Ознайомлення дошкільнят з календарем
Для того, щоб формувати в дітей початкові поняття про основні календарні одиниці часу і дати правильне тлумачення цих заходів, вихователю необхідно знати про історію походження заходів часу.
Якою мірою діти оволодівають цими заходами часу, чи розуміють їх реальний зміст, чи знають кількісну характеристику кожного заходу, послідовність і взаємозв'язок системи заходів?
Одним з методів обстеження можна використовувати індивідуальну бесіду, в ході якої дитині задаються питання:
«Яке сьогодні число?
Як дізнатися, яке сьогодні число? »
З метою з'ясування знань дітей про дні тижня задаються такі питання:
« Які ти знаєш дні тижня?
Який сьогодні день тижня?»
Такі дні тижня, як неділя, субота, неділя, понеділок, діти знають краще, ніж вівторок, середу і четвер. Отже, назви днів тижня засвоюються дитиною у зв'язку з його життєвим досвідом, характером діяльності, емоційними переживаннями, що виникли у зв'язку з її змістом у різні дні тижня.
Інші дні тижня часто плутають, замінюють назву одного дня тижня іншим, або замість дня тижня називають місяць, пору року і навіть будь-яке свято, або говорять «сьогодні», «завтра».
Володіючи деякими конкретними уявленнями, діти вагаються у співвідношенні їх з потрібним поняттям. Знання їх про різні часові відрізки неточні і ніяк не систематизовані. Навіть у старших групах, як правило, діти не можуть назвати всі дні тижня.
Діти краще знають попередній, минулий день, ніж сьогоднішній, не кажучи вже про майбутнє. Порядок проходження окремих днів тижня засвоюється дітьми порівняно легше тоді, коли вони знають назви усіх днів тижня в їх послідовності.
Нерівномірність у засвоєнні дітьми назв місяців, як і днів тижня, пояснюється, очевидно, різним змістом діяльності, емоційними переживаннями, у зв'язку з чим одні місяці запам'ятовуються більше за інші.
Так, вересень пов'язаний з переходом у нову вікову групу, з початком навчального року в школах, про який діти багато чують,
березень - з «маминим святом» ,а
січень, пов'язаний з відвідуванням новорічних ялинок ,частіше і називається дітьми як «Новий рік».
Як бачимо, у дітей старшого дошкільного віку при відсутності систематичної роботи з ознайомленням з часом і способами його вимірювання складаються досить уривчасті, неточні уявлення про календарний час.
Заучування назв і послідовності днів тижня, місяців носить чисто формальний характер, не пов'язаний з формуванням основних понять про тривалість, плинність, незворотність, про зміну періодичності часу.
Знання про окремі часові позначення є поверхневими, поза системою часових відносин. Усвідомлення часових відносин і характер використання дітьми тимчасових заходів багато в чому випадкові, оскільки залежать від того, яким конкретним змістом наповнюється кожен з тимчасових еталонів.
Немає сумніву в тому, що необхідне систематичне ознайомлення дітей з календарем у дитячому садку. Це полегшить їм орієнтування в навколишній дійсності, тому що розпорядок життя в ДНЗ будується за певним планом, пов'язаним з днями тижня. Діти дізнаються, в які дні тижня які заняття проводяться , це сприяє формуванню психологічної готовності до занять.
За допомогою календаря визначається і час настання свят, що викликають підвищений інтерес у дітей. Знайомство з календарем допоможе усвідомити також послідовність пір року, з якими пов'язані сезонні зміни, які є предметом вивчення.
У старшому дошкільному віці розвивається і пізнавальний інтерес до різних параметрів часу, що є сильним мотивом навчання. В 6-7 років дітей цікавлять тривалість того чи іншого явища, кількісна характеристика заходів часу, прилади вимірювання часу.
Нарешті, знайомство з календарем необхідно в плані підготовки дітей до школи, до твердого розпорядку занять по годинах і по днях тижня.
Знання та навички, пов'язані з характеристикою тимчасових проміжків, з опануванням чіткою системою часових еталонів, досить складні (їх можна віднести до другої категорії складності за класифікацією знань для дошкільнят А. П. Усовой). Оволодіння знаннями про календарні тимчасові еталони передбачає:
1) освоєння дитиною умінь вимірювати час, користуючись загальноприйнятими приладами вимірювання часу;
2) оволодіння знанням часових еталонів, їх кількісною характеристикою і сприйняттям їх тривалості;
3) усвідомлення залежності між окремими ланками цієї складної системи тимчасових еталонів.
Визначаючи категорії складності знань, А.П. Усова вказувала, що знання другої категорії труднощі можуть бути засвоєні тільки в процесі спеціального, систематичного навчання на заняттях.
За Програмою виховання дітей дошкільного віку для старшої групи рекомендується навчити дітей послідовно називати дні тижня. Визначати, який день був учора, який сьогодні, який буде завтра.
У підготовчій до школи групі рекомендується закріплювати знання послідовності днів тижня і пір року. Знайомити з назвою поточного місяця .
Знайомство дітей з календарем має відбуватися в старшій групі, тому що в цьому віці у них вже є необхідний запас кількісних уявлень та знань . Діти вже знайомі з тривалістю діб. Доба може служити вихідним заходом для знайомства з тижнем і місяцем. Дітям старшої групи вже можливо в комплексі подавати знання про дні тижня, тижні, місяці ,про числа місяця. У підготовчій групі, закріпити знання та навички і дати знання про календарний рік.
Висновок : Щоденні вправляння дома і в садочку
(спостереження, бесіди, художня література, наявність та користування відривним календарем) допоможе дітям краще зрозуміти і користуватися знаннями про дні тижня, їх кількість, місяці, їх кількість та назви, пори року та їх зміну .Зрозумівши і засвоївши знання про календар дитина зможе краще орієнтуватися в часі, знати що її очікує в майбутньому (зміни, свята) , розвиває відповідальність , дисциплінованість, пунктуальність .
У церковному календарі це так зване седмичне коло. Народна назва - тиждень - "той же день", що сім днів тому.
Неділя - не для діла.
Понеділок - перший день на неділі.
Вівторок - другий день на неділі (вторий).
Середа - середина тижня.
Четвер - четвертий день на неділі.
П'ятниця - п'ятий день на неділі.
Субота - з давньоєврейської "шабат" не трудовий день, а звідси "шабат" - кінець тижня.
З давніх часів кожен день тижня мав свою характеристику і особливості - "легкі" та "важкі", "чоловічі", "жіночі". Ними регулювали виробничу діяльність, відпочинок та побутові взаємини.
І це не якась забаганка чи містифікація - за кожним таким віруванням стоїть довголітній досвід, що здобутий з практичних узагальнень не одного покоління людей.
Понеділок - перший у ряді буденних днів тижня. З позиції першого – “як почнеш - такий буде цілий тиждень".
В Україні повсюдно пам'ятали, що понеділок - важкий день, тому важливі роботи цього дня не розпочинали .
Вівторок - другий день тижня. Вівторок - початків сорок: починали всі важливі справи. Чоловічий (легкий) день.
Оселю закладали у вівторок. У вівторок садили гарбузи та огірки (вродить сорок). Вівторок називали днем, коли "світ заснувався" і тому добрий для оранки, жниві.
Середа - третій день тижня, його середина. Оскільки пісний день, то вважався нещасливим. "Добрі ви гості, та в середу трапились". Жіночий день. У середу Бог створив сонце, місяці і зорі.
Четвер - четвертий день тижня. Вважається легким, щасливим чоловічим днем. Вірили, що багаті народжуються у четвер. За народними віруваннями саме в цей день Бог створив усі планети. У четвер до сходу сонця добре примовляти чи замовляти - допоможе. Народ каже: Хто в четвер скаче, той в п'ятницю плаче.
П’ятниця - п'ятий день тижня; Жіночий день, тяжкий. Особливо для жінок. Вірили, що в п'ятницю всі сни віщі . Народні прислів'я про п'ятницю: Довша п'ятниця, як неділя.
П'ятниця - кому що трапиться.
Хто в п'ятницю сміється, той у неділю буде плакати.
Про людей, які змінюють часто свою думку, кажуть: "У нього сім п'ятниць на тиждень",
чи "У тебе десять п'ятниць на тижні".
Субота - шостий день тижня. Кінець трудового тижня. У єврейського народу та в арабів субота - це святковий (вихідний) день, в інших народів і в українців - це буденний день.
Це день для завершення всіх робіт, що розпочалась протягом тижня, тому не розпочинали нових робіт, крім зажинків і закладин хати. На суботи припадають і поминальні дні.
Наприкінці тижня годилося змити голову та тіло - "бо в суботу й ведмідь умивається", причепурити в хаті, помазати долівку та припічок, зодягти чисту білизну, а малих дітей до року в білу сорочечку - "щоб лучше росли". Ввечері, коли в церкві дзвонили дзвони, вчили ходити немовлят. Був звичай щосуботи, перед заходом сонця голитися парубкам та чоловікам, а дівчатам розчесати волосся.
Народ про суботу: "Субота - й вся робота",
"Субота - не робота, а в неділю нема діла",
"Субота - кінчається робота”,
Субота – не робота: помий, помаж та й спати ляж".
Неділя - сьомий день тижня, вихідний день, свята неділя. Найстарша днина в тижні. Чумаки вирушали в дорогу в неділю.
Не тоді мені неділя, як сорочка біла, а тоді, коли мала час її узяти.
Неділя - не для діла.
Йому щодня неділя.
Прийде така неділя, що і в нас буде весілля.
Через день - та й неділя, через хату - та й весілля.
Сховай слабість на неділю, бо тепер робота є.
У неділю гой-я, гой-я, в понеділок - голівонька моя.
Як неділя, то й сорочка біла.
Неділя - єдиний день тижня, якого люди чекали як великого свята, відповідно зодягалися, щоб весело провести вихідний у колі друзів та родини.