Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського по­рядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348).

З об'єктивної сторони злочин полягає у посяганні на життя заз­начених осіб чи їхніх близьких родичів, тобто в умисному вбивстві або замаху на нього.

форми і способи посягання на життя потерпілих для квалі­фікації значення не мають.

Злочин, передбачений ст. 348, з об'єктивної сторони має місце лише тоді, коли посягання на зазначених осіб вчинено у зв'язку з їх службовою діяльністю або громадською діяльністю щодо охорони громадського порядку. Для складу злочину не має зна­чення, чи був потерпілий у цей момент при виконанні обов'язків, чи ні (наприклад у відпустці). Але якщо вбивство або замах на вбивство вчинено не у зв'язку зі службовою діяльністю або гро­мадською діяльністю щодо охорони громадського порядку (на­приклад на ґрунті особистих неприязних стосунків або з рев­нощів), то ст. 348 не застосовується.

Злочин вважається закінченим із моменту замаху на вбив­ство.

Суб'єктивна сторона цього злочину — умисна вина.

Суб'єктом цього злочину може бути особа, яка досягла 14-річ-ного віку.

Покарання за злочин: за ст. 348 — позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради(ст. 351).

Потерпілими від цього зло­чину можуть бути народний депутат України або депутат місце­вої ради. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 351, полягає у невиконанні службовою особою законних вимог де­путата або у створенні штучних перешкод у їх роботі, або у на­данні їм завідомо неправдивої інформації.

Невиконання службовою особою законних вимог депутата виражається у діях чи бездіяльності службової особи всупереч законним вимогам депутата. Це діяння, наприклад, матиме місце у разі ненадання керівником підприємства (незалежно від фор­ми власності) документів, необхідних для перевірки дотриман­ня законів, відмови виконати вимогу депутата про припинення порушення законності, невиконання редактором газети свого обов'язку щодо опублікування наданих депутатом матеріалів тощо. Як створення штучних перешкод можна розглядати ухи­лення службової особи від свого обов'язку надати депутату мож­ливості консультації із фахівцем, від надання йому юридичної допомоги, від реалізації права депутата на невідкладний прийом службовою особою тощо. Надання депутату будь-яких інфор­маційних матеріалів, необхідних для здійснення його діяльності, зміст яких для службової особи спотворено, утворить надання завідомо неправдивої інформації.

Цей злочин вважається закінченим із моменту вчинення будь-якого діяння, зазначеного у ч. 1 ст. 351.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мета — перешкодити законній діяльності депутата.

Суб'єкт злочину — службова особа.

У частині 2 ст. 351 передбачено відповідальність за вчинен­ня службовими особами тих самих діянь щодо комітетів чи тим­часових слідчих комісій Верховної Ради України.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 351 — штраф від ста до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 351 — штраф від п'ятисот до двох тисяч неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

Рекомендовані для використання –

література:

1. Кримінальне право України: Особлива частина:Підручник/М.І.Бажанов.-2-е вид., перероб. і допов.-К.:Юрінком Інтер,2002.-416 с.; с.358-384
 
2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною
редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.- К.,-“Форум”,2001., у 2-х ч.; ст.ст.338-360
 

нормативно-правові акти:

1) Конституція України, 28.06.1996 р.;

Рішення Конституційного Суду України № 13-рп/2000 від 16.11.2000 “Щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України та статті 44 КПК України (справа про право вільного вибору захисника)”.

акти судової практики:

1) постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.1997 року “Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина”;

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.03.1988 року “Про застосування судами України кримінально-процесуального законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування”.

Питання для перевірки якісного рівня вивчення самостійної роботи:

1) Що є родовим об’єктом злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян ?;

2) Які особливості кваліфікації діянь за ст.ст. 338-360 КК України?;

3) В чому полягає особливість суб’єктивної сторони складів злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян ?;

4) Залежно від безпосереднього об’єкта на які групи можна поділити злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян ?;