Заходи забезпечення чистоти повітря
Повітря робочої зони
Повітряне середовище характеризується мікрокліматом у вузькому значенні (метеорологічні умови і склад повітря). Під мікрокліматом виробничих приміщень розуміють клімат внутрішнього середовищ виробничого приміщення, який визначається поєднаними діями на організм людини, температури, вологості, швидкості руху повітря та теплових випромінювань.
Отже, основними параметрами мікроклімату є: температура, відносна вологість, швидкість переміщення повітря та інтенсивність теплового випромінювання.
Значне відхилення параметрів мікроклімату від оптимальних або допустимих може спричинитися до ряду фізіологічних порушень в організмі людини, до різкого зниження її працездатності і навіть до професіональних захворювань.
Санітарно-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за
ДСН 3.3.6.042-99, які встановлюють оптимальні і допустимі параметри мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні робіт і періоду року.
Допустимі мікрокліматичні умови - поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіо-логічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.
Таблиця Оптимальні норми температури, відносної вологості і швидкості переміщення повітря в робочій зоні виробничих приміщень з незначними надлишками явного тепла (СН 245-71)
| Категорії робіт за енерговитратами | t, °С | Ψ, % | V, м/с |
| Легкі: до 172 Дж/с | 20-23* 20-25 | 40-60 | 0,2-0,5 |
| Середньої важкості: 172-293 Дж/с | 17-19 20-23 | 40-60 | 0,2-0,5 |
| Важкі. понад 293 Дж/с | 16-18 18-21 | 40-60 | 0,3-0,7 |
Класифікацію шкідливих речовин дає ГОСТ 12.1.005-88. а також СН 245-71 „Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий”. Ці документи встановлюють гранично допустимі концентрації шкідливостей (ГДК), мг/м3. ГДК – це така концентрація шкідливостей, яка не викликає помітного шкідливого впливу на організм людини протягом всього періоду її трудової діяльності. Встановлено ГДК для понад 3 тис. найменувань шкідливостей.
За ступенем небезпеки для організму людини речовини поділяють на:
□ надзвичайно небезпечні - до 0,1 мг/м3;
□ високонебезпечні - від 0,1 до 1 мг/м3.
□ помірно небезпечні - від 1 до 10 мг/м3,
□ малонебезпечні - > 10 мг/м*.
Крім того, речовини поділяють на:
□ токсичні, що розчиняються в біосередовищі людини (кров, лімфа, слина). Вирішальне значення при цьому має хімічний склад речовини і не має значення її агрегатний стан;
□ нетоксичні, що не розчиняються в біологічному середовищі людини. Вирішальне значення при цьому має розмір (дисперсність) пилу, форма частинок, агрегатний стан речовини.
Пил поділяють на:
□ дрібний - до 5 мкм. Він найбільш небезпечний, бо здатний літати в повітрі, дуже погано змочується водою, легко проникає в органи дихання, що викликає захворювання легенів під загальною назвою пневмоконіози. Відповідно до того, який пил вдихала людина, ця хвороба має назву (антракоз) - при вдиханні часток вугілля., сідероз (заліза), сілікоз (кремнію), сілікатоз (сілікатів), але суть захворювання від цього не змінюється. Частки пилу, що знаходяться в потоці повітря, газу, називають аерозолями;
□ середній - від 5 до 10 мкм;
□ грубодесперсний - > 10 мкм. Він найменш небезпечний, швидко осідає на предмети, устаткування, підлогу. Пил, що осів, має назву аерогель.
Пари та гази поділяють на:
□ подразні - хлор, аміак.
□ отруйні - ртуть, бензол;
□ задушливі - вуглекислий газ, метан, азот.
Заходи забезпечення чистоти повітря
До них належать:
1. Механізація і автоматизація виробничих процесів. Найважливішим при цьому с те, що людина виводиться з небезпечної зони, а застосування роботів, телемеханіки не тільки підвищує продуктивність, але і покращує умови праці.
2. Застосування технологій, які виключають утворення шкідливостей (заміна токсичних речовин на нетоксичні, перехід з твердою та рідинного палиш на електричне високочастотне нагрівання, пилоподавлення водою тощо).
3. Застосування вентиляції, раціонального опалення, кондиціювання повітря.
Питання застосування вентиляції і методи розрахунків будуть розглянуті далі. Щодо опалення, то до найбільш поширених відносять системи:
□ водяного опалення - найбільш ефективні в санітарно-гігієнічному відношенні;
□ парового опалення – влаштовують головним чином на підприємствах, де використовують пару для виробничих потреб.
□ повітряного опалення – завчасно зігріте повітря подають приточними вентиляційними каналами або опалювальними агрегатами, встановленими на колонах або стінах приміщення на висоті 3 - 4 м.
Кондиціювання повітря - це створення та автоматичне підтримування в приміщенні, незалежно від зовнішніх умов, стабільних значень температури, вологості, чистоти і швидкості переміщення повітря, відбір сторонніх запахів, іонізація повітря.
4. Застосування засобів індивідуального захисту.
5. Очищення повітря в промислових установках.
Найбільш поширеним і ефективним засобом регулювання якістю повітря робочої зони є вентиляція