Завдання 2: Стильовий феномен керівництва.
Тема 1. Система менеджменту
Завдання 1: Класифікація сильних і слабких рис керівника
Ми вирішили запропонувати Вашій увазі список відмінних рис, які, властиві процвітаючому керівнику. Цей список не є повним, і його не слід сприймати дуже буквально. Він призначений головним чином для осіб, що працюють на керівних постах і охочих здійснити самооцінку своєї діяльності.
Отже, керівник:
1.Позитивно відноситься до новин і активно заохочує керовану ним організацію до цілеспрямованого вивчення необхідності проведення перетворень і до вдосконалення відповідно до цілей і задач оновлень, що проводяться.
2. Піклується про те, щоб керована ним організація використовувала всі новітні досягнення в своїй області.
3.Спонукає персонал до відвертості і заохочує проведення ефективних групових дискусій.
4. Дає чіткі завдання: що робити, коли і як.
5. Заохочує персонал за хорошу роботу і критикує тільки тоді, коли це дійсно необхідно.
6. Завжди надає допомогу тим, хто її потребує.
7. Дотримується своєї цілеспрямованої лінії навіть в кризових ситуаціях, не кидається з однієї крайності в іншу.
8. Неухильно дотримує правила, прийняті організацією.
9. Ухвалює рішення і діє.
10. Вимогливий до себе та інших, не накидається на працівників без достатніх на те підстав і критикує конструктивно, щоб поліпшити роботу.
11.Заохочує персонал до висловлення своєї думки і прагне використовувати її для ефективної співпраці.
12. Не боїться ризику.
13. Уміє уважно і зацікавлено слухати.
14. Визначає проблеми, зв'язані з використанням часу в організації, розташовує їх у порядку важливості і вживає цілеспрямовані заходи до їх рішення.
15. Не відкладає справи, а вирішує їх вчасно, встановлюючи для себе жорсткі норми часу.
16. Прагне у всьому до досконалості.
17. Людяний.
Ефективність роботи керівника залежить як від нього самого, так і від його підлеглих. Нижче приводяться чинники, що знижують ефективність роботи керівника і залежні від нього самого.
Отже, керівник:
1. Не планує ні свою роботу, ні роботу своєї ділянки.
2. Виконує спочатку приємну і знайому роботу.
3. Не довіряє своїм підлеглим і виконує їх роботу сам, оскільки це, на його думку, швидше.
4. Дуже ґрунтовний і не вміє користуватись роботою своїх підлеглих.
5.Направляє роботу персоналу безпосередньо, замість того, щоб керувати шляхом постановки цілей і задач, спираючись па самоврядування.
6. Ухвалює дуже багато рішень за своїх підлеглих, вважаючи, що таким шляхом тримає всі нитки управління в своїх руках. Насправді гальмує розвиток своїх підлеглих в питаннях ухвалення рішень і перенавантажує себе роботою.
7.Не знає своїх підлеглих і не цікавиться ні їх роботою, ні їх особистими планами на майбутнє.
8. Не хоче або не вміє розмовляти відверто зі своїми підлеглими.
9. Не вірить в здібності підлеглих.
Індивідуальна робота: Уважно проаналізуйте обидва списки і змініть перший список, уникнувши негативних тверджень, наприклад «не боїться ризику» замінюємо на «сміливо ризикує» і т.д. Кожне твердження читайте від 1-ї особи. Зробіть собі памятку – 5-6 таких тверджень, назвавши її «Я – супер-керівник».
Завдання 2: Стильовий феномен керівництва.
За психологічними критеріями визначається потенційна здатність до лідерства і керівництва. Однак у практиці ділових стосунків психічні якості керівника доповнюються набутим досвідом, певними управлінськими уміннями, методами і прийомами, які реалізуються на практиці. Це поєднання психічних якостей і набутого досвіду особистості, які з успіхом реалізуються на практиці, становить психологічний феномен керівництва, який найбільшою мірою виявляється у стилі управління (керівництва). Наведемо два офіційно зафіксованих визначення стилю керівництва.
Стиль управління(керівництва) – стала сукупність особистих та індивідуально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва.
Стиль лідерства (керівництва) – типова для лідера (керівника) система прийомів впливу на учасників групи (підлеглих).
У практиці і теорії управлінської діяльності виділяють різні типи стилів керівництва за ознакою переважання одноосібних чи групових способів впливу на організацію виробничого процесу.
1. Директивне управління (наказове, імперативне): керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення; на підлеглих діє, головним чином, наказом, розпорядженням, які не підлягають обговоренню. Директивне управління має різні форми:
A. Патріархальне: всі «члени сім’ї» повинні слухатися керівника, а він вважає підлеглих такими, які не «доросли» до прийняття рішень. Але це його «діти», про яких він, звичайно повинен піклуватися.
B. Автократичне: більш притаманне інституціям (державі, підприємству), ніж окремим особам. Керівництво здійснюється апаратом через підлеглі інстанції, які побічно проводять рішення автократа (самодержця), залишаючись підлеглими йому.
C. Бюрократичне: домінує деперсоналізація (людина – носій регламентованих функцій), керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі інстанцій і мають право на виконання даних їм повноважень. Системі регулювання підпорядковуються і керівництво, і підлеглі (предметна компетентність).
D. Харизматичне (харизма – особиста привабливість): за лідером визначаються видатні, єдині в своєму роді якості, а тому він може побажати будь-якої жертви від підлеглих і не зобов’язаний про них турбуватися.
2. Кооперативне управління (колективне): керівник мобілізує групу на колективну розробку рішень і колективну їх реалізацію, організовує систематичний обмін інформацією, думками, на підлеглих діє переконаннями, порадами, аргументами.
3. Ліберальне (пасивне) управління: низький рівень вимог до підлеглих, головні засоби впливу – прохання, інформація.
4. Анархічне управління: фактична відмова від активного впливу на підлеглих, уникання в прийнятті рішень, «плин за течією», невтручання і потурання підлеглим («роби як знаєш»).
У наш час на Заході в менеджменті практикують комбінування директивного і кооперативного стилів керівництво, причому останній переважає.
Вибір індивідуального стилю керівництва колективом є одним із найважливіших завдань для менеджера. Існує інша класифікація стилів управління:
1. Невтручання: низький рівень турботи про виробництво і людей. Керівник не керує, багато працює сам. Домагається мінімальних результатів, які достатні тільки для того, щоб зберегти свою посаду в даній організації.
2. Тепла компанія: високий рівень турботи про людей. Прагнення до встановлення дружніх стосунків, приємної атмосфери і зручного темпу праці. При цьому керівника не дуже цікавить, чи будуть досягнуті конкретні й стабільні результати.
3. Золота середина: керівник у своїх діях прагне достатньою мірою поєднати орієнтацію як на інтереси людини, так і на виконання завдання. Керівник не вимагає занадто багато від працівників, але і не займається потуранням.
4. Команда: керівник повністю прагне поєднати в своїй діяльності як інтерес до успіху виробництва, так і увагу до потреб людей. Питання тільки в тому, щоб бути і діловим, і людяним. Спільні обов’язки, що їх беруть на себе працівники заради досягнення цілей організації, сприяють взаємовідносинам довіри і поваги.
Індивідуальна робота: Порівняйте першу та другу класифікацію стилів управління. Виберіть з обох переліків ті пункти, які між собою в одній людині (в вас) можуть поєднуватись і приноситимуть максимальну користь. Уявіть себе одночасно і в ролі керівника, і в ролі підлеглого.
Складіть жартівливу класифікацію поведінкових стилів керівника, використовуючи образи тварин.