Тема: Становлення системи університетської освіти у світі
ПЛАНИ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
З ДИСЦИПЛІНИ
“УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА”
Напрями підготовки
6.030503 «Міжнародна економіка»,
6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит»
освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Київ – 2014
Розробник: Дворник О.А. – старший викладач кафедри суспільних та педагогічних дисциплін УДУФМТ.
Робоча програма затверджена на засіданні
кафедри суспільних та педагогічних дисциплін
Протокол від 29 серпня 2014 року № 1.
Завідувач кафедри __________________ (Чобітько М. Г.)
“_____”___________________ 2014 року
ПЛАНИ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінарське заняття 1-2 (4 год.)[1]
Тема: Становлення системи університетської освіти у світі
План
1. Роль та стан вищої (університетської) освіти на початку ХХІ ст.
2. Особливості здобуття освіти:
2.1. в Стародавній Греції. Особливості Спартанської та Афінської систем виховання і навчання;
2.2. в Стародавньому Римі. Аудиторіум як перша вища школа державного типу.
3. Розвиток університетської освіти в епоху Раннього Середньовіччя.
4. Особливості навчання, виховання та розвитку університетської освіти в епоху Відродження (XIV—XVI ст.)
5. Європейський університет у Новий час: від Реформації до епохи Просвітництва (1500-1800 рр.). Єзуїтське виховання.
Основні поняття й терміни: освіта, вища освіта, університетська освіта, навчання, виховання, школа, ваганти, агели, криптії, агони, «мусичні школи», гімнастичні школи, гімнасії (гімназії), гінекеї, «педагогіуми», школи гладіаторів, церковні школи, бурси, «сім вільних наук (мистецтв)», студенти (схолари), схоластика, реформація, гуманізм, єзуїтське виховання.
При підготовці до другого питання необхідно розкрити особливості систем виховання і навчання, що склалися в Давній Греції.
Економічний i культурний розквіт держав Стародавньої Греції датується VI-IV ст. до н. е. Добре відомі дві виховні системи тогочасної Греції: спартанська (Спарта – головне місто Лаконiї) й афінська (Афіни – головне місто Аттики). Варто визначити основну мету створення, спільні та відмінні риси даних виховних систем (див. додаток А), зазначити типи шкіл, їх фінансування, а також звернуту увагу на діяльність Сократівської школи, Академії Платона, Лікея Аристотеля.
В історії цивілізації Греція посідає особливе місце. Приблизно 3 тис. років тому виникло грецьке письмо, яким користуються і зараз; введено в алфавіт самостійні літери для позначення голосних тощо. Першими професіоналами в області освіти Стародавньої Греції вважають софістів (пригадайте їх прізвища). В цей же час склалася «освітня парадигма», основні положення якої зводилися до наступного: освіта не повинна бути справою приватної ініціативи, а має проводитись під керівництвом держави; має поділятись на початкову, середню та вищу; державі потрібно взяти на себе утримання закладів освіти й оплату викладачів; початкова і, можливо середня освіта має бути обов’язковою, проте більш високі ступені освіти повинні бути доступні лише селективно, тобто обов’язково запровадити відбір за здібностями (розумовими, фізичними, майновими) для здобуття вищої освіти.
Освіта в Римі, подібно до Греції, спочатку базувалася на вивченні оригінальних і у перекладі текстів Гомера та Гесіода. З часом почалося вивчення творів римських авторів. Великого значення надавалося вивченню історії як могутнього засобу виховання доблесті та патріотизму. Саме римляни високо піднесли значимість кодифікованого закону. І дотепер римське право вивчається майже в усіх університетах світу. У Римі ставилася та вирішувалась триєдина задача щодо освіти та науки – задоволення практичних потреб, пізнання світу та пропаганда офіційної римської ідеології. Проте головне, що відрізняло римлян, - це ставлення до права.
При підготовці до цього питання, студенти мають розглянути, що собою представляли в Стародавньому Римі юридичні школи, елементарні школи (педагогіуми), граматичні школи та школи ритора. Якою була освіта після розпаду Римської імперії на Західну і Східну?
425 рік – рік відкриття першого університету «Аудиторіум» (що означає «зала, де викладає вчитель») в м. Константинополь. В його штаті налічувався 31 професор. Всі вони були державними службовцями, тобто отримували платню з імператорської казни, а після 28 років служби виходили у відставку з високою пенсією й отримуючи почесні звання. Не дозволялося викладачам давати приватні уроки, а також створювати заклади подібно до Аудиторіуму. Поступово Константинопольський університет монополізував право на вищу освіту, витіснивши провінційні ВНЗ.
У ХІІ ст. – на поч. ХІІІ ст. виникають перші університети* в Західній Європі. Ініціаторами їх заснування виступали, як правило, вчені, які були незадоволені тим, що церковні школи ігнорували нові знання, оскільки вони не відповідали догмам віри. Серед перших були засновані університети в Італії (Болонський, 1158; Неапольський, 1224), у Франції (Паризький, 1200; Сорбоннський, 1257), у Великій Британії (Оксфордський, 1168; Кембриджський, 1209); в Іспанії (Саламанський, 1218), в Португалії (Лісабонський, 1290). В Центральній Європі – це Празький (Карлов університет, Чехія, 1348), Краківський (Польща, 1364) та ін. Перші університети мали своє самоврядування і користувались певною автономією по відношенню до церкви, феодалів і міських магістрантів.
Необхідно розглянути особливості навчання в університетах епохи Раннього Середньовіччя, якою була їх структура: факультети, дисципліни, тривалість навчання, вимоги до вступу, особливості проведення лекційних занять, диспутів.
При підготовці четвертого та п’ятого питань слід звернути увагу, що в епоху Відродження (ХІV-ХVІ ст.) характерними стають ідеї гуманізму, відповідно до яких формується новий погляд на світ і людину. Гуманізм витісняє середньовікову аскетичну доктрину, протиставивши теології світську науку, поставивши в центр уваги людину. Ці ідеї проникають в усі сфери, освіта не залишається осторонь. По-новому розуміючи мету і завдання виховання, гуманісти (Е.Роттердамський, Ф.Рабле, М.Монтень, Вітторіо де Фельтре та ін.) проголошували загальну повагу до дитячої особистості, заперечували сувору дисципліну та тілесні покарання; відзначали необхідність враховувати особливості дитячого віку, індивідуалізувати навчання і виховання; новими були підходи до методів навчання і виховання, освіти жінок та ін.
У ХVІ ст. у багатьох країнах Європи виникає соціально-політичний рух – Реформація – що пов’язується передусім з боротьбою проти католицької церкви. В освіті це проявилося в тому, що вона набрала вираженого філологічного характеру. Гуманісти виступали за досконале вивчення латинської, грецької і навіть давньоєврейської мов. Виникає так звана класична освіта, початок якій поклала відкрита у Німеччині (1528 р.) гімназія Штурма, де впродовж 10 років вивчали тільки латинську і грецьку мови. Згодом класичні гімназії стали типовими навчальними закладами у всій Європі.
На противагу Реформації з’являється контрреформація – реакцію офіційної церкви на події. Єзуїти* створили цілу систему свого виховання, яке спрямоване на підготовку активних поборників католицької церкви. Вони не пропагували широкої освіти для народу, тому всі свої зусилля кинули на відкриття недоступних простим людям середніх і вищих єзуїтських шкіл, призначених для дітей феодальної знаті.
Питання для самоконтролю:
1. Назвіть прихильників «освітньої парадигми», що склалася в Стародавній Греції.
2. Які об’єднання в Стародавній Греції можна розглядати як підготовчий етап майбутньої університетської освіти?
3. Які причини появи перших університетів в країнах Європи?
4. Яку роль відігравала церква в отриманні освіти?
5. З яких факультетів складалися перші університети?
6. Які дисципліни входили до тривіуму і квадривіуму? На якому з університетських факультетів їх викладали?
7. Якими були особливості проведення навчальних занять в університетах доби Середньовіччя?
8. Назвіть причини втрати університетами світського характеру.
9. Якою була методика навчання, розроблена єзуїтами?
Теми доповідей:
1. Аудиторіум – перший вищий навчальний заклад на території Європи.
2. Університетська освіта в епоху Раннього Середньовіччя.
3. Схоластика та її вплив на зміст і методику навчання в університетах.
4. Особливості лицарського виховання.
Додаток А