Роль лісу в збереженні екосистем
Ліс, безперечно, займає одне з провідних місць серед природних ресурсів. Це – джерело самого старовинного і необхідного матеріалу – деревини, середовище проживання тварин, підтримка гідрологічного режиму рік, запобігання водній і вітровій ерозії ґрунтів, регулювання кисневого балансу в атмосфері і, відповідно, в створенні необхідних умов життя на землі.
Ліси займають 40 млн. км2 земної площі. Сьогодні Україна є найменш лісистою європейською державою, яка не може забезпечити власних потреб у деревині, а ліс як основний компонент біосфери не здатний повною мірою утримувати екологічну рівновагу. Частка вкритих лісом земель в загальній площі України становить 15,6 %, що є значно нижчою, ніж розрахунково-оптимальний показник (20-22 %), необхідного для досягнення збалансованості між запасами, обсягами лісоспоживання та екологічними вимогами. На одного мешканця України припадає 0,18 га вкритих лісом земель. У Фінляндії цей показник становить 4,64 га, Норвегії – 2,18 га.
Ліси розміщені по території нерівномірно: Полісся – 29 %, Лісостеп – 14 %, Степ – 5 %, Карпати – 40 %, Крим – 10 %. Хвойні насадження займають 42,2 %, твердолисті – 41,1 %. На одного жителя припадає 0,18 га лісу. Майже всі ліси знаходяться в зоні негативного впливу промисловості. Ліси, забруднені радіонуклідами 3,5 млн. га, вилучено із лісоексплуатації 200 тис. га.
Ліси є основним очищувачем повітря. 1 га лісу поглинає щороку 6,5 т вуглецю, і виділяє 5 т кисню.
Велика роль лісів у природному балансі азоту. Ліс, особливо хвойний, виділяє фітонциди, які вбивають хвороботворні мікроби, оздоровлюють повітря.
Ліси – найважливіший і найефективніший засіб підтримання природного стану біосфери та незамінний фактор культурного й соціального значення. Водозахисні, гідрологічні та інші функції лісу охороняють ґрунти від водної і вітрової ерозії, а ріки від висихання та замулення, пом’якшують клімат, вирівнюють коливання температур.
З розвитком людського суспільства значення лісу швидко зростало. Здатність лісу задовольняти різноманітні потреби людини була причиною того, що ліс уже в початковий період розвитку людського суспільства був залучений у сферу матеріального виробництва. Але не завжди використання лісу мало позитивний характер. Надмірна експлуатація лісів і відсутність лісовідновлювальних заходів призвели до тяжких наслідків і в Україні.
Лісові ресурси – це продукти і корисності лісу, які відтворюються в процесі ведення лісового господарства і використовуються для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства. До лісових ресурсів відносяться деревна, технічна (живиця, дубильні речовини, пробкова кора), харчова (гриби, ягоди, горіхи, дикі тварини і птахи тощо), кормова (трави, гілковий корм), лікарська сировина (трави, квіти, кора, пагони, які мають лікувальні властивості), а також захисні (суть у захисті ґрунтів, охороні повітря і води) і соціальні (санітарно-гігієнічна, рекреаційна, курортна роль лісів, яка сприяє покращенню здоров’я населення) корисності лісу.
Корисності лісу або іншими словами корисні властивості лісу – здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати грунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню.
Ліси України можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів. У приватній власності перебувають ліси у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств загальною площею 5 га.
Усі ліси України за своїм державним, екологічним і господарським значенням відповідно до постанов Кабміну віднесені до лісів першої (55,8 %) та другої групи (44,2 %). У лісовому фонді Держкомлісу площа лісів першої та другої групи складає 48,8 % і 51,2 %.
Ліси першої групи ділять на чотири категорії захисності: А – ліси санітарно-гігієнічного та оздоровчого призначення (зелені зони навколо населених пунктів); Б – ліси, яким властиві переважно захисні функції (протиерозійні ліси і захисні смуги); В – ліси переважно водоохоронного призначення (ліси вздовж берегів річок, озер); Г – ліси спеціального, цільового призначення (заповідники, парки тощо).
До лісів другої групи віднесені експлуатовані часи з режимом, який забезпечує збереження водоохоронних і захисних функцій лісу.
За походженням ліси поділяються на природні і штучні. На початок 21 століття в Україні штучні ліси займали близько 5 млн. га або 51,3 %. Співвідношення природних і штучних лісів у межах областей країни різне. У зонах Полісся, Карпат переважають природні ліси. У Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській і Запорізькій областях майже всі ліси штучного походження, створені людиною протягом минулого століття.