Обрядові і побутові рушники

Творчий проект

«Український рушник»

Наш задум: Розширити знання учасників проекту про український рушник. Ознайомити учнів і їх батьків з історією виникнення рушника та його символічним значенням; з традиціями, звичаями, обрядам, пов`язаними з рушником.

Виховувати глибокі почуття любові до батьків, бажання зберегти родинні традиції, не забувати своєї національної культури, виховувати пошану до людей праці, почуття гордості за майстринь, родичів, близьких. Сприяти розвитку творчих здібностей дітей.

Завдання проекту:

- Зібрати інформацію про вишитий рушник

- Розширити знання учнів про рушники та їх призначення;

- Розвивати творчі здібності та вміння викладати свої думки у творчій-проектній формі;

- Активізувати роботу дітей та батьків з патріотичного виховання;

- Розвивати навички планування й роботи в команді.

- Підвести підсумки творчого проекту, зробити висновки.

Вид проекту: дослідницько-пошуковий.

Тип проекту: груповий, між предметний, середньої тривалості, дослідницько-пошуковий.

Учасники проекту: учні, учитель, батьки, бабусі, члени учнівських родин.

Об`єкт пізнання – український рушник.

Навчальні цілі та очікувані результати:

- Ознайомлення дітей з проектними технологіями;

- Формування навичок дослідницької роботи.

- Отримання учнями системи знань про історію виникнення та призначення рушників.

- Розуміння дітьми символіки вишивки на рушниках;

- Ознайомлення з віршами, легендами, оповіданнями про рушник;

- Формування пізнавальних, творчих, практичних та комунікативних компетентностей особистості;

- Організація виставки вишитих рушників майстринь рідного краю;

- Зустріч з майстринями рідного краю;

- Підведення підсумків творчого проекту та його презентація.

Умови реалізації: чітке планування діяльності учасників проекту та послідовне виконання етапів проекту; визначення і обґрунтування часових рамок, підтримки діяльності школярів; співпраця з батьками, членами їхніх родин, майстринями рідного села та вчителем історії.

План виконання проекту.

- Постановка проблемного питання (питання для дослідження);

- Історія ритуалів пов`язаних із рушниками;

- Види рушників;

- Традиції виготовлення рушників;

- Виховна година «І на тім рушникові оживе все знайоме до болю»

- Сюжетні композиції;

- Презентація творчого проекту.

- Використана література.

Що таке рушник?

Рушник – прямокутний шматок лляного чи конопляного полотна. Рушник має на кінцях, а часто і на всьому полі вишиті або виткані композиції, які відображають світогляд та звичаї наших предків, несуть інформацію із глибини віків про добро , достаток, здоров`я. Рушник є символом матеріальної культури народу, важливою складовою обрядів та ритуалів. Вишити рушник – давній український народний звичай. Рушник донині не втратив свого значення в побуті. І тепер ним прикрашають інтер`єри помешкань, вівтарів та ікон в церквах. І надалі він залишається атрибутом народних звичаїв та обрядів.

Види вишитих рушників

« Хата без рушника, що сім’я без дітей»,– говорили в народі. Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників. «Утирач» використовували для рук і обличчя, «стирок» – для посуду, стола і лав, «покутник» і «кільковий» – оздоблення стін, покуті, «божник» – для облямування дорогих ікон. Окремо зберігалися ритуальні рушники. Плечовий призначался для сватів. Викуп молодої теж не обходився без рушника. На дівич-вечір, коли відбувався обряд прощання з дівуванням, молода й подружки обв'язувались рушником. На картині Ф. Кричевського «Наречена» відображено саме цей момент, коли дружка тримає рушник, щоб обв'язати наречену. Обв'язування молодої рушником мало обрядово-магічний захист від злих сил. Батьки благословляють молодих хлібом на рушникові.

Весільні рушники також використовуються для різноманітних весільних обрядів. Так, при оформленні шлюбу молоді «ставали на рушник», так роблять і зараз. У рушник загортали народженика, на довгих рушниках опускали домовину в могилу. До речі, рушник «на смерть» господині готували заздалегідь. У скринях можна було знайти і численні подарункові рушники. Ними вшановували дорогих гостей, їх дарували родичам, друзям, майстрам. Існував звичай, коли колодязнику, що завершував роботу, господар вручав нову сорочку, відро, рушник.

Обрядові і побутові рушники

Вишитий рушник має символічне значення, передусім він є оберегом, що захищає житло та долю людини від усього лихого. Він супроводжував людину протягом усього життя, використовувався в багатьох обрядах. Рушник був символом гостинності і доброзичливості. Перед тим, як запросити гостя до столу,господиня вішала йому на плечі чистий рушник «утирач», лила на руку воду з кухлика. Хліб - сіль дорогим людям завжди вручали на рушнику. Рушниками накривали хліб на столі, паску і крашанки, які на Пасху несли святити до церкви, хлібну діжу після випікання паляниць. У деяких місцевостях сволок хати піднімали на рушниках, які потім дарували майстрам. А коли стіни були зведені, у кутку вішали ікону, а поверх неї рушник. Довгим рушником – наміткою жінка покривала голову після одруження, чоловіки використовували рушники як пояси.

Широко використовувався рушник і в жниварських обрядах. Ним скріплювали купівлю-продаж. На ньому підіймали першу колоду, будуючи хату. Тим, хто зводив хату, також дарували рушники. Як і раніше, сьогодні рушниками прикрашають образи, портрети родичів, дзеркала. До речі, в традиційному помешканні рушники вивішували саме в тих місцях - над дверима та вікнами - звідки могли з'явитися злі сили. Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові, як пам`ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті. Проводжаючи мати промовляла: « Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!» Рушник дарували у дорогу не випадково. За дослідженням етнографів, семантика рушника (полотно) розкрилась у значенні дороги, пов`язаної із світлим радісним життєвим початком, з одного боку,і переходу в інший світ – з другого.

Як вишивали рушники?

Дівчата, що вже могли тримати голку в руках, починали вишивати рушники. Досвідчені наставниці привчали непосидючих дівчаток до копіткої праці вишивальниць. Кожна молодиця намагалася вишити для свого коханого рушник, який не був би схожий на вироби подруг. У кожної досвідченої майстрині були свої великі і малі секрети, за допомогою яких вона досягала особливої соковитості фарб, казковості візерунків, поетичності сюжетів. Деякі вишивальниці з багатою уявою і звичкою до тонкої не метушливої роботи розміщали на полотні цілі картини.

Символіка

Символіка вишивки та кольорове наповнення - це своєрідне відтворення світогляду народу, його смаків, духовних витоків. Птахи – обереги є неодмінним мотивом в орнаментуванні весільних рушників Донеччини. Так, оберегами сімейного вогнища є пави, які поважно розсідають на весільних рушниках. Пава на гілочці винограду – символ продовження роду, родовий оберег. Часті гості на родинних рушниках – два півня – символ нового дня й оберег роду. Поширеним сюжетом родинних рушників є Дерево Роду, де розвинений мотив: птах по боках дерева(при корені, на гілках, при вершині) – три покоління, що нас оберігають. Окрім поширеного на Донеччині мотиву Дерева Життя, також одним з найулюбленіших є символ Богині – Берегині, що була посередником між сонцем і людьми, зображалася з піднесеними руками, часто с птахами. На рушниках, які жінки дарували чоловікам, щоб тих обминало лихо, можна побачити двоголового орла. Орел увібрав у себе символ міцного кохання і непорушної вірності. Так на подарунковому чоловічому рушнику двоголовий орел символізує мужність, владу і силу,а також охороняє життя і спокій чоловіка. Через цього птаха жінка могла висловити своє кохання. На рушниках оберегами виступають «чисті» птахи: голуб, ластівка, жайворонок, журавель, лелека, лебідь, півень, пава,орел, соловейко. Також використовували ще таки символи: дуб, калина, виноград, мак, лілія,троянда, хміль, чорнобривці .

Дуб - святе дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя. Хлопці й молоді чоловіки мали при собі чудодійний оберіг життєдайної сили роду.

Калина - дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - "Коло". А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду.

Виноград.Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї. Сад-виноград - це життєва нива, на який чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити й плекати дерево їхнього роду.
Мак.З давніх - давен на Україні святили мак і обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.
А ще вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Ніжна трепетна квітка несе в собі незнищену пам'ять народу.
Лілія. Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії - то символ дівочих чарів та чистоти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чар. Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок - знаку любові та парування. Крім квітки, невід'ємною частиною орнаменту є листок і пуп'янок, що складають нерозривну композицію триєдности. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.
В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він магічний, тому й благословляє пару на утворення сім'і. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківскої та вологої материнскої енергій.
Троянда. Пишні троянди рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Мотив троянди вважається не дуже давнім, а деякі дослідники твердять, що зображення цієї квітки було запозичене, навіть бездумно перенесене з банальних фабричних зразків. Та чи насправді це так? Троянда - улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже квітка ця нагадує Сонце.
Хміль. Близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Узор хмелю - це весільна символіка. Чорнобривці. Дуже тісно пов'язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника. В кожному садочку ростуть чорнобривці, що заплітаються радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна природа.
Берегиня.Її створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Она сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це - вічне оновлення та гармонію життя.

Берегиня- дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя.
Вода і Сонце. Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою, а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії. З глибини минувщини дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи - Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайнутрійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя.

Кольори в рушниковій композиції

Коли добре придивитися, можна помітити на багатьох рушниках два однакові кольори. Чорний і червоний. У кожного кольора своя історія… Чорний – колір землі нашої родючої, а інколи смуток. Червоний – колір калини, яку завжди любили і шанували в Україні, колір щастя,ясного сонечка, кохання.

Контраст червоного і чорного став також ознакою фізичної краси: червоні щоки (губи) - чорні брови (очі). У червоно-чорній (на білому тлі) рушниковій вишивці відтворено світовідчуття й світосприймання народу, що виявляються передусім у символізації контрастів природи, особистого та соціального життя людини. За народним повір'ям, червона барва означає кохання й милосердя, коричнева - щасливу дорогу, зелена – зустріч з добрими людьми, синя – чисте небо, жовта – символ здоров`я, успіху.

Висновки

Як показує наше дослідження , український рушник відіграє велику роль в житті людини. В ньому відображається і щастя, і горе, і радість, і смуток. Ціле життя людини пов`язане з рушником, адже на рушник приймають новонародженого, з рушником людина закінчує своє життя, з ними її проводжають у останню путь. Мабуть у всьому декоративному мистецтві немає такої речі, яка б концентрувала у собі стільки символічних знаків. У вишивці рушників знаходять відображення орнаменти з образами добра, краси, захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників – це народна пам`ять про життєдайні сили землі і сонця.

В українському вишитому рушникові знайшли своє відображення і історичний розвиток народу і його культурно-побутові традиції.

Робота над проектом активізує пошукову та дослідницьку діяльність учнів, сприяє розширенню їх світогляду відтворенню культурних і духовних надбань нашого народу на сучасному рівні.

Знайомство з проектними технологіями вчить дітей самостійно планувати свою діяльність, працювати в групах, узгоджувати свою діяльність.

Додаток

ВІРШІ ПРО РУШНИК

Пісня про рушник

Андрій Малишко

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Яна Литвиненко

Невмирущий оберіг

Коли мені тяжко буде,

Коли буде душа страждать,

Згадай матусеньку любу,

Що вчила мене вишивать.

Як згляну на той рушничок,

Що з нею ми вдвох вишивали,

Червоний із чорним стібок

Висвітлює образ твій, мамо…

Згадаю дитинство роки,

Усмішку твою світанкову,

Ніжний дотик твоєї руки,

Твоє тихе і лагідне слово.

Андрій Мороз

Бабусин рушник

Заходжу у світлицю,

Дивлюся в куток червоний,

Там– в рушникові ряснім

Бабусині ікони

Ще від своєї мами

Бабуся вспадкувала

Цей рушничок барвистий

В куточку з образами.

Моя родина вірить

В щасливу мою долю.

Тому хотів би мати

Той рушничок з собою.

Щоб у житті веселім

І у тяжкі часи

Мені допомагали

Рушник і образи.

О. Добжанська

Навчи вишивати мене, мамо …

Навчи вишивати мене, мамо!
І навчи мене, рідна, отак,

Щоб шиття лебеділо словами,

Промовляли волошки і мак.

Щоб у серці моєму розквітлому

Стали піснею ситець і шовк

Щоб я вишила милому, рідному

Подарунок з вкраїнських квіток.

Як же народжувалися узори на рушнику

Біле поле полотняне
Рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
За собою нитку водить.

Покрутнеться так і сяк –
Зацвіте червоний мак.
Зазирне і там , і тут –
Васильки зацвітуть.

Застрибає навпрошки –
Пожовтіють колоски.
А пройдеться поволі –
Заряснять листочки в полі.

Біле поле полотняне
Рушничком барвистим стане.

М.Сингаївський

Вишиванка

Ми своїми вправними руками,
Вишиваєм рушничок для мами.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Є на ньому півники святкові
Є на ньому квіти малинові,
Щоб на свято маму привітати
Нашу радість їй подарувати.

Синя нитка – птиці прилітають,
А червона – квіти розквітають.
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.

Листя вишиваєм зеленаве,
Сонце вишиваємо ласкаве.
Щоб на свято маму привітати
Нашу радість їй подарувати.

Люблю я мамин рушничок

Людей гостинно звідусіль
Стрічати з хлібом в вишиванці,
Щоб цей рушник у день весіль,
Кружляв у запальному танці.

Щоби давав пісням політ
Й нові узори, мов перлини,
Щоб цей рушник стелився в світ
Як добрий оберіг родинний.

Люблю я мамин рушничок,
На ньому пісня солов`їна,
То, може, пісня зірочок?
А , може , доля України.