Основи технології, організації перевізного процесу й управління на міському транспорті, урбанізації і проблем міського транспорту

 

Сучасний міський транспорт за своїм призначенням поділяється на такі категорії:

 

1) пасажирськийелектрифіковані залізниці,метрополітен,трамвай, монорельсовий транспорт, тролейбус, автобус, конвеєрний транспорт, легкові автомобілі, моторолери, мотоцикли, велосипеди, річковий трамвай, вертольоти;

2) вантажнийвантажні автомобілі,трамваї,тролейбуси,моторолери;

3) спеціальнийсанітарні,пожежні,для прибирання вулиць і т.п.

Пасажирський транспорт.Пасажирський транспорт залежно від виду

 

користування транспортними засобами та їхньої приналежності можно поділити на три групи:

 

1. Громадсько − масовий транспорт загального користування − залізниці метрополітен, трамвай, монорельсовий транспорт, тролейбус, автобус, гелікоптер;

 

2. Громадський індивідуального користування − таксі, відомчий.

 

3. Особистий індивідуального користування − легкові автомобілі, мотороллери, мотоцикли, велосипеди.

 

Масовий транспорт загального користування працює на встановлених маршрутах. Залежно від розташування транспортних ліній щодо вулиць масовий транспорт поділяється на:

1) вуличний − трамвай, тролейбус, автобус;

 

2) позавуличний − метрополітен, швидкісний підземний трамвай, монорельсовий транспорт і т. д.

 

За характером колійних пристроїв виділяють рейковий, безрейковий мт. За типом використовуваної рухової сили − з електричним двигуном, з двигуном унутрішньогозгоряння.

 

Автобуси − найбільш поширений вид транспорту. Мережа автобусних ліній, зазвичай, характеризується найбільшою протяжнністю. Порівняно з іншими видами масового міського транспорту автобуси мають найбільшу маневреність, недолік для міст − забруднення атмосфери.

 

Автобусний рух відіграє істотну роль в обслуговуванні, розвитку районів міста, для яких більш потужнішї види транспорту на перших етапах економічно недоцільні. Крім того, автобус із успіхом застосовують на міських маршрутах у центральних районах, особливо у старих містах із звивистими й недостатньо широкими вулицями.

 

Тролейбуси за своїми експлуатаційними показниками трохи відрізняються від автобусів, однак, для їхнього руху потрібно пристрій тягових підстанцій і устаткування ліній двухдротової й контактної мережі. Застосовуються за пассажиропотоків середньої потужності (6 − 9 тис. чол / год).

 

Під час проектування тролейбусної мережі прагнуть скоротити до мінімуму кількість перетинів ліній між собою і з лініями трамваю, оскільки перетин й повітряні стрілки знижують швидкість руху тролейбуса, а іноді викликають його зупинку через зіскакування струмознімача.

 

Місткість рухомого складу тролейбуса 74−139 пас., А машина марки ЗІУ-9 розрахована на перевезення 126 пас. у годину «пік».

 

За умовами надійності струмознімача траси тролейбусних ліній прокладаються тільки вулицми з удосконаленим покриттям. За маневріністю тролейбуси поступаються автобусам, що особливо відчутно в умовах старих міст.

Порівнянно з трамваєм тролейбус має такі переваги:

 

1) посадка й висадка пасажирів здійснюється безпосередньо з тротуару;

 

2) під час руху тролейбус може відхиляться в обидва боки від вісі контактного дроту (до 4,2 м).

 

Трамвай

 

Слід зазначити, що трамвай, який сприяв уторенню великого компактного міста, у багатьох країнах не витримав конкуренції з боку автомобілів у період швидкої автомобілізації. Як вид транспорту він був ліквідований у багатьох містах Франції, Великобританії, США.

 

У США в 1917 р. було 600 трамвайних парків із 420 000 км. мережі та 60 000 вагонів. У 1979 р. трамвай залишився лише у 8 містах США. Здавалося, що відносно малі швидкості, обмежена маневреність, шум від коліс є ознакою відсталості від загального розвитку, перешкодою для прискорення руху транспортних потоків.

 

Ці тенденції торкнулися й деяких соціалістичних країн, хоча переважно зберегли вірність цьому виду транспорту. Це в першу чергу СРСР, НДР, УРСР. У кінці 1970-х років у СРСР трамваї мали 114 міст (8000км мережі, 21000 вагонів). Зараз більше. Трамвайні лінії мають більш високу вартість обладнання, ніж автобусні та тролейбусні. Мережа трамвайних ліній характеризується відносно меншою щільністю. Трамвай порівняно з тролейбусами й автобусами володіє більшою перевізною здатністю. Розміщують трамвайні лінії по трасах із великим стійким пасажиропотоком (від 6 до 12 тис. Чол./год).

 

Трамвайні лінії сьогодні прлектіруются переважно двоколійні з центральним (по відносно вісі вулиць) або бічним розташуванням шляхів. Велика провізна спроможність трамвая й низька собівартість перевезень забезпечує збереження за ним провідної ролі в низці середніх і великих міст.

Провізна здатність трамвайної лінії при експлуатації потягів місткістю
200 − 300 пасажирів сягає 12-14тис. пас./год. (посідає 3 місце після автобусів за

 

кількістю перевезених пасажирів). Трамвайні вагони можуть експлуатіроватися як по одному, так і поїздами (2–3 вагони).

 

Незважаючи на переваги трамвая над іншими видами транспорту, його питома вага в перевезеннях знижується. Це пояснюється тим, що інтенсивний розвиток автомобільного руху у містах стае складним через «сусідство» з трамваєм. Виникли ідеї модернізації трамваїв. Під модернізацією розуміється викорінення недоліків і збереження переваг.

 

Підвищення швидкості, поліпшення організації руху, зменшення негативного впливу на навколишнє середовище досягається шляхом виділення відокремленого полотна, у тому числі у виїмках і на насипах; прокладка в тунелях (під землею); збільшення відстані між зупинками (не менше 800 м); поліпшення конструкції рухомого складу; автоматизація процесу управління.

 

За кордоном існують різні назви швидкісного трамвая: полегшений рейковий, полегшений метрополітен, "преметро", тобто перший етап майбутнього метро. Специфіка швидкісних трамваїв вимагає особливого рухомого складу (двері на обидва боки). Проект швидкісного трамвая розроблений інститутом Харківметропроект для Львова, Кривого Рогу. Швидкісний трамвай здатний перевозити до 20–24 тис. пас./год. Головне зробити лінії трамваїв ізольованими. Можна розміщувати в іншому рівні − у тунелі або на естакаді. Трамвай такого типу експлуатується в містах США та Західної Європи.

 

Швидкісний трамвай розвиваеться в Австрії, Бельгії, Італії, ФРН. Швидкість на перегонах 70–80 км/год., швидкість сполучення 25–35 км/год. Вагони для швидкісних трамваїв випускають Ленінград, Чехословаччина.

 

Метрополітен є позавуличним електричним транспортом, що відрізняється високою провізною здатністю й забезпечує швидкісне, безпечне та комфортабельне повідомлення. Провізна здатність метро − 40–50 тис.пас/год. в одному напрямку, висока шдкість руху − 40 і більше (Харків − V=49–69 км/год, Qдоб.=450−600 тис. чоловік). Метрополітени поділяються на підземні, надземні та наземні.

 

За капіталовкладеннями метрополітен є найдорожчим видом транспорту (у середньому 12–25 млн. руб./км), і тому його будують лише у великих містах із населенням понад 1 млн. жителів на напрямках із потужними та стійкими пасажиропотоками. Низькі тарифи за користування громадським транспортом. Але, незважаючи на це розширюються мережі існуючих метрополітенів, будуються нові, тому що, перш за все, думають про людину, про комфортабельність поїзда (впливає на продуктивність).

 

У 1981 р. у світі налічувалося понад 50 міст, що мають метрополітен, нові −

 

в Мінську, Горькому, Новосібірску, проектувалися для Куйбишева, Риги, Одеси, Дніпропетровська та ін. Розглядалося питання про доцільність будівництва метрополітенів в Челябінську, Ростові-на-Дону, Омську, Пермі та ін.

 

У світовій практиці відомі метрополітени, що мають різні характеристики: від провізної здатності 70–80 тис. пас./год (Нью-Йорк, Париж, Токіо) з чотириколійних лініями і швидкістю повідомлення більш 50км/год, довгими перегонами з провізної здатнестю 15–30 тис.пас./год., лінії відкритого типу.

 

У багатомільйонних містах світу (Нью-Йорк, Москва, Лондон, Париж, Токіо) метрополітени перевозить 1/3 і більше пасажирів. Метрополітени через низьку щільність ліній і станцій зазвичай працюють у загальній системі з підвізним транспортом. У цілому по містах на частку метрополітену в 60-ті і 70-і роки припадало близько 6% пасажирів.

 

Уведення ліній метро у сформовану систему транспорту трохи збільшує пересадочність.

 

Наприклад, у Харкові 56% пасажирів метро під'їжджають до станцій міським, а 8 % − зовнішнім і приміським транспортом. На один Південний вокзал щодня прибуває близько 120 тис. маятникових пасажирів.

 

Комфортність метрополітенів: малі інтервали (Харків вранці 2 хв., Вночі – 8 хв.), Стабільна робота, точність руху, надійність − усе це досягається автоматизованими системами управління.

 

Напруга 825 В постійного струму (у світовій практиці − 3000 В постійного струму). Відстань між станціями 0,4–0,8 км. Конструктивна швидкість 70–90 км/год.

Вимоги, що висуваються до громадянського пасажирському транспорту у зв'язку з його розвитком до 1990 і 2000 р., має бути:

 

1. Залізниця − у найбільших і великих містах на напрямках із потоками від 10 тис. до 40 тис. пасажирів на годину в одному напрямку; умовою функціонування залізниці є наявність зупиночних пунктів поблизу великих пассажироутворюючих вузлів на території міста, а також організація наскрізного руху крізь місто залізничними діаметрами (Свердловськ, Новосибірськ, Мінськ, Челябінськ, Уфа та ін., до 10 % перевозить Москва).

 

2. Метрополітен − у найбільших містах із населенням понад 1 - 1,2 млн. чол. на напрямках із потужним стійкими потоками більше 25 тис. пасажирів на годину в одному напрямку.

 

3. Швидкісний трамвай − у найбільших і великих містах на напрямках із потоками до 15 тис. пасажирів на годину в одному напрямку й у великих містах із великою віддаленістю від освоєної промисловістю території.

 

4. Трамвай − у містах на напрямках із потоками від 6 тис. до 12 тис. пасажирів на годину в одному напрямку й у найбільших містах на напрямках з великими пасажиропотоками, що не охоплюються метрополітеном або швидкісним трамваєм.

 

5. Тролейбус − у великих і найбільших містах на напрямках з потоками 6–9 тис. пас/год.

 

6. Автобус − у тих же випадках, що і тролейбус, але з дещо меншими розмірами пасажиропотоків до 5–8 тис. пас./год.

 

Вантажні перевезення в межах міст виконуються переважно автомобілями загального призначення, хоча значна частина вантажних автомобілів спеціалізована або пристосована для міських умов роботи. Невелика частка вантажних перевезень здійснюється вантажними поїздами (вагонами) міських залізниць, вантажними судами, трамваями і тролейбусами.

 

За характером виконуваної роботи вантажні перевезення в місті можна поділити на такі групи:

 

1 − комунально − побутові та торгівельно − обслуговувуючі міську територію ТЗ. Вантажні автомобілі при цьому мусять мати доступ до всіх районів міста. За розрахункову кількість перевезених вантажів на 1 чол. на рік приймають:

1) споживчих вантажів − 2 т;

2) вантажів по очищенню міста − 0,7 т;

 

3) палива − 1 т.

 

У середньому для виконання цієї роботи потрібен один автомобіль на 500 год. 2 – Перевезення промислових і будівельних вантажів. Автомобілі

забезпечують роботу промислових підприємств і споруд міста.

 

Промислові вантажі більш стабільні за обсягом та напрямком перевезень, ніж будівельні, які визначаються місцем і обсягом будівництва в місті. Для перевезення цих вантажів використовують, зазвичай, великовантажні автомобілі або тягачі з причепами та напівпричепами. Їхній негативний вплив на навколишнє середовище (шум, викид в атмосферу відпрацьованих газів) дуже великий. У середніх і великих містах кількість таких автомобілів в залежності від характеру промислового виробництва та інтенсивності будівництва змінюється в межах 12-30 од. на 1000 жителів.