У зубах, корені яких знаходяться на стадії стабілізації, девітальна ампутація виконується у 3 відвідування!!!
Під час першого відвідування проводять:
1. часткове препарування каріозної порожнини, яке передбачає розкриття її, часткову некротомію і створення умов для фіксації пов'язки;
2. розтин пульпи (якщо його не було) для кращого контакту девіталізуючої пасти з тканиною пульпи;
3. накладення девіталізуючої пасти;
4. накладення герметичної пов'язки для фіксацйї пасти на необхідний для її дії термін.
Під час другого відвідування дитини проводять остаточну некротомію і формування каріозної порожнини, ампутацію коронкової пульпи з видаленням її ( по можливості) з отворів кореневих каналів. Після ампутації коронкової пульпи слід оцінити стан кореневої пульпи. Вона має бути нечутливою під час зондування і не кровоточити. Якщо девіталізація пульпи відбулася не повністю, слід повторно накласти параформальдегідну пасту на 4—5 днів.
Якщо девіталізація пульпи відбулася повністю на отвори кореневих каналів накладають тампони, змочені резорцин - формаліновою ( або формол - тимоловою ) сумішшю, з метою импрегнації кореневих каналів і подальшої їх муміфікації терміном на 2 – 3 доби. Зуб закривають пов'язкою.
Під час третього відвідування видаляють тампони, змочені у суміш, та накладають лікувальну прокладку, яка забезпечить антисептичний та муміфікований стан кореневої пульпи на необхідний період. Із цією метою можна використати пасти на основі резорцин – формаліну ( резорцин - формалінову , "Парацин", "Форедент", "Резопаст", "Резоформ" та ін.);
Завершують лікування накладанням постійної пломби з відповідного пломбувального матеріалу.
Девітальна екстирпація - це метод, який передбачає повне видалення пульпи після її попередньої девіталізації.
Показаннями до проведення методу девітальної екстирпації в тимчасових зубах є :
1. практично всі форми пульпіту на стадії сформованого кореня тимчасового зуба ( особливо за наявності клінічних або регтгенологічних ознак ураження періодонта ).
2. гострий гнійний пульпіт ( незалежно від стадії формування кореня).
3. хронічний гангренозний пульпіт ( незалежно від стадії формування кореня).
4. пульпіт, ускладнений періодонтитом тимчасових зубів, що перебувають на стадії несформованого кореня. На стадії резорбції кореня за таких форм пульпіту показане видалення тимчасового зуба.
Методика лікування. Девітальну екстирпацію виконують у 2 – 3 відвідування.
Під час першого відвідування проводять:
1. часткове препарування каріозної порожнини, яке передбачає розкриття її, часткову некротомію і створення умов для фіксації пов'язки;
2. розтин пульпи (якщо його не було ) для кращого контакту девіталізуючої пасти з тканиною пульпи;
3. накладення девіталізуючої пасти;
4. накладення герметичної пов'язки для фіксацйї пасти на необхідний для її дії термін.( на 10 – 14 днів)
Під час другого відвідування проводять:
1.видалення пов'язки;
2. розкриття порожнини тимчасового зуба з урахуванням її топографії;
3. екстирпацію із кореневих каналів;
4. проводять антисептичну обробку кореневих каналів ( речовинами, не подразнюючими періодонт);
5. пломбування кореневих каналів ( пастами , не подразнюючими періодонт).
6. завершують лікування накладанням постійної пломби з відповідного пломбувального матеріалу.
При виконанні девитальной екстирпації пульпи в тимчасових зубах з несформованими коренями перед початком лікування необхідно провести рентгенографію зуба для визначення ступеня сформованості кореня і визначення робочої довжини кореня. Обмежувач на інструментах виставляють на 1 - 2 мм коротше робочої довжини кореня для запобігання травмування періапікальних тканин. Для антисептичної обробки кореневих каналів використовують не подразнюючи періодонт антисептики( 0.5% р-р этоия, мікроцід, эктерицид, риванол, фурацилін та ін. ). Кореневі канали пломбують до апікального отвору пастами, яки не надають дратівної дії на періодонт.
Пасти, що застосовуються для пломбування кореневих каналів тимчасових зубів, мають відповідати певним вимогам, а саме:
- розсмоктуватися в міру резорбції кореня тимчасового зуба;
— легко уводитися в кореневий канал;
— бути безпечними для періапікальних тканин і зачатка постійного
зуба;
— швидко розсмоктуватися у разі виведення їх за отвір верхівки
кореня;
— мати антисептичну дію;
— мати адгезію до стінок кореневого каналу;
— не давати усадку в кореневому каналі;
— легко видалятися з кореневого каналу в разі необхідності;
— бути рентгеноконтрастними;
— не фарбувати зуб.
Слід зазначити, що на сьогодні не існує матеріалу, який повною мірою відповідав би всім цим вимогам.
Вибір пломбувального матеріалу для кореневих каналів тимчасового зуба обумовлений стадією розвитку зуба. При лікуванні методом девітальної екстирпаціі тимчасового зуба з несформованим коренем для пломбування кореневих каналів доцільно застосовувати цинк - эвгеноловую пасту, приготовлену ex tempore , яка не дратує періапікальні тканини і сприяє апексофикации коренів тимчасового зуба.
На стадії стабілізації найчастіше використовують цинк –евгенолову пасту, йодоформну або тимолову пасти, в окремих випадках — резорцин-формалінову пасту з додаванням йодоформу.
У стадії резорбції тимчасового зуба для пломбування кореневих каналів доцільно використовувати швидко розсмоктуючі нетвердіючі пасти - йодоформну, тимолову, які замішуються ex tempore на вазелиновому, гліцериновому або камфорному маслах.
При лікуванні гострого гнійного пульпіту:
--- в перше відвідування розкривають порожнину зуба, використовуючи високообертову бормашину, і забезпечують відтік гнійного ексудату.
Зуб залишають відкритим на 1 -2 доби. Дитині призначають содово – сольові полоскання, дотримання режиму дня та харчування, у разі потреби – знеболюючі, протизапальні, гіпотермічні засоби.
Далі лікування проводиться за загальноприйнятою схемою.
5. Додатки. Засоби для контролю.