Типові та можливі порушення, виявлені при проведенні аудиту

План

Вступ………………………………………………………………………3

1. Сутність, завдання та організація аудиту реалізації собівартості робіт (послуг)……………………………………………………………………………5

2. Нормативно-законодавчі, інші внутрішні та зовнішні джерела для отримання заказів при проведенні аудиту реалізації собівартості робіт (послуг)…………………………………………………………………………11

3.Характеристика фінансово-господарської діяльності та фінансового стану підприємства, внутрішнього контролю і організації обліку на приватному підприємстві «САМ»……………………………………………18

4.План і програма аудиту реалізації собівартості робіт (послуг) …….24

5.Методика аудиту реалізації собівартості робіт (послуг)……………31

6.Типові та можливі порушення. виявлені при проведенні аудиту …45

7. Оформлення результатів аудиторської перевірки……………………48

Висновки та пропозиції…………………………………………………51

Список використаної літератури………………………………………53

Додаток 1…………………………………………………………………56

Вступ

Актуальність. Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління та контролю. Для управління підприємством різних форм власності і всім народним господарством Росії, необхідно володіти інформацією про господарську діяльність кожного підприємства: розміри коштів, розвиток окремих галузей та ін. Всю цю інформацію можна отримати тільки в обліку.

Облік існує дуже давно. Він виник в процесі розвитку людського суспільства, для забезпечення своїх потреб здійснює господарську діяльність, тобто матеріальне виробництво, що вимагає управління та контролю.

Однак у ринкових умовах господарювання традиційні форми фінансового контролю не можуть виконувати функції захисту майнових інтересів власника. Як показує світовий досвід, захистити ці інтереси може незалежний фінансовий контроль - аудит. Взаємна зацікавленість підприємства в особі власника, держави, в особі податкових органів і самого аудитора забезпечать вірогідність обліку та звітності.

З переходом до ринкових відносин економічне життя в країні поповнилася безліччю нових понять і термінів, інший зміст отримують і старі поняття.

Контроль залишається одним з важливих елементів ринкової економіки, причому діють системи як державного, управлінського, так і незалежного контролю, що дозволяють забезпечити необхідною інформацією всі рівні управління. Новим, однак, є те, що незалежний контроль проводиться аудиторськими організаціями (фірмами), які здійснюють свою діяльність на договірній комерційній основі за рахунок перевірених підприємств та організацій. У країні має бути велика робота по створенню системи незалежного аудиторського контролю, підготовці кадрів аудиторів і ліцензування їх діяльності, регламентації обов'язків, прав і відповідальності аудиторів відповідно до Закону про аудиторську діяльність.

Метою аудиту собівартості робіт, послуг є складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація, відображена в обліку та у фінансовій звітності щодо собівартості продукції, в усіх істотних аспектах нормативним документам.

Мета даної курсової роботи - провести аудит формування собівартості робіт, послуг на прикладі підприємства і на основі виявлених в ході аудиторської перевірки підприємства порушень і помилок скласти звіт і дати рекомендації по їх усуненню.

У зв'язку з цим завданнями курсової роботи є:

- розгляд теоретичних засад аудиту формування собівартості робіт та послуг;

- проведення детального аналізу діяльності підприємства – об’єкту дослідження;

- відповідно до викладеної методики провести практичний навчальний аудит формування собівартості на прикладі матеріалів реального підприємства.

При написанні роботи використовувалися нормативно-довідкові матеріали та літературні джерела українських, російських та зарубіжних авторів.

1. Сутність, завдання та організація аудиту реалізації собівартості робіт (послуг)

При здійсненні господарської діяльності підприємства використовують живу і уречевлену ​​праці. Сукупні витрати живої і уречевленої праці на виробництво того чи іншого продукту являють собою витрати виробництва, які в умовах товарно-грошових відносин приймають форму собівартості продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартість витрачених для її виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, основних фондів, енергії, нематеріальних активів, трудових ресурсів та інших витрат. В повну собівартість включаються також витрати на реалізацію.

Собівартість як економічна категорія показує, у що обходиться конкретному підприємству реалізація робіт (послуг), що випускається, а також дозволяє об'єктивно судити про те, наскільки економічно вигідно дана діяльність в конкретних умовах господарювання. Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства, виявляти резерви підвищення ефективності суспільного виробництва, визначати перспективи подальшого розвитку, послідовно вдосконалювати розміщення виробництва та його спеціалізацію, встановлювати і науково обґрунтовано планувати виробництво [12, ст. 158].

Собівартість робіт, послуг включає в себе витрати організації на виробництво і реалізацію робіт (послуг), виражені в грошовій формі. Собівартість послуг (робіт) - один з показників ефективності роботи підприємства, виявляє, у що обходиться організації реалізація своїх робіт та надання послуг. Собівартість широко застосовується для економічного обґрунтування рішень про для визначення ефективності заходів науково-технічного прогресу, рентабельності послуг (робіт), резервів зниження витрат і ін.

Всі витрати організації на реалізацію робіт та надання послуг визначають виробничу собівартість послуг (робіт). Повна комерційна собівартість продукції включає виробничу собівартість і витрати, пов'язані з її реалізацією, не відшкодовані покупцями.

Розрізняють планову, звітну і попередню (провізорну) собівартість.

Планова собівартість розраховується на запланований період на основі прогресивних норм витрат праці і засобів виробництва, що відображають подальший технічний прогрес і поліпшення організації виробництва і праці.

Звітна собівартість ґрунтується на даних бухгалтерського обліку і характеризує фактичний рівень витрат по виробництву і реалізації робіт (послуг) за звітний період.

Попередня (провізорних) собівартість складається на підставі облікових фактичних витрат і даних про вихід робіт (послуг) за певний період року (як правило, за дев'ять місяців), а також планових розрахунків витрат і очікуваного виходу робіт (послуг) до кінця звітного року (за IV квартал). Дані провізорній собівартості використовуються для попереднього визначення результатів діяльності організації і галузі в цілому за звітний рік.

Облік витрат на реалізацію робіт та надання послуг ґрунтується на складеному в установленому порядку первинної документації (з усіма обов'язковими реквізитами), в якій відбиваються всі операції з надання послуг та виконанням робіт.

Витрати, що утворюють собівартість робіт, послуг, групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами: матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних фондів, інші витрати.

Аудитору необхідно перевірити:

- Правильність оцінки матеріальних цінностей, включених в собівартість робіт, послуг;

- Правильність відображення в бухгалтерському обліку процесу придбання і за-приготування матеріалів в залежності від прийнятої облікової політики підприємства;

- Чи мали місце факти списання на собівартість витрат, що не відносяться до матеріалів, використовуваних у виробництві, а також випадки списання на виробничих рахунки вартості ПДВ;

- Чи були випадки віднесення на витрати основної діяльності матеріалів, які використовувалися при будівництві, ремонті, утриманні об'єктів соціально-культурного призначення, які повинні бути списані за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, або інших відповідних джерел фінансування;

- Правильність встановлення норм витрат сировини і матеріалів відповідно до рівня технічного стану та технології виробництва;

- Правильність оцінки і списання зворотних відходів;

- Обґрунтованість включення в собівартість послуг (робіт) витрат на оплату послуг товарних бірж, включаючи брокерські послуги та ін..;

- Витрати на індивідуальне апробування окремих видів машин і механізмів та на комплексне опробування (вхолосту) всіх видів устаткування і технічних установок з метою перевірки якості їх монтажу;

- Витрати на підготовку кадрів для роботи на підприємстві, що знову вводиться в дію;

- Чи є системні положення про порядок виплати премій за результати праці, в тому числі винагород за підсумками роботи за рік;

- Правильність нарахування єдиного соціального податку;

- Правильність нарахування амортизації по основних фондах;

- Ведення аналітичного обліку витрат, які віднесені на собівартість понад встановлені ліміти, норм і нормативів;

- Витрати на оплату відсотків за отриманими кредитами банків (за винятком позик, пов'язаних з придбанням основних засобів);

- Правильність віднесення витрат до інших витрат;

- Наявність кошторисів витрат підприємства на звітний рік по представницьких витрат;

- Наявність договору на підготовку і перепідготовку кадрів та інші витрати [19, ст. 224].

Необхідно пам'ятати, що в собівартість послуг (робіт) не включаються такі витрати:

- Витрати на заходи з охорони здоров'я та організації відпочинку, не пов'язані безпосередньо з участю працівників у виробничому процесі;

- Платежі за перевищення гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в природу;

- Премії, що виплачуються за рахунок коштів спеціального призначення і цільових надходжень;

- Матеріальна допомога;

- Оплата додатково наданих за колективним договором відпусток працівникам;

- Надбавки до пенсій, одноразову допомогу йде на пенсію ветеранам праці, дивіденди по акціях і вкладах трудового колективу підприємства;

- Оплата проїзду до місця роботи транспортом загального користування;

- Цінові різниці по роботам, послугам, що надається працівникам підприємств або відпускається підсобними господарствами для громадського харчування підприємства;

- Оплата путівок і інші виплати, не пов'язані безпосередньо з оплатою праці.

Природа витрат підприємства різноманітна. До них можна віднести витрати на виробництво і реалізацію, на розширення і вдосконалення виробництва, на оплату праці та преміювання працівників та інші. Виділяють також різні джерела відшкодування цих витрат. Це - собівартість, прибуток, кредити банку, фонди спеціального призначення, цільове фінансування. Таким чином, для контролю за правильним урахуванням витрат, встановлення цін на продукцію виникає необхідність перевірки правильності розмежування витрат, що включаються в собівартість робіт і послуг і не включаються до них.

В даний час облік і контроль витрат на виробництво і калькулювання продукції (робіт, послуг) займають домінуюче місце в загальній системі бухгалтерського обліку та контролю. Недарма в практиці роботи підприємств в країнах з ринковою економікою ці ділянки обліку виділені в системі бухгалтерського обліку в так званий управлінський облік. Управлінський облік, або облік для управління, має на меті забезпечити адміністрацію підприємства, куди входить досить вузьке коло внутрішніх користувачів інформацією, необхідної для контролю за виробничою діяльністю підприємства і служить для прийняття рішень за результатами цієї діяльності. До цієї інформації в першу чергу можна віднести дані про собівартість робіт і її окремих видів, рентабельності робіт, послуг, їх випуску та реалізації, про результати реалізації.

Метою перевірки операцій по реалізації робіт, послуг є встановлення законності, ефективності та доцільності здійснених господарських операцій.

Завдання перевірки собівартості реалізації робіт, послуг представлені на малюнку 1.1.

Перевірка виробничих витрат є трудомістким процесом, що вимагає від аудитора знання, крім нормативних та інструктивних матеріалів, також особливостей обчислення собівартості робіт, послуг в окремих галузях і видах діяльності. Тому до початку документальної перевірки ревізору необхідно вивчити організаційні і технологічні особливості організації, спеціалізацію, масштаби і структуру кожного виду його діяльності, дати оцінку системі внутрішнього контролю процесу виробництва і системі обліку витрат.

Далі аудитору необхідно дати оцінку дотримання обраного організацією методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції і послідовно здійснювати процедури перевірки обґрунтованості і правильності включення окремих видів витрат до складу собівартості продукції, правильності обліку і розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат, витрат допоміжних виробництв, операцій з обліку браку, нестачі і втрат у виробництві, обліку та оцінки незавершеного виробництва [18, ст. 162].

На заключному етапі перевірки перевіряється організація аналітичного обліку витрат на виробництво, зведеного обліку витрат і правильність обчислення собівартості послуг, робіт.

Рисунок 1.1. - Завдання аудиту собівартості робіт, послуг

2. Нормативно-законодавчі, інші внутрішні та зовнішні джерела для отримання заказів при проведенні аудиту реалізації собівартості робіт (послуг)

Розглянемо нормативні документи, які регламентують правильність формування собівартості робіт (послуг), метою якого є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних із виробництвом робіт та послуг, обчислення її фактичної собівартості окремих видів.

Основним нормативним документом є Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості та відповідні Методичні рекомендації з інших галузей.

Методичні рекомендації розроблені відповідно до сучасного стану нормативно-законодавчої бази України і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7, 8,9, 11, 14, 16, 19, затверджених Наказами Міністерства фінансів України.

При перевірці формування собівартості слід звернути увагу на такі особливості:

1. Із 2000 року відповідно до пункту 11 П(с)БО 16 перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємствами встановлюються самостійно.

Особливості складу витрат за нормами П(с)БО 16 є те, що такі витрати, як, наприклад, витрати паливно-мастильних матеріалів на службовий легковий автотранспорт, витрати на виплату добових понад установлені норми тощо, пов'язані з виробничою діяльністю підприємства, входять до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). У податковому обліку такі витрати, як відомо, до складу валових витрат у повному обсязі не входять.

2. Відповідно до пункту 6 П(с)БО 16 витратами визнаються ті з них, які або зменшують активи (наприклад, витрати сировини, матеріалів тощо), або збільшують зобов'язання (наприклад, нарахована заробітна плата, вартість послуг з операційної оренди тощо). Ще однією з умов визнання витрат є відображення їх у бухгалтерському обліку одночасно з доходами, для отримання яких здійснені ці витрати (п. 7 П(с)БО 16).

Наприклад, якщо у формі № 2 «Звіт про фінансові результати» у рядку 040 «Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» зазначена сума витрат, то в рядку 010 «Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» цієї форми повинна бути відображена сума доходу, отримана при зазначених у рядку 040 витратах.

3. Для визнання витрат необхідна їх достовірна оцінка (п. 6 П(с)БО 16).

Такі витрати, як амортизація, визначаються шляхом систематичного розподілу їх суми між відповідними періодами, але при цьому об'єкт амортизації повинен забезпечувати отримання економічних вигод (п. 8 П(с)БО 16), він повинен «працювати».

Матеріальні витрати, пов'язані з вибуттям запасів (витрачання сировини, матеріалів, палива тощо на виготовлення продукції), згідно з пунктом 16 П(с)БО 9 оцінюється за одним із запропонованих у ньому методів:

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат,

- ціни продажу.

4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами конкретного періоду (наприклад, утрати від знецінення запасів, борги, визнані безнадійними, визнані економічні санкції тощо у формі № 2 відображаються у тому звітному періоді, у якому вони мали місце (п. 7 П(с)БО 16).

5. До виробничої собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг) згідно з нормами П(с)БО 16 входять витрати на матеріали, оплату праці й інші прямі витрати, які безпосередньо можна віднести на конкретний вид продукції (робіт, послуг) або вид діяльності.

6. Загальновиробничі витрати поділяються на змінні (які залежать від обсягу виробництва) і постійні (сума яких не залежить від обсягу виробництва). Згідно з пунктом 16 П(с)БО 16 перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат підприємства визначають самостійно (з відображенням їх в обліковій політиці). Розподіл загальновиробничих витрат на змінні й постійні, у тому числі на розподілені й нерозподілені постійні, здійснюється згідно з пунктом 16 11( с)БО 16 і додатком № І до П(с)БО 16.

7. Пунктом 9 П(с)БО 16 визначено, що не всі витрати визнаються і відображаються у формі № 2.

До таких витрат належать, зокрема, попередня оплата вартості запасів, робіт, послуг (у податковому обліку зазначені витрати включаються до складу валових витрат); платежі за договорами комісії, агентськими угодами на користь комітента, принципала та інші витрати, зазначені у вищезгаданому пункті.

8. Згідно з нормами П(с)БО 16 і П(с)БО 3 до собівартості продукції (робіт, послуг) загальногосподарські витрати не входять, як не входять витрати, пов'язані зі збутом продукції, та інші операційні витрати. Тобто витрати у формі № 2 чітко розділені на:

- витрати, пов'язані із собівартістю продукції (товарів, робіт, послуг) (ряд. 040 форми № 2); і адміністративні витрати (ряд. 070 форми № 2);

- витрати на збут (ряд. 080 форми № 2);

- інші операційні витрати (ряд. 090 форми № 2).

Пунктом 11 П(с)БО 16 установлено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з:

- виробничої собівартості реалізованої у звітному періоді продукції (робіт, послуг);

- нерозподілених постійних загальновиробничих витрат.

- наднормативних виробничих витрат.

Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, крім положень про віднесення витрат, за класифікаційними ознаками визначають:

- методи обліку витрат і калькулювання виробничої собівартості продукції:

- облік у допоміжних (підсобних) виробництвах, цехах, калькулювання продукції (робіт, послуг) допоміжних підприємств і списання цієї продукції (робіт, послуг) на виробництво основної продукції;

- облік незавершеного виробництва;

- витрати, що не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

- порядок визначення ціни та рентабельності виробництва продукції. Окремо в Рекомендаціях наведені:

- номенклатура статей витрат на утримання та експлуатацію устаткування;

- номенклатура статей загальновиробничих витрат;

- розрахунок розподілу загальновиробничих витрат;

- перелік супутньої продукції в окремих галузях промисловості;

- зведений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг);

- перелік основних калькуляційних одиниць;

- калькуляційні одиниці для цехів допоміжних виробництв;

- зразки Відомості зведеного обліку витрат на виробництво, калькуляції виробленої продукції (виробничої) та калькуляції відпускної ціни.

Положення, визначені у Рекомендаціях, є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій визначає, на яких рахунках узагальнюється інформація про витрати.

Для відображення у розділі II Звіту про фінансові результати операційних затрат за елементами підприємства використовують рядки 80-84. Інші витрати, які не обліковані на рахунках 80-84, у цьому розділі Звіту не відображаються і можуть бути відразу списані на рахунки класу 9 (відповідно до Інструкції № 291). Підприємства, які використовують для обліку витрат тільки рахунки класу 8, ці витрати відображають по дебету рахунка 85. Малі підприємства і підприємства, які не ведуть комерційної діяльності, для обліку витрат можуть застосовувати тільки рахунки класу 8.

Надалі затрати перегруповуються за видами діяльності.

По дебету рахунка 23 «Виробництво» у кореспонденції з кредитом рахунків 80-84 відображають прямі витрати (матеріальні, на оплату праці й пов'язані з ними відрахування, на амортизацію та ін.).

По дебету рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» у кореспонденції з кредитом рахунків 80-84 відображаються витрати на управління виробництвом.

Відповідно до проведеного розподілу частина загальновиробничих накладних витрат щомісяця (щоквартально) списується з кредиту рахунка 91 у дебет рахунка 23 «Виробництво» (субрахунок «Витрати основного виробництва»), а частина — на витрати періоду, тобто входить до собівартості реалізованої продукції і списується в дебет рахунка 90 «Собівартість реалізації».

Фактична виробнича собівартість готової продукції, обробка якої завершена, яка пройшла випробування, приймання, комплектацію згідно з умовами договорів із замовником і відповідає технічним умовам і стандартам, з кредиту рахунка 23 списується в дебет рахунка 26 «Готова продукція».

Слід зазначити, що рахунки 91,26 торговельними підприємствами не використовуються. Відповідно до Інструкції № 291 торговельні підприємства на рахунку 23 відображають усі затрати на здійснення діяльності з продажу товарів. Однак рахунок 23 торговельні підприємства можуть і не застосовувати, а фактичну собівартість реалізованих товарів списувати в дебет рахунка 90 з кредиту рахунка 80 «Матеріальні витрати».

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємства, які не входять до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). розподіляються по рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Таким чином, основними нормативними документами є:

♦ П(с)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зі змінами і доповненнями;

♦ П(с)БО 3 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87;

♦ П(с)БО 9 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246, зі змінами і доповненнями;

♦ П(с)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290;

♦ Наказ Державного комітету промислової політики України «Про затвердження Методичних рекомендацій із формування собівартості продукції (робіт, послуг)» від 02.02.01 р. № 47;

♦ Наказ Міністерства транспорту України. «Про затвердження Методичних рекомендацій із формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті» від 05.02.01 р. № 65;

♦ Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Методичних рекомендацій із формування собівартості будівельно-монтажних робіт» від 09.05.02. р. № 81;

♦ Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29.03.02 р. № 64;

♦ «Про затвердження Методичних рекомендацій із формування собівартості проектно-вишукувальних робіт з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку»;

♦ Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і організаціях житлово-комунального господарства» від 06.03.02. р. № 47;

♦ Наказ Міністерства аграрної політики України «Про затвердження Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств» від 1S.05.02 р. № 132, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом МАП України від 06.12.01 р. № 355;

♦ Наказ Кабінету харчової промисловості України Міністерства агропромислового комплексу України від 31.08.99 р. № 64. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.10.9 р. за № 733/4026.

Інформаційними джерелами аудиту собівартості реалізації робіт, послуг є: фінансова звітність; статистична звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

Форма 1 «Баланс» – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.

Форма 2 «Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.

Форма 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

Форма 4 «Звіт про власний капітал», що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

«Примітки до звітів» – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

3.Характеристика фінансово-господарської діяльності та фінансового стану підприємства, внутрішнього контролю і організації обліку на приватному підприємстві «САМ»

Приватне підприємство «САМ» розміщується в місті Харків. Адреса приватного підприємства - вул. Будівельна, № 1. Основною метою створення приватного підприємства є отримання прибутку.

Згідно зі статутом основними видами діяльності підприємства є:

- Реконструкція, модернізація, капітальний ремонт і будівництво житлових будинків та об'єктів соціально-культурного, сільськогосподарського, виробничого та комунального призначення, а також будівництво і ремонт автодоріг і пішохідних доріжок;

- Виробництво товарів народного споживання (віконних рам, дверей, воріт тощо).

Приватне підприємство «САМ» є юридичною особою і має у власності майно, що обліковуються на його самостійному балансі. Може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Статут приватного підприємства є його установчим документом. Майно підприємства складається з основних фондів і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається на самостійному балансі товариства.

Для забезпечення діяльності товариства був утворений Статутний капітал, що становить 22600 тис. грн., сформований за рахунок доходів, отриманих у період оренди, та майна, придбаного в результаті викупу майна засновником.

Резервний фонд на приватному підприємстві «САМ» не створювався.

Директором приватного підприємства є громадянин України – Самойчук Євгеній Петрович.

Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю приватного підприємства «САМ» назначається ревізійна комісія у кількості трьох осіб строком на один рік.

Аудитор підприємства здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності товариства відповідно до правовими актами України на підставі укладається з ним договору.

Облікова політика обстеженого підприємства розроблена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік». Бухгалтерський облік здійснюється під керівництвом головного бухгалтера. Вимоги головного бухгалтера при здійсненні обраної облікової політики є обов'язковими для всіх працівників організації. Бухгалтерський облік майна і господарських операцій ведеться відповідно до П(С)БУ і звітністю в Україні та Планом рахунків бухгалтерського обліку за журнально-ордерною системою, з веденням Головної книги.

Структура і динаміка майна приватного підприємства «САМ» показані в таблиці 3.1, побудованої на основі витягу показників з бухгалтерського балансу, форма № 1.

Таблиця 3.1

Рух майна приватного підприємства «САМ» в 2009-2011 рр.., тис. грн.

З таблиці 3.1 видно, що за аналізований трирічний період загальна вартість майна (активів) в приватному підприємстві «САМ» збільшилася на 8395 тис. грн., або на 8,2%. На перший погляд, це значне збільшення. Однак якщо врахувати, що в аналізовані роки гроші знецінювалися внаслідок тривала в країні інфляції (за три роки її темпи перевищили 25%), стане зрозумілим, що реальна ринкова вартість майна в приватному підприємстві «САМ» зменшилася істотно.

Правда, збільшення вартості майна відбулося не тільки за рахунок необоротних активів (на 2,5%), але і оборотних активів - дебіторської заборгованості покупців і замовників (без малого на 28%), а також запасів (14%). Збільшення за вказаними статтями можна вважати багато в чому позитивним явищем. З майна підприємства найповільніше росли ті його види (основні засоби), які погано використовувалися, часто були зайвими і здавалися в оренду на не дуже вигідних умовах. Позитивно помітне збільшення дебіторської заборгованості: з 13,4 до 17,2 тис. грн., оскільки ця стаття оборотних активів відноситься до відносно ліквідному майну. Виробничі запаси зросли на 14%, що покращує умови діяльності будівельної організації. Однак при цьому важливо виявити, за рахунок яких джерел зросли запаси - за рахунок своїх або позикових. Відповідь на це питання дає таблиця 3.2.

Таблиця 3.2

Джерела формування майна приватного підприємства «САМ» в 2009-2011 рр.

З таблиці 3.2 випливає, що поповнення виробничих запасів підприємство змогло здійснити тільки завдяки збільшенню власних коштів, так як сума короткострокових зобов'язань в цілому зменшилася. Правда, це не відноситься до заборгованості перед постачальниками. Вона зросла за три роки з 11 тис. грн. до 13,2 тис. грн., що видно в тому числі по значному збільшенню величини ПДВ по придбаних цінностей. Це було показано в останньому рядку табл.3.1.

Зазначене положення таїть у собі чимало неприємностей для підприємства, так як воно легко може стати неплатоспроможним з загрозою неспроможності та банкрутства. Така ситуація багато в чому може бути пояснена великим зростанням дебіторської заборгованості (табл.3.1). Не отримуючи всіх грошей від покупців, підприємство змушене купувати будматеріали і інші ресурси в борг.

Таблиця 3.3

Динаміка виручки, витрат і прибутку приватного підприємства «САМ» за 2009-2011 р.

Таблиця 3.5

Коефіцієнти, які характеризують фінансову стійкість приватного підприємства «САМ» в 2011 р.

З таблиці 3.5 видно, що фінансове становище приватного підприємства «САМ» було стійким на початку 2011 р., а до кінця року ситуація суттєво покращилася. Це видно зі зміни коефіцієнтів, показаних у рядках 1, 3, 4 і 5. Правда, показник у рядку 2 погіршився, але не настільки значно.

Таке сприятливе фінансове становище пояснюється тим, що в останні роки підприємство приватне підприємство «САМ» розширило види діяльності. Воно стало займатися випуском і установкою вікон і дверей із сучасних матеріалів, виготовляє тротуарну плитку і укладає її як в місті, так і в ряді інших населених пунктів, в тому числі за межами області. Проте резерви для поліпшення фінансової діяльності підприємства не вичерпані. Певну позитивну роль у цій справі може зіграти вдосконалення обліку та аналізу доходів і витрат.

4. План і програма аудиту реалізації собівартості робіт (послуг)

Визначимо рівень суттєвості для приватного підприємства «САМ».

За даними бухгалтерської звітності визначаються базові фінансові показники, перераховані в графі 1 табл.4.1. Їх значення заносяться в графу 2 в грошових одиницях, в яких підготовлена ​​бухгалтерська звітність. Від цих показників беруться відсоткові частки, наведені в графі 3, а результат заноситься в графу 4.

Таблиця 4.1.

Визначення рівня суттєвості

Крім того, як видно з даних табл. 4,1, розкид імовірних значень суттєвості в абсолютному вираженні досить широкий. При визначенні рівня суттєвості необхідно враховувати, який з використовуваних базових показників найкращим чином відображає специфіку умов діяльності організації. Так, якщо її доходи значно коливаються, в якості бази при визначенні рівня суттєвості вибирають валюту балансу. Якщо організація, що підлягає аудиту, належить до галузі з високою динамікою активів, то краще використовувати показник валового обсягу реалізації або балансового прибутку.

Далі слід визначити єдиний рівень суттєвості для цього нам необхідно проаналізувати числові значення, записані в графі 4 табл. 4,1, і розрахувати на їх основі середню величину:

(101,3 + 3936,26 + 1241,6 + 1054,7 + 3334,5): 5 = 1933,7 (4.1)

Аудитор може відкинути значення, сильно відхиляються у велику і (або) меншу сторону від середнього значення. В тексті правила (стандарту) аудиторської діяльності «Суттєвість та аудиторський ризик» є протиріччя. Аналізовані величини слід порівнювати з іншими величинами, а не з середнім значенням. Значить, уже до розрахунку середньої аудитор міг відкинути найменше значення - 101,3 і найбільше значення - 3936,26. Проте крайні значення порівнюються не з іншими величинами, а з розрахованої на базі всіх показників середньої величиною.

Для аналізованого підприємства це значення 101,3 тис. грн. і 3936,26 тис. грн.

(3936,26-1933,7): 1933,7 х 100% = 103,56 (%). (4.2)

Найменше значення відрізняється від середнього на:

(1933,7-101,3): 101,3 х 100% = 1808,88 (%). (4.3)

На базі залишилися показників розраховується середня величина:

(1241,6 + 1054,7 + 3334,5): 3 = 1876,9 (тис. руб.) (4.4)

Для зручності подальшої роботи середнє значення можна округлити, але так, щоб після округлення воно змінилося не більше ніж на 20%, наприклад до 2000 тис. грн.:

(2000-1876,9): 1876,9 x 100% = 6,56%. (4.5)

Таким чином, величина 2000 тис. грн. є єдиним показником рівня суттєвості при аудиті в приватному підприємстві «САМ».

Система внутрішнього контролю - це сукупність організаційних заходів, методик і процедур, що використовуються керівництвом підприємства в якості засобів для впорядкованого і ефективного ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення збереження активів, виявлення, виправлення та запобігання помилок і спотворення інформації, а також своєчасної підготовки фінансової звітності .

На основі отриманих результатів проведеного тестування оцінки системи внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку собівартості продукції у приватного підприємства, можна поставити високу оцінку системи внутрішнього контролю.

Висока надійність і ефективність систем обліку та внутрішнього контролю дозволяє обмежитися проведенням вибіркової аудиторської перевірки.

Таблиця 4.2.

Оцінка системи внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку приватного підприємства «САМ»

В ході аудиту собівартості реалізації послуг та робіт аудитор повинен надати відповіді на запитання, відображені в таблиці 4.3. По результатам тестування оцінюється система внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку витрат на реалізацію робіт та послуг, оцінка порівнюється із первинною оцінкою, отриманою на стадії планування аудиту.

Таблиця 4.3

Планування аудита бухгалтерського обліку собівартості

Організація ______________

Аудитор ________________

Період, що перевіряється _____ Дата початку перевірки _____

Надані документи ___________

Період, що перевіряється _____

Масштаб виборки ___________

Дата завершення перевірки ___

Розглянемо програму аудиту собівартості послуг ПП «САМ» (табл.. 4.4)

Таблиця 4.4

Програма аудита собівартості послуг на приватному підприємстві «САМ»

5. Методика аудиту реалізації собівартості робіт (послуг)

Генеральний директор приватного підприємства «САМ», крім обов'язкових перевірок діяльності підприємства, проводить позапланові ревізії та аудит, залучаючи незалежні комерційних аудиторів або аудиторські фірми.

У тому числі проводиться аудит і ревізія собівартості будівельно-монтажних робіт. Остання перевірка проводилася за даними на 1 липня 2011 р.

При перевірці, основними завданнями аудиту собівартості будівельно-монтажних робіт є:

- перевірка правильності включення до собівартості окремих видів витрат;

- перевірка достовірності звітних даних про фактичної собівартості всіх робіт і обсязі робіт у відпускних цінах ПП «САМ»;

- оцінка виконання планового завдання по собівартості будівельно-монтажних робіт;

- встановлення причин відхилення від плану (при перевищенні планових витрат і винних у цьому посадових осіб);

- виявлення резервів зниження собівартості.

Для виконання поставлених завдань на ПП «САМ» використовуються наступні джерела аудиту собівартості будівельно-монтажних робіт:

- затверджувані планові завдання по собівартості робіт;

- план економічного і соціального розвитку підприємства;

- планові (нормативні) і звітні калькуляції собівартості;

- первинна документація і бухгалтерські записи за рахунками обліку виробничих витрат;

- дані аналітичного та синтетичного обліку витрат на виробництво робіт;

- форми періодичної та річної звітності;

- облікова політика ПП «САМ»;

- Дані ревізії матеріальних цінностей, фонду заробітної плати, основних фондів, грошових коштів та інші, що відображають використання господарських засобів підприємства.

На приватному підприємстві «САМ» аудит собівартості будівельно-монтажних робіт починається з розгляду звітних даних, наведення в квартальному додатку до звітності про виконання плану по собівартості виконаних робіт, по фактичній собівартості за калькуляційними статті и про витрати на виконання за економічними елементами з початку року.

Виробничі витрати приватного підприємства «САМ» групують в обліку, звітності в двох розділах: за економічними елементами и калькуляційними статті.

Перша з цих угруповань дозволяє здійснювати контроль за формуванням, структурою и динамікою витрат за видами, що характеризують їх економічний зміст. Ця інформація використовується для вивчення співвідношення живої и матеріалізованої праці, нормування та аналізу виробничих запасів, а також для інших розрахунків галузевого, регіонального або народногосподарського рівня. Одночасного розраховуються поелементно витрати всіх матеріальних та паливно-енергетичних ресурсів покладені в основу формування планових завдань щодо зниження матеріальних витрат і оцінки їх виконання.

Вивчення поелементного складу і структури витрат в динаміці за ряд років дозволяє контролюючим органам намітити головні напрямки пошуку резервів зниження собівартості послуг (робіт) в залежності від змін у техніці, технології та організації виробництва або під впливом його спеціалізації. Технічний прогрес і розвиток впливають на зміну структури витрат у бік збільшення частки витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів та амортизації основних фондів при відносному зменшенні витрат на заробітну плату і собівартість.

Результати використання всіх видів ресурсів з найбільшою повнотою розкриваються при ревізії собівартості робіт по калькуляційних статтях. Постатейне відображення витрат у плані, обліку, звітності розкриває їх цільове призначення і зв'язок з технологічним процесом. У приватному підприємстві «САМ» це угруповання використовується для контролю за формуванням планових і фактичних витрат за видами виконуваних робіт і місцем виникнення витрат (ділянкам, бригадам і т.п.), а також для виявлення непродуктивних витрат.

Частина калькуляційних статей являє собою одноелементні, тобто однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносяться сировина і основні матеріали, допоміжні матеріали, паливо та енергія, основна заробітна плата, відрахування на соціальні потреби.

При ревізії цих витрат на приватному підприємстві «САМ» не обмежуються лише показниками в цілому по організації, так як при такому підході нівелюються результати, досягнуті при виконанні окремих робіт. Тут застосовується деталізований контроль за рівнем витрат за видами витрачених матеріалів та оплати праці робітників на основі звітних калькуляцій виконаних робіт.

Інші статті собівартості є комплексними і поєднують кілька економічних елементів. Так, стаття «Витрати на утримання і експлуатацію устаткування» включає витрати матеріалів, енергії, палива, витрати на оплату праці, амортизацію основних фондів та інші. Комплексний характер носять і такі статті собівартості, як інші виробничі і невиробничі витрати. Ці витрати обумовлені насамперед загальним обсягом і організаційно технічним рівнем виконуваних приватним підприємством «САМ» будівельно-монтажних робіт. Вони контролюються, як правило, в цілому по підприємству шляхом порівняння з кошторисом, а не з даними калькуляцій. При цьому ревізор складає допоміжну відомість (таблиця 5.1).

Таблиця 5.1

Відомість порівняння фактичних витрат на утримання і експлуатацію обладнання (по елементам) із затвердженим планом приватного підприємства «САМ» за четвертий квартал 2011 року

Конкретний перелік витрат, їх склад і методи розподілу за видами робіт, а також порядок оцінки залишків незавершеного виробництва визначаються галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості робіт.

Важливий резерв зниження собівартості робіт на приватному підприємстві «САМ» - скорочення втрат від браку. Він складається з вартості остаточно забракованих робіт, витрат на виправлення браку, витрат понад встановлену норму на ремонт, вартість зіпсованих при налагодженні обладнання матеріалів понад технічних норм. Із загальної суми втрат виключають утримання з винуватців браку і постачальників недоброякісних матеріалів. В результаті визначається остаточна величина втрат від браку, що відносяться на собівартість будівельно-монтажних робіт за однойменною калькуляційної статті. Питома вага втрат від браку в собівартості робіт у звітному році порівнюється з однойменною показником попереднього року як в цілому по підприємстві, так і по окремих видах робіт, що виконуються приватному підприємстві «САМ». Цей показник характеризує культуру виробництва, рівень технологічної дисципліни.

При перевірці втрат від браку на приватному підприємстві «САМ» звертається увагу на правильність відображення в обліку і звітності витрат на ремонт, який здійснюється спеціалізованими організаціями. Згідно основним положенням по складу витрат, що включаються в собівартість продукції, робіт та послуг «САМ» відносить ці витрати: в межах встановлених норм - на калькуляційну статтю «Інші виробничі витрати»; понад норми - на статтю «Втрати від браку».

На рівень собівартості робіт на приватному підприємстві «САМ» суттєво впливають невиробничі витрати. Величину їх можна встановити за даними бухгалтерських регістрів аналітичного обліку за рахунками «Загальновиробничі витрати» і «Загальногосподарські витрати». Загальновиробничі непродуктивні витрати включають: втрати від недовикористання деталей, вузлів, технологічної оснастки та інші. До загальногосподарських непродуктивних витрат належать: надбавки до тарифу на електроенергію за низький коефіцієнт використання потужності електроустановок; втрати від простоїв за зовнішніми причинами; нестачі і втрати від псування матеріалів та інші.

Зміцнити режим економії допомагають санкції за перевитрату місячних лімітів споживання електроенергії та перевищення ліміту електричної потужності. Важливо перевірити, чи вірно відображені в обліку та звітності приватного підприємства «САМ» суми, сплачені енергосистем понад основних ставок (тарифів) за перевитрату енергії. На приватному підприємстві «САМ» нерідко зустрічаються випадки невиправданого списання їх на рахунок «Прибутки та збитки» за статтею «Штрафи, пені і неустойки сплачені». Це спотворює звітні показники собівартості, оскільки за встановленим порядком зазначені непродуктивні витрати в ряді галузей відносяться на собівартість продукції - на рахунок «Загальногосподарські витрати» по спеціальній статті «Плата за перевитрату лімітів споживання електричної потужності, всіх видів енергії і газу». Причини цих втрат узагальнюються в процесі аудиту.

Витрачання коштів на утримання апарату управління приватного підприємства «САМ» контролюється за даними звітності та постатейного обліку витрат на рахунках «Загальновиробничі витрати», «Загальногосподарські витрати», «Допоміжні виробництва», «Обслуговуючі виробництва і господарства». Перевіряється стан аналітичного обліку на названих рахунках, де витрати на утримання апарату управління приватного підприємства «САМ» виділені в окремі групи стосовно статтями кошторису та показниками звітності. За даними касових і банківських видаткових документів, авансових звітів підзвітних осіб з'ясовується, чи повністю віднесені в обліку та звітності до витрат на утримання апарату управління витрати: на заробітну плату працівників управління СП «САМ»; відрахування від цієї заробітної плати на державне соціальне страхування; службові відрядження персоналу управління; зміст і наймання автомобілів для службових поїздок; утримання охорони; канцелярські, поштово-телеграфні, типографські та інші потреби.

При перевірці встановлюється відповідність фактичних витрат на оплату праці керівних, інженерно-технічних працівників та інших службовців затвердженого нормативу фонду заробітної плати. Керівнику приватного підприємства «САМ» надано право затверджувати штатний розклад лише в межах цього нормативу.

При перевірці дотримання штатно-кошторисної дисципліни, зіставляється нарахована заробітна плата згідно з розрахунковими відомостями зі штатними розкладами стосовно до діючих схем посадових окладів, виходячи з приналежності підприємства до відповідних груп з оплати праці (з урахуванням встановлених надбавок до посадових окладів висококваліфікованих ІТП і службовців і доплат за суміщення посад). Якщо перевіркою розкриті випадки незаконного витрачання коштів фонду заробітної плати керівних працівників, ІТП та інших службовців, визначається сума заподіяного збитку і при необхідності вноситься на розгляд міністерства (відомства) пропозиції про зменшення затвердженого нормативу. В ході перевірки з'ясовується, чи здійснюється на приватному підприємстві «САМ» організаційно-технічні заходи, спрямовані на систематичне вдосконалення управління і скорочення посад, в яких немає необхідності.

Одна з відповідальних завдань аудиту собівартості робіт на СП «САМ» полягає у виділенні витрат, що не відносяться до виробничої і збутової діяльності звітного періоду. Не менш важливо виявити і запобігти спотворення показників собівартості внаслідок неповного віднесення на витрати виробництва та обігу матеріальних, трудових і грошових витрат. Матеріали багатьох ревізій і перевірок свідчать про те, що такі порушення нерідко є наслідком відступів від існуючого законодавства, прорахунків і помилок при нарахуванні амортизації основних фондів; визначенні джерел фінансування витрат на капітальний та поточний ремонти, розподілі транспортно-заготівельних витрат (або відхилення фактичної собівартості матеріальних цінностей від вартості їх за обліковими цінами) між витратами матеріалів на будівництво та їх залишками на складі, списання зносу малоцінних і швидкозношуваних предметів, особливо спеціальних інструментів і пристосувань; резервування коштів для майбутніх платежів та інші. На приватному підприємстві «САМ» при перевірці правильності нарахування зносу основних фондів аудитор складає наступну допоміжну відомість.

Таблиця 5.2

Відомість перевірки правильності зносу основних фондів на приватному підприємстві за четвертий квартал 2011 року

Першорядне значення в аудиторській практиці має чітке розмежування видатків і втрат, що відносяться на витрати виробництва або покриваються за рахунок фондів спеціального призначення, коштів цільового фінансування і цільових надходжень або в порядку розподілу прибутку. Зокрема, важливо встановити, чи не враховані на рахунках «Загальновиробничі витрати» і «Загальногосподарські витрати» (у складі статей «Поточний ремонт основних засобів», «Зміст будівель, споруд, інвентарю» та інших) витрати на виконання робіт, не відносяться до основної діяльності приватного підприємства «САМ» (при відсутності спеціальних джерел фінансування): на непланове капітальне будівництво, асфальтування та ремонт міських доріг та тротуарів, впорядкування міських площ, будівництво спортивних споруд, утримання баз відпочинку та інші.

За даними регістрів аналітичного обліку витрат майбутніх періодів на приватному підприємстві «САМ» контролюється правильність включення до їх складу витрат на підготовку та освоєння нових видів робіт. Слід мати на увазі, що витрати, пов'язані лише з проведенням робіт по частковому зміни конструкції об'єктів будівництва, модернізації окремих видів робіт або часткового перегляду технологічного процесу, не можна відносити на рахунок «Витрати майбутніх періодів». Вони підлягають списанню на витрати виробництва звітного періоду по мірі їх здійснення. Перевіряючи правильність щомісячного списання витрат на освоєння нових видів робіт з рахунку «Витрати майбутніх періодів» на собівартість будівельно-монтажних робіт аудитор виходить з наведених кошторисних розрахунків, а також з галузевих інструкцій про порядок і терміни включення цих витрат до собівартості робіт.

12
• 3
• Далее ⇒