Поясніть пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації
Розкрийте теорії походження словян та їх розселення на території України.
Проаналізуйте діяльність Кирило-Мефодіївського братства. Тарас Шевченко.
Поясніть пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації
1.Виділяють декілька основних теорій походження словян:
1) Дунайська теорія – була започаткована Нестором-літописцем , а саме рядками з «Повісті минулих літ», в яких зверталась увага на те що словяни заселяли придунайські землі звідки з часом розселилися і самоіндентифікувалися. Протягом 13-15 ст. ця теорія домінувала в працях польських і чеських хроністів. Прихильниками цієї теорії були рос. історики 19ст. С. Соловйов, М. Погодін, В. Ключевський.
2) Скіфо-сарматська або азійська теорія зявилась в добу Середньовіччя з Баварської хроніки (9ст.). Предками словян визначали скіфів і сарматів які пройшли маршем з Передньої Азії до узбережжя Чорного моря і осіли в південній частині Східної Європи де і сформувався центр розселення словян.
Новий етап у вирішенні проблеми етногенезу слов'ян розпочинається на початку XIX ст. З цього часу вчені починають комплексно використовувати письмові, археологічні, лінгвістичні, етнографічні, антропологічні та інші джерела. Поступово було локалізовано місцезнаходження давніх слов'ян: вони розташовувалися десь між балтами, германцями та іранцями.
3) Вісло-дністровська теорія започаткована працями чеського славіста Л. Нідерле « Словянські старожитності» (1902). Відповідно до цієї теорії ще у 2 тис. до н. е. існувала балто-словянська спільність. Саме після розпаду цієї спільноти в ході розселення виникли словяни прабатьківщиною яких вважався ареал між Віслою і Дніпром з центром в Волині. Прихильниками, розробниками, модифікаторами в різний час були М. Фасмер, Н. Шахматорв, В. Петров та ін.
4) Вісло - одерська концепція обгрунтована польськими вченими Ю. Косташевським, Я. Чекановським, Т. Лер-Сплавинським у 30—40-х роках XX ст. Ця теорія пов'язує
слов'янські старожитності з лужицькою культурою, що була поширена у період пізньої бронзи та раннього заліза, і локалізує слов'янську прабатьківщину природними
кордонами — річками Віслою й Одрою.
5) Дніпрово – Одерська виникла в результаті розширення польським археологом та російським П. Третяковим ареалу проживання словян до території між Дніпром і Одрою на основі аналізу археологічних та лінгвістичних матеріалів.Сучасні українські археологи В. Баран, Д. Козак збагатили теорію точно визначивши основи формування східного словянства. На їхню думку становлення етногенезу пройшло в кілька етапів. На початку становлення словянського етносу проходило в межиріччі Вісли і Одри і частково на Волині. Пізніше починається новий етап коли центр етносу переміщується до межиріччя між Віслою і Дніпром.
Згідно цих теорій словяни почали розселюватись на території України в 2ст. до н. е. А вже в 2ст. н. е. про них появляються перші писемні згадки в творах римських письменників. Про словян часто згадується в творах Візатійських авторів де про словян говорилось як про завойовників і варварів.
2. У 1846-1847 рр. В Києві діяла Українська політ. організація Кирило-Мефодіївське братство. В ньому були Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський. Програмні завдання були викладені в «Книзі буття Українського народу» та ін.Основними цілями братства були 1) ліквідація самодержавства і кріпосного права; 2) нац. визволення України; 3) утворення на демократичних принципах федерації словянських народів з центром у Києві. Програмні документи передбачали мирне перетворення через освіту, літературу, залучення нових членів. Т. Шевченко був більш радикально налаштований і критично ставився до поміркованої програми братства. За доносом члени братства були заарештовані і відбували покарання. Діяльність братства стала першою спробою перейти від культ. до політ. боротьби. Видатну роль відіграв поет, художник Т.Шевченко який мав вплив на українців. З виходом «Кобзаря» 1840р. за українською мовою утверджується статус літературної, «рівності серед рівних». Своєю творчою та громадською діяльністю Т. Шевченко пробудив нац. свідомість українців, сприяв розгортанню ними боротьби за своє соц. і нац. визволення.
3. Зі смертю Сталіна 5 березня 1953р. почався період десталінізації – тобто відхід від культу особи Сталіна який він створив за життя. Основним противником культу виступав М. Хрущов. З початком десталінізації відбулося значне зменшення контролю держави на різні сфери життя зокрема й на мистецько-літературне. Цензура яка тривалий час блокувала твори вільнодумів була послаблена, в цей же час зявляється нове покоління яке називають шістдесятниками. Тодішня політика влади давала можливість розвиватися культурі без цензури. Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Найвідоміші з руху шістдесятників Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Ліна Костенко. В цей час вони розгортають активну діяльність: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури. За цей період було створено сотні творів які пізніше були заборонені. Після внутрішнього перевороту в КПРС та відставки Хрущова восени 1964 тиск державної цензури на інтелігенцію різко посилився, з цього часу лідери різних опозиційних рухів були засуджені, «або залягли на дно», деякі з них почали підтримувати радянську владу.