засоби та заходи боротьби з вібрацією.
Вібрація та її вплив на живі організми
Вібрація та її Біологічний вплив
Вібрація [лат. vibratio] – коливання, тремтіння. Переміщення точки або механічної системи при якому відбувається почергове зростання й зменшення в часі значень хоча б однієї координати називають вібрацією.
Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.
При вібрації виробничих механізмів передаються їх швидкі коливальні і обертальні рухи контактуючим з ними предметам в тому числі працівникам. Причиною порушення вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені силові впливи: ударні навантаження; зворотно-поступальні переміщення; дисбаланс. Причиною дисбалансу є: неоднорідність матеріалу; розбіжність центрів мас і осей обертання; деформація.
Вібрація - загальнобіологічний шкідливий чинник, що призводить до фахових захворювань - віброзахворюваннь, лікування котрих можливо тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини (опорно-руховий апарат, необоротні зміни в кістках і суглобах, зсуви в черевній порожнині, нервово-психічній сфері). Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну. Загальна - діє через опорні поверхні ніг на весь організм у цілому. Локальна - на окремі ділянки тіла. Загальну поділяють по характері передачі на: транспортну(при прямуванні машин); транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер); технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч).
Часто вібрації супроводжуються почутим шумом.
Вібрація впливає на
О центральну нервову систему
О шлунково-кишковий тракт
О вестибулярний апарат
О викликає запаморочення, оніміння кінцівок
О захворювання суглобів
Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання — вібраційну хворобу.
Розрізняють загальну і локальну вібрації. Локальна вібрація зумовлена коливаннями інструмента й устаткування, що передаються до окремих частин тіла. При загальній вібрації коливання передаються всьому тілу від механізмів через підлогу, сидіння або робочий майданчик. Найбільш небезпечна частота загальної вібрації 6—9 Гц, оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. В результаті цього може виникнути резонанс, це призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця, живота і грудної клітки — 5 Гц, голови — 20 Гц, центральної нервової системи — 250 Гц. Частоти сидячих людей становлять від 3 до 8 Гц.
Основними параметрами, що характеризують вібрацію, є: частота/ (Гц); амплітуда зсуву А (м) (розмір найбільшого відхилення точки, що коливається, від положення рівноваги); коливальна швидкість v (м/с); коливальне прискорення а (м/с2).
У виробничих умовах припустимі рівні шуму і вібрації регламентуються відповідними нормативними документами.
Зниження впливу шуму і вібрації на організм людини досягається такими методами: .
• зменшенням шуму і вібрації у джерелах їхнього утворення;
• ізоляцією джерел шуму і вібрації засобами звуко- і віброізоляції;
• звуко- і вібропоглинання;
• архітектурно-планувальними рішеннями, що передбачають раціональне розміщення технологічного устаткування, машин і механізмів;
• акустичним опрацюванням помешкань; застосуванням засобів індивідуального захисту.
Параметри вібрації
Параметрами вібрації, які виміряють для визначення негативного впливу на організм людини є такими:
1. Частота, Гц
2. Амплітуда А, м.
3. Середнє квадратичне значення віброшвидкості Vt, м/с.
4. Середнє квадратичнє віброприскорення wt, м/с.
5. Відносний показник віброскорості Lv, Дб.
6. Відносний показник віброприскорення Lw, Дб.
Людина є замкнутою системою з частотою коливань 5-9 Гц. Якщо підвести зовнішні коливання з тієї ж частотою – резонансом, то великою мірою можливе повне припинення роботи серця.
Нормування вібрацій визначається їх нормативними характеристиками.
Нормативними характеристиками, що служать для оцінки впливу вібрацій на людину є:
Середньоквадратичні значення віброшвидкості і виброприскорения та їхні показники. Понад 10 Гц - нормуються Vt і wt. Менше 10 - Lw Lv.
По способу передачі на людину вібрація вимірюється в 3 ортогональних осях: x, y, z. Нормування здійснюється в різних інтервалах частот:
Для загальної вібрації - 2, 4, 8, 16, 31.5, 63 Гц
Для локальної - 8, 16, 31.5, 63, 125, 250, 500, 1000 Гц.
Для вимірювання сили вібрації використовують різні прилади і в тому числі віброскоп.
засоби та заходи боротьби з вібрацією.
У автоматизованих виробництвах засобом боротьби є дистанційне керування (виключає контакт) відповідним технологічним процесом. А у неавтоматизованих виробництвах використовують такі засоби та заходи:
1. Зниження вібрації в джерелах їх виникнень:
підвищення точності опрацювання деталей;
оптимізація технологічного процесу;
поліпшення балансування.
2. Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);
вибродемпфірування (пружинні віброізолятори).
Поліпшення організації праці вібронебезпечних процесів:
загальна кількість робочого часу в контакті з віброобладнанням не повинна перевищувати зміни;
одноразова дія не повинна перевищувати для локальної - 20 хвилин, для загальної - 40 хвилин.
До лікувально - профілактичних заходів відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють організм; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накопичення в організмі).
44 питання
Освітлення виробничих приміщень
Для нормальної зорової роботи необхідно створювати такі умови, щоб не виникали професійні захворювання або виробничий травматизм. Освітленнямає відповідати встановленим нормативам та характеру зорової виробничої ліяльності:
· забезпечувати достатню рівнозмінність та постійність освітлення відсутність умов переадаптації органів зору;
· не створювати сліпучої дії від джерела світла і предметів, що знаходяться в полі зору;
· не створювати на робочих поверхнях різких та глибоких тіней, бути рівномірним на площині, що освітлюється.
Зір людини надзвичайно чутливий до умов освітлення та має здатність пристосовуватися до різноманітних умов яскравості. Межа яскравості, за якої око може функціонувати, характеризується відношенням одиниці до 10 біліонів.
Здатність ока реагувати на дуже слабку або дуже інтенсивну яскравість пояснюється властивостями сітківки, яка сприймає світлові подразники. Перехід з одного режиму бачення в інший відбувається поступово.
Здатність ока пристосовуватися до зміни яскравості навколишнього фону називається адаптацією. Адаптація буває темнова – при переході від більшої яскравості до меншої, і світлова – при зворотному переході.
Регулятором кількості світла, що надходить в око є зіниця від розширення або звуження якої залежить яскравість зорового бачення.
Порушення зорової функції може бути пов’язане з рядом професій або бути наслідком нераціонального освітлення робочих місць. Функціональні зрушення з боку зорового аналізатора можуть призвести до погіршення:
· гостроти зору;
· контрастної чутливості;
· швидкості зорового сприйняття;
· стійкості ясного бачення;
· здатності ока чітко розпізнавати предмети і т. ін.
Фізіологічний рівень вказаних функцій є суто індивідуальним, але він завжди знижується після напруженої зорової роботи або недостатнього чи нераціонального освітлення.
Нераціональне освітлення приміщень призводить до зорового дискомфорту, знижує розумову й фізичну працездатність, посилює зорову втому, сприяє розвитку ряду захворювань.
Невідповідне освітлення призводить до професійного захворювання – ністагми, ознаками якогї є судорожний рух яблука ока, трясіння головою, і різке падіння видимості при заході сонця. Хворий бачить світло нерухомої лампи стрибаючим. Причиною ністагму є часта зміна світла і тіней при слабкому штучному освітленні. Зниження зорової функції веде до виникнення катаракти, близорукості та ін. Надмірно яскраве освітлення також погано позначається на зоровій функції організму.
Освітлення виробничих приміщень може бути природним, штучним та інтегральним, коли не достатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.
Штучне освітлення буває: загальним, місцевим і комбінованим.
За функціональним призначенням штучне освітлення буває робочим, аварійним, евакуаційним та охоронним.
Аварійне освітлення проектується на випадок виходу з ладу робочого освітлення. Аварійне освітлення буває двох видів:
· для продовження роботи;
· для безпечної евакуації людей.
Аварійне освітлення для продовження роботи проектується у тому випадку, коли вихід з ладу робочого може спричинити вибух, пожежу, отруєння людей або порушення технологічного процесу, нормальної роботи життєво важливих об’єктів (електростанції, вузлів зв’язку, насосних станцій і т. ін).
Аварійне освітлення має автономне джерело струму, що гарантує не менше 10% робочого освітлення, але не менше як 2лк всередині приміщення.
Евакуаційне освітлення проектується для забезпечення евакуації людей при аварійному вимкненні робочого освітлення. Мінімальна освітленість у цьому випадку має бути не менше 0,5лк, а на відкритих майданчиках не менше 0,2лк.