робити, а як робити: організовує процес праці, обліку, контролю, дає оцінку економічній ефективності, рекомендації щодо раціонального використання робочої сили й обладнання тощо.