Семінар 11 Філософія у ХІХ ст.

План

1. Загальна характеристика європейської філософії ХІХ ст.

2. К. Маркс й марксизм. Філософія діалектичного матеріалізму.

3. «Філософія життя» ХІХ ст.

4. Відродження філософії Аристотеля та неотомізм.

5. Філософія психоаналізу.

Література

Філософія. Курс лекцій для студентів усіх напрямків підготовки усіх форм навчання. – Полтава, 2012. – С. 105-115; 151-165.

Киричок О.Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– C. 129-155.

Кривуля О.М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. – C. 289-325.

Рассел Р. Історія західної філософії. – Переклад з англійської Ю. Лісняка та П. Таращука. – К.: Основи, 1995. – 759 с. – С. 626-758.

Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т. 4: От романтизма до наших дней / В переводе и под редакцией С. А. Мальцевой. – СПб.: Пневма, 1997. – 880 с.

Татаркевич В.Історія філософії. В трьох томах (Переклад з польської А. Шкраб’юка). T. 3: Філософія ХІХ століття і новітня. – Львів: Свічадо, 1999. – 568 с. – С. 5-222.

Методичні рекомендації

Семінар присвячений розгляду філософських вчень ХІХ ст. та переходу від Нового часу до сучасності.

Підчас розгляду першого питання необхідно подати загальну характеристику філософії ХІХ ст., приділяючи особливу увагу тому, що філософська позиція багатьох мислителів ХІХ ст. формується як реакція (позитивна чи негативна) на філософію Гегеля, а отже значна кількість мислителів можуть бути віднесені або до табору гегельянців, або навпаки – анти-гегельянців. Потрібно також наголосити, що табір гегельянців не був однорідним, а радше складався з двох партій – правої та лівої: перша представляла собою так би мовити «гегельянську ортодоксію», тоді як друга прагнула до подальшого розвитку й застосування принципів гегелівської філософії на практиці.

Розгляд другого питання логічно розпочати з ідейних джерел марксистської філософії, а саме: поглядів філософів-утопістів доби Просвітництва (напр., Сен-Сімон), младогегельянців (Д.Ф. Штраус, Л. Фейєрбах, Б. Бауер, Е. Бауер, А. Руге, Е. Ехтермейер, М. Гесс, К.Ф. Кеппен, К. Нойверк, М. Штірнер та ін.), а після того безпосередньо перейти до розгляду філософської концепції К. Маркса, Ф. Енгельса та ін. В контексті розгляду даного питання студенти мають здобути уявлення про систему діалектичного матеріалізму та її принципові відмінності від системи абсолютного ідеалізму Гегеля, а також познайомитися з характерними для марксизму поглядами на людину, суспільство, державу, людську історію, тощо.

Розгляд третього питання логічно розпочати з зауваження щодо того, що гегелівській панлогізм знайшов значну кількість опонентів вже у ХІХ ст., що у свою чергу теж стояли на різних філософських позиціях, з яких й здійснювали відповідну критику гегелівської системи. В історії філософії ця тенденція, що знаходилася в опозиції до панлогізму гегельянства й стверджувала необхідність повернення від відірваних від життя умоглядних схем до аналізу безпосередньої дійсності отримала назву «Філософія життя». Далі потрібно подати коротку характеристику таких понять як «волюнтаризм», «ірраціоналізм», «інтуїтивізм», та перейти до викладення філософської концепції А. Шопенгауера, в основу якого має бути покладений аналіз його книги «Світ як воля й репрезентація». Розгляд філософії К’єркеґора потрібно розпочати з розгляду особливостей його життя (стосунки з батьком, стосунки з Реґіною Ользен, тощо), від обставин життя потім потрібно перейти до розгляду його філософських поглядів, щодо риторики, естетики, етики, релігії та політики. Особливо потрібно звернути увагу на критичну спрямованість філософії С. К’єркеґора, його намагання наслідувати Сократу, послуговуватися принципом сократичної іронії. Розгляд філософії Ф. Ніцше логічно побудувати на розгляді його головного програмного твору – «Так казав Заратустра», а також залучаючи інші твори (напр. – «Народження трагедії, або еллінство й песимізм», «Антихрист» та ін.). У ході розгляду філософських побудов Ф. Ніцше студенти мають ознайомитися з його вченнями про надлюдину, «діонісійський» та «аполонівський» елементи європейської культури, ідеєю «вічного повернення», ніцшеанською критикою моралі та Християнства, тощо. Розглядаючи філософську концепцію А. Бергсона особливо потрібно звернути увагу на його вчення про інтуїцію (інтуїтивним методом) як необхідну основу будь-якого істинного пізнання, що стало закономірним результат розвитку європейського психологізму. Також студенти мають ознайомитися з поглядами А. Бергсона на проблему часу, його концепцією множинності, вченнями щодо сприйняття та пам’яті, творчої еволюції митця, двох джерел моралі та релігії, тощо.

У центрі уваги при розгляді четвертого питання знаходиться творчість А. Тренделенбурга та Ф. Брентано, історико-філософські, логічні та психологічні дослідження яких фактично сприяли відродженню цікавості до філософії Аристотеля у європейському університетському середовищі ХІХ ст. Врешті решт, це призвело з одного боку до актуалізації цікавості до практично-досвідної філософії (результатом чого, не в останню чергу стало народження психоаналізу), а з іншого – сприяло появі неотомізму, феноменології, й прямо чи опосередковано вплинуло на решту філософських течій ХХ ст.

Розглядаючи п’яте питання студенти мають ознайомитися з головними теоретичними засадами психоаналізу, філософськими поглядами та творчістю його головних представників – З. Фройда, К. Юнга, Е. Фрома та ін., розібратися з головними термінами психоаналізу, як то «свідомість», «підсвідомість», «ego», «superego», «id», «Танатос», «Ерос», «Едипів комплекс», «комплекс Деметри», «сублімація», тощо.