Внутрішньовиробничі складові економічної безпеки

 

Фінансова складова. Про ослаблення фінансової безпеки свідчать:

- зниження ліквідності;

- підвищення кредиторської і дебіторської заборгованості;

- зниження фінансової стійкості і т.п.

За дану складову економічної безпеки відповідають фінансові й економічні служби підприємства.

Оцінка фінансової складової економічної безпеки може бути виконана на основі наступного підходу (Грабовий та ін., 1994), який дозволяє визначити ступінь фінансової стійкості, і відповідно, ступінь фінансової безпеки підприємства.

Оціночними показниками є:

±Е_с - надлишок (+) чи нестача (-) власних обігових коштів, необхідних для формування запасів і покриття витрат, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства;

±Е_т - надлишок чи нестача власних обігових коштів, а також середньострокових і довгострокових кредитів і позик;

±Е_н - надлишок чи нестача загальної величини обігових коштів.

Ці показники відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування. Вони розраховуються за наступними формулами:

 

±Е_с = Е_с – Z, (17.1)

±Е_т = (Е_с + К_т) – Z, (17.2)

 

±Е_н = (Е_с + К_т + К_t) – Z, (17.3)

 

де Z – сума запасів і витрат; Е_с – сума власних обігових коштів підприємства; К_т – середньострокові і довгострокові кредити і позики; К_t – короткострокові кредити і позики.

У залежності від значень оціночних показників виділяють п'ять областей фінансової стійкості (областей ризику). Їм можна поставити у відповідність п'ять рівнів фінансової безпеки.

Абсолютна фінансова стійкість і абсолютна безпека, коли для функціонування підприємству досить власних обігових коштів:

±Е_с ³ 0, ±Е_т ³ 0, ±Е_н ³ 0. (17.4)

Область нормальної фінансової стійкості і нормальний рівень безпеки, коли підприємство практично обходиться власними джерелами формування запасів і покриття витрат:

±Е_с » 0, ±Е_т » 0, ±Е_н » 0. (17.5)

 

Область нестійкого фінансового стану і нестабільного рівня безпеки, коли підприємству недостатньо власних обігових коштів, нестача яких компенсується середньостроковими і довгостроковими позиками і кредитами:

 

±Е_с < 0, ±Е_т ³ 0, ±Е_н ³ 0. (17.6)

 

Область критичного фінансового стану і критичного рівня безпеки, коли підприємство для фінансування своєї діяльності залучає короткострокові кредити (крім середньострокових і довгострокових):

 

±Е_с < 0, ±Е_т < 0, ±Е_н ³ 0. (17.7)

 

Область кризового фінансового стану і кризового рівня безпеки,коли підприємство не в змозі забезпечити фінансування своєї діяльності ні власними, ні позиковими коштами, тобто знаходиться на грані банкрутства:

 

±Е_с < 0, ±Е_т < 0, ±Е_н < 0. (26.8)

 

Інтелектуальна складова. Негативні впливи на дану складову здійснюють:

- звільнення провідних висококваліфікованих працівників, що приводить до ослаблення інтелектуального потенціалу підприємства;

- зниження питомої ваги інженерно-технічних і науковців у загальній кількості працюючих;

- зниження винахідницької і раціоналізаторської активності;

- зниження освітнього рівня працівників і особливо осіб апарату управління.

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів) і особисто головний інженер.

Рівень інтелектуальної складової економічної безпеки може бути визначений у такий спосіб.

Розраховують значення наступних показників (коефіцієнтів):

- плинність працівників високої кваліфікації, розраховується як відношення кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації;

- питома вага інженерно-технічних працівників і науковців, розраховується як відношення їх кількості до всієї кількості працюючих;

- показник винахідницької (раціоналізаторської) активності, визначається як відношення кількості винаходів (рацпропозицій) до кількості працюючих чи інженерно-технічних працівників;

- показник освітнього рівня, визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу (спеціальну) освіту, відповідно до профілю діяльності підприємства, до загальної кількості працюючих і т.п.

Ці й інші аналогічні показники (коефіцієнти) порівнюють з показниками інших підприємств чи аналізують у динаміці (звичайно, при цьому враховують економічні показники діяльності аналізованого і порівнюваного підприємств).

Спочатку значення всіх показників зводять в інтегральний, використовуючи наступну формулу (відомий у математиці метод відстаней)

 

(17.9)

 

де n – кількість показників; В_i – вага i-го показника; d_i - відносна оцінка i-го показника;

d_i розраховується за наступними правилами:

якщо більше значення показника є більш бажаним,

якщо менше значення показника є більш бажаним,

де П _і – значення i-го показника; П_min – найменше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (чи за весь аналізований період, якщо є дані, що характеризують у динаміці тільки одне підприємство); П_max - найбільше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (чи за весь аналізований період).

Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств (періодів часу).

Далі виводять середні значення інтегрального показника (Пи_ср) для галузі (ринку), чи для конкретного підприємства за ряд років. При цьому можна задати певний діапазон середніх (0,7×Пи_ср £ Пср £ 1,3×Пи_ср). За ступенем відхилення фактичних значень від середнього можна судити про рівень інтелектуальної складової економічної безпеки.

Якщо значення Пі, розраховане для аналізованого підприємства, менше Пср, то це свідчить про рівень інтелектуальної безпеки вищий за середній. Якщо Пі > Пср, то рівень безпеки нижче середнього. Значення Пі, що попадає в зазначений вище інтервал, свідчить про середній рівень безпеки.

Кадрова складова. До основних негативних впливів відносять:

- відтік кадрів;

- плинність кадрів;

- фізичне старіння кадрів, старіння їх знань і кваліфікації;

- низька кваліфікація кадрів;

- поєднання основної діяльності з роботою в інших організаціях, що пов’язано як з низькою віддачею працівника, так і з можливим виходом конфіденційної інформації за межі підприємства.

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів).

Розрахунок рівня безпеки для кадрової складової виконують аналогічно викладеному вище, вносячи зміни до складу показників. У ряді випадків показники інтелектуальної і кадрової складових економічної безпеки підприємства об’єднують.

Технологічна складова. До основних негативних впливів відносять:

- дії, спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства;

- порушення технологічної дисципліни;

- моральне старіння використовуваних технологій.

Протидією повинна займатися технологічна служба (контроль технологічної дисципліни, удосконалення існуючих і розробка нових ефективних технологій і т.п.).

Показники рівня технологічної безпеки можуть бути розраховані аналогічно двом попереднім складовим, однак склад показників буде іншим, так, наприклад, варто використовувати наступні показники, що характеризують технологічний потенціал і технологічну безпеку підприємства (звичайно, з урахуванням економічних результатів їх діяльності):

- рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, що працюють на конкретному ринку) до загальної їх кількості на підприємстві;

- рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зразків на конкретному ринку) до загальної їх кількості;

- рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальній кількості нових рішень, використовуваних у виробничому процесі і т.д.

Правова складова. Основними загрозами безпеці є:

- недостатня правова захищеність інтересів підприємства в договірній і іншій діловій документації;

- порушення юридичних прав підприємства і його працівників;

- навмисне чи ненавмисне розголошення комерційно важливих відомостей;

- порушення норм патентного права.

Протидією повинна займатися юридична і патентно-ліцензійна служба (правове забезпечення діяльності підприємства, юридична проробка договірної документації, ведення судових і арбітражних розглядів, правове навчання персоналу, ведення патентного фонду підприємства, контроль порушень норм патентного права, цензура публікацій).

Рівень правової безпеки може бути визначений у залежності від співвідношення втрат підприємства (як реальних, так і у вигляді упущеної вигоди) унаслідок порушення правових норм (наприклад, виплат за позовами через порушення юридичних норм і прав), і загального розміру відвернених юридичною службою втрат. Для оцінки може бути запропонована наступна шкала:

втрат немає – абсолютна правова безпека;

частка правових втрат складає від 0 до 25 % – нормальна правова безпека;

25 % - 50 % – нестабільний стан;

50 % - 75 % – критичний стан;

75 % - 100 % – кризовий стан.

Силова складова.До основних негативних впливів, що характеризують цю складову, відносять:

- фізичні і моральні впливи, спрямовані на конкретних особистостей, особливо керівництво і провідних спеціалістів підприємства з метою заподіяти шкоду їх здоров'ю (фізичному і психологічному), а також репутації і матеріальному благополуччю, що складає загрозу нормальної діяльності підприємства;

- негативні впливи, що заподіюють шкоду майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (у т.ч. доступ до конфіденційної інформації підприємства, включаючи промислове шпигунство; дезінформацію; знищення інформації й ін.).

Протидією негативним впливам, що відносяться до силової складової повинна займатися служба охорони (забезпечення фізичного захисту керівництва підприємства, організація пропускного режиму, охорона будинків, приміщень, ліній зв'язку й устаткування, захист інформації від несанкціонованого доступу, забезпечення режиму таємності документів і матеріалів, забезпечення безпеки в екстремальних умовах, навчання персоналу розпізнавати небезпеки і вживати заходів самозахисту).

Рівень даної складової економічної безпеки підприємства може бути визначений на основі оцінки імовірності реалізації відзначених вище (а також інших аналогічних) погроз. Ця імовірність (Р) може бути розрахована об'єктивно як частка негативних впливів у минулому і поточному періодах діяльності підприємства, чи ж суб'єктивно - методом експертних оцінок. При цьому до уваги необхідно приймати можливий збиток, унаслідок реалізації загроз. Визначення рівня силової складової економічної безпеки може бути розраховане на підставі табл. 17.1.

 

Таблиця 17.1 – Таблиця оцінки рівня силової складової економічної безпеки

Рівень безпеки	Умови
Високий	Р£0,0001 Пт » Рср	Р£0,001 ВД<Пт £ У	Р£0,01 Пч<Пт £ ВД	Р£0,1 Пт £ Пч
Середній	0,0001<Р£0,001 Пт » Рср	0,001<Р£0,01 ВД<Пт £ У	0,01<Р£0,1 Пч<Пт £ ВД	0,1<Р£0,2 Пт £ Пч
Низький	Р>0,001 Пт » Рср	Р>0,01 ВД<Пт £ У	Р>0,1 Пч<Пт £ ВД	Р>0,2 Пт £ Пч

 

Умовні позначення:

Р – імовірність утрат:

Пт – величина можливих втрат;

Рср – власні засоби підприємства;

В – виторг від реалізації продукції;

ВД – валовий доход;

Пч – чистий прибуток.

Слід зазначити, що аналогічним чином можна визначити рівні безпеки по кожній з розглянутих вище складових. Однак на практиці це зробити складно, оскільки для більшості складових важко оцінити імовірності і величини можливих втрат.

 

17.3. Позавиробничі складові економічної безпеки

Ринкова складова. Дана складова економічної безпеки характеризує ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем. Про ослаблення ринкової безпеки свідчать:

- зменшення частки ринку, яку займає підприємство;

- ослаблення конкурентних позицій і здатності протидіяти конкурентному тиску;

- зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін ситуації на ринку, відставання від вимог ринку і т.д.

За дану складову економічної безпеки підприємства повинна відповідати служба маркетингу.

Оцінку рівня ринкової безпеки можна виконати на основі підходу викладеного в (Ильяшенко и др., 2000), трохи видозмінивши його.

Суть підходу полягає в оцінці ступеня відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, що генеруються ринковим середовищем. Характеристики ринкового середовища і характеристики підприємства (фактори впливу), як і в методі SWOT-аналізу (Томпсон та ін., 1998) поділяють на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості і загрози, для підприємства – сильні і слабкі сторони діяльності.

Вплив кожного з факторів (як зовнішнього середовища, так і внутрішнього) на ринкову безпеку підприємства оцінюють за допомогою коефіцієнтів упевненості, що вимірюються за шкалою –1 - +1. Кожен з факторів розглядається як свідчення про наявність чи відсутність загрози ринковій безпеці підприємства. При цьому, можливості і сильні сторони оцінюють від 0 до +1, а загрози і слабкі сторони – від 0 до –1. Значення коефіцієнта упевненості відображає ступінь впевненості в тому, що вимірювана ним характеристика збільшує (+) чи зменшує (-) ступінь ринкової безпеки підприємства.

Значення коефіцієнтів упевненості визначають на підставі минулого досвіду чи експертним методом (як експерти можуть виступити керівники і провідні спеціалісти підприємства). Отримані оцінки послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки характеристик додають оцінку наступної характеристики і т.д.) за відомими правилами (Бакаєв та ін., 1992):

 

Ко=К₁+К₂×(1-К₁), якщо К₁>0 і К₂>0;

Ко=-(|К₁|+|К₂|×(1-|К₁|)), якщо К₁<0 і К₂<0; (17.10)

якщо К₁ і К₂ мають різні знаки.

Інтегральну оцінку всього комплексу характеристик порівнюють з таблицею прийняття рішень (табл.17.2) і роблять висновок про рівень ринкової безпеки підприємства. Необхідно відзначити, що при оцінці можуть виділятися і розглядатися як ті характеристики зовнішнього середовища і самого підприємства, що характеризують його реальну діяльність, так і ті, що характеризують його потенційні можливості розвитку. Відповідно, оцінка здійснюється: реального (наявного) рівня ринкової безпеки; потенційного, котрий буде досягнутий, якщо підприємство реалізує розглянутий варіант розвитку.

Таблиця 17.2 - Таблиця оцінки рівня ринкової безпеки

Значення інтегральної оцінки	Висновок про рівень ринкової безпеки
Ко £ -0,8	Криза
-0,8 < Ко £ -0,6	Критичний рівень безпеки
-0,6 < Ко £ -0,3	Передкритичний стан
-0,3 < Ко < +0,3	Ситуація невизначеності
+0,3 £ Ко < +0,6	Нестійкий стан
+0,6 £ Ко < +0,8	Нормальний рівень безпеки
Ко ³ +0,8	Абсолютна безпека

 

Інтерфейсна складова. Характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами. Економічній безпеці підприємства загрозу становлять можливі непередбачені зміни умов взаємодії (аж до розриву відносин) з економічними контрагентами: постачальниками, торговими і збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т.д. Відповідальність за дану складову економічної безпеки несе служба маркетингу.

Рівень інтерфейсної складової економічної безпеки може бути розрахований за методикою, викладеною у (Ильяшенко, 1996) з деякими її змінами. Оцінка надійності економічних контрагентів виконується за комплексом критеріїв, представлених у табл. 17.3.

 

Таблиця 17.3 – Ситуаційна оцінка економічного контрагента

Критерії	Порядкова шкала
Точно відповідає	Імовірно відповідає	Невизначено	Імовірно не відповідає	Точно не відповідає
Імідж
Досвід роботи
Фінансовий стан
Обов'язковість виконання контрактів
Тенденції розвитку
Потенціал
Оцінка в балах

 

У залежності від специфіки економічного контрагента перелік критеріїв може бути змінений. Оцінка надійності кожного з контрагентів виконується в таблицях, аналогічних табл. 17.3. Вона характеризує ступінь відповідності аналізованого контрагента кожному з оцінних критеріїв. Оцінки проставляються шляхом простановки відміток (наприклад, "1") у рядках з назвами критеріїв проти стовпців з оцінками. Перерахування оцінок по порядковій шкалі у відносні кількісні проводиться за формулою

 

(17.11)

 

де O_ji – відносна оцінка j-го контрагента по i-му критерію; O_i – бальна оцінка j-го контрагента по i-му критерію; O_max – максимально можлива оцінка.

Сукупну оцінку надійності j-го контрагента виконують за формулою

 

, (17.12)

 

де B_ji – вагомість i-го показника для j-го контрагента.

Оцінку надійності взаємодії з усією сукупністю контрагентів Н_общ. розраховують як середньоарифметичну H_j.

У залежності від її значення можна виділити наступні рівні економічної безпеки

Н_общ=1 – абсолютна безпека;

0,75 £ Н_общ < 1 – нормальна безпека;

0,50 £ Н_общ < 0,75 – нестабільність положення;

0,25 £ Н_общ < 0,50 – критичний стан;

0,00 £ Н_общ < 0,25 – кризовий стан.

Екологічна складова. Негативні впливи на економічну безпеку, що відносяться до даної складової:

- загроза здоров’ю працівників підприємства;

- утрата прибутковості внаслідок високого рівня екологічних штрафів і платежів;

- зниження конкурентоспроможності підприємства і виробленої продукції;

- підрив іміджу підприємства.

Протидією повинна займатися служба екологічної безпеки (контроль екологічності і екологізація всіх сторін діяльності підприємства).

Рівень екологічної безпеки підприємства може бути визначений як середнє рівнів окремих його факторів: пошкодження ландшафту, енергетичне забруднення середовища, утворення смітників відхо­дів виробництва, забруднення водного і повітряного середовища (Онищенко, 1996).

Для цього, спочатку розраховують середній рівень деструктивного впливу по окремим складовим:

 

(17.13)

 

де S – площа території, яка використовується підприємством; S_л – площа пошкоджень ландшафту; S_э – площа, енергетично забрудненої території; S_св – площа зайнята під смітники; Z_вд – фактична концентрація забруднюючих речовин у воді; Z_пр.вд - гранично припустима концентрація забруднюючих речовин у воді; Z_вз - фактична концентрація забруднюючих речовин у повітрі; Z_пр.вз - гранично припустима концентрація забруднюючих речовин у повітрі; К_л – коефіцієнт, що враховує ступінь пошкодження ландшафту; k_э – коефіцієнт, що враховує інтенсивність енергетичного забруднення; k_св – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у відходах; k_вд – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у воді; k_вз – коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у повітрі.

Рівень безпеки може бути визначений у такий спосіб:

У_д._в = 0 – абсолютна екологічна безпека;

У_д._в £ 0,25 – нормальна екологічна безпека;

0,25 < У_д._в £ 0,50 - хитливий екологічний стан;

0,50 < У_д._в £ 0,75 – критичний рівень екологічної безпеки;

У_д._в > 0,75 – екологічна криза.

Інформаційна складова. Рівень даної складової економічної безпеки визначається використанням неповної, неточної і суперечливої інформації в процесі прийняття управлінських рішень.

Протидією повинна займатися інформаційно-аналітична служба спільно зі службою охорони (аналіз достовірності інформації, що надходить, збір, накопичення, систематизація і збереження інформації, захист інформації від несанкціонованого доступу, підтримка зв'язків з діловими партнерами і широкими колами громадськості).

Як показники рівня інформаційної безпеки можуть бути використані наступні коефіцієнти:

- коефіцієнт повноти інформації (К_пл), який розраховується як відношення обсягу інформації, що є в розпорядженні особи, що приймає рішення (ОПР), і обсягу інформації, необхідної для прийняття обґрунтованого рішення;

- коефіцієнт точності інформації (К_т), що розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні ОПР інформації;

- коефіцієнт суперечливості інформації (К_пр), що розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації.

Обсяг інформації може бути розрахований у сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт і т.п.

Рівень інформаційної безпеки може бути визначений на основі значень добутку трьох згаданих коефіцієнтів

 

К_и = К_пл×К_т×К_пр. (17.14)

 

При цьому, якщо:

К_и ³ 0,7 – рівень безпеки високий;

0,3 £ К_и < 0,7 – рівень безпеки середній;

К_и < 0,3 – рівень безпеки низький.

Рівень економічної безпеки підприємства в цілому (з урахуванням усіх її складових) визначається в наступній послідовності.

1. Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної зі складових економічної безпеки за наступною формулою:

 

, (17.15)

 

де O_i – відносна оцінка i-ї складової економічної безпеки підприємства; N_i – кількість рівнів i-ї складової економічної безпеки; n_i – номер розрахованого відповідно до викладених вище підходів рівня безпеки i-й складової, рахуючи від самого несприятливого з них включно.

Наприклад, якщо підприємство має нормальний рівень фінансової безпеки, то його відносна оцінка розраховується в такий спосіб

2. Визначити вагомості В_i кожної зі складових економічної безпеки.

3. Розрахувати інтегральну оцінку економічної безпеки як середньозважену складових. Чим вона буде ближче до одиниці, тим вище рівень економічної безпеки. Оцінка нижче 0,5 свідчить про ослаблення економічної безпеки підприємства. Аналіз окремих складових дозволить уточнити - звідкіля виходять загрози.

Для представлення результатів оцінки економічної безпеки підприємства в наочному виді можна побудувати діаграму в полярній системі координат (рис. 17.1), де кути будуть відповідати ваговим характеристикам, а радіус вектори – характеризують рівні складових економічної безпеки (довжина кожного радіуса-вектора розраховується за формулою 17.15).

Доцільним представляється виділення окремої служби економічної безпеки підприємства, що координувала б роботу всіх згаданих вище служб із погляду протидії негативним впливам і забезпечувала б узгоджену взаємодію функціональних підрозділів (Плетникова, 1999). Існуючі в наш час на великих підприємствах служби безпеки в основному відповідають тільки за її силову складову і не охоплюють інших. Керівник служби економічної безпеки повинен бути в ранзі заступника директора.

Результати аналізу й оцінки рівнів складових економічної безпеки не є самоціллю. Вони повинні бути покладені в основу розробки комплексу заходів, спрямованих на протидію загрозам та підвищення рівня економічної безпеки підприємства, і, відповідно, розширення його адаптаційних можливостей до змін умов господарської діяльності, створення умов стабільного функціонування і розвитку.

 

Рис. 17.1 – Схема областей економічної безпеки підприємства

(вагомості складових умовно показані рівнозначними)

 

ВИСНОВКИ

 

Ефективність функціонування підприємства і саме його існування, особливо в нестабільних умовах перехідної економіки, значною мірою залежить від ефективності системи економічної безпеки. Забезпечення економічної безпеки передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих загроз по кожній з функціональну складових і розробку на їх основі системи протидіючих і попереджувальних заходів. Оцінка дієвості й ефективності заходів щодо забезпечення економічної безпеки є основою прийняття оперативних рішень, а також розробки тактичних і стратегічних програм, спрямованих на її підвищення.

Внутрішньовиробничими складовими економічної безпеки є фінансова, інтелектуальна, кадрова, технологічна, правова та силова складові. До позавиробничих складових економічної безпеки належать ринкова, інтерфейсна, екологічна та інформаційна складові. Результати аналізу й оцінки рівнів складових економічної безпеки не є самоціллю. Вони повинні бути покладені в основу розробки комплексу заходів, спрямованих на протидію загрозам та підвищення рівня економічної безпеки підприємства, і, відповідно, розширення його адаптаційних можливостей до змін умов господарської діяльності, створення умов стабільного функціонування і розвитку.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Г.О.Швиданенко, С.Ф.Покропивний, С.М.Клименко та. ін.-К.: КНЕУ, 2000. – 248 с.

2. Основы экономической безопасности (государство, регион, предприятие, личность) / Под ред. Е.А.Олейникова. –М.:ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 1997. – 288 с.

3. Магістерські програми. Економіка підприємства: Програма "Ме­недж­мент підприємницької діяльності". 2000/2001 навч. рік. Ч. ІІ / Кол. авт. під. кер. Г.О.Швиданенко. – К.:КНЕУ, 2000. – 284 с.

4. Риски в современном бизнесе. Грабовый П.Г., Петрова С.Н., Полтавцев С.И. и др. - М.: Изд-во "Аланс", 1994. - 200 с.

5. Ильяшенко С.Н., Мельник Л.Г. Методические подходы к выбору вариантов развития рыночных возможностей предприятий // Маркетинг: теорія і практика. Зб. наук. праць СНУ. – 2000. - №5. – С. 67-75.

6. Томпсон А.А., Стрикланд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искус­ство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов / Пер. с англ. Под ред. Л.Г.Зайцева, М.И.Соколовой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.

7. Экспертные системы и логическое программирование /Бака­ев А.А., Гриценко В.И., Козлов Д.Н. - К.: Наукова думка, 1992. - 220 с.

8. Ильяшенко С.Н. Метод экспертных оценок при выборе партнеров для делового сотрудничества // Экономика Украины. - 1996. - №7. - С.83-85.

9. Плетникова И. Служба экономической безопасности предприятия // Бизнес Информ. – 1999. - № 17-18. – С. 134-136.

10. Онищенко В.Я. Определение экологического риска хозяйственной деятельности // Машиностроитель. – 1996. № 11. – С. 65-67.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

 

1. Поняття економічної безпеки підприємства, її складові.

2. Можливі загрози для економічної безпеки підприємства.

3. Система показників фінансової складової економічної безпеки підприємства.

4. Система показників ринкової складової економічної безпеки підприємства.

5. Система показників інтерфейсної складової економічної безпеки підприємства.

6. Система показників інтелектуальної складової економічної безпеки підприємства.

7. Система показників кадрової складової економічної безпеки підприємства.

8. Система показників технологічної складової економічної безпеки підприємства.

9. Система показників правової складової економічної безпеки підприємства.

10. Система показників екологічної складової економічної безпеки підприємства.

11. Система показників інформаційної складової економічної безпеки підприємства.

12. Система показників силової складової економічної безпеки підприємства.

13. Послідовність оцінки економічної безпеки підприємства.

14. Підрозділи підприємства, що забезпечують його економічну безпеку.

15. Обґрунтувати доцільність створення і функціонування служби економічної безпеки підприємства. Як оцінити ефективність її функціонування?

 

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ

Економічна безпека підприємства

Внутрішньовиробничі складові економічної безпеки

Фінансова складова економічної безпеки

Інтелектуальна складова економічної безпеки

Кадрова складова економічної безпеки

Технологічна складова економічної безпеки

Правова складова економічної безпеки

Силова складова економічної безпеки

Позавиробничі складові економічної безпеки

Ринкова складова економічної безпеки

Інтерфейсна складова економічної безпеки

Екологічна складова економічної безпеки

Інформаційна складова економічної безпеки