З.ПРОБЛЕМА БЕЗРОБІТТЯ ТА СТВОРЕННЯ НОВИХ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Частка економічно активного населення варіює по країнах. У розвинених країнах Заходу економічно активно близько 70% всіх трудових ресурсів. Подібна ситуація пов'язана передусім з безробіттям. Вона досягає іноді 10 і більше відсотків трудових ресурсів. Ще менше частка економічно активного населення в країнах, що розвиваються - 45-55%. Це пов'язано із загальною економічною відсталістю,недоліком робочих місць, труднощами залучення жінок у виробництво при переважанні багатодітних сімей, великими масами молоді, яка вступає в працездатний вік. Правда, безробіття в країнах, що розвиваються не виключає широкої експлуатації дешевого дитячої праці. Гострота проблеми безробіття породжується рядом причин.

По - перше, людина - економічний ресурс особливого типу. Якщо він зараз не затребуються економікою, його не можна зарезервувати і "покласти в холодильник" до кращих часів. Втрачений робочий час не відновити, і той обсяг благ, який не був сьогодні зроблений через безробіття, вже не можна компенсувати в майбутньому.

По - друге, навіть якщо людина не працює, віна не може перестати споживати і їй все одно потрібно годувати свою сім'ю. Тому суспільство змушене шукати кошти для порятунку безробітних від голодної смерті. Але кошти направлені на це не стають винагородою за виробництво нових благ, а значить, не ведуть до подальшого росту добробуту всіх громадян країни.

По-третє, зростання безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому ринку. Люди, які не одержують зарплату, змушені задовольнятися лише самим мінімумом засобів існування. В результаті ускладнюється збут товарів на внутрішньому ринку країни («ринок стискається»). Тим самим зростання безробіття загострює економічні проблеми країни і слугує поштовхом для подальшого скорочення зайнятості.

По - четверте, безробіття загострює політичну ситуацію в країні. Причиною тому є збільшення озлоблення людей, що позбулися можливості гідно утримувати свої сім'ї і проводять день за днем у виснажливих пошуках роботи.

По - п'яте, зростання безробіття може вести до зростання числа злочинів, які люди роблять, щоб добути потрібні блага. Безробіття - явище світового масштабу: за даними ООН, безробітними є800 млн. чол.

Досвід розвинутих країн показує, що ринок праці - одне з найважливіших умов ринкового механізму. Він дозволяє ефективно використовувати трудовий потенціал країни,створює конкурентну боротьбу за робоче місце, сприяє зростанню кваліфікації кадрів і зниження їх плинності. Разом з тим ринок праці підвищує мобільність робочої сили і допомагає поширенню різноманітних форм зайнятості (в тому числі і на неповний робочий день).

Сьогодні ринок праці фактично є вже у країнах Східної Європи, і в Китаї (де існує величезна надлишкова сила в селі), атакож в державах, що утворилися на території колишнього СРСР.

Серед різних категорій населення світу особливо страждають від безробіття жінки. На жаль, у світі ще збереглися країни, де жінки взагалі не мають політичних, соціальних та економічних прав. У деяких з них ці права обмежені або тільки формальні. Старі традиції і сьогодні проявляються в таких дискримінаційних заходах, як нерівна плата за рівну працю з чоловіками, обмеження при прийомі жінок на роботу і т. д.

Найбільш численна частина працездатного населення планети - це селяни, що пояснюється аграрним характером економіки багатьох слаборозвинених країн. На другому місці в країнах, що розвиваються по частці зайнятої робочої сили знаходиться сфера послуг (у Латинській Америці вона вийшла навіть на перше місце). Зростання зайнятості в сфері послуг пов'язане в значній мірі з поширенням дрібної торгівлі. Промисловість і будівництво за часткою робочої сили стоять в країнах, що розвиваються лише на третьому місці.

У розвинених країнах картина інша. Частка сільськогосподарського населення тут незмірно менше, а частка робітників, службовців та інтелігенції більше. Велика також частка населення, зайнятого у сфері послуг (пасажирський транспорт, роздрібна торгівля, комунально-побутові послуги). У Великобританії, Німеччині, Бельгії, Франції, Швеції в цій сфері працює близько 40% економічно активного населення, у США - понад 50%. Багаторічний досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить про те, що механізм ринкового регулювання нездатний сам по собі вирішити повною мірою проблеми ринку праці. У першу чергу це відноситься до безробіття. Тому проблема безробіття є предметом пильної уваги, як з боку держави, так і зі сторони профспілок. Практика регулювання зайнятості в розвинених країнах Заходу показала, що не існує загальних рецептів, постійно діючих засобів політики зайнятості. Вона варіює від країни до країни в залежності від особливостей соціально - політичного та економічного устрою, культурних традицій, модифікується зі зміною ситуації в економіці та на ринку праці.

МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ

Розрізняють внутрішню міграцію робочої сили, що відбувається між регіонами однієї держави, і зовнішню міграцію, що торкається кількох країн. Наука міжнародної економіки займається зовнішньою міграцією робочої сили і її економічними причинами. Міграція робочої сили - переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш ніж на рік, викликана причинами економічного й іншого характеру. Міжнародна міграція робочої сили - переміщення робочої сили між країнами світового співтовариства. Це процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення.

Причини міжнародної міграції робочої сили:

1. Незадовільні економічні умови життя працездатного населення;

2. стабільний і порівняно високий рівень заробітної плати в основних імміграційних центрах;

3. порівняно високий рівень умов праці;

4. соціальні можливості більш повної реалізації своїх здібностей у країнах імміграції;

5. природні катаклізми та рівень охорони навколишнього середовища у країнах імміграції;

6. політичні причини;

7. військові причини;

8. релігійні причини;

9. національні причини;

10. культурні причини.

В результаті міжнародної міграції трудових ресурсів за кордон переміщується товар з особливою властивістю - робоча сила. Його принципова відмінність від інших товарів полягає в тому, що робоча сила сама є чинником виробництва інших товарів. Країна, що експортує робочу силу, тобто звідки емігрують працівники, зазвичай отримує своєрідну оплату за такий експорт у вигляді переказів назад на батьківщину частини доходів емігрантів. В умовах відносної надмірності трудових ресурсів у багатьох країнах вивіз робочої сили допомагає знизити безробіття, забезпечити приплив грошових надходжень з-за кордону. Але, з іншого боку, відлив висококваліфікованої робочої сили призводить до зниження технологічного потенціалу країн, які експортують, їх загального наукового і культурного рівня.

Отже, міграція робочої сили являє собою переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру, і може приймати форму еміграції (виїзду) й імміграції (в'їзду). Міграція робочої сили веде до вирівнювання рівнів оплати праці в різних країнах. У результаті міграції сукупний обсяг світового виробництва зростає внаслідок більш ефективного використання трудових ресурсів за рахунок їх міждержавного перерозподілу.

ВИСНОВОК

Під трудовими ресурсами розуміють частину населення, що володіє фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності в суспільному виробництві. До трудових ресурсів відносять населення у працездатному віці; працюючих осіб пенсійного віку; працюючих підлітків молодше працездатного віку. Основну частину трудових ресурсів світу становить економічно активне населення. На розвиток країни з ринковою економікою припадає 16% економічно активного населення. Економічно активне населення крім кількісних оцінок має якісні характеристики: рівень освіти, галузева структура зайнятості, професійно-кваліфікаційна структура робочої сили та ін.. Економіка різних країн стає все більш залежною від світових тенденцій розвитку цивілізації. Сьогодні жодна країна не може досягти успіху, будучи в ізоляції. Бурхливо відбувається інтернаціоналізація виробництва і капіталу супроводжується інтернаціоналізацією ринку праці. Міжнародна міграція стала невід'ємною частиною сучасної системи світового господарства. Використання іноземної робочої сили вже давно стало неодмінною умовою нормального процесу відтворення. У країнах, які активно використовують іноземних робітників, цілі галузі економіки знаходяться в залежності від імпорту робочої сили.