Робочий час і час відпочинку
Робочий час- це передбачений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи або умов трудового договору зобов'язаний бути на своєму робочому місці і виконувати свої трудові обов'язки.
Нормою робочого часу є передбачена законом для даного працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період: день, тиждень, місяць.
Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства й організації при укладанні колективного договору можуть визначити меншу норму тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень.
Тривалість роботи скорочується на одну годину без зменшення заробітної плати, якщо робота виконується в нічний час, а також напередодні святкових і неробочих днів як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні, а напередодні вихідних днів — при 6-денному робочому тижні.
За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може передбачатися як при прийнятті на роботу, так і у подальшому неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, у тому числі таку, що перебуває під її опікою, чи жінки, яка доглядає за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати для неї неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цьому разі провадиться пропорційно відпрацьованому часові або залежно від виробітку.
Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад передбачену законом або угодою тривалість робочого дня.
Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації.
Законодавством також можуть бути передбачені й інші категорії працівників, яких забороняється залучати до надурочних робіт.
Жінки, котрі мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину-інваліда, можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх згодою, а інваліди, крім того, за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.
Від надурочної роботи необхідно відрізняти ненормований робочий день.
Це особливий режим робочого часу, який запроваджується для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (така робота не вважається надурочною).
Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності може застосовуватися для керівників, спеціалістів і робітників, а саме:
- для осіб, праця яких не піддається точному часовому обліку;
- для осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
- для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється запроваджений на підприємстві режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу.
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.
Список професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.
Право на відпочинок гарантує громадянам вільний від безпосередньої продуктивної праці час, який вони використовують для відновлення своїх сил, всебічного розвитку духовних та фізичних здібностей, для активної участі в управлінні справами суспільства.
У статті 45 Конституції України закріплено право на відпочинок і передбачено, що це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням максимальної тривалості робочого часу, скороченого робочого дня для окремих професій та виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час.
Конкретні умови здійснення конституційного права на відпочинок деталізуються в трудовому законодавстві. Час відпочинку- це частина календарного періоду, протягом якого працівника за законом має бути звільнено від виконання трудових обов'язків і який він може використати на свій розсуд для задоволення своїх інтересів та відновлення працездатності. 
Перерви протягом робочого дня поділяються на два види: перерва для відпочинку та харчування, яка не входить у робочий час, її тривалість установлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку; спеціальні перерви, які входять у робочий час і оплачуються.
До них належать: перерви в роботі для обігрівання і відпочинку, що надаються працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам та деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством; перерви для годування дитини; перерви для гімнастики та відпочинку.
Щоденний відпочинок (міжзмінна перерва) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, а його тривалість залежить від тривалості щоденної роботи і перерви для відпочинку та харчування. В усіх випадках така перерва разом із часом відпочинку та харчування має бути не меншою за подвійну тривалість роботи на попередній зміні.
Щотижневий відпочинок - це безперервний відпочинок, що містить міжденну (між- змінну) перерви та вихідний (один чи два вихідних) день.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не менше 42 години.
Конкретна тривалість щотижневого відпочинку залежить від типу робочого тижня та режиму роботи працівників.
Робота у вихідні дні забороняється.
Залучення окремих працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації і лише в таких виняткових ситуаціях, що визначаються законодавством.
Робота у вихідні дні може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або в грошовій формі в подвійному розмірі.
Святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят(неробочі дні): 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) – Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до 3 днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
У святкові та неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи.
Відпустка - це вільний від роботи час протягом передбаченої законом кількості календарних днів. Законом України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. передбачено певні види відпусток.Законодавством, колективним договором, угодою і трудовим договором можуть встановлюватися й інші види відпусток.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Окремим категоріям працівників, зазначеним у законі, надається щорічна основна відпустка більшої тривалості. Так, для осіб віком до 18 років тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. За бажанням щорічні відпустки надаються в зручний для таких осіб час.
Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.
Види відпусток відповідно до закону України "Про відпустки"
