К.філол.н., доцент Довженко О. В.
Актуальність теми “Соціокультурна модель авторського редагування письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст.: епістолярна парадигма” не викликає сумніву: по-перше, недостатньо вивчена, по-друге, дає можливість встановити основні принципи, якими керуються письменники в редагуванні власного доробку, а також проаналізувати суб’єктивні фактори, місце редагування в структурі творчого акту, з’ясувати причини авторського редагування.
Науковий інтерес до осмислення авторського редагування в контексті епістолярію авторка пояснює тим, що незважаючи на достатню кількість наукових праць, у яких вивчаються проблеми редагування, є потреба розв’язати важливі питання, необхідні для розробки теорії авторського редагування.
Дисертація є цілісним і самостійним науковим дослідженням, яке враховує досягнення нової наукової програми. Структура наукової праці є логічно виваженою і, на наш погляд, цілком вмотивованою. Основана частина логічно поділена на три розділи, що дозволяє простежити на прикладі епістолярію п’яти письменників моделі авторського редагування, а також охарактеризувати та окреслити перспективи розвитку.
Уперше розкрито розуміння митцями ХІХ –. ХХ століття місця авторського редагування в структурі творчого процесу, запропоновано модель процесу авторського редагування письменників-класиків.
У першому теоретичному розділі дисертації пані Анастасія не лише реферує концепції, пов’язані із аспектами видавничої справи та редагування, але звертається до з’ясування основних дефініцій. Анастасія Носко розглядає авторське редагування як галузь літературного редагування і посилається на З. Партика та А. Капелюшного, які вважають, що навчати редагуванню треба авторів літературних творів і журналістів.
Серед методів дослідження А. М. Носко надає пріоритетне місце моделюванню.
При дослідженні творчого стану вивчення проблеми дисертантка сумлінно опрацювала наукові джерела, що узагальнили досвід наукових пошуків ХХ ст., що розширило багатоаспектність представлення наукового предмета, дало змогу підійти до вагомих концептуальних висновків, позначених новизною. Ці міркування значно доповнюють інструментарій сучасної української журналістикознавчої науки.
Безперечно актуальним є сприяння виробленню наукової дефініції поняття «авторське редагування», а також аналіз епістолярію з метою виявлення стереотипів редагування. Проведений аналіз і отриманий матеріал може бути використаний редакціями різних видань для удосконалення роботи, поліпшення взаємодії з авторами. Доречними в тексті дисертації є текстологічні наведені цитати, які стосуються не тільки редагування, а процесу створення тексту.
Продуманими і переконливими, на наш погляд, є висновки, які вповні відображають результати спостережень автора.
Слід відзначити високий науковий рівень дослідження, яке має теоретичне та практичне значення (його результати можуть бути використані при написанні підручника з авторського редагування), широко апробоване й висвітлене в 6 публікаціях.
Вважаю, що дисертація може бути рекомендованою до захисту за спеціальністю 27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування.
3. Ухвалили:
3.1. Затвердити висновок щодо дисертаційної роботи Носко А. М “Соціокультурна модель авторського редагування письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст.: епістолярна парадигма”, поданої на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування в такій редакції:
ВИСНОВОК
розширеного засідання кафедри журналістики та видавничої справи
ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”
за результатами попередньої експертизи дисертації Носко Анастасії Михайлівни “Соціокультурна модель авторського редагування письменників кінця ХІХ – початку ХХ ст.: епістолярна парадигма”, поданої на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування
3.1.1. Актуальність теми дослідження та її зв’язок із загальнодержавним планом наукових робіт.
Актуальність дисертаційної праці зумовлена необхідністю розробки теорії авторського редагування, яка в українській науці про видавничу справу та редагування лише починає формуватися.
Дисертаційне дослідження здійснене відповідно до комплексної тематики кафедри журналістики і видавничої справи ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”. “Дослідження в галузі соціальної комунікації: історія, теорія, регіональний дискурс”, номер державної реєстрації 01080008990.
3.1.2. Наукова новизна результатів дослідження визначається його темою й відображена в змісті, який розкриває питання, що досі не були об’єктом комплексного, системного наукового дослідження й належним чином не вивчалися.
Серед наукових результатів роботи найсуттєвішими є:
– обґрунтування змістової цінності письменницького епістолярію як повновартісного джерела дослідження процесу саморедагування в науковій парадигмі соціальних комунікацій;
– розкриття на основі аналізу епістолярію митців механізмів роботи письменників у процесі авторської правки;
– визначення місця і значення авторського редагування в структурі творчого процесутекстотворення, установлення стереотипів в роботі автора над текстом твору як основи соціокультурної моделі авторського редагування обраного періоду;
– уточнення термінологічної бази дослідження з проблем авторського редагування, акцентуючи увагу на зміст поняття, що вкладався в це явище письменниками періоду кін. ХІХ – поч. ХХ ст. з урахуванням соціокультурних, аксіологічних аспектів та векторів стереотипізації.
3.1.3. Особистий внесок автора в одержані наукові результати. У роботі представлено результати особистих досліджень автора. Основні положення викладено у 6 одноосібних публікаціях. Дисертацію здобувачем виконано самостійно.
3.1.4. Мета дослідження– системно розглянути відтворення в епістолярії українських письменників кін. ХІХ – поч. ХХ ст. моделі авторського редагування як площини формування національної теорії видавничої справи та редагування.
3.1.5. Теоретичне і практичне застосування одержаних результатів.
Матеріали дослідження можуть бути використані в підготовці навчальних посібників, зокрема підручника та хрестоматії з авторського редагування, методичних рекомендацій до спецсемінарів, а також при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт. Також результати наукової роботи можуть бути використанні в навчальному процесі вищої школи, зокрема у викладанні таких дисциплін, як “Практикум з авторського редагування”, “Журналістська майстерність”, “Психологія журналістської творчості”, “Текстознавство”, “Редакторський фах”. Запропонована концепція може лягти в основу теоретичних досліджень й у інших сферах гуманітарного спрямування та соціальної комунікації.
3.1.6. Апробація результатів дослідження.Дисертація обговорювалася на розширеному засіданні кафедри журналістики та видавничої справи, основні положення виголошувалися на щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (2007 – 2012). Наукова робота пройшла апробацію на Міжнародних наукових конференціях “Література для дітей і про дітей” (Бердянськ, 2008), “Соціальні комунікації сучасного світу” (Запоріжжя, 2009, 2012), “Місто – як текст: літературні проекції” (Бердянськ, 2009), “Мариністика в художній літературі” (Бердянськ, 2010), “Типологія символів у соціальному, міжетнічному, психологічному та крос культурному вимірах” (Бердянськ, 2010), “Современная славистика и научное наследие С. Б. Бернштейна” (Москва, 2011) та Всеукраїнських – “Актуальні проблеми сучасної компаративістики” (Бердянськ, 2007), “Документалістика початку ХХІ століття: проблеми теорії та історії” (Луганськ, 2007), “Слобожанщина: літературний вимір” (Луганськ, 2008, 2009), “Регіональні ЗМІ України: історія, стан та перспективи розвитку” (Луганськ, 2008, 2012), “Редакторська і журналістська майстерність” (Кременчук, 2009).
3.1.7. Основні положення дисертації опубліковані в таких роботах.
Статті в наукових фахових виданнях:
1. Носко А. М. Епістолярні свідчення про авторське редагування рукописів Лесі Українки [Текст] / А. М. Носко // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. — 2007. — № 22 (138). — С. 212 —220.
2. Носко А. М. Психологічні основи авторського редагування як творчого процесу [Текст] / А. М. Носко // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. — 2008. — №3(142). — С. 236—242.
3. Носко А. М. Самокритика та критика як рушійні сили саморедагування (на матеріалі епістолярної спадщини Михайла Коцюбинського та Лесі Українки) [Текст] / А. М. Носко // Матеріали І міжнародної конференції [«Соціальні комунікації сучасного світу»], (Запоріжжя, 19 – 20 лютого 2009 р.) / МОНУ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики КПУ. — 2009. — С. 215—217.
4. Носко А. М. Відбиття процесу саморедагування Михайла Коцюбинського на сторінках його кореспонденцій [Текст] / А. М. Носко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского : Серия : Филология. Социальные коммуникации. — 2009. — № 4 (часть 1). — С. 222—226.
5. Носко А. М. Авторське редагування на підготовчому етапі творчого процесу [Текст] / А. М. Носко // Держава та регіони : Серія : Соціальні комунікації. — 2012. — №2(10). —С. 122—126.
Публікації в інших наукових виданнях:
1. Носко А. М. Авторське редагування як складова журналістсько-літературно-редакторської майстерності [Текст] / А. М. Носко // Тези доповідей ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Кременчук). — 20 березня 2009 р. — С. 44—45.
2. Носко А. М. Специфика перевода колоритной лексики произведений Михаила Коцюбинского [Текст] / А. М. Носко // Современная славистика и научное наследие С. Б. Бернштейна : сборник статей. — М. : Институт славяноведения РАН, 2011. — С. 402—403.
3.2. На підставі викладеного слід зробити такий висновок.
Проведені дослідження характеризують Носко Анастасію Михайлівну як кваліфікованого та зрілого науковця, здатного проводити теоретичні та практичні дослідження в сфері соціальних комунікацій на високому науковому рівні. Дисертантка має широкий науковий кругозір, володіє методологією пошуку, вдало застосовує методи наукового пізнання для розв’язання поставлених завдань.
Дисертація Носко А. М. “Соціокультурна модель авторського редагування письменників кінця ХІХ – початку ХХ століття: епістолярна парадигма” є закінченою науково-дослідною роботою, яка містить елементи новизни в контексті міждисциплінарного значення видавничого репертуару для багатьох галузей гуманітарних наук, має теоретичну та практичну цінність. Робота написана з дотриманням наукового стилю та логікидисертаційного дослідження.
Подана дисертаційна робота Носко А. М. відповідає вимогам Департаменту атестації кадрів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до дисертаційних робіт на здобуття наукового ступеня кандидата наук з соціальних комунікацій і рекомендується до захисту у спеціалізованій вченій раді Класичного приватного університету за спеціальністю 27.00.05 – теорія та історія видавничої справи та редагування.
4. Голосували:
“За” – одноголосно; “утримались” – немає; “проти” – немає.
Постанова і висновок прийняті відкритим голосуванням одностайно.
Головуючий на розширеному засіданні,
д.філол.н., професор Галич О. А.
Секретар
канд.н. із соц. ком., асистент Куцевська О. С.