Гражданский процесс Тема 14 Занятие 3
1. У ході розгляду та вирішення конкретної цивільної справи нерідко виникають обставини, які ускладнюють або унеможливлюють її подальший розгляд – ускладнення у ході судового розгляду цивільних справ. Цивільне процесуальне законодавство закріплює дві основні форм ускладнень цивільного судочинства, які в свою чергу діляться ще на кілька, це:
- тимчасове припинення провадження у справі;
- закінчення провадження без ухвалення рішення суду по справі.
Між собою дані форми різняться підставами, строками та наслідками х застосування:
Тимчасове припинення провадження у справі може мати місце у формі перерви в судовому засіданні, відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, воно полягає у тому, що процес у справі може продовжуватися після усунення перешкод, які стали підставою для припинення провадження.
Перерва в судовому засіданні – це відстрочка продовження судового засідання на відносно короткий час в зв’язку з необхідністю відпочинку суду та учасників процесу в нічний час, обідню перерву, святкові та вихідні дні, а також для вирішення окремих процесуальних питань.
Так, наприклад, перерва може бути оголошена у зв'язку з необхідністю подання нових доказів (ст. 191 ЦПК) або у разі заміни перекладача (ст. 92 ЦПК) тощо. Тривалість перерви визначається відповідно до обставин розгляду справи, що її викликали. Суд, оголошуючи перерву, зазначає, коли буде продовжено слухання справи, про що постановляє відповідну ухвалу.
Відкладення розгляду справи – це перенесення розгляду справи в зв'язку з неможливістю його проведення на відносно тривалий час з призначенням конкретної дати його проведення.
Розгляд справи відкладається до усунення обставин, які стали його підставою. ЦПК чітко не визначає перелік підстав відкладення розгляду справи, проте аналіз його положень дозволяє стверджувати, всі підстави умовно поділити на два види:
- обов’язкові підстави, при наявності яких суд зобов’язаний відкласти розгляд справи (зокрема у випадках, передбачених ч. 1 ст. 169, ч. 3 ст. 224, ч. 1 ст. 305 ЦПК);
- факультативні підстави, за яких питання про необхідність відкладення розгляду справи віднесено на розсуд суду (ч. 8 ст. 130, ч. 2 ст. 169, ст. 170, ст. 191 ЦПК).
У разі відкладення розгляду справи суд повинен допитати свідків, які з'явилися. Тільки у виняткових випадках за ухвалою суду свідки не допитуються і викликаються знову.
На відміну від перерви, якщо розгляд відкладався, справа розглядається спочатку. Питання про відкладення розгляду справи вирішується судом шляхом постановлення відповідної ухвали, яка повинна містити відомості про підстави відкладення та час і місце наступного судового засідання. Ухвали про оголошення перерви в судовому засіданні та про відкладення розгляду справи оскарженню не підлягають.
2. Зупинення провадження в справі – перенесення розгляду справи на невизначений строк у зв'язку з наявністю чітко визначених законом обставин, які унеможливлюють його проведення. Зупинення провадження у справі поділяється в залежності від особливості його підстав на обов’язкове та необов’язкове (факультативне).
Обов’язкове зупинення провадження в справі виникає з підстав передбачених ст. 201 ЦПК, а саме:
- смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
- злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі;
- перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;
- неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;
- призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи у випадках, коли після відкриття провадження у справі сторона чи третя особа, визнана недієздатною або обмежена судом у цивільній дієздатності, або виявлено, що законний представник таких осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом.
Факультативне зупинення провадження в справі, яке здійснюється судом за заявою особи, яка бере участь у справі, або з власної ініціативи, можливе у випадках, встановлених ст. 202 ЦПК:
- перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;
- захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
- перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;
- розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності;
- призначення судом експертизи.
У перших трьох випадках, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника суд не зупиняє провадження в справі.
Про зупинення провадження в справі суд постановляє відповідну ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Після усунення обставин, що викликали його зупинення, провадження у справі відновлюється. Відновлення провадження здійснюється за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду, про що постановляється відповідна ухвала. З дня постановлення даної ухвали продовжується і перебіг процесуальних строків.
3, 4, 5, 6
Хід розгляду конкретної цивільної справи фіксується технічними засобами та відображається в журналі судового засідання. Фіксування судового засідання здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу, запис яким здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. Технічний запис, зроблений судом є офіційним записом судового засідання.
Закон передбачає можливість повного або часткового відтворення, роздрукування, копіювання технічного запису судового засідання: відтворення технічного запису – це демонстрація його змісту; роздрукування – переведення інформації з носія (касети, дискети тощо), на який здійснювався технічний запис судового засідання в друкований вигляд; копіювання – дублювання інформації з носія (касети, дискети тощо), на який здійснювався технічний запис судового засідання на інший аналогічний носій інформації. На відміну від відтворення та копіювання, які здійснюються безкоштовно за роздрукування передбачена плата, розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Одночасно з проведенням фіксування технічними засобами секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. Носій інформації, на який здійснювався запис судового засідання (касета, дискета тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.
Журнал судового засідання – це основний процесуальний документ, який засвідчує здійснення учасниками цивільного процесу певних процесуальних дій в ході судового засідання. У ньому не тільки послідовно відображається хід судового розгляду та процесуальні дії, які було вчинено суб’єктами цивільного процесу, але за його допомогою забезпечується можливість отримання інформації про дотримання судом норм цивільного процесуального законодавства у разі перегляду цивільної справи. Тому вбачається, що записи в журналі повинні відображатися відповідно до послідовності вчинення процесуальних дій в ході судового розгляду. пояснення сторін та третіх осіб, їх представників, показання свідків, експертів, роз’яснення спеціалістів повинні записуватись від першої особи; не повинно бути скорочень.
Зміст журналу судового засідання визначено у ст. 198 ЦПК. Він ведеться секретарем судового засідання, підписується ним невідкладно після судового засідання і приєднується до справи.
Для забезпечення правдивості складеного журналу особи, які беруть участь у справі, наділені правом ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису. Такі зауваження розглядаються головуючим протягом п'яти днів з дня їх подання і за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала.
Для фіксування окремих процесуальних дій, які вчиняються поза судовим засіданням, складається протокол – процесуальний документ, в якому зазначається порядок та результат вчинення відповідної процесуальної дії. Він оформлюється не пізніше наступного дня після вчинення відповідної процесуальної дії та приєднується до справи.