Тема 4: Полемічні видання острозьких просвітників кінця XVI- поч. XVII ст.
Семінарське заняття 3.
Видавнича діяльність острозьких просвітників.
Тема 3: Першодрукар І.Федоров та академія.
1. Перше видання острозької друкарні – Буквар 1578 р.
2. Книга Нового завіту 1580 р.
3. “Книжица Собрание верей нужнейших”. Тимофія Михайловича.
4. “Хронологія” А. Римші 1581 р.
5. Острозька Біблія 1581 р.
Тема 4: Полемічні видання острозьких просвітників кінця XVI- поч. XVII ст.
1.“Ключ царства небесного” Г.Д.Смотрицького 1587 р. (Полеміка з католиками по питанням колегіальності та одноосібності в управлінні церквою, розвінчання догми непогрішимості римського папи)
2.“Календар Римський новий” Г.Д.Смотрицького 1587р. (Полеміка з католиками що до календарної реформи Папи Григорія XIII)
3.“Книга о единой истинной православной вере” Василя Суразького (Малюшицького) 1588 р. (Полеміка з католиками що до походження християнської віри з Риму, безальтернативності главенства Римського папи, нового римського календаря, полеміка з протестантами що до ікон)
4.“Апокрисис” Христофора Філарета 1598 р. (полеміка з Петром Скаргою що до Берестейської унії 1596 р.).
5.Відповіді на листи Іпатія Потея 1598 та 1599 рр. клірика Острозького. (Полеміка з Іпатієм Потієм що до Берестейської унії 1596 р.).
6.Книжица в 10 розділах. Послання благочестивому князю Василю-Костянтину Острозькому. 1598 р. (полеміка з Петром Скаргою що до матеріального та духовного багатства церкви).
- Перше видання острозької друкарні – Буквар 1578 р.
Однією з найцікавіших сторінок діяльності Острозької академії було співробітництво з вітчизняним першодрукарем Іваном Федоровим, який здійснив її перші видання. На початку 1575 р. Іван Федоров приїхав у Дермань, а наприкінці 1576 р. – у острог, де були зосереджені наукові сили, збудована друкарня, привезене обладнання для неї. Академію та друкарню було засновано одночасно як єдиний освітній комплекс. Академія мала діячів, які могли бути авторами, редакторами та коректорами книг, а друкарня мала видавати їх твори та посібники для колегії.
Першим відомим виданням Острозької академії був Буквар, що вийшло в світ 18 червня 1578 р. Буквар складався з трьох частин: 1 - Грецько-старослов’янської книги для читання, 2 – власне Букваря, 3 – Сказання чорноризця Храбра “О писменах”. Грецько-старослав’янська книга для читання була призначена для удосконалення навиків читання грецькою мовою. На першій її сторінці були розміщені старослов’янський та грецькій алфавіти, на наступних сторінках паралельно у два стовпчики надруковані тексти молитв грецькою та старослов’янською мовами. Отже, учень читав молитву старослов’нською, а потім грецькою мовою і удосконалював свої знання цих мов. Грецькі тексти молитв, видані без жодної помилки, очевидно, були підготовлені великим знавцем грецької мови Діонісієм Раллі Палеологом. Перший та єдиний примірник греко-слов’янської читанки був виявлений у Державній бібліотеці м. Гота в 1961 р. З’явились перші публікації, але ґрунтовне дослідження та опис цієї книги був зроблений та опублікований в 1968 р. німецькими вченими Гросгофом та Сіменсом. Вони слушно зауважили, що назва “Азбука”, розміщена на першій сторінці книги, не відповідає її змісту. Тому назвали цю частину книги Греко-руська церковнослов’янська книга для читання.
Друга частина книги - власне Буквар мав титульний аркуш, який раніше був відсутній у самостійних виданнях Івана Федорова. Очевидно, що титульний аркуш був розміщений під впливом вчених мужів острозької академії. На титульному аркуші Букваря надрукована коротка передмова, у якій зазначено, що в Острозі з ініціативи князя К.-В. Острозького відкрито школу “научения ради детского”, зібрані вчителі, відкрито друкарню, і що ця книга, надрукована “по руськи Аз Буки” та “по грецькі Альфа Віта” призначена для навчання дітей. Саме у передмові до Острозького Букваря вперше згадується Острозька академія. Передмову обрамлює декоративний орнамент. Головний елемент орнаменту – плетінка (символ вічності) часто використовувався тоді не тільки в друкарстві, а й у кам’яному різьбленні на порталах замків та церков. Такий орнамент бачимо і на одному з порталів замку князів Острозьких. Отже титульна сторінка книги асоціювалася із входом до книги, тому її оздоблювали подібно до справжнього входу в приміщення.
У третій частині книги – було надруковано твір болгарського монаха ХІ ст.. чорноризця Храбра “Сказаніє како состави Святой Кирил философ азьбуку по языку словеньську и книги переведе от греческий словенский язык“. У цьому творі автор переконливо доводив, що слов’янська мова рівноправна поряд з такими класичними сакральними мовами як давньоєврейська. давньогрецька та давньолатинська. Надрукування цього трактату в той час, коли дискутувалося питання чи варто викладати в Острозькій академії старослов’янську мову, було актом політичної мудрості. У XVI ст. вважали, що існує три мови світової культури, на яких написане святе письмо – давньоєврейська, давньогрецька та давньолатинська. Старослов’янська мова не належала до їх числа. Цим трактатом доводилося, що старослов’янська мова є спадкоємницею грецької мови, отже, також є мовою світової культури.