Виділяють два основні види регулювання - економічний лібералізм, економічний дирижизм та кілька моделей ДРЕ.
План
1. Національні моделі державного регулювання економіки.
2. Світовий досвід реформування національної економіки.
3. Цілі та завдання держави щодо соціально-ринкової трансформації економіки.
Література.
Основна: 1, 2, 24, 26.
Додаткова: 27, 28, 31, 33, 34, 35, 36, 37, 57, 58, 59, 61.
Національні моделі державного регулювання економіки.
Державне регулювання економікою охоплює всі сторони суспільства. Сферами (чи областями сфери) державного регулювання ринкової економіки є:
Ø конкурентне ринкове середовище;
Ø економічні цикли;
Ø кризи на мікроекономічному рівні;
Ø малозабезпечені та соціально незахищені групи населення.
Будь-який процес управління, у тому числі й державне управління, охоплює процеси організації, планування, регулювання і контролю. Тому державне регулювання є складовою державного управління.
Система управління національною економікою – сукупність регуляторів, які у взаємодії і взаємодоповненні забезпечують соціально-економічний розвиток країни.
Змішана система управліннянаціональною економікою - система макроекономічних регуляторів, що складається з таких основних елементів:
· ринкові регулятори;
· важелі державного впливу на економіку (державне регулювання);
· корпоративне управління;
· інститут соціального партнерства.
Інститут соціального партнерства виконує функцію узгодження (пошуку консенсусу - лат. згода, одностайність) загальнодержавних і групових інтересів у соціально-економічній сфері (доходів, зайнятості, умов праці тощо) шляхом переговорів, консультацій і досягнення домовленостей за участю представників цих груп.
Основні елементи системи управління національною економікою:
§ макроекономічний аналіз;
§ макроекономічне прогнозування;
§ макроекономічне планування та прогнозування;
§ організація і регламентація дій суб'єктів національної економіки;
§ стимулювання бажаних процесів;
§ оперативне регулювання;
§ контроль за дотриманням правил і норм економічної поведінки суб'єктів;
§ національне рахівництво.
Характерні риси змішаної системи управління
Основним регулятором економічних процесів виступає ринковий механізм. Державне регулювання економіки доповнює ринкові важелі.
Система поєднує гнучкість ринкового саморегулювання, що забезпечує високу економічну ефективність виробництва, можливість задоволення численних і швидкоплинних особистих потреб і стійкість державного управління, необхідного для задоволення соціальних потреб суспільства.
Забезпечується реалізація вищих макроекономічних цілей: макроекономічна ефективність і конкурентоздатність, соціальна справедливість, стабільне економічне зростання.
Поряд з ринковими і державними макроекономічними регуляторами формується (насамперед у західноєвропейських та скандинавських країнах) ще один елемент управління - інститут соціального партнерства.
У сучасних умовах управління розвитком національної економіки передбачає врахування рішень наднаціональних, міждержавних органів, а також корпоративного управління.
Змішана система макроекономічного регулювання притаманна країнам з розвиненою ринковою економікою. Маючи спільні риси, вона характеризується певними національними особливостями.
Виділяють два основні види регулювання - економічний лібералізм, економічний дирижизм та кілька моделей ДРЕ.
Економічний лібералізм (лат. - вільний) - система соціально-економічних відносин, у якій домінують ринкові регулятори, а роль держави зведена до мінімуму.
Економічний дирижизм (лат. - керований) передбачає значний вплив держави на соціально-економічний розвиток країни.
Характеристика країн економічного лібералізму й економічного дирижизму:
| Ознака | Країни економічного лібералізму | Країни економічного дирижизму |
| Країни | США, Канада, Велика Британія, Австралія та ін. | Швеція, Австрія, Японія, Німеччина, та ін. |
| Участь держави в регулюванні ринком | Мінімальна | Максимально допустима |
| Державний сектор | Незначний (до 10%) | Значний (10-20%٭), відіграє суттєву роль |
| Основні функції | Мінімальні | Широкі |
| Державні витрат, у % від ВВП | 30-35 | 40-50٭٭ |
| Методи державного регулювання економіки | Переважно економічні й опосередковані (непрямі) | Активне використання прямих,специфічних, а також адміністративних методів |
٭ Найбільший державний сектор в Австрії — 30 %.
٭٭ У Швеції — понад 50 %.
Загальна лінія на розвиток змішаної системи не означає одноманітності і стандартизації. Реально в різних країнах і регіонах складаються різні моделі змішаної економіки. Вони відрізняються один від одного своїми "національними коефіцієнтами змішення" різних форм власності, ринку і державного регулювання. Ця особливість залежить від багатьох чинників: рівня і характеру матеріально-технічної бази, історичних і геополітичних умов формування суспільного устрою, національних і соціально-культурних особливостей країни, впливу тих або інших соціально- політичних сил і тому подібне. Більш того, в змішаній економіці, як правило, може домінувати та або інша сторона складових певної економічної системи.