Релігійна та світська мораль
Мораль – прийняті в суспільстві уявлення про хороше і погане, правильне і неправильне, добро і зло, а також сукупність норм поведінки, яка випливає з цих уявлень.
Релігійна мораль являє собою сукупність моральних понять, принципів, етичних норм, що утворюються під безпосереднім впливом релігійного світогляду. Стверджуючи, що моральність має надприродне, божественне походження, проповідники всіх релігій проголошують тим самим вічність і незмінність своїх моральних установлень.
Норми моральності можуть бути різноманітними в різних релігійних системах. Це пояснюється насамперед тим, що укладалися вони в різних країнах, у різних народів, на різних етапах суспільного розвитку.
У якості складової частини релігії, релігійна мораль преодоліває в міру подолання релігійний забобонів, у міру твердження нових моральних принципів і норм в умовах справедливого соціального ладу, вільного від експлуатації і класової нерівності людей.
Христианська мораль знаходить своє вираження у своєрідних уявленнях і поняттях про моральність й аморальність, у сукупності визначених моральних норм (наприклад, заповідях), у специфічних релігійно-моральних почуттях (християнська любов совість і т.п.) і деяких вольових якостях віруючої людини (терпіння, покірність і ін.), а також у системах морального богослов'я і теологічної етики. Усе разом перераховані елементи складають християнську моральну свідомість.
Головною особливістю християнської (як і узагалі всякої релігійної) моралі є те, що її основні положення ставляться в обов'язковий зв'язок із догматами віроучення. Тому що “богооткровенные” догмати християнського віроучення рахуються незмінними, основні норми християнської моралі, у їхньому відверненому утриманні, також відрізняються відносною усталеністю, зберігають свою силу в кожному новому поколінні віруючих людей. У цьому полягає консервативність релігійної моралі, що і в соціально-історичних умовах, які змінилися, несе вантаж моральних забобонів, успадкованих від минулих часів.
Що стосується положень християнства, загальних з іншими системами моралі, то вони одержали в ньому значні зміни під впливом релігійно-фантастичних уявлень.
Християнська мораль містить у собі деяку сукупність норм (правил), покликаних регулювати взаємовідносини між людьми в сім'ї, в общині віруючих, у товаристві.
Християнство – ідеологія, яка по-своєму відбиває явища соціального життя. Створюючи свій моральний кодекс, християнство включило в себе і деякі прості загальнолюдські норми моральності. Найпростіші загальні вимоги до поводження особистості в колективі, заборона убивства родича або одноплемінника, заборона шлюбів усередині племені, виникнули ще в надрах родоплеменного ладу. Заповіді не вичерпують усіх можливих моральних розпоряджень, що мають загальнолюдське значення. Можна додати, наприклад, такі елементарні вимоги до поводження особистості: не лінуйся, шануй знання, мудрість, не ображай, шануй людська гідність інших, люби батьківщину...
Чим релігійна мораль відрізняється від світської: в релігії моральні норми формулюються в більш загальному вигляді та для обгрунтування тих чи інших норм посилаються на вищі сили. Світська мораль більш конкретна, більш раціональна, і для пояснення тих чи інших положень вдається до логіки, а не до божественних одкровень. У всі часи в людському суспільстві існувало протиріччя між інтересами окремих людей та інтересами суспільства в цілому. У людині закладено ряд інстинктів (самозбереження, розмноження, руйнування і т. д.), що штовхають його на певні дії, які іншими членами суспільства сприймаються як агресія і замах на їхні права.