Право на страйк та його реалізація

Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (струк­турного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можли­вості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (кон­флікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих праців­ників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.

Відповідно до статті 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціаль­них інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється Законом «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».

Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не при­вели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Рішення про оголошення страйку на підприємстві прий­мається за поданням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або іншої організації, уповноваженої відповідно до статті 3 Закону представляти інте­реси найманих працівників, загальними зборами (конферен­цією) найманих працівників шляхом голосування.

У поданні виборного органу первинної профспілкової ор­ганізації (профспілкового представника) або іншої організації, викладаються вимоги найманих працівників, що були предметом колективного трудового спору (конфлікту), причини, через які примирні процедури не при­вели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту), вказуються причини неможливості вирішення розбіжностей між сторонами іншим засобом, окрім страйку.

Рішення приймається загальними зборами (конферен­цією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або 2/3 делегатів конференції.

Відповідно до цієї процедури приймається рішення про оголошення страйку і найманими працівниками структурного підрозділу або найманими працівниками, що належать до окре­мої категорії найманих працівників.

У рішенні про оголошення страйку вказуються: перелік розбіжностей між сторонами соціально-трудових від­носин, які стали причиною для оголошення і проведення страйку; дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників; назва органу (особи), що очолює страйк; пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що вико­нуватимуться на підприємстві, в установі чи організації в пе­ріод страйку.

Рішення зборів (конференції) про оголошення страйку оформляється протоколом. Порушення положень частини пер­шої статті 19 Закону є підставою для визнання страйку в судо­вому порядку незаконним.

Оголошенню галузевого або територіального страйку пе­редує конференція, збори, пленум або засідання іншого органу представників найманих працівників або профспілок, на яких заслуховується інформація уповноваженого органу про причини недосягнення згоди між сторонами. За підсумками обговорення можуть прийматися рекомендації про оголошення галузевого або територіального страйку, які направляються трудовим ко­лективам або профспілкам, що знаходяться на території відпо­відної адміністративно-територіальної одиниці або входять до відповідної галузі.

У рекомендаціях про оголошення страйку вказуються: перелік розбіжностей сторін, які є підставою для оголошення і проведення страйку; дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників; назва органу (особи), що очолюватиме страйк; пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що вико­нуватимуться на підприємствах, в установах чи організаціях, що знаходяться на території відповідної адміністративно-тери­торіальної одиниці або входять до відповідної галузі, в період страйку.

Рекомендації про оголошення страйку оформляється прото­колом.

Наймані працівники підприємств, галузі або адміністра­тивно територіальної одиниці самостійно приймають рішення про оголошення або неоголошення страйку на підприємствах, в установах, в організаціях.

Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, в установах і організаціях, на яких оголоше­но страйк, кількість працюючих становить більше половини за­гальної кількості працюючих відповідної галузі чи території.

Відповідно до частини третьої статті 44 Конституції України та статті 19 Закону ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Місцеперебування під час страйку працівників, які бе­руть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним органом (представником).

Орган (особа), який очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представ­ника) не пізніш як за сім днів до початку страйку, а у разі прий­няття рішення про страйк на безперервно діючому виробниц­тві — за п'ятнадцять днів.

Власник або уповноважений ним орган (представник) зобо­в'язаний у найкоротший строк попередити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересо­вані підприємства, установи, організації щодо рішення найма­них працівників про оголошення страйку.

Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страй­ком, за погодженням із власником або уповноваженим ним ор­ганом (представником).

У разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами під­приємства орган (особа), який очолює страйк, повинен повідомити про запланований захід місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніше ніж за три дні.

Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визнача­ється загальними зборами (конференцією) найманих працівни­ків при прийнятті рішення про оголошення страйку.

Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) ор­ган (особа), визначений конференцією, зборами, пленумом чи іншим виборним органом представників найманих працівни­ків, профспілкових чи інших організацій працівників, уповно­важених представляти відповідні трудові колективи.

Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку інформує працівників про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Повноваження органу (особи) як керівника страйку припи­няються, якщо сторони підписали угоду про врегулювання ко­лективного трудового спору (конфлікту), а також у разі прий­няття рішення про відміну або про припинення страйку.

Під час страйку сторони колективного трудового спору (кон­флікту) зобов'язані продовжувати пошук шляхів його вирішен­ня, використовуючи для цього усі наявні можливості.

Незаконними визнаються страйки:

а) оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, дер­жавних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;

б) оголошені без додержання найманими працівниками, проф­спілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними орга­нами

в) розпочаті з порушенням найманими працівниками, проф­спілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними ор­ганами

г) які оголошені та/або проводяться під час здійснення при­мирних процедур, передбачених цим Законом.

Заява власника або уповноваженого ним органу (представ­ника) про визнання страйку незаконним розглядається у судо­вому порядку.

Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута судом, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніш як у семиденний строк.

Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або від­міну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення су­ду органові (особі), що очолює страйк.

Під час страйку сторони колективного трудового спору (конфлікту) зобов'язані продовжувати пошук шляхів його ви­рішення, використовуючи для цього усі наявні можливості.

Вирішення колективного трудового спору (конфлікту) під час страйку здійснюється шляхом:

—проведення переговорів між органом (особою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом (пред­ставником), у тому числі із залученням до участі в переговорах незалежного посередника та експертів і фахівців НСПП;

—утворення органом (особою), що очолює страйк, та власни­ком або уповноваженим ним органом (представником) узгоджувальної комісії, в тому числі із залученням до участі в роботі узгоджувальної комісії незалежного посередника та експертів і фа­хівців НСПП.

Рішення про утворення узгоджувальної комісії, залучення до участі в роботі узгоджувальної комісії незалежного посередни­ка приймається спільно власником або уповноваженим ним орга­ном (представником) та органом (особою), що очолює страйк. По­рядок визначення представників до узгоджувальної комісії ви­значається власником або уповноваженим ним органом (пред­ставником) та органом (особою), що очолює страйк, самостійно.

Представниками органу (особи), що очолює страйк, в узгоджувальній комісії можуть бути наймані працівники, які беруть участь у страйку, або ж уповноважені професійних спі­лок, членами яких є учасники страйку, які отримали повнова­ження органу (особи), що очолює страйк, на представлення їх інтересів в узгоджувальній комісії.

Представниками власника або уповноваженого ним орга­ну (представника) в узгоджувальній комісії можуть бути особи, визначені власником або уповноваженим ним органом (пред­ставником).

Визначення представників органу (особи), що очолює страйк, та власника або уповноваженого ним органу (представ­ника) до узгоджувальної комісії оформляється відповідним рі­шенням.

Незалежний посередник — це визначена за спільним ви­бором органу (особи), що очолює страйк, та власника або упов­новаженого ним органу (представника) особа, яка сприяє вста­новленню взаємодії між найманими працівниками, які беруть участь у страйку, та власником або уповноваженим ним орга­ном (представником), проведенню переговорів, бере участь у виробленні узгоджувальною комісією угоди про вирішення ко­лективного трудового спору (конфлікту).

Основною метою діяльності незалежного посередника є до­сягнення довіри між найманими працівниками, які беруть участь у страйку, та власником або уповноваженим ним орга­ном (представником), встановлення взаємодії між органом (осо­бою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом (представником), сприяння органу (особі), що очолює страйк, та власнику або уповноваженому ним органу (пред­ставнику) у виробленні угоди про вирішення колективного тру­дового спору (конфлікту).

Діяльність незалежного посередника не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи і метою перешкоджання веденню переговорів між органом (особою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом (представником), спонукання незалежного посередника до нав'язування органу, що очолює страйк, та власнику або уповноваженому ним органу (представникові) прийняття певного рішення.

Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах незалежного посередника, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного тру­дового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів при­мирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністер­ства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політи­ки України від 01.12.1999 року № 116/308/210.

Процедура залучення незалежного посередника до участі в роботі узгоджувальної комісії по виробленню угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) під час страйку визначається Положенням про посередника, яке затверджується НСПП.

Незалежний посередник приступає до виконання повнова­жень незалежного посередника з моменту отримання письмо­вого доручення від органу НСПП, про що він повідомляє орган (особу), що очолює страйк, та власника або уповноважений ним орган (представника) протягом доби.

Незалежний посередник має право:

брати участь в усіх засіданнях узгоджувальної комісії; проводити консультації з окремими членами узгоджувальної комісії;

проводити консультації з органом (особою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом (представником);

пропонувати членам узгоджувальної комісії, органу (особі), що очолює страйк, та власнику або уповноваженому ним орга­ну (представникові) для обговорення та відбору різні варіанти вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

безоплатно отримувати від органу (особи), що очолює страйк, та власника або уповноваженого ним органу (представника), НСПП, органів виконавчої влади та органів місцевого самовря­дування інформацію, необхідну для проведення аналізу, розра­хунків, підготовки обґрунтувань;

отримувати копію угоди про вирішення колективного трудо­вого спору (конфлікту) та копію протоколу про розбіжності, як­що колективний трудовий спір (конфлікт) не врегульовано, в день їх підписання органом (особою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом (представником), представниками сторін;

попереджати членів узгоджувальної комісії про допущені ни­ми чи можливі порушення норм чинного законодавства;

повідомляти орган (особу), що очолює страйк, та власника або уповноважений ним орган (представника) про можливі на­слідки недосягнення ними згоди по суті колективного трудового спору (конфлікту).

Основним завданням узгоджувальної комісії є вироблен­ня угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлік­ту), що може задовольнити найманих працівників — учасників страйку та власника або уповноважений ним орган (представ­ника).

На підставі рішення узгоджувальної комісії або резуль­татів переговорів органу (особи), який очолює страйк, та власника або уповноваженого ним органу (представника) вони укладають угоду про вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Пропозицію укласти угоду про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) може зробити орган (особа), який очолює страйк, чи власник або уповноважений ним орган (представник).

Відповідь сторони, якій адресована пропозиція укласти угоду про вирішення колективного трудового спору (конфлікту), про її прийняття повинна бути повною і безумовною.

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є укладеною, якщо орган (особа), який очолює страйк, і власник або уповноважений ним орган (представник) досягли згоди з усіх істотних умов угоди.

Істотними умовами угоди є умови про предмет угоди, умови, що визначені законом як істотні, а також усі ті умови, щодо яких за заявою органу (особи), що очолює страйк, чи власника або уповноваженого ним органу (представника) має бути досяг­нуто згода.

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) укладається в письмовій формі.

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є укладеною з моменту її підписання органом (осо­бою), який очолює страйк, і власником або уповноваженим ним органом (представником).

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) має містити спільне рішення про строки і шляхи ви­рішення колективного трудового спору (конфлікту) по кожній із заявлених вимог окремо.

Угода про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) набирає чинності з моменту її підписання.