Умови ефективності фізичного виховання.
За даними епідеміологічних досліджень 1998 p., здоровими можна вважати лише 27 % дітей дошкільного віку. Усього 65 % дітей і 60 % підлітків фізично гармонійно розвине ні. У м. Києві, наприклад, половина учнів старших класів за станом здоров'я має ускладнення щодо вибору професії, а серед випускників шкіл не менше половини є непридатними або частково придатними до військової служби. Тому нині слід докорінно змінити усталені погляди на фізкультуру, фізичний стан людини, красу людського тіла як на щось другорядне, меншовартісне. Учитель власним прикладом повинен демонструвати важливість фізкультури, здорового способу життя, доводити свою прихильність до спорту, жити ним. Конче необхідно розвантажити навчальні програми. Йдеться про значне скорочення інформативного навчання з таким розрахунком, щоб загальна кількість навчальних предметів становила 4—7 у початкових класах і 10—12 у старших, як це характерно для європейських шкіл. Робочий тиждень у цьому разі не перевищуватиме 24—30 годин, включаючи виконання домашніх завдань. За цих умов може бути збільшено час на заняття фізичною культурою. Необхідно відмовитися від традиційних форм і режиму діяльності на уроці. Адже постійне сидіння за партою дуже шкідливе для здоров'я дитини.
Потрібен також перегляд концепцій і методики викладання фізкультури в школі. Слід подумати, чи варто фізкультуру взагалі вважати навчальним предметом в академічному сенсі. Це — форма активного відпочинку, вона має працювати на здоров'я, виховання і задоволення фізіологічних потреб людини.
Педагогічно продумана система фізичного виховання в шкільному житті сприятиме як оздоровленню підростаючих поколінь, так і комплексному підходу до здійснення морального, трудового й естетичного виховання.
Пильної уваги вимагає фізичне виховання студентів. Дослідження свідчать, що їх рухова активність триває приблизно 15 хв. на день, хоча гігієнічна норма — 2 год.
Фізкультурно-спортивна робота у вузі має відповідати індивідуальним і колективним запитам студентів і, крім традиційних, повинна передбачати нові форми (йога, аеробіка, ушу, шейпінг та ін.), застосування на заняттях технічних засобів і тренувального обладнання, використання музичного супроводу, кінофільмів тощо.
Прилученню учнів до фізкультури і спорту сприяють запровадження у школах уроку футболу, організаційна робота в цьому напрямі Федерації футболу України (ФФУ) та Міністерства освіти і науки України.
Зміст кожного напряму виховання реалізується передусім у процесі розкриття змісту навчальних предметів. Особливу роль при цьому відіграють дисципліни, що за змістом є ідентичними певному напряму виховання: курс «Основи держави і права» — правовому вихованню, «Основи економічних знань» — економічному, трудове навчання — трудовому, фізкультура — фізичному, уроки музики і співів, літератури — естетичному вихованню.
Великі можливості для різнобічного виховання має позакласна та позааудиторна виховна робота (гуртки, об'єднання, вечори тощо). Підбираючи форми і методи виховної роботи, педагоги мають враховувати вікові та індивідуальні особливості молодих людей, їх інтереси, здібності. Залучення їх до різних видів діяльності певного напряму виховної роботи дає змогу формувати в них практичні уміння в конкретній галузі.
Валеологічне виховання
Валеологічне виховання процес формування і забезпечення міцного здоров'я особистості фізичними навантаженнями, психологічними вправами та педагогічними засобами. Цей вид виховання базується на валеології. Валеологія (від лат. Vall - будь здоровий) - наука про зміцнення збереження здоров'я без застосування медикаментозних засобів - набуває все більшого розповсюдження і привертає до себе увагу різних вчених-біологів, медиків, екологів; соціологів, психологів та педагогів. Інтерес до цієї науки і відповідного виховання цілком виправданий. В умовах складних економічних і екологічних обставин спостерігається широкий розрив між природними й освітніми запитами особистості й суспільства. Міністерство здоров'я та Міністерство освіти України розробили «Концепцію безперервної валеологічної освіти в Україні». Цей документ націлює навчальні заклади, лікарів і вихователів на вдосконалення здоров'я дітей і дорослих. Актуальність цієї проблеми зростає з кожним днем: погіршується екологічне становище та медичне обслуговування населення, послаблюються імунна система і психологічна стійкість людей проти захворювань і стресів. Валеологічне виховання людини дає можливість своїм власним розумом, високорозвинутою самосвідомістю, культурою» поведінки і доброчинністю забезпечити собі здоровий довгий шлях життя і успіх в процесі самореалізації. Незаперечні факти свідчать, що людина неправильно, аморально ставиться як до свого здоров'я, так і взагалі до життя інших людей. Чому підлітки тягнуться до цигарки, алкоголю, наркотиків, сексу? Насамперед тому, що це навіяна спокуса, так званий «заборонений плід». Крім того, вони гадають, що це надає дорослого вигляду, вміння жиги «круто». Але найважливішою причиною є валеологічна невихованість. Чисельні випадки саморуйнування і самознищення юнаків та дівчат хвилюють суспільство і потребують прийняття найрішучіших заходів валеологічного виховання. Валеологічне виховання починається з таких напрямків. 1. Формування у людини правильного світосприйняття і розуміння свого місця е навколишньому середовищі. Людина як вінець творення має здібності усвідомлювати саму себе і розуміти можливості свого впливу на оточення і Космос в цілому. Китайський філософ Лао-Цзи висловив оригінальну думку про те, що в житті «все незмінно і мінливо, безперервно і переривчасто. єдино і одиничне одночасно». Найбільш повне відбиття реальності проявляється в людині, яка служить картиною Космосу, саме в них присутні всі космічні елементи, всі форми енергії, писав Лао-Цзи. Російський філософ М.О.Бердяєв писав, що в кожній особі міститься цілий космос. Неповторність кожної людини, яка народжується для того, щоб зайняти належне їй місце в цьому світі, є унікальним втіленням космічного начала. Людина повинна усвідомити цю істину і поповнювати свій духовний світ енергією Космосу. 2. Засвоєння ідеї про тісніший зв'язок між космічним і земним, між духовним та матеріальними силами набуває особистіше і соціальне значення. Особистості і суспільству корисно дбати про фізичне і психічне здоров'я». Теорія В.І. Вернадського про біосферу і ноосферу, про постійні хвилеподібні .випромінювання, в яких людина знаходиться, під вплив яких підпадає, приймає або відхиляє їх. порушуючи гармонію і узгодженість, зараз переосмислюється педагогами для втілення її висновків в теорію валеологічного виховання. Головним джерелом здоров'я людини е природа - природа як середовище проживання, як сховище інформації, як лікар І вихователь, італійський врач-психіатр А.Менечетті пише, що людина зв'язана з природою, постійно впливає на неї своїми думками і поведінкою. Природа дає людині багато інформації про людину, її минуле і майбутнє, тільки треба навчитися читати цю інформацію. А.Менечетті в книзі «Онтопсихологічна педагогіка» відмічає, що якщо людина хвора, то щось в ній самій народжує цю хворобу. Від самої людини багато що залежить. Тому він пропонує такі принципи оздоровлення: в процесі взаємодії з середовищем вибирати найважливіший шлях самореалізації; дотримуватися всього, що сприяє життю; наслідувати ідею справедливості; співвідносити свої емоції і наміри з емоціями і бажаннями оточуючих. Ці принципи реалізуються в таких правилах, які змінюють здоров'я. Не роби дурного людям і не кажи про чужі вади. Якомога більше думай і говори про хороше. Вибери внутрішню позицію задоволеної та щасливої людини. Намагайся побачити позитивне в кожному своєму родичеві, знайомому. 3. Постійний дух І соціальна активність, спрямована на злагоду та гармонію з природою і людьми. Валеологічне виховання має на меті різнобічність фізичної і духовної життєдіяльності людини. Всім доступні в будь-якому віці прогулянки і туризм, які не вимагають ніяких фінансових втрат. Рух належить до основних вимог правильного режиму дня і фізичної форми людини. Чим більше людина витрачає часу на фізичну активність на свіжому повітрі, тим більшими стають резерви нервової сили, тим менше людина підвладна стресам. Особливо це стосується дітей. Неактивні діти, які відмовляються від активних рухів і спортивних ігор, звичайно бувають емоційно нестійкими. В активних дітей, які більше бігають і грають у спортивні ігри, міцніше нервова система і менше захворювань, тому що в них не залишається часу та енергії на переживання. Прогулянки і спорт треба включати до розпорядку дня. школярів та студентів, коли вони напружено готуються до екзаменів. Важливим є дотримання оптимального режиму чергування розумової і фізичної діяльності, щоб запобігти перевантажень і стомлення. Соціальне активна людина завжди почуває себе краще, ніж та, яка живе заради своїх власних потреб. Юнакам і дівчатам треба вчитись організаторській роботі, брати участь у громадському житті, в управлінні шкільними, громадськими. державними справами. Треба пам'ятати вислів Дж.К Честертона; „Кожна людина, для якої важлива лише якась одна річ. є небезпечною” 4. Правильний життєвий розпорядок, який передбачає: регулярний сон (середня тривалість сну - 7-8 годин); особисту гігієну (щоденне ретельне миття з голови до ніг, чищення зубів принаймні двічі на день, зміна білизни); дотримання основ раціонального харчування і контроль за нормальною вагою тіла; додержання основ моральної гігієни, яка передбачає вміння не піддаватися неприємним настроям і почуттям, вміння підтримувати добрі стосунки з людьми, не конфліктувати; відсутність звички курити, вживати алкогольні напої та наркотичні речовини; профілактичні медогляди, що допомагають запобігти загрозі здоров'ю, а в разі захворювання - почати вчасне лікування. 5. Загартування, яке є важливим компонентом валеологічного виховання. Воно зміцнює здоров'я, фізичні сили і підвищує імунітет організму проти захворювань. Доцільне використання сонячних і повітряних ванн і загартування водою вважають джерелом здоров'я, молодості і краси. Все, що живе, дихає і росте, потребує енергії сонця. Коли дитину кутають в одяг, вона стає блідою, хворобливою, слабкою Прямі промені яскравого сонця, які потрапляють на голе тіло, дають йому життєву і динамічну енергію, заряджають людину новою силою. Сонячні промені непомітно знищують отрути в організмі. Найспокійніше проміння між 7 та 11 годинами. Це найкращий час для сонячних ванн. Проте надмірне перебування на сонці (особливо з 11 до 15 години) шкідливе: можна дістати опіки шкіри й сонячний удар. Повітряні ванни сприяють роботі механізму терморегуляції і дихання. Приймати їх треба протягом року. Починати при температурі 20-22° С і поступово переходити до 7-5° С. ні в якому разі не можна допустити, щоб з'явилося відчуття холоду. Повітряні ванни приймають у поєднанні з рухом, бігом, гімнастикою. Людина з кисневим голодом буває звичайно нервовою і слабкою. Щоб позбавитись цього, треба навчитись правильно дихати. Є два методи дихання: грудний і діафрагмовий. Повільне глибоке діафрагмальне дихання контролює нервову систему, заспокоює .людину і продовжує життя. Індійський йог, якому було 130 років, виглядав на 70. мав гострий зір, добрий настрій і міцне здоров'я. Він видихував один раз за хвилину. Водні процедури найкращий спосіб очищення шкіри тіла і створіння міцної нервової системи. Холодна вода є природним стимулятором. Загартування водою треба починати в теплу пору року - навесні або влітку. Але припиняти його не треба ні восени, ані взимку. До водних процедур і до зниження температури води слід звикати поступово. Температура води повинна дійти до 12-10° С. Послідовники цілителя Порфірія Іванова купаються всю зиму в крижаній воді. Широко відомий контрастний метод загартування водою, який полягає у швидкій зміні високої і низької температури води. Благотворний вплив на людину здійснюють фінська сауна і плавання. Отже, критеріями оцінки валеологічної вихованості можуть бути: 1. Знання про особисте здоров'я, його залежність від космічних та земних впливів, оточуючих людей; знання основних принципів оздоровлення. 2. Валеологічні інтереси і почуття оптимізму і доброти до кожної людини. 3. Валеологічні вміння та навички: уміння оптимально взаємодіяти з середовищем і спілкуватись з людьми. 4. Соціальна активність і різнобічність фізичної і духовної життєдіяльності, дотримання режиму чергування розумової і фізичної діяльності. 5. Звички до загартування, доцільне використання сонячних і повітряних ванн, водних процедур.
Естетичне виховання
Всебічно розвинена особистість є надзвичайно чутливою до краси, гармонії, благородства. І своєю діяльністю вона прагне утверджувати їх. Саме на формуванні таких якостей особистості зосереджене естетичне виховання.
Естетичне виховання — формування в особистості здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності.
Спрямоване воно на формування в людини гуманістичних якостей, здатності відчувати і розуміти красу, жити за її законами.