Методичні вказівки до виконання кУРСОВОЇ РОБОТИ

1. Визначення загальної вартості та структури основних виробничих фондів.

Основні виробничі фонди (ОВФ) – це матеріальні ресурси, що відповідають наступним вимогам:

1. Багаторазово беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше року).

2. Практично не змінюють свою матеріальну форму.

3. Переносять свою вартість на продукцію частинами в міру зносу, протягом усього терміну служби у виді амортизаційних відрахувань.

До ОВФ відносяться: будинки, споруди, обладнання, транспорт тощо.

Для визначення видової структури основних виробничих фондів підприємства розраховуємо (за даними додатку 1) питому вагу кожної їх групи у загальній вартості фондів підприємства:

(1)

де I_i – питома вага 1-ої, 2-ої, 3-ої та 4-ої груп основних фондів;

Ф_n – вартість основних виробничих фондів по підприємству в цілому, тис.грн.

Ф_ni– первинна вартість і-ої групи основних виробничих фондів на початок року, тис.грн.

Розподіл основних фондів за групами наведено в додатку 2.

2. Визначення річної потреби оборотних коштів підприємства.

Оборотні кошти – це матеріальні ресурси, що відповідають наступним вимогам:

1. Беруть участь тільки в одному виробничому циклі.

2. Цілком споживаються або втрачають свою первісну форму.

3. Переносять свою вартість на готову продукцію (послугу) відразу, тобто цілком включаються в ціну товару.

До оборотних коштів відносяться також малоцінні (вартістю до 15 неоподаткованих мінімумів) і такі, що швидко зношуються (термін служби до 1-го року) засоби (сировина, матеріали, паливо, канцелярські приладдя).

Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою:

ОК_річ = Р_і× Т_ц (2)

де Р – середньодобова витрата і-го елемента оборотних коштів (додаток 3),

Т_ц — тривалість періоду, діб (приймаємо рівним 360 діб).

Втрата споживчих властивостей основних фондів, пов'язана з вищезгаданими причинами, називається зносом. Знос буває фізичний і моральний.

Фізичний знос являє собою втрату первісних властивостей ОВФ у ході роботи з часом. Фізичний знос викликаний інтенсивністю роботи ОВФ.

Моральний знос викликаний науково-технічним прогресом і постійним удосконалюванням обладнання. Моральний знос полягає в тому, що ОВФ фізично працездатні, але існують більш ефективні аналоги, які за цим ОПФ морально застарівають.

Зносу піддаються тільки основні продуктивні фонди, оскільки оборотні цілком споживаються у виробництві і не встигають зношуватися. У будь-якого підприємства формується спеціалізований цільовий фонд, що спрямовується на покриття зносу. Цей фонд називається амортизаційним.

Економічна сутність амортизації полягає в тому, що вся амортизована вартість поділяється на рівномірні частини за роками протягом усього терміну служби. Таким чином, протягом нормативного терміну служби підприємство цілком повертає витрачені кошти.

Всі амортизаційні відрахування цілком включаються у вартість виробленої продукції. Розмір амортизаційних відрахувань визначається кожним підприємством, індивідуально виходячи з обраного методу нарахування амортизації.

Найпростішим методом визначення амортизації є прямолінійний, тобто метод рівномірного розподілу за роками вартості ОВФ. Розмір щорічних амортизаційних відрахувань визначається:

,

де – вид основних фондів;

Н_аі – норма амортизації для i-го виду ОВФ.

Норма амортизації – це відсоток щорічних відрахувань, що залежить від групи фондів або терміну служби.

Норма амортизації визначається за таблицею додатку 2 або за формулою:

,

де t_н – нормативний термін служби ОВФ.

Амортизаційний фонд знаходиться в постійному русі, тобто відбуваються регулярні відрахування. Цей фонд спрямовується, здебільшого, на розширене виробництво, тобто на розширення діяльності підприємства. Підприємством зв'язку може бути обраний один із існуючих методів розрахунку амортизації: прямолінійний, кумулятивний, виробничий, податковий, метод зменшення залишкової вартості або метод прискореної амортизації.

4. Визначення кошторису витрат виробництва послуг та собівартості одиниці послуги

Будь-яке підприємство зв'язку у своїй виробничій діяльності витрачає наявні в нього ресурси (матеріальні, трудові і фінансові). Для обліку всіх здійснюваних витрат їх необхідно привести до одного грошового еквівалента, тому облік витрат ведеться в їхньому вартісному вираженні.

Для зручності обліку розроблена укріплена методика укрупненого обліку витрат у цілому по підприємству. Витрати складаються з наступних статей:

,

де ФОП – фонд оплати праці;

Н_ФОП – нарахування на ФОП, що являє собою грошові кошти, які відчисляються оператором у спеціалізовані цільові фонди (соціальні). Ці відрахування прямо пропорційні штатній чисельності персоналу і визначаються виходячи з розмірів ФОП. Нарахування на ФОП складаються з чотирьох складових: Пенсійний фонд, Фонд безробіття, Фонд соціального страхування, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві;

А – амортизація;

М – матеріали і запасні частини;

Ел – електроенергія;

Т – транспортні витрати;

АУВ – інші адміністративно-управлінські витрати;

Ін – інші витрати;

На підприємствах ведеться калькуляція виробничих витрат, тобто визначення частки або міри впливу кожної статті витрат (Э_і) на загальну суму (Σ Э_і). Частка кожної статті d_i визначається:

.

Собівартістьпоказує, у що обходиться підприємству виробництво одиниці продукції або послуги. У галузі зв'язку вкрай складно виділити одиницю продукції з загального виробничого циклу. Тому визначають умовну собівартість одиниці доходів:

,

де Э – виробничі витрати; Д – доходи.

Собівартість повинна мати тенденцію до постійного зниження, оскільки чим менше витрат на виробництво одиниці доходу, тим ефективніше працює підприємство.

Повна собівартість річного обсягу готової продукції визначається за формулою:

С = С_B + С_HB , (3)

де С_B – виробничі витрати, грн.;

С_HB – невиробничі витрати, грн.

Виробничі витрати визначаються

С_вир = С_пр + С_нпр (4)

де С_пр, С_нпр – відповідно прямі та непрямі витрати, грн.

Прямі витрати визначаються

С_пр = С_мв + С_фоп + С_ам + С_рем + С_соц + С_ін , (5)

де С_мв – матеріальні витрати (умовно прийняти 50% від річної потреби оборотних коштів ОК_річ (формула 2).

С_фоп – витрати на оплату праці основних робітників (в роботі вважати, що робітники знаходяться на відрядній оплаті праці).

Відрядну заробітну плату можна визначити за формулою:

С_ФОП = Q × H_n (6)

де Q – плановий обсяг продукції, од; (додаток 4)

Н_n – відрядна розцінка на одиницю продукції, грн/од. (додаток 4).

Розрахунок витрат на амортизацію проводять за рівномірним методом. Норми амортизацій визначені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно закону основні виробничі фонди поділяються на чотири групи, для кожної з яких розробленні норми амортизації (додаток 2).

Таким чином, розмір амортизаційних відрахувань С_амвизначається за формулою:

С_ам= В_ni×n/100 (7)

де і – групи основних фондів;

n – річні норми амортизаційних відрахувань (додаток 2);

В_ni – вартість основних виробничих фондів по групах основних фондів підприємства, грн. (додаток 1)

Витрати на технічне обслуговування та ремонт основних фондів обчислюються за формулою :

С_рем = С_ам × R_рем, (8)

де R_рем – коефіцієнт, якій враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт (приймається в роботі рівним 0,35 від витрат по амортизації (С_ам));

С_ам – амортизаційні відрахування (формула 7).

Розрахунок витрат на соціальні заходи виконують за формулою:

С_соц = С_ФОП × R_соц (9)

С_ФОП – витрати на оплату праці (формула 6);

R_соц– коефіцієнт витрат на соціальні заходи (приймають рівним 36,9% від фонду оплати праці виробничих працівників).

До відрахувань на соціальні заходи належать: відрахування до Пенсійного фонду, відрахування на обов’язкове соціальне страхування, відрахування на випадок безробіття (фонд зайнятості) та страхування від нещасних випадків (в роботі прийняти – 0,5%).

Інші виробничі витрати обчислюються за формулою:

С_ін = R_і× (С_мв + С_фon + С_ам +С_рем+ С_соц), (10)

де R_і – коефіцієнт, який враховує розмір інших витрат (прийняти 20%).

До складу непрямих витрат включаються: витрати на утримання та експлуатацію будівель, споруд, устаткування; оплата праці керуючого та обслуговуючого персоналу, а також загальновиробничі, загальногосподарські та інші поточні витрати.

Непрямі витрати визначаються за формулою:

С_нпр = С_пр× К_нп (11)

де С_пр – прямі витрати (формула 5);

К_нпр – коефіцієнт непрямих витрат (в роботі прийняти 0,6).

Невиробничі витрати (Снв) в роботі прийняти – 5% від суми прямих та непрямих витрат. Невиробничі витрати пов’язані з процесом реалізації готової продукції: витрати на перевезення пошти, комісійні збори та витрати, пов’язані зі збутом продукції.

Снв= С_нпр ×0,05 (12)

Результати розрахунків представляються у вигляді таблиці 1

Таблиця 1 Повна собівартість виробництва послуг підприємства зв’язку

Собівартість одиниці послугирозраховується за формулою:

С_од = С / Q, (13)

де С – повна собівартість (таблиця 1), грн.

Q – обсяг послуг за рік , од. (додаток 4).

4. Розрахунок показників ефективності виробництва

До системи показників ефективності діяльності підприємства відносяться:

- валова виручка;

- валовий прибуток.

- прибутки (операційний і чистий).

- рентабельність продукції.

Валова виручка від реалізації готової продукції визначається в залежності від вартості одиниці та обсягу продукції за формулою:

В = В_од×Q, (14)

де В_од– собівартість одиниці продукції (формула 13);

Q – обсяг послуг за рік , од. (додаток 4).

Вартість одиниці продукції в роботі визначається за формулою:

В_од=C_од × m, (15)

де С_од - собівартість одиниці продукції (формула 13);

m – коефіцієнт, який враховує прибуток (в роботі приймається прибуток - 30%).

Чистий дохідвід реалізації послуг поштового зв’язку визначається за формулою:

ЧД = В – ПДВ (16)

де ПДВ –податок на додану вартість в доходах підприємства.

ПДВ визначається як:

ПДВ=В×dПДВ (17)

де dПДВ - доля податку на додану вартість в доходах підприємства (16,67%).

Таким чином,

ПДВ=В×0,1667 (17^а)

Валовий прибутокпідприємства розраховується за формулою:

Пвал = ЧД - С, (18)

де ЧД – чистий дохід від реалізації послуг поштового зв’язку (формула 16);

С – повна собівартість послуг (табл. 1).

Операційний прибуток підприємства (що підлягає оподаткуванню):

Поп = Пвал - Снв, (19)

де Пвал – сума валового прибутку (формула 18);

Снв – невиробничі витрати (формула 12).

Чистий прибуток(прибуток після оподаткування) – прибуток, що поступає в розпорядження підприємства після сплати податків

ЧП = Поп – Пп (20)

де Поп – операційний (оподатковуваний) прибуток (формула 19);

Пп – податок на прибуток (складає 25%).

Рентабельність продукції визначається за формулою:

r = (Поп/ С) × 100(%), (21)

де Поп – операційний прибуток (формула 19);

С – повна собівартість, грн. (таблиця 1).

5. Обґрунтування та вибір кращого варіанту інвестицій

В даній частині роботи потрібно визначити на основі аналітичної оцінки вихідних показників та певних економічних розрахунків доцільність реалізації інвестиційних проектів. Перший потенційний інвестор запропонував внести всю суму інвестицій (додаток 5) на початку першого року реалізації інвестиційного проекту (в роботі прийняти - інвестиції власні). Другий потенційний інвестор запропонував замінити діюче обладнання на нове протягом 4 років ( в роботі прийняти – залучені інвестиції ). В перший рік має бути внесено 1/3 загальної суми інвестицій. Відсоток за отримання кредиту прийняти в розмірі 10% річних.

Інвестиційний проект розраховано на 10 років.

Визначення ефективності інвестиційних рішень проводиться шляхом приведення інвестицій та грошового потоку до теперішньої вартості шляхом дисконтування. Потрібно визначити значення грошового потоку. Результати представити в таблиці 2.

Таблиця 2 Показники ефективності діяльності підприємства

Обґрунтування кращого варіанту інвестицій здійснюється за такими показниками:

Чиста приведена вартість NPV(цінність) проекту визначається як загальна різниця між приведеними доходами і витратами за проектом за всі роки його реалізації:

NPV = ДП – ІК, (22)

деДП – приведені доходи (доходи з урахуванням дисконтування);

ІК –сума інвестиційних коштів у реалізацію проекту (додаток 5).

Приведені доходи визначаються за формулою:

, (23)

де - ЧД чисті доходи;

r – дисконтна ставка 5 та 20%;

n – кількість років (у даній роботі – 10 років).

Проект отримає позитивну оцінку, якщо NPV > 0.

Індекс дохідності –співвідношення дисконтованого грошового потоку до інвестиційних коштів:

ІД = ДП/ІК (24)

Проект отримає позитивну оцінку, якщо ІД > 1

Період окупності–це мінімальна кількість років реалізації проекту, при якій загальний приведений прибуток перевищуватиме обсяг інвестованого капіталу. Розраховується за формулою:

Т = ІК/ ДП (25)

Проект отримає позитивну оцінку при мінімальних значеннях Т.

Коефіцієнт прибутковостіg(співвідношення прибутку та інвестованого капіталу) свідчить про те, скільки (за весь час реалізації проекту) приведеної вартості поточного прибутку припадає на одиницю приведеної вартості інвестованого капіталу:

. (26)

Проект отримає позитивну оцінку, якщо g ≥ 1.

Потім потрібно визначити всі показники по обґрунтуванню доцільності інвестицій

За результатами проведених розрахунків складається порівняльна таблиця (у вигляді таблиці 3) економічних показників по альтернативним проектам:

- чистої приведеної вартості;

- індексу дохідності;

- періоду окупності;

- коефіцієнту прибутковості.

Таблиця 3 Порівняльна таблиця економічних показників по альтернативним проектам

Робиться висновок, який із запропонованих варіантів інвестування більш ефективний для підприємства.

Додаток 1

Наявність основних виробничих фондів на 1 січня поточного року, тис. грн.

Підрахована сума по основним фондам повинна бути скорегована на коефіцієнти:

1 група – 1,0; 2 група – 1,1; 3 група - 1,2; 4 група - 1,3

Додаток 2

Розподіл основних фондів за групами та норми амортизації для нарахування амортизаційних відрахувань

Додаток 3

Склад оборотних коштів підприємства

Продовження додатку 3

Продовження додатку 3

Додаток 4

Дані для розрахунку заробітної плати

Додаток 5

Дані про інвестиції та зниження собівартості після впровадження проекту

Продовження додатку 5

Продовження додатку 5

Список рекомендованої літератури

1. Економіка поштового зв’язку: навчальний посібник / [Орлов В.М., Потапова-Сінько Н.Ю., Редькін О.С. та ін.] — Одеса: ВМВ, 2006. — 468 с.

2. Балацький О.Ф., Теліженко О.М., Соколов М.О. Управління інвестиціями: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2004. – 354 с.

3. Оптимізація поштового зв’язку України: монографія / [П.П. Воробієнко, С.О. Довгий, В.А. Коляденко, В.М. Мороз, В.Г. Мухін, О.Л. Нечипорук, Л.О. Ящук]; за заг. ред. С.О. Довгого. — К.:, Укрпошта, 2002. — 160 с.

4. Потапова-Синько Н.Е., Захарченко Л.А., Князева Е.А., Отливанская Г.А., Орлова О.В. Экономика предприятия связи / Учебно-методическое пособие к практическим занятиям для специальностей ф-та менеджмента и экономики предприятия (Часть 1) / Одесса, ОНАС. – 2003. – 66 с.

5. Потапова-Синько Н.Е., Захарченко Л.А., Князева Е.А., Отливанская Г.А., Орлова О.В., Вуйцик Л.Н. Экономика предприятия связи / Учебно-методическое пособие к практическим занятиям для специальностей ф-та менеджмента и экономики предприятия (Часть 2) / Одесса, ОНАС. – 2003. – 143 с.

6. Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела. 2004. – 344 с.

7. Экономика связи: учебник для ВУЗов / [В.Н. Орлов, Н.Е. Потапова-Синько, В.М. Гранатуров, Н.П. Спильная, О.И. Филипова, А.П. Чухлиб]. — Одесса. — УГАС, 1998 — 331 с.

8. Янковский К.П. Организация инвестиционной и инновационной деятельности: учеб. пособие для студентов. / К.П. Янковский — СПб.: Питер, 2001. — 448 с.

Навчальне видання

Юлія Володимирівна терешко

Завдання та методичні вказівки до виконання курсової роботи на тему «Розрахунок показників економічної діяльності підприємств зв’язку»

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 45