Г) країна походження товару.

Суть та принципи митного регулювання ЗЕД в Україні

Митно-тарифне регулювання належить до економічних, тарифних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, та становить головну складову регулювання цієї діяльності в будь-якій державі. Митно-тарифні заходи дозволяють вирішити ряд завдань, пріоритетність яких залежить від митної політики держави, основними з яких є:

· захист вітчизняних товаровиробників від конкуренції (у тому числі недобросовісної) з боку іноземних постачальників;

· стимулювання внутрішнього виробництва готової продукції;

· збільшення податкових надходжень.

Митне регулювання здійснюється згідно з ГК (Господарський кодекс) (ст. 384), Законом „Про зовнішньоекономічну діяльність”, Митним кодексом України від 11 липня 2002р. (визначає засади організації і здійснення митної справи в Україні), Законом України від 5 лютого 1992р. „Про Єдиний митний тариф” та Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993р. № 4-93 „Про Єдиний митний тариф України” (визначають поняття мита і його види, порядок сплати мита, підстави звільнення від сплати мита, застосування тарифних пільг та преференцій), Законом України від 5 квітня 2001р. „Про митний тариф України” (визначає ставки мита, якими обкладаються товари, що ввозяться на митну територію України), іншими законодавчими актами та міжнародними договорами України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативними актами Державної митної служби України.

Митно-тарифне регулювання в Україні здійснюється на основі таких принципів:

· виключної юрисдикції України на її митній території;

· виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

· законності;

· єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

· системності;

· ефективності;

· додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

· гласності та прозорості.

Основними елементами системи митно-тарифного регулювання є:

а) мито;

б) митний тариф;

в) митна вартість товару;

г) країна походження товару.

2. Сутність, функції та різновиди мита

Мито є найдавнішим інструментом торговельної політики. В цілому мито - це податок, який держава накладає на товар, якщо він перетинаєдержавний кордон або кордон митної зони. Платниками мита є фізичні та юридичні особи, які переміщують товари через митний кордон України.

Раніше мито служило насамперед фіскальним цілям - отриманню державних доходів. Воно належить до найстаріших джерел доходів держави. Однак мито є не тільки джерелом доходів держави, а й так званою тарифною перешкодою для торгівлі. Нарахування мита штучно підвищує ціну товарів при переміщенні їх через кордон, що впливає на попит та пропозицію.

Мито виконує три основні функції:

· фіскальну, яка відноситься і до імпортного, і до експортного мита, оскільки вони є однією з статей доходної частини державного бюджету;

· протекціоністську (захисну), яка відноситься до імпортного мита, оскільки з їх допомогою держава відмежовує місцевих виробників від небажаної іноземної конкуренції;

· балансуючу, яка відноситься до експортного мита, встановленого з метою уникнення небажаного експорту товарів, внутрішні ціни на які, з тих чи інших причин, нижче світових.

Мотиви нарахування мита сьогодні такі:

· для формування доходів держави (так званий фіскальний мотив);

· для коригування рівноваги платіжного балансу;

· для захисту вітчизняних товаровиробників (класичний аргумент захисного мита);

· для захисту економіки країн, що розвиваються;

· для захисту молодих галузей вітчизняної економіки;

· для захисту вітчизняних робочих місць;

· для перерозподілу доходів;

· позаекономічні мотиви (національний престиж, національна безпека тощо).

Класифікація мита:

Таблиця 3.1.

Види мита

1. За напрямом товарних потоків розрізняють:

· ввізне - мито, яким оподатковуються товари, що ввозяться в країну з метою реалізації на внутрішньому ринку країни;

· вивізне - мито, яким оподатковуються товари, що вивозяться з країни з метою реалізації на зовнішньому ринку;

· транзитне мито - мито, яке стягується з товарів, що перевозяться транзитом через територію даної країни.

Адвалерні мита використовуються в основному при оподаткуванні товарів, які мають різні якісні характеристики в рамках однієї товарної групи. Сильною стороною адвалерних мит є те, що вони підтримують однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, змінюються тільки доходи бюджету.

Слабою стороною адвалерних мит є те, що вони передбачають необхідність митної оцінки вартості товару для обкладання митом. Оскільки ціна товару може коливатись під дією чисельних економічних (обмінний курс, % ставка й інш.) й адміністративних (митне регулювання) факторів, використання адвалерного мита пов’язане із суб’єктивністю оцінок, що залишає місце зловживанням.

Специфічні мита в основному накладаються на стандартизовані товари і мають значну перевагу, оскільки прості в адмініструванні і в більшості випадків не залишають свободи для зловживань. Проте, рівень митного захисту з допомогою специфічних мит залежить від коливання ціни на товари.

3. За характером мито буває:

· сезонне – мито, яке використовується для оперативного регулювання зовнішньої торгівлі продукцією сезонного характеру, перш за все с./г-ї. В основному термін їх дії не може перевищувати декількох місяців на рік, і на цей період дія звичайного митного тарифу по цих товарах призупиняється;

· антидемпінгове – мито, яке використовується у випадку ввезення на територію країни товарів за ціною більш низькою, ніж їх нормальна ціна в експортуючій країні, якщо такий імпорт наносить збитки місцевим виробникам подібних товарів або перешкоджає організації і розширенню виробництва таких товарів;

· компенсаційне – мито, яке стягується з імпорту тих товарів, при виробництві яких прямо чи опосередковановикористовувались субсидії, якщо їх імпорт наносить шкоду національним виробникам таких товарів.

В основному всі особливі види мита використовуються країною або в односторонньому порядку з чисто захисною метою від спроб недобросовісної конкуренції з боку її торгових партнерів, або ж як відповідний засіб на дискримінаційні й інші дії, що притісняють інтереси країни, з боку інших країн та їх союзів.

Введенню особливих видів мита в основному передує розслідування, яке проводиться за дорученням уряду або парламенту конкретних випадків зловживань становищем на ринку з боку торгових партнерів. В процесі розслідування проводяться двохсторонні переговори, визначаються позиції, розглядаються можливі пояснення виниклої ситуації і робляться інші спроби вирішити суперечки політичним шляхом. Введення особливого мита в основному стає крайнім засобом, до якого вдаються країни, коли всі решта способів владнати торгові суперечки вичерпані.

4). За походженням:

· автономне – мито, яке вводиться на основні односторонніх рішень органів державної влади. В основному рішення про введення митного тарифу приймається у вигляді закону парламентом держави, а конкретні ставки мита встановлюються відповідним відомством (за звичай міністерством торгівлі, фінансів або економіки) і одобрюються урядом;

· конвенційне (договірне) – мито, яке встановлюється на базі двохсторонньої або багатосторонньої угоди, такої як ГАТТ, або угоди про митний союз;

· преференційне – мито, яке має більш низьку ставку порівняно із звичайним діючим митним тарифом, яким оподатковуються товари на основі багатосторонніх угод на товари походженням з країн, що розвиваються.

З 1971 року діє Загальна система преференцій, яка передбачає значне зниження імпортних тарифів розвинутих країн на імпорт готової продукції з країн, що розвиваються. Україна, як й інші країни, з імпорту з країн, що розвиваються не стягує мито взагалі.

5). За типом ставок:

· постійні – митний тариф, ставки якого одночасно встановлені органами державної влади і не можуть змінюватись в залежності від обставин. Більшість країн світу мають тарифи з постійними ставками;

· змінні – митний тариф, ставки якого можуть змінюватись у встановлених органами державної влади випадках (при зміні рівня світових або внутрішніх цін, рівня державних субсидій). Такі тарифи досить рідке явище, але використовуються, наприклад, в Західній Європі в рамках єдиної сільськогосподарської політики.

6). За способом нарахування:

· номінальні – тарифні ставки, вказані в митному тарифі. Вони можуть дати тільки саме загальне уявлення про рівень митного оподаткування, якому країна піддає свої імпорт або експорт;

· ефективні – реальний рівень митного податку на кінцеві товари, нарахованого врахуванням рівня мит, накладених на імпортні вузли і деталі цих товарів.

Мито нараховується митним органом України відповідно до ставок мита, чинних на день подання митної декларації, і сплачується у валюті України.

На товари при їх ввезенні на митну територію України нараховується ввізне мито, а на товари при їх вивезенні за межі митної території України - вивізне мито. Ставки ввізного мита затверджуються Митним тарифом України, вивізного мита - окремими законами України (як-от: закони України від 7 травня 1996 р. „Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину” (скасовано), від 10 ве­ресня 1999 р. „Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур”, від 24 жовтня 2002 р. „Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів”(скасовано)).

На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чоти­рьох місяців з моменту їх встановлення. Так, справляння сезонних мит передбачене ст. 2 Закону України від 17 липня 1997 р. „Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників у випадках, передбачених законами України, незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: антидемпінгове мито, компен­саційне мито, спеціальне мито.Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України від 22 грудня 1998 р. „Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, „Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”, „Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”.

Нарахування мита на товари, що підлягають митному обкладенню, найчастіше провадиться на базі їх митної вар­тості, тобто їх ціни, що була фактично сплачена або підля­гає сплаті за ці товари, обчисленої відповідно до положень розділу XI МК.

• ⇐ Назад
• 1
• 2
• 3
• 4
• 567
• 8
• Далее ⇒