Акти Кабінету Міністрів України
Акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов. Постанови Кабінету Міністрів видаються з питань:
а) затвердження положення, статуту, порядку, регламенту, правил, методики та в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання;
б) затвердження, прийняття міжнародного договору або приєднання до нього.
Акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань:
а) схвалення програми, плану заходів, концепції, стратегії, основних напрямів реалізації державної політики та інших програмних документів концептуального характеру, концепції державної цільової програми та закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо;
б) утворення та затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп;
в) виділення коштів резервного фонду державного бюджету;
г) делегування повноважень Кабінету Міністрів центральним та місцевим органам виконавчої влади;
д) передачі майна;
е) кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.
Акти Кабінету Міністрів набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено в таких актах. Датою видання акта є дата його прийняття на засіданні Кабінету Міністрів. Постанови Кабінету Міністрів, що стосуються прав і обов'язків громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування. Акти Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає Мін'юсту для внесення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Постанови Кабінету Міністрів публікуються в офіційних виданнях. Постанови Кабінету Міністрів розміщуються на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади.
Головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який здійснює його підготовку. Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів здійснюють відповідно до своєї компетенції міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації. Підготовку проектів актів Кабінету Міністрів, які вносяться на його розгляд Міністром Кабінету Міністрів або Міністром у зв'язках із Верховною Радою та іншими органами державної влади з питань, що належать до їх компетенції, а також в інших випадках, передбачених Регламентом Уряду, здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів.
Якщо питання, що потребує врегулювання, належить до компетенції кількох органів виконавчої влади, головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, компетенція якого у відповідній сфері правового регулювання є домінуючою. Інші органи виконавчої влади, що відповідно до компетенції беруть участь у розробленні проекту акта або його погодженні, є заінтересованими органами.
Для здійснення підготовки проекту акта Кабінету Міністрів головний розробник може утворити робочу групу. З особливо важливих та складних питань загальнодержавного значення за пропозицією центрального органу виконавчої влади робочу групу може утворити Кабінет Міністрів.
Під час розроблення проекту акта Кабінету Міністрів головний розробник аналізує стан справ у відповідній сфері правового регулювання, причини, які зумовлюють необхідність підготовки проекту, визначає предмет правового регулювання, механізм вирішення питання, що потребує врегулювання, а також робить прогноз результатів реалізації акта та визначає критерії (показники), за якими оцінюватиметься ефективність його впровадження.
Головний розробник зобов'язаний погодити проект акта Кабінету Міністрів із заінтересованими органами, для чого надсилає таким органам проект акта разом із пояснювальною запискою та визначає строк його погодження. Заінтересований орган зобов'язаний за зверненням головного розробника у визначений ним строк взяти участь в опрацюванні та погодженні проекту акта Кабінету Міністрів у частині, що стосується його компетенції. Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів керівник заінтересованого органу доводить до відома головного розробника шляхом надсилання листа, до якого у разі відсутності зауважень додається також завізований ним проект акта. Заінтересований орган зобов'язаний чітко обґрунтувати свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів, а у разі необхідності також викласти окремі положення проекту у відповідній редакції. Якщо у позиціях головного розробника і заінтересованого органу щодо проекту акта Кабінету Міністрів є розбіжності, які не можуть бути врегульовані на рівні фахівців таких органів, керівник органу, який є головним розробником, та керівник заінтересованого органу зобов'язані особисто провести узгоджувальні процедури.
Якщо в результаті врахування головним розробником зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, проект у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами.
Матеріали погодження проекту акта Кабінету Міністрів (листи із зауваженнями і пропозиціями, копії проекту акта з візами тощо) зберігаються протягом п'яти років в архіві головного розробника. Проект акта Кабінету Міністрів (за низкою винятків, передбачених Регламентом Кабінету Міністрів) головний розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи.
Проекти актів Кабінету Міністрів вносять на розгляд Кабінету Міністрів міністри, керівники центральних органів виконавчої влади, що не належать до сфери спрямування і координації міністрів, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Секретаріат Кабінету Міністрів проводить експертизу (фахову і юридичну) поданого до Кабінету Міністрів проекту акта та здійснює його опрацювання (вносить поправки, пов'язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, редагує його). За результатами експертизи проекту акта Кабінету Міністрів Секретаріат Кабінету Міністрів оформляє експертний висновок. Проект акта Кабінету Міністрів опрацьовується у Секретаріаті Кабінету Міністрів протягом не більш як 20 днів, виходячи з того, що він повинен бути розглянутий Кабінетом Міністрів, як правило, протягом місяця з дня його надходження. У разі необхідності строк опрацювання проекту акта Кабінету Міністрів у Секретаріаті Кабінету Міністрів може бути продовжено Міністром Кабінету Міністрів або його заступником відповідно до розподілу обов'язків, але не більш як на місяць з дня надходження такого проекту. Тривалість опрацювання у Секретаріаті Кабінету Міністрів проекту акта Кабінету Міністрів, розробленого на виконання закону України, указу Президента України чи постанови Верховної Ради, визначається з урахуванням строку, встановленого відповідним актом для прийняття Кабінетом Міністрів рішення.
Опрацьований проект акта Кабінету Міністрів разом із матеріалами, поданими головним розробником, та експертним висновком Секретаріату Кабінету Міністрів включається до порядку денного засідання відповідного урядового комітету. За результатами розгляду проект акта Кабінету Міністрів схвалюється на засіданні, якщо до нього не висловлено зауважень.
Проект акта Кабінету Міністрів може бути схвалений на засіданні урядового комітету з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених учасниками засідання, і запропонованих Секретаріатом Кабінету Міністрів змін, якщо вони не впливають на суть проекту. Такий проект доопрацьовується головним розробником протягом трьох робочих днів, якщо інший строк не визначений урядовим комітетом, та подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів після проведення Секретаріатом Кабінету Міністрів повторної експертизи.
Якщо за результатами розгляду на засіданні проекту акта Кабінету Міністрів визнано за необхідне доопрацювати його з урахуванням принципових зауважень і пропозицій заінтересованих органів або під час розгляду висловлені принципові зауваження і пропозиції, урахування яких потребує додаткового вивчення головним розробником та погодження із заінтересованими органами, рішення про схвалення проекту не може ставитися на голосування. Такий проект Секретаріат Кабінету Міністрів повертає головному розробникові для доопрацювання та внесення в установленому порядку для повторного розгляду урядовим комітетом. Урядовий комітет може визнати за недоцільне прийняття акта Кабінету Міністрів. Остаточне рішення щодо проекту такого акта приймає Кабінет Міністрів, крім випадків, коли проти рішення урядового комітету щодо недоцільності прийняття акта Кабінету Міністрів не заперечує головний розробник, який вніс проект з власної ініціативи.
Розглянутий на засіданні урядового комітету та завізований його головою проект акта Кабінету Міністрів включається до порядку денного чергового засідання Кабінету Міністрів. Акт Кабінету Міністрів приймається, якщо за результатами розгляду на засіданні до нього не висловлено зауважень. Не ставиться на голосування рішення про прийняття акта Кабінету Міністрів, щодо якого під час обговорення на засіданні членами Кабінету Міністрів висловлено зауваження і пропозиції. Такий проект повертається головному розробникові для доопрацювання та повторного внесення в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів. Якщо строк доопрацювання не визначено, проект вноситься не пізніше ніж через 10 днів після розгляду на засіданні.
Прийняті акти Кабінету Міністрів Прем'єр-міністр підписує в день проведення засідання.
Література.
І. Законодавчі й інші матеріали:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. – К.: “Право”, 1996. – 63 с.
2. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.90 // ВВР. – 1990. - № 31. – Ст. 429.
3. Указ Президії України від 15 грудня 1999 р. "Про склад Кабінету Міністрів України".
4. Указ Президента України від 15 грудня 1999 року «Про систему центральних органів виконавчої влади».
5. Указ Президента України від 29 травня 2001 р. "Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні".
6. Коментар до конституції України / В.Б. Авер’янов, В.Ф. Бойко, В.І. Борденюк та ін. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
ІІ. Книги та монографії:
7. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2000. - 732 с.
8. Концепція адміністративної реформи в Україні / Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. – К., 1998. – 64 с.
9. Лисенков С.Л. Конституція України. Матеріали для вивчення. - Київ: “Либідь”, 1997.
10. Мелащенко В.Ф., Молдован В.В. Основи конституційного права України. – К.: Вентурi, 1996.
11. Основи конституційного права України/ За ред. В.В. Копєйчикова. - Київ: ЮРінком, 1997.
12. Погорилко В.Ф. Основы конституционного строя Украины. – Київ: «Ін Юре», 1997.
13. Поліпець О. Реформа // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. Випуск 1. – К., 2000. – С. 85-92.
14. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / В.В. Цвєтков та ін. – К.: Оріяни, 1998. – 364 с.
15. Сравнительное конституционное право. — М., 1968.
16. Федеративная Республика Германия. Конституция и законодательные акты / Под ред. Ю.П. Урьяса. – М., 1991.
17. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн. – Київ: «АртЕк», 1997.
ІІІ. Публікації у книжкових та періодичних виданнях:
18. Аверьянов В.Б. Содержание деятельности аппарата государственного правления и его организационные формы // Советское государство и право. - 1988. - №6.
19. Бахтеев Б. Слухи о политической реформе оказались сильно преувеличены // Бизнес-Время. – 2003. - 13.03. - С.3.
20. Корниенко В.И. Политический балаган // Свое мнение. – 2003. - 02.04. - С.5.
21. Лаврентьев С. Политические чувства: перераспределение полномочий // Неделя. - 13.03.2003.
22. Лисицын В. МИНЮСТ: "Обязательны для исполнения..." // Юридическая практика. - № 34 (140), 24 августа 2000.
23. Лошкарев Н.А. Помочь Президенту! // Свое мнение. – 2003. - 02.04.
24. Невзоров И. «Легенда о третьем сроке» путает карты претендентам на первое кресло // Бизнес-Время. – 2003. - 13.03.
25. Невзоров Н. Сказка о 40 поправках // Бизнес-Время. – 2002. - 24.10.
26. Павличенко А. Хит-парад недели // Свое мнение. – 2003. – 23.04, №16(77). – С.2.
27. Салій І. За дієздатну, вміло організовану владу // Право України. – 1993. - №2. – С.10-12.
28. Сенюта І. Проблеми становлення двопалатного парламенту в Україні // Право України. – 2002. - №10. – С.118-121.
29. Скомороха В. Адміністративна реформа в Україні: потрібне законодавче забезпечення (правові аспекти поділу і розмежування влади)//Право України. - 1999. - №7.- С.21-28.
30. Титарчук В. Реформування державної влади в Україні: деякі аспекти // Право України. – 1997. - № 11. – С.45-47.
31. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правлення в современном государстве // Государство и право. — 1994. — № 1. — С. 110.
32. Чиркин В.Е. Разделение властей: социальные и юридические аспекты // Советское государство и право. - 1990. - №8.
33. Шемшученко Ю. Сила демократії – у силі влади. Наукові засади реформування державної влади в Україні // Віче. – 1995. - № 6.