Засоби профілактики та перша допомога.
№8
Кримінальна практика свідчить, що здебільшого зловмисники проникають у квартири чи домівки за відсутності господарів. Майже 60 % таких крадіжок стаються за наводкою. Тому дуже важливо, щоб злодії не знали, коли вас нема дома, які цінності маєте у своєму помешканні. У більшості випадків «домушник» не проникне в квартиру, коли не буде переконаний, що господарі залишили її на тривалий час без нагляду.
Отож правоохоронці закликають: якщо кудись їдете, не розповідайте про це без потреби. Лише обмежене коло людей повинно знати, на який термін залишаєте помешкання. Злодії, як правило, потрапляють до чужої квартири через вхідні та балконні двері, вікна і кватирки. Тому надійніше, коли вхідні двері мають два замки. Вікна та балконні двері потрібно оснащувати металевими ґратами. Особливо це стосується перших поверхів та тих, до яких підведені пожежні драбини.
Як квартирні злодії обирають помешкання жертви? Початківці такого профілю здебільшого працюють методом «подзвонювання». З дев’ятої години ранку, коли господарі на роботі. По черзі дзвонять у всі помешкання, вламуючись до тих, в яких ніхто не відповідає. Інколи ми самі допомагаємо злодіям розгледіти, що робиться у нашій домівці, не заслоняємо фіранками вікна, крізь які можна побачити обстановку в помешканні. Про це повинні пам’ятати й ваші діти. Коли до вашої квартири під певним приводом («слюсар», встановлення кабельного телебачення, «працівник відділу соціального захисту» тощо) прийде навідник, то навіть на хвильку впустивши його на поріг, ви даєте змогу оцінити «принаду» помешкання, систему засуву. Ваш ворог – непомірна довірливість.
Значно меншає вірогідність квартирної крадіжки, коли у помешканні є собака. Допомагає імітація присутності господарів – підключення до таймерів освітлення, телевізор, магнітофон та інші електричні прилади, які вмикаються на певний проміжок часу. Проникнути до помешкання у присутності мешканців злочинці можуть тільки тоді, коли господарі надто безпечні й відчиняють будь-кому. Намагайтесь запам’ятати тих, хто виносить речі з чийогось помешкання, прикмети підозрілих осіб, номер авто. Відмовляйтесь від пропозиції незнайомців, особливо осіб циганської національності, які хочуть поворожити у вашій квартирі, перепеленати дитину, напитися води і тому подібне.
Як правило, такі відвідини завершуються крадіжками. Якщо відвідувач вам незнайомий і відрекомендувався представником якої-небудь служби, до якої ви не зверталися, перевірте його посвідчення, а якщо виникли сумніви, попросіть його зайти іншим разом, а самі зателефонуйте у цю службу, щоб переконатись. Щоб уникнути грабунку, треба бути особливо обережним при спілкуванні з незнайомцями.
Нарешті, класична порада: не треба носити ключі в сумочці, в якій лежать документи, які говорять про місце проживання. Навіть пропавши, сумочка, таким чином, не відкриє перед злочинцями двері квартири або машини.
Для запобігання крадіжок необхідно:
1. Подбати про зміцнення вхідних дверей, вікон.
2. Встановити надійні замки.
3. Обладнати квартиру сигналізацією.
4. Їдучи у відпустку, попросіть сусідів виймати з шухляди пошту - це створить видимість присутності когось вдома.
5. Постаратися, щоб про від'їзд знало якомога менше людей.
6. Втративши ключі та документи, в яких зазначено домашню адресу, терміново поміняти замки.
7. Не забувати зазирнути в око, коли дзвонять у двері.
Якщо у двері дзвонить незнайомець, необхідно діяти так:
1. Не відкривати двері і не впускати незнайомця в будинок, поки не буде зрозуміла мета його візиту і його наміри.
2. Якщо сумніви залишилися, то необхідно попросити його зачекати за дверима, подзвонити сусідів і попросити їх зайти. Якщо їх немає вдома, то зателефонувати в міліцію і пояснити, що якийсь незнайомець хоче увійти в квартиру.
Нічний зломщик.
Якщо прокинувшись вночі і почувши, що хтось намагається відкрити двері в квартиру (або вже відкрив її), то:
· необхідно запалити світло і кричати: у більшості випадків грабіжники воліють піти ні з чим, ніж з'ясовувати стосунки з господарем будинку;
· можна знайти що-небудь таке, що змогло б зійти за зброю, - вазу, стілець, в'язальну спицю і т.д. - Але треба бути готовим використовувати цю зброю тільки в крайньому випадку;
· навіть якщо в будинку знаходиться хтось один, то потрібно крикнути щось, ніби звертаючись до когось з членів сім'ї;
· якщо вдалося розгледіти зломщика або транспорт, на якому він приїхав, потрібно постаратися запам'ятати якісь характерні деталі, щоб потім описати їх міліції.
Пограбування.
Якщо грабіжники увірвалися в будинок або квартиру, треба не вдаватися в паніку. Це не допоможе.
Як можна діяти:
1. Не вступати з грабіжником в сперечання.
2. Запам'ятати все, що можна побачити і почути, звертаючи увагу на будь-які особливості зовнішності і поведінки бандитів. Це полегшить їх упіймання і допоможе повернути викрадене.
№ 10
Перегрівання організму – це хворобливий стан, що може виникнути внаслідок тривалої дії на організм підвищеної температури зовнішнього середовища (на виробництві, в умовах, які утруднюють тепловіддачу з поверхні тіла, в районах з гарячим кліматом).
спека може призвести до теплового та сонячного ударів. Тепловий удар – це загальний перегрів організму через розлад терморегуляції під впливом надлишку тепла. Сонячний удар – ураження центральної нервової системи внаслідок інтенсивної тривалої дії прямих сонячних променів на голову.
Що сприяє перегріву:
фізичні навантаження та інтенсивна робота м’язами, цупкий і теплий одяг, підвищена вологість повітря, мала швидкість руху повітря, недостатнє вживання рідини.
Ознаки теплового удару:
сонливість, позіхання, похитування, розлад мови, червоне обличчя, важке дихання.
Якщо у цій стадії не надати хворому допомоги, він знепритомніє, його шкіра стане холодною, хоча пульс буде під 160 ударів за хвилину, а температура тіла підніметься до +40-41 градусів. Дихання у цій ситуації стає поверхневим, з хрипами та стогонами.
Людина може померти від зупинки дихання чи серця.
Ознаки сонячного удару:
розбитість, в’ялість, головний біль і запаморочення, розлад зору, шум у вухах, нудота і блювота, почервоніння обличчя, висока температура тіла (+38-39 градусів), дуже часті удари пульсу та дихання.
У важких випадках – галюцинації, кома, смерть.
Причинами перегрівання організму є порушення тепловіддачі в районах зі спекотним кліматом, на виробництвах із високою температурою, у приміщеннях, що не провітрюються. Перегріванню сприяє і утворення тепла у процесі виконання фізичної роботи, особливо в одязі з синтетичних волокон, що перешкоджає випаровуванню поту. Такі умови викликають у людини тепловий удар або, якщо людина знаходиться на сонці, сонячний удар.
Тепловий і сонячний удари — це патологічні стани, що супроводжуються сильним головним болем, головокружінням, загальною слабкістю, зблідненням, сповільненням рухів. Можливі нудота, блювання, короткочасна втрата свідомості, підвищення температури тіла до +40-+41°С. При подальшому впливі високої температури шкіра обличчя й губ синіє, посилюється задишка. Пульс стає слабким і може зовсім зникнути. З'являються занепокоєння, марення, галюцинації та судороги. Якщо у людини з'явились ознаки перегрівання, необхідно одразу ж викликати лікаря. Людину, що отримала тепловий чи сонячний удар, потрібно покласти у прохолодне місце, підійняти її голову, розстебнути одяг. Для збільшення тепловіддачі на лоб покласти холодний компрес і змочити одяг водою. Якщо людина не знепритомніла, корисно дати їй міцний холодний чай, холодну воду. У випадку зупинки дихання і серцевої діяльності необхідно до прибуття лікаря почати зовнішній масаж серця і штучну вентиляцію легень.
Для запобігання перегріванню на сонці голову обов'язково слід прикривати світлим головним убором, що добре відбиває сонячні промені.
Значне перегрівання організму, що виникає в тих випадках, коли порушується тепловий баланс і віддача теплоти, яка надходить ззовні, і тієї, яка утворюється в організмі, з певних причин утруднена. Перегріванню сприяє підвищена температура повітря, його значна вологість, одяг, виготовлений із прогумованих і брезентових тканин, надмірне фізичне навантаження, нестача води для пиття.
Сонячний удар — різновид теплового. Він виникає в тому випадку, коли людина з непокритою головою тривалий час знаходиться під прямим сонячним промінням. Його виникненню сприяє загальне перегрівання організму.
Симптоми. Погіршення самопочуття, слабкість, розбитість. Відчуття сильного жару. Почервоніння шкіри. Рясне виділення поту. Посилене серцебиття, задишка, пульсація і важкість у скронях. Запаморочення, головний біль, іноді блювота. Температура тіла підвищується до 38-40 °С. Частота пульсу досягає 100-120 ударів за хвилину. При подальшому зростанні температури до 40-41°С пульс збільшується до 140-160 ударів за хвилину, зростає збудження, рухове занепокоєння, зменшується пітливість, що вказує на зрив пристосувальних реакцій.
У важких випадках теплового удару можливі затьмарення свідомості, аж до повної втрати, судоми різних груп м'язів, порушення дихання і кровообігу. Можуть бути галюцинації, марення. Шкіра суха, гаряча, язик теж сухий, пульс слабкий, аритмічний. Дихання стає поверхневим і нечастим.
Засоби профілактики та перша допомога.
Щоб уникнути теплового і сонячного удару, не слід перегріватись, не витрачати води і солей з організму, влітку носити головний убір, переважно білого кольору. У спекотну погоду слід збільшувати в добовому раціоні кількість води і солі, не рекомендується їсти жирну, висококалорійну їжу.
Якщо при тепловому ударі не надати своєчасної допомоги, можливе настання смерті. Смерть настає внаслідок порушення дихання і кровообігу.
Швидко перенести потерпілого в прохолодне місце, покласти на спину, піднявши дещо ноги, зняти або розстебнути одяг. Змочити голову холодною водою або покласти на неї змочений холодною водою рушник, холодні примочки на лоб, тім'яну ділянку, потилицю, на пахові, підключичні, підколінні, пахвові ділянки, де зосереджено багато кровоносних судин. Можна зробити вологе обгортання або протерти тіло потерпілого шматочком льоду, облити його прохолодною водою, але обережно і не довго. Температура тіла потерпілого не повинна бути нижча від 38 °С.
Якщо людина не втратила свідомість, їй потрібно дати міцного холодного чаю або холодної підсоленої води (1/2 чайної ложки солі на 0,5 л води).
У важких випадках слід одразу зважити на характер дихання потерпілого, перевірити, чи не порушена у нього прохідність дихальних шляхів. Виявивши, що язик запав, а в роті є блювотні маси, повернути голову потерпілого на бік і очистити порожнину рота бинтом або носовою хустинкою, накрученою на палець.
Якщо дихання слабке або його немає взагалі, терміново почати робити штучне дихання методом «рот у рот» або «рот у ніс» до появи самостійного глибокого дихання. Якщо ж при цьому не відчувається пульс, а зіниці розширені і не реагують на світло, слід провести весь комплекс реанімації—штучне дихання і непрямий масаж серця.