Системи землеробства та їх класифікація
Система землеробства це комплекс взаємопов’язаних агротехнічних, меліоративних i органiзацiйно-господарських заходiв, спрямованих на ефективне використання землі, зберiгання i підвищення родючості ґрунту, вирощування високих i сталих врожаїв. Примітивні системи землеробства були поширені за умов незначного (до 25 %) використання придатних для вирощування сільськогосподарських культур земель. Залежно вiд способiв використання землi розрiзняли залежні, вирубно-вогневi i перелоговi системи землеробства.
Основні види систем землеробства:
· Адаптивно-ландшафтна система землеробства - являє собою складний комплекс екологічно безпечних технологій виробництва рослинницької продукції та відтворення родючості грунту, які забезпечують агрономічну і економічну ефективність використання агроландшафтів конкретного господарства на основі агроекологічної угруповання земель. Агроландшафти - природно-територіальний комплекс, природна рослинність якого на переважній його частині замінена агроценозами. Агроекологічна угруповання земель - умовне об'єднання земель в категорії, що відображають їх властивості та якість з урахуванням природно-екологічних і соціально-економічних умов.
· Зернопаровая система - система землеробства, при якій переважну площа ріллі займають зернові культури, значна площа відведена під чисті пари і родючість грунту підтримується і підвищується обробкою грунту і застосуванням добрив.
· Просапна система - система землеробства, при якій більшу частину ріллі займають посіви просапних культур, а родючість грунту підтримується і підвищується за рахунок інтенсивного застосування добрив.
· Травопільних система - система землеробства, при якій частина ріллі в польових і кормових сівозмінах використовується під багаторічні трави, які є кормовою базою і головним засобом підтримки та підвищення родючості грунтів.
· Плодозмінна система - система землеробства, при якій не більше половини площі ріллі займають посіви зернових, на решті частини обробляються просапні і бобові культури.
Грунтозахисна система - система землеробства, заснована на зерно-парових сівозмінах з смуговим розміщенням сільськогосподарських культур і пари, плоскорезной обробці грунту, внесення добрив та заходи з накопичення вологи
Залежна система була поширена в країнах де була можливість розорювати дiлянки землi, якi нiколи не оброблялись. З часом, коли врожай знижувався настiльки, що не окуповував затрат працi, дiлянку залишали i займали нову.
Вирубно-вогневу систему використовували в лiсових районах, де лiс вирубували або спалювали дiлянками, на яких висiвали сiльськогосподарськi культури.
Перелогова система вiдрiзнялась вiд залiжної тим, що після використання дiлянку на кiлька рокiв залишали i використовували новi площі, якi до цього ранiше уже були в користуваннi (перелоги).
Для всiх примiтивних систем землеробства характерним було те, що родючiсть ґрунту на залишених пiсля використання дiлянках вiдновлювалася за рахунок природиих процесiв пiд впливом рослинності.
Екстенсивнi системи землеробства почали застосовувати, коли перiод перелогу внаслiдок значното розорювання земель i збiльшення чисельностi населения скорочувався до одного року. Однорiчний перелiг називали па ром, а систему землеробства — паровою. При такiй системи землеробства поле пару чергувалося з одним або кiлькома полями зернових, а посiви сiльськогосподарських культур займали до 2/З розораних земель. Родючiсть ґрунту відновлювалася в результатi обробiтку пару внесення добрив. Недоліком цієї системи була вiдсутнiсть в сiвозмiнi технічних і просапних культур, що стримувало розвиток тваринництва i знижувало загальний рiвень культури землеробства.
Інтенсивні системи землеробства передбачають комплекс заходiв, направлених на пiдвищення родючостi ґрунтів i зростання врожайностi сiльськогосподарських культур. Це — обґрунтоване чергування культур у сiвозмiнах з урахуванням потреби тосподарства в продуктах рослинництва та захисту земель вiд ерозії; запровадження диференційованого механiчного обробiтку ґрунту; збiльшення виробництва ортанiчних добрив та рацiональне їх використання разом з мiнеральними; широке застосування мелiоративних заходiв (осушення i зрошення, вапнування i гiпсування, залiсення ярiв i балок, створення полезахнспих насаджень, терасування, виположувания схилiв та нарiзування в них щiлин тощо); удосконалення системи насiнництва та впровадження найбiльш продуктивних сортiв i гiбридiв; захист культурних рослии вiд бур’янiв, хвороб i шкiдникiв.
.