Послуги комп’ютерної мережі INTERNET
Основи роботи в Інтернеті
По лабораторній роботі №1
Та тему: «Інтернет. Принципи Інтернету»
Виконала
Учениці групи ТУ 123
Дереш Уляна
Прийняв
Семенів В.В.
Львів 2012
Мета роботи:
Ознайомитися з принципами роботи Інтернету, навчитися працювати з програмою браузером, ознайомитися з роботою пошукових систем.
ЗМІСТ
1. Принцип роботи Інтернету;
2. Служби Інтернету;
3. Програми браузера;
4. Пошукові системи;
5. Висновок.
Принципи роботи Інтернету
Інтернет (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплектів Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електрона пошта.
В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі.
Історія Інтернету сягає досліджень 1960-х років, які проводилися на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.
Урядове фінансування магістральної мережі Національного наукового фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і злиття багатьох мереж. Комерціалізація в 1990-х міжнародної мережі привела до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного життя людини. З 2011 року більше 2,1 мільярда людей користуються послугами Інтернету.
Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.
Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні інформаційного простору глобального суспільства, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних. До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти мережею, котра відразу стала дуже популярною.
У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з Великобританії та Норвегії — мережа стала міжнародною. У 1970-х роках мережа загалом використовувалась для пересилки електронної пошти. 1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на протокол TCP/IP, який досі успішно використовується для об'єднання мереж. Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін «Інтернет».
У 1984 році була розроблена система доменних назв (англ. Domain Name System, DNS). У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат). У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень (франц. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) народилась концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI. У 1991 році тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з'явився знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала дедалі популярнішою. У 1995 році NSFNet повернулась до ролі дослідницької мережі; маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві провайдери (постачальники послуг), а не суперкомп'ютери Національного наукового фонду.
В тому ж році тенета стали основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши за обсягом трафіку протокол передачі файлів FTP; було сформовано Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium, W3C). Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття «Інтернет». У 1998 році Папа Римський Іоанн Павло II заснував Міжнародний день Інтернету, який щорічно святкується 4 квітня[1], в Україні з 2001 року «День Інтернету» відмічається щорічно 14 грудня[2]. У наш час Інтернет став доступним не лише через комп'ютерні мережі, але й через супутники зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового зв'язку, спеціальні оптико-волоконні лінії і електропроводи. Всесвітня мережа стала невід'ємною часткою життя у розвинутих країнах, та країнах, котрі розвиваються. 5 січня 2011 року кількість інтернет-користувачів у світі сягнула 2 мільярдів.
Служби Інтернету
Інтернет складається з багатьох тисяч корпоративних, наукових, урядових та домашніх мереж. Об'єднання різнорідних за архітектурою мереж стало можливо завдяки протоколу IP (англ. Internet Protocol) і принципу маршрутизації пакетів даних. Протокол ІР був спеціально створений агностичним у відношенні до фізичних каналів зв'язку. Тобто будь-яка мережа передачі цифрових даних може передавати інтернет-трафік. На стиках мереж спеціальні маршрутизатори займаються сортуванням та перенаправленням пакетів даних, базуючись на ІР-адресах одержувачів цих пакетів. Протокол ІР утворює єдиний адресний простір у масштабах всього світу, але в кожній окремо взятій мережі може існувати свій власний адресний підпростір. Така організація ІР-адрес дозволяє маршрутизаторам однозначно визначати подальший напрямок для кожного, навіть найменшого, пакету даних. У результаті між різними мережами Інтернету не виникає конфліктів і дані точно і без перешкод передаються від мережі до мережі по всій планеті.
Протоколи Інтернету
В даному випадку протокол — це спосіб взаємодії, обміну даними між комп'ютерами при роботі у мережі. Щоб різні комп'ютери могли разом працювати, вони повинні «розмовляти однією мовою», тобто використовувати однакові протоколи. Сукупність цих протоколів називають стеком протоколів TCP/IP.
Нижче у алфавітному порядку перелічено найпоширеніші мережеві протоколи відповідно до моделі OSI:
1. На прикладному рівні: DNS, FTP, HTTP, HTTPS, IMAP, LDAP, POP3, SMTP, SSH, Telnet, XMPP (Jabber)
2. На сеансовому рівні: SSL, TLS
3. На транспортному рівні: TCP, UDP
4. На мережевому рівні: BGP, ICMP, IGMP, IP, OSPF, RIP, EIGRP, IS-IS
5. На канальному рівні: Ethernet, Frame realy, HDLC, PPP, SLIP
Окрім того існує цілий ряд ще не стандартизованих, але вже доволі популярних протоколів. Як правило, це протоколи децентралізованого обміну файлами та текстовими повідомленнями; на деяких з них побудовані цілі файлообмінні мережі. Це такі протоколи, як:
· OSCAR
· CDDB
· eDonkey
· BitTorrent
· Gnutella
· Skype
Послуги комп’ютерної мережі INTERNET
INTERNET надає такі основні види послуг:
1. e-mail – електронна пошта;
2. групи новин;
3. списки поштової розсилки;
4. доступ до файлів віддалених комп’ютерів;
5. сеанси зв’язку з іншими комп’ютерами, під’єднаними до INTERNET;
6. пошук інформації в базі даних в оперативному режимі;
7. спілкування з іншими користувачами шляхом використання сервісу Internet Relay Chart;
8. доступ до інформаційної системи World Wide Web (WWW).
З додаткових послуг можна виділити наступні:
· широка передача MultiMedia;
· RadioInternet;
· розмовний конференційний зв’язок;
· безпечні угоди;
· відеоконференційний зв’язок;
· безпровідне з’єднання.
Програми браузери
Браузер (англ. browser МФА: [ˈbraʊ̯zɚ] бра́узер — переглядач), також броузер[1], оглядач, (веб-)переглядач — програмне забезпечення для комп'ютера або іншого електронного пристрою, як правило, під'єднаного до Інтернету, що дає можливість користувачеві взаємодіяти з текстом, малюнками або іншою інформацією на гіпертекстовій веб-сторінці. Тексти та малюнки можуть містити посилання на інші веб-сторінки, розташовані на тому ж веб-сайті або на інших веб-сайтах. Веб-переглядач з допомогою посилань дозволяє користувачеві швидко та просто отримувати інформацію, розміщену на багатьох веб-сторінках.
Веб-переглядач під’єднується до сервера HTTP, отримує з нього документ і форматує його для представлення користувачеві або намагається викликати зовнішню програму, яка це зробить, залежно від формату документа. Формати документа, які веб-переглядач повинен представляти без допомоги зовнішніх програм, визначає World Wide Web Consortium (скорочено W3C)[2]. До них належать формати текстових документів HTML та XHTML, а також найпоширеніші формати растрової графіки GIF, JPEG та PNG (останній — розробка W3C). Якщо ви читаєте цей текст з екрана монітора, то в цей час ви користуєтесь веб-переглядачем.
Адресування сторінок відбувається за допомогою URL (Uniform Resource Locator, RFC 1738), який інтерпретується, як адреса, що починається з http: для протоколу HTTP. Багато навігаторів також підтримують інші типи URL та їх відповідні протоколи, як, наприклад, gopher: для Gopher (ієрархічний протокол гіперпосилань), ftp: для протоколу перенесення файлів FTP, rtsp: для Протоколу потоків реального часу RTSP, та https: для HTTPS (HTTP Secure, що розширює HTTP за допомогою Secure Sockets Layer SSL або Transport Layer Security TLS).
Пошукові системи
Пошуко́ва систе́ма — онлайн-служба (програмно-апаратний комплекс з веб-інтерфейсом), що надає можливість пошуку інформації в Інтернеті. У просторіччі під пошуковою системою розуміють веб-сайт, на котрому розміщено інтерфейс (фронт-енд
) системи. Програмною частиною пошукової системи є пошукова машина (пошуковий рушій) — комплекс програм, що забезпечує функціональність пошукової системи і, зазвичай, є комерційною таємницею компанії-розробника пошукової системи.Більшість пошукових систем шукають інформацію на сайтах Всесвітньої павутини, але існують також системи, здатні шукати файли на ftp-серверах, товари в інтернет-магазинах, а також інформацію в групах новин Usenet.
Індексація сайтів в пошукових системах здійснюється пошуковим роботом. Для того, щоб робот зміг про індексувати сторінку сайту, на цю сторінку повинне бути пряме посилання з бодай однієї сторінки, що уже перебуває у пошуковій базі системи. Проте існує й інший спосіб допомогти роботу провести індексацію сайту, вказавши йому пряме посилання на головну сторінку, або на карту сайту у форматі XLS.
При пошуку на пошукових системах можна використовувати ряд операторів, що дозволяють конкретизувати пошуковий запит та звузити коло пошуку. Розглянемо деякі з них:
intitle: - проводить пошук лише в межах мета тегів title. Для більшості пошуковиків слова з цього тегу є більш "ключовими" чим ті, що описані в keywords (детальніше читайте на сторінці оптимізація сайту, пошукова оптимізація). Тому пошук за допомогою цього пошукового оператора дозволяє знайти конкурентів, які належним чином прописали конкретне ключове слово в назві своєї сторінки. Знайти і порівняти як це зробили Ви. Додавши префікс all до цієї команди (allintitle:) шукаємо за декількома словами одночасно.
intext: - проводить пошук лише в межах текстової частини тих сторінок, що проіндексовані. Шукаємо конкурентів, які добре попрацювали над текстом в цілому. Команда allintext: - аналогічно як у попередньому пункті.
inanchor: - частина тексту, що передує посиланню. За всіма канонами вона має описувати зміст цього лінку, зміст сторінки на яку він веде. Команда allinanchor: - аналогічно.
link: - шукаємо сторінки, що містять прямий лінк на Ваш сайт.
related: - шукаємо сторінки, які на думку Гугла мають схожу тематику. Пошук конкурентів з алтернативної, чи то гуглівської точки зору. Очевидно, що наявність бек лінку на такому сайті буде більш вагомою для Гугл.
inurl: - проводить пошук лише в межах іментих сторінок, що проіндексовані. Команда allinurl: - аналогічно.
cache: - часом трапляється що сторінка, котра нам потрібна, не є доступною. Тому дивимося останню копію цього сайту, зроблену Гуглом.
Висновок:
Виконуючи тему лабораторної роботи я ознайомилася з принципами роботи Інтернету, навчилася працювати з програмою браузером та ознайомилася з роботою пошукових систем.