Негайний етап серцево-легеневої реанімації

 

1. Розігнути голову потерпілого в атлантопотиличному суглобі, завдяки чому язик зміщується допереду, відкриваючи вхід у гортань (рис. 10). У разі необхідності відновити прохідності дихальних шляхів (рис. 11). При необхідності, звільнити порожнину рота від слизу і блювотних мас пальцем, обгорнутим марлею або носовою хусточкою.

2. Провести штучне вентиляцію легень (ШВЛ) методом з рота в рот (рис. 12) або з рота в ніс (рис. 14). У першому випадку (з рота в рот) той хто подає допомогу, розгинає голову хворого, двома пальцями руки, покладеної на лоб, затискує ніс, після цього робить глибокий вдих і, щільно обхопивши губами рот хворого, вдуває повітря (рис. 12).

Під час кожного вдування треба контролювати рухи грудної клітки: якщо вдих зроблено правильно, грудна клітка розширюється.

При видиху, який відбувається пасивно, голова хворого повинна залишатись розігнутою, рот і ніс відкритими.

 

Штучне вентиляція легень через ніс застосовують у тих випадках, коли шелепи потерпілого щільно стиснуті або коли важко досягти герметизації при вдуванні повітря з рота в рот, а також при пораненні губ, порожнини рота, нижньої щелепи.

Коли є підозра на перелом або вивих у шийному відділі хребта (пірнання, дорожні пригоди), розгинати голову в атлантопотиличному суглобі не можна (стор. 54).

 

3. Найпростішим і дуже ефективним способом відновлення кровообігу є масаж серця з обов’язковою одночасною штучною вентиляцією легень. Хворого кладуть на спину на тверду поверхню (найчастіше на підлогу). Накладають кість руки однієї руки на межі нижньої і середньої третини грудини (рис. 15), а кість другої руки – зверху, упоперек першої.

 

Правильний вибір місця для натиснення на грудину запобігає небезпечним ускладненням: при натисненні на середину грудини можливий перелом її, при натисненні на ребра в ділянці серця – перелом ребер, ушкодження плеври, легень, перикарду і серця. Надавлюють на грудину, добиваючись зміщення її у напрямі до хребта приблизно на 4-5 см. Під час масажу серця у дорослих треба використовувати не тільки силу рук, а й масу тулуба (руки повинні бути випростані в ліктьових суглобах) (рис. 16).

Кількість здавлювань грудної клітки має бути 60 - 80 за 1 хв. Дітям віком до 10 -12 років непрямий масаж серця роблять тільки однією рукою (70 - 80 поштовхів за 1 хв.), новонародженим і грудним – дистальними фалангами двох пальців.

Коли СЛР робить одна людина, після кожних 2-3 вдувань повітря слід зробити 10 – 15 надавлювань на грудину (рис. 18, а). Якщо ж реанімацію здійснюють два реаніматори, один із них проводить штучну вентиляцію легень, а другий – непрямий масаж серця (після одного вдування повітря роблять 4 – 5 надавлювань на грудину) (рис. 18, б). Правильність виконання масажу серця контролює той, хто робить вентиляцію легень, за наявністю пульсових поштовхів на сонній або стегновий артерії, синхронних з надавлюванням на грудину.

Про ефективність заходів, здійснюваних на цьому етапі СЛР, роблять висновок за такими ознаками: 1) звуженням зіниць; 2) появою пульсу; 3) відновлення тонусу повік (закривається очна щілина); 4) наявністю спонтанних дихальних рухів гортані; 5) деяким відновленням кольору шкіри і слизових оболонок.

Через кожні 2 хв. проведення СЛР на кілька секунд переривають для контролю появи пульсу на магістральних судинах.

Масаж серця і ШВЛ треба продовжувати до відновлення діяльності серця або робити протягом періоду, поки вдається забезпечити кровообіг, достатній для підтримки функціонування вищих відділів центральної нервової системи.

У таких випадках, коли протягом 30 – 40 хв., незважаючи на правильно здійснювану СЛР, ознаки клінічної смерті зберігаються, а спеціалізовану бригаду швидкої допомоги неможливо викликати (в умовах експедиції, віддаленої місцевості та ін.), реанімацію припиняють.