Семінар 8 Раціоналізм та емпіризм Нового часу

План

1. Загальна характеристика доби та філософії Нового часу.

2. Раціоналістична філософія.

3. Емпірична філософія.

4. Філософія Д. Г’юма.

5. Шотландська школа здорового глузду.

Література

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава, 2012. – С. 73-79.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 90-105.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 147-174.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 439-562.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 3: От Возрождения до Канта / В переводе и под редакцией С. А. Мальцевой. – СПб.: Пневма, 2002. – 880 с.

Татаркевич В.Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 2: Філософія Нового Часу до 1830 року. – Львів: Свічадо, 1999. – 352 с. – С. 49-113.

Методичні рекомендації

Семінар присвячений розгляду філософії Нового часу, а саме – становленню двох провідних тенденцій у теорії пізнання Нового часу.

При розгляді першого питання потрібно подати визначення й загальну характеристику доби й філософії Нового часу, визначити їх періодизацію, хронологію та географію.

Розглядаючи друге питання потрібно подати коротку характеристику мислителів-раціоналістів Нового часу (Р. Декарта, Б. Паскаля, Б. Спінози, Ґ.В. Ляйбніца), визначити особливості їх філософських позицій та підходів до теорії пізнання.

Розглядаючи третє питання потрібно подати коротку характеристику представників емпіричної філософії Нового часу (Ф. Бекона, Т. Гоббса, Дж. Локка, Дж. Берклі), визначити особливості їх філософських позицій та підходів до теорії пізнання.

Розглядаючи четверте питання потрібно звернути увагу на те, що Д. Г’юм розвиває суб’єктивно-ідеалістичну традицію філософування й є одним із найважливіших і найяскравіших репрезентантів британського емпіризму. Студенти також мають бути обізнані з центральним принципом г’юмівської філософії: «Світ – це потік моїх вражень», котрий є висхідним пунктом скептичних побудов шотландського мислителя.

Звертаючись до розгляду п’ятого питання потрібно зауважити, що Шотландська школа здорового глузду (Т. Рід, В. Гамільтон та ін.) постає на загальнобританському емпіричному ґрунті й є однією з шкіл, що репрезентують емпіричну філософію. Студенти також мають розглянути розуміння поняття «здоровий глузд» представниками цієї школи, співвідносячи його із попередньою філософською традицією.

Семінар 9 Просвітництво та анти-просвітництво у філософії Нового часу

План

1. Загальна характеристика доби Просвітництва.

2. Британське Просвітництво.

3. Французьке Просвітництво.

4. Німецьке Просвітництво та анти-Просвітництво.

Література

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава, 2012. – С. 80-83.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 105-111.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 171-188.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 498-583.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 3: От Возрождения до Канта / В переводе и под редакцией С. А. Мальцевой. – СПб.: Пневма, 2002. – 880 с.

Татаркевич В.Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 2: Філософія Нового Часу до 1830 року. – Львів: Свічадо, 1999. – 352 с. – С. 113-241.

Методичні рекомендації

Семінар присвячений розгляду філософських вчень доби Просвітництва, у контексті філософії Нового часу.

Підчас розгляду першого питання необхідно подати загальну характеристику доби Просвітництва, визначити його хронологічні та географічні межі, головні риси, та його місце у філософії Нового часу.

Підчас розгляду другого питання, говорячи про британське Просвітництво потрібно виділити його головні риси (гуманізм, сцієнтизм, протестантська релігійність), його підкреслено громадянсько-економічну спрямованість. Розбираючи філософські концепції британського просвітництва особливу увагу потрібно приділити таким мислителям як Дж. Локк, Т. Гоббс, І. Ньютон, О. Поуп, С. Кларк, Граф Шефстбері, Ф. Гатчестон, Дж. Толанд, А. Коллінз, М. Тіндейл, А. Сміт та ін.

Розглядаючи третє питання, необхідно подати коротку характеристику головних представників французького Просвітництва (Ш.-Л. Монтеск’є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, енциклопедисти, тощо). Центральною постаттю розгляду тут має бути Вольтер, а головним предметом – його філософські ідеї, висловлені у його творах. Особливу увагу також потрібно звернути на певні типові риси, що відрізняють французьке Просвітництво від інших національних типів просвітницького руху, а також суперечності всередині самого просвітницького руху (наприклад, підкреслену релігійність Ж.-Ж. Руссо й підкреслений атеїзм та антицерковна спрямованість більшості енциклопедистів).

Звертаючись до розгляду четвертого питання, потрібно подати коротку характеристику просвітницького руху у Німеччині, звернути увагу на певну опозиційність німецького просвітницького руху британському та французькому просвітництву, що уможливлює вважати його радше анти-Просвітництвом. Переходячи до історико-філософської конкретики потрібно розглянути персоналії та філософські позиції Хр. Вольфа, І. Канта, представників німецького романтизм, Ф.В. Шеллінга, Ґ.Е. Лессінга, тощо.