Роль кредиту в умовах ринкової економіки.
Лекція 8. Кредит у ринковій економіці
План:
1. Необхідність та сутність кредиту.
2. Роль кредиту в умовах ринкової економіки.
3. Функції кредиту.
4. Форми та види кредиту.
5. Позичковий відсоток, його сутність та основні види.
6. Поняття про кредитну систему.
Необхідність та сутність кредиту.
Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність вільних коштів у суб’єктів економічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. Конкретними причинами необхідності кредиту є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб, а також виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу.
В умовах ринкової економіки кредит набуває загального характеру. Необхідність кредиту тісно пов’язана з особливостями кругообороту індивідуальних капіталів. Ще більшою мірою кредит необхідний для становлення нових підприємств малого та середнього бізнесу, впровадження нової техніки та технологій.
Економічні передумови кредиту у ринковій економіці: наявність тимчасово вільних коштів у кредитора; наявність майбутніх доходів у позичальника.
Необхідність: коливання потреби в обігових коштах суб’єктів ринку; виникнення потреби у створенні та відтворенні основного капіталу.
Завдяки кредиту:
· зменшується час на задоволення господарських та особистих потреб;
· він виступає як опора сучасної економіки, невід’ємний елемент економічного розвитку;
· кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику.
Кредит –це економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності. Рушійним мотивом такого перерозподілу є отримання додаткого доходу кожним із суб’єктів кредитних відносин.
Кредит – специфічний вид економічних відносин, грунтується на мобілізації і нагромадженні тимчасово вільних коштів і формуванні з них позикового капіталу, виступає у формі передачі кредитором певної суми капіталу у тимчасове користування позичальнику на умовах поверненості, строковості і платності.
Основні характеристики кредиту: поверненість, строковість, платність.
Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці є :
· Позичальниками виступають суб’єкти господарювання, а кредиторами – банківські установи.
· Гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби)
· Джерелом позикового відсотка є прибуток на позичені кошти
· Кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку.
Економічні відносини між кредитором і позичальником виникають під час одержання кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їх суб'єктами, а грошові чи товарні матеріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.
Суб’єкти:
Кредитор – сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб’єкту ринку на засадах поверненості, строковості і платності.
Позичальник– сторона, що одержує позику.
Кредитні відносини виникають між різними суб'єктами. Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, і підприємствами з іншого. Вони характеризуються в залежності від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто - одержувачем кредиту.
Роль кредиту в умовах ринкової економіки.
Із зміною економічних умов у країні відбуваються зміни ролі кредиту та сфери його застосування. В умовах функціонування повноцінних грошей роль кредиту була незначною, бо зміна маси грошей незначною мірою залежала від застосування кредиту. Зменшення маси повноцінних грошей в обігу здійснювалося шляхом перетворення їх у скарб ( без участі кредиту), і навпаки. Роль кредиту зростає при функціонуванні неповноцінних грошей: збільшення або зменшення їх маси відбувається завдяки кредитним операціям. Ще важливіша роль кредиту в умовах інфляції, бо регулювання кредитної маси в обігу за допомогою кредиту має велике значення для підтримання стабільності купівельної спроможності грошової одиниці.
Роль перерозподільчоїфункції: дає змогу зосередити капітал у найбільш пріоритетних сферах економічної діяльності, здійснити переорієнтацію виробництва й стабілізувати економіку.
Рольемісійної : сприяє економії витрат грошового обігу, дозволяє прискорити обіг грошей, запроваджувати прогресивні системи розрахунків.
Роль контрольної: дає змогу мінімізувати кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту, стимулює позичальника раціонально й ефективно використовувати запозичені кошти.
В світовій економічній науці теорія кредиту розвивалася за двома основними напрямами.
Натуралістична концепція тлумачила кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей. Її представники (А.Сміт (1723 - 1790), Д.Рікардо (1772-1823)) вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є необхідним атрибутом кредитних відносин.
Основні постулати:
· об’єктом кредиту є натуральні, тобто негрошові, матеріальні цінності;
· кредит – це рух натуральних благ і тому ці блага є лише способом перерозподілу існуючих у даному суспільстві цінностей;
· позиковий капітал ототожнюється з реальним капіталом;
· кредит виконує пасивну роль, а банки - це скромні посередники.
Пасивну роль кредиту не сприймають прихильники капіталотворчої теорії. Представник Дж. Ло (1671 -1729). Вони вважають, що кредит не тільки переносить, але й створює капітал, відіграє вирішальну роль в розвитку економіки. Основні положення цієї концепції зводяться до наступного. Виходячи з нерівномірності кругообігу і обороту капіталу природною є поява відносин, які усувають невідповідності між часом виробництва і часом обороту коштів, вирішують відносні протиріччя між часом накопичення коштів і необхідністю їх використання у господарстві.
Функції кредиту.
Функції кредиту:
1) перерозподільча (суть: за допомогою кредиту відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення, з одного боку, здійснюється нагромадження грошових капіталів за рахунок збережень економічних агентів, а з іншого – їх розміщення серед інших агентів ринку);
2) емісійна (антиципаційна) (суть: на основі кредиту здійснюється емісія грошей як платіжних засобів; методами кредитної експансії (розширення кредиту) і кредитної рестрикції (звуження кредиту) регулюється кількість грошей в обігу);
3) контрольна (суть: під час кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів надання кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди; при цьому банк здійснює як попередній, так і поточний контроль за діяльністю позичальника).
Форми та види кредиту.
Форми кредиту тісно пов'язані з його структурою, з сутністю кредитних відносин. Залежно від руху позикової вартості виділяються дві основні форми кредиту: товарна і грошова . У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми е комерційний кредит. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. У грошовій формі здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, тому й переважна більшість позик надається і погашається грошима. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу.
За суб’єктами кредитних відносин виділяють такі види кредиту :
· комерційний– надається одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів з відтермінуванням платежу і , як правило, оформляється векселем;
· банківський – надається банками, як правило, у грошовій формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами, але й позичальниками;
· державний - надається юридичними та фізичними особами державі (в особі центральних та місцевих органів влади);
· міжнародний – надаються позичкові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поверненості, строковості, платності.
Банківський кредит базується на використанні таких принципів :
· цільовий характер кредитування передбачає вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси;
· поверненість кредиту передбачає надання позики у тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу;
· строковість кредиту вимагає повернення позики у терміни, передбачені кредитною угодою;
· платність кредиту полягає в тому, що за користування позикою клієнт сплачує банку додаткову суму у вигляді процентів;
· забезпеченість кредиту полягає у відповідності між вартістю майна, що є заставою позики, і заборгованістю за позикою.
Державний кредит виступає у різних формах, до яких належать як товарні, так і державні позики, знаряддям яких є цінні папери (облігації, казначейські зобов'язання тощо). Державні цінні папери можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади, а зобов'язання щодо розповсюджених цінних паперів є складовою частиною державного боргу.
Вид кредиту - це більш детальна його характеристика за організаційно-економічними ознаками (галузева направленість, об'єкти кредитування, забезпеченість кредиту, терміновість кредитування тощо).
Види банківського кредиту :
1) за призначенням : виробничий (юридичним особам під заставу основних засобів та обігових коштів) та споживчий (фізичним особам);
2) за термінами користування (короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 3 років), довгострокові (понад три роки);
3) за забезпеченням (забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами), гарантовані (банками, фінансвми чи майном третьої особи), з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації), незабезпечені (бланкові);
4) за ступенем ризику (стандартні, нестандартні, сумнівні, небезпечні, безнадійні);
5) за методами надання (у разовому порядку, відповідно до відкритої кредитної лінії, гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання ; за потребою);
6) за строками погашення (водночас, на виплату, достроково (за вимоглюкредитора або за заявою позичальника), з регресією платежів, після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
У практиці західних банків використовується класифікація кредитів в залежності від їх якісної характеристики: а) найвищої якості, б) задовільні, в) маржинальний кредит, г) критичний кредит, д) збитковий кредит (що підлягає списанню). В Положенні Національного банку України "Про порядок кредитування" в залежності від щойно названого критерію класифікації кредити розподіляють на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.
Варто зазначити, що в економічній літературі не існує єдиної думки щодо кількості і складу ознак класифікації видів кредиту.
8.5. Позичковий відсоток, його сутність та основні види.
Відсоток за кредит або позиковий відсоток – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами. В ринковій економіці: суть процента розглядається як ціна капіталу, взятого в кредит. Джерело сплати позикового відсотка– прибуток, що його отримує позичальник.
Норма відсотка або відсоткова ставка –показник, що кількісно характеризує плату за кредит. Норма відсотка (N) розраховується за формулою:
N = (Річний дохід за позиковий капітал / Середньорічна сума наданого кредиту) * 100%. Норма відсотка залежить від величини норми прибутку, яка є максимальною межею норми відсотка. Мінімальна межа точно не визначається, але вона повинна покривати витрати кредитора, пов’язані з даною операцією, і приносити йому хоча б мінімальний дохід.
Основні види відсоткових ставок :
а) ринкова(формується безпосередньо на ринку позикових капіталів);
б) середня(формується за певний період).
Фактори, що впливають на розмір відсоткової ставки за кредити:
· макроекономічні (рівень інфляції (підвищення темпів інфляції викликає збільшення плати за кредит, оскільки підвищується ризик втрат), рівень облікової ставки центрального банку (при визначенні розміру процентної ставки банки беруть за основу облікову ставку центрального банку), попит та пропозиція на кредитному ринку (підвищений попит викликає підвищення процентної ставки, проте в результаті міжбанківської конкуренції процентні ставки нівелюються));
· мікроекономічні (термін користування кредитом (чим довший термін, тим вища процентна ставка за кредит, оскільки збільшується ризик, вищою є вартість довгострокових ресурсів кредитора), розмір кредиту (розмір процентної ставки за великими кредитами повинен бути нижчим, оскільки витрати банку в цьому разі відносно менші), рівень ризику (позики з вищим рівнем ризику повинні надаватися під вищий процент, щоб компенсувати кредитору премію за ризик)).
Проблема збереження позикового капіталу стає особливо актуальною в період інфляції, оскільки на момент повернення кредиту його реальна вартість значно нижча від тої, що була на момент надання.
Відсоткові ставки в період інфляції: номінальна (рівень відсоткової ставки, що фактично склався на ринку), реальна (номінальна ставка, скоригована на рівень інфляції).
Прості відсотки за депозитами і кредитами банків нараховують за формулою:
К = ( С * Т * П) / (360 * 100),
де К – розмір плати за користування коштами;
С – сума кредиту чи депозиту;
Т – термін користування грошима (у днях);
П – процентна ставка.
Складні відсотки нараховуються за формулою:
FV = P * (1 + R)n,
де FV – розмір плати за користування коштами; Р – сума наданих коштів;
R – відсоткова ставка; n – кількість періодів.
8.6. Поняття про кредитну систему.
Кредитна система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.
Кредитна система складається з декількох ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками кредитної системи об'єктивно зумовлений відмінностями в методах і засобах діяльності та різним значенням в процесі відтворення капіталу.
Організаційна структура кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються на три групи, тобто створюють трирівневу структуру (рис. 1):
1) центральний банк;
2) банківський сектор (комерційні банки, інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, земельні банки, поштово-чекові банки, торгові банки);
3) спеціалізовані кредитні установи (небанківські кредитно-фінансові посередники): інвестиційні компанії; - страхові компанії;- ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки;- пенсійні та інші фонди.
Рис. 1. Структура кредитної системи
Роль окремих ланок у кредитній системі не рівнозначна. Головною її ланкою є банківські установи (вони традиційно посідають перше місце за розмірами ресурсів), серед яких роль лідера відводиться комерційним банкам, які здійснюють переважно кредитування промисловості і торгівлі. Наприклад, у США на комерційні банки припадає близько 40 % активів кредитно-фінансових установ країни. Діяльність комерційних банків доповнюють операції спеціалізованих банківських установ, що здійснюють, як правило, кредитування на пільгових умовах малоприбуткових та ризикованих галузей економіки (сільського господарства, житлового будівництва, малого бізнесу та зовнішньої торгівлі).