Організація роботи по нормуванню трудового процесу і нормування праці на підприємстві.
Серед значної кількості функцій організації виробничої діяльності на підприємстві важливе місце займають планування трудового процесу і нормування праці.
Планування трудового процесу можна визначити як функцію, що конкретизує трудову діяльність окремого робітника або групи робітників у певних виробничих умовах з метою отримання найбільш досконалої виробничої структури. При плануванні праці необхідно враховувати як загальні чинники, що утворюють структуру трудового процесу (рис. 1.1.), так і додаткові:
1. Контроль якості як частина обов'язків робітника.
2. Багатопрофільне навчання робітників для виконання робіт, що потребують високої кваліфікації.
3. Бригадна організація та залучення робітників до планування й організації робіт.
4. Інформування робітників за допомогою телекомунікаційних мереж і систем комп'ютерного забезпечення з метою розширення робочих функцій та забезпечення можливості їх виконання.
5. Використання тимчасових робітників.
6. Автоматизація важкої ручної праці.
7. Організаційні заходи, які гарантують матеріальну та іншу мотивацію праці, до даткові виплати за результатами праці.
Рис. 1.1. Сфери діяльності, що враховуються при плануванні трудового процесу.
При плануванні трудового процесу слід також ураховувати вплив таких окремих специфічних аспектів:
1. Аспекти поведінки, що виявляються
· на різних ступенях спеціалізації праці;
· при розширенні трудових обов'язків;
· у соціотехнічній системі праці.
2. Фізіологічні аспекти:
· фізіологія праці;
· психофізичний стан робітника та навколишнього середовища (колективу);
· ергономіка, яка розглядає питання оптимального компонування робочого простору в сукупності з інструментом і обладнанням, що використовується для виконання операцій чи робіт (завдань).
3. Аспекти впливу різних методів організації праці
Вибір найбільш раціонального методу організації праці (виконання робіт) – це одне з основних завдань, що розглядається в організації виробничої діяльності на підприємстві. Цей вибір здійснюється на стадії проектування технологічного та виробничого процесів, а також удосконалюється (змінюється) в процесі освоєння і раціоналізації виробництва.
Щоб отримати повну характеристику того чи іншого методу організації праці, виконується його дослідження.
Методи організації праці в основному вивчаються за допомогою побудови діаграм і карт (наприклад, операційних карт; діаграм “робітник-машина”; діаграм суміщення рухів; інших форм відображення результатів спостережень у сукупності з виконанням хронометражу та дослідження норм часу). Вибір форм спостереження й відображення результатів залежить від виду діяльності, тобто від того, на що зроблений акцент на:
· виробничий процес;
· робітника, який знаходиться на постійному (стаціонарному) робочому місці;
· робітника, що взаємодіє з обладнанням;
· робітника, який взаємодіє з іншими робітниками (таблиця 1.1.).
Таблиця 1.1.
Процедури та інструменти досліджень при плануванні й розробці
методів організації праці
| № з/п | Діяльність | Мета дослідження | Процедура та інструмент дослідження |
| Виробничий процес | Усунення або поєднання зайвих стадій процесу; скорочення шляхів транспортування; визначення втрат часу | Складання схем потоків, планів зон обслуговування, графіків ритмів обслуговування, карт виробничого процесу | |
| Робітник, що знаходиться на постійному робочому місці | Спрощення методів організації праці; мінімізація кількості та інших параметрів руху | Побудова карт операцій, діаграм (карт) рухів, що виконуються одночасно; використання принципів економії рухів | |
| Взаємодія робітника та устаткування | Мінімізація часу простоїв; визначення кількості або комбінації одиниць обладнання для того, щоб урівноважити втрати від простоїв робітників та устаткування | Побудова карт видів діяльності, діаграм „робітник-машина" | |
| Взаємодія робітників | Максимальне підвищення продуктивності; мінімізація втручання у процес | Побудова карт видів діяльності, діаграм роботи бригади |
Мета дослідження виробничого процесу, з погляду планування праці, – це ви значення простоїв, відстаней транспортування і вимог технології щодо часу ви конання технологічних операцій. Основна ідея дослідження процесу полягає у тому, щоб виключити будь-яку зайву його стадію, яка не підвищує вартість виробу. Спосіб дослідження полягає у складанні карти процесу, яка б відповідала запитанням, що наведені на рис. 1.1., де відображається весь маршрут руху досліджуваного об'єкта в даному процесі.
Виконання значної кількості операцій (чи робіт) потребує постійної присутності робітника на конкретному робочому місці (наприклад, при сортуванні, контролі якості, виконанні операцій на потоковій лінії, тобто там, де є певні затрати ручної праці). В цьому випадку при плануванні трудового процесу акцент роблять на спрощенні способу виконання роботи і розробленні послідовності мінімально потрібної кількості економічних рухів. Це досягається шляхом
· раціональної організації та планування розміщення всього, що необхідне для трудового і виробничого процесів, операцій тощо;
· дослідження та складання відповідних схем (графіків) рухів тих робітників, які найбільш удало виконують дану операцію. При цьому використовуються різні методи відео-, фотозйомки і покадрового аналізу рухів цих робітників.
За результатами досліджень можна зробити операційну карту (або операційну нормаль), де наводяться всі елементарні рухи, їх послідовність і час виконання, а також інші потрібні параметри.
Якщо робітник та обладнання одночасно зайняті й доповнюють один одного у виробничому процесі, то акцент роблять на ефективне використання робочого часу як людини, так й обладнання. В цьому випадку розробляється карта "робітник-машина" (або декілька машин, якщо їх обслуговує один робітник-оператор). Ця карта у масштабі часу відображає трудовий та виробничий процеси послідовного виконання робіт чи операцій (їх елементів тощо) відповідно до технології виконання процесів.
Для синхронізації роботи окремих робітників і обладнання використовуються різні технологічні карти, календарні графіки та будь-яка документація, що регламентує виконання окремих операцій, робіт, процесів, які мають бути узгоджені у просторі й за часом, а також за іншими критеріями, тобто здійснюється технологічне та організаційне планування всього виробничого процесу і його окремих стадій.
Вимірювання праці є основою для розрахунків норм виконання робіт. Ці норми потрібні для:
1. складання графіків робіт і розподілу потужностей. Усі методи складання графіків вимагають оцінювання часу виконання запланованої роботи;
2. забезпечення об'єктивної бази для мотивації робочої сили й вимірювання обсягів виконаної роботи;
3. складання нових трудових угод та забезпечення виконання вже існуючих;
4. визначення уразливих місць у нормах із метою їх подальшого усунення (чи поліпшення).
Існує чотири основних методи нормування праці:
· хронометраж (за допомогою секундоміра та аналізу мікрорухів, що зняті на відео- чи фотоплівку);
· метод елементних нормативів часу;
· спосіб, який оснований на використанні мікроелементного нормування;
· метод вибіркових спостережень.
1. Хронометраж знімають за допомогою секундоміра безпосередньо на робочому місці чи шляхом аналізу відеозапису трудового процесу. При цьому тру довий процес або операція, що досліджуються, попередньо розчленовуються на окремі частини (елементи), які вимірюються, щоб кожен елемент можна було хронометрувати окремо.
Після багаторазових вимірювань за допомогою відповідних методів математичної статистики визначають середній час виконання кожного елемента операції та інші необхідні параметри. На основі цих розрахунків установлюються відповідні нормативи часу.
2. Елементні нормативи отримують за результатами хронометражу, що вже виконаний, потім їх класифікують і наводять у вигляді таблиць, які розміщують у нормативних документах, довідниках або у комп'ютерних базах даних. Такі нормативи використовуються при розробленні норм часу для нових робіт або для уточнення та внесення змін до відповідних норм існуючих робіт.
3. Мікроелементні норми використовуються для нормування тривалості виконання базових елементних мікрорухів, а не конкретних елементів роботи (чи операції), тобто таких мікрорухів, із яких складаються ці елементи і тривалість яких значно менша, ніж тривалість даного елемента (частини) роботи. Використання мікроелементних норм, де одиниці виміру оцінюються з точністю до 0,0001 хвилини або навіть секунди, відбувається для розроблення різних ви дів автоматичних ліній і модулів, де потрібна досить велика точність синхронізації мікрорухів.
4. Метод вибіркових спостережень застосовується для:
· визначення коефіцієнта простою, який потрібен для розрахунків ефективного часу роботи працівників чи обладнання;
· вимірювання продуктивності, що необхідна для розроблення норм виробітку робітників;
· визначення нормативів часу, які потрібні для розрахунків норм часу виконання операцій.
Важливість засвоєння питань цього розділу визначається тим, що основу виробництва на підприємстві становлять виробничі й трудові процеси – діалектичне інтегровані елементи цілісного механізму функціонування виробничої системи.
Тому організація найбільш сучасної та раціональної форми цього механізму, яка спроможна динамічно реагувати на попит ринку й створювати конкурентоспроможну продукцію, є глобальним завданням виробничої діяльності підприємства.
Реалізація цього завдання здійснюється поступово. Одним із провідних елементів є отримання найбільш ефективної організації виробничого процесу в просторі й часі.
Література:
1. Новицкий Н.И. Организация производства на предприятиях. Учебно-методическое пособие. – М.: Финансы и статистика, 2002.
2. Производственный менеджмент. Учебник для вузов. / Под ред. проф. С.Д. Ильенковой. – М.: ЮНИТИ, 2002.
3. Чейз Ричерд Б., Эквилайн Николас Ж. и др. Производственный и операционный менеджмент. 8е издание: Перераб. с англ. – М.: изд.дом «Вильямс», 2001.
4. Силантьева Н.А., Малиновский В.Р. Техническое нормирование труда в машиностроении. М.: Машиностроение, 1981.
5. Бельгольский Б.П., Спасов А.А., Медведев И.А. Организация труда и техническое нормирование на предприятиях черной металлургии. – М.: Металлургия, 1981.
6. Организация производства на промышленных предприятиях США. Том I и II. – М.: изд. иностр. лит, 1960.
7. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2003