Тема 11. УПРАВЛІНСЬКИЙ КОНТРОЛЬ
План
11.1. Поняття і зміст контролю.
11.2. Види контролю
11.3. Процес контролю і техніка його проведення.
Для забезпечення ефективної діяльності працівників недостатньо лише визначити завдання, організувати робоче місце, забезпечити оплату праці. Всі ці процеси не результативні, якщо не реалізується такий управлінський процес, як контролювання (контроль), який дає змогу виявити існуючі в організації проблеми та причини їх виникнення.
11.1. Поняття і зміст контролю.
Контроль - одна із важливих функцій менеджменту, застосування якої дає можливість керівнику стежити за ходом виконання прийнятих управлінських рішень і вносити необхідні корективи. Після планування, організування і мотивування діяльності в організації виникає потреба в забезпеченні постійних спостережень за ходом виробничо- господарських процесів.
Контроль - це обов'язкова функція менеджменту, є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв'язуючої ланки між керуючою і керованою системами.
Суб'єктами контролю виступають:
- державні;
- відомчі органи;
- громадські організації;
- колективні і колегіальні органи управління;
- лінійний і функціональний апарат підприємств.
Об'єктами контролю є:
- цілі стратегії;
- процеси;
- функції і завдання;
- управлінські рішення;
- структурні підрозділи та окремі виконавці.
Мета контролю- полягає в максимальному забезпеченні фактичних результатів очікуваним.
Для того, щоб контроль відповідав своєму призначенню і реалізував свої функції, він повинен:
1. Базуватися на чітко визначених нормативах (норми часу, норми
чисельності, норми виробітку).
2. Відображати відповідність діяльності організації обраній стратегії
розвитку.
3. Орієнтуватися на досягнення конкретних результатів.
4. Відповідати основному для організації виду діяльності.
5. Забезпечувати своєчасність, надійність, гнучкість контрольних операцій.
6. Бути простим і зрозумілим.
7. Бути економічним (ґрунтуватися на співставленні витрат на його здійснення з досягнутими результатами).
«Контроль – це постійне порівняння того, що є з тим, що повинно бути. Контролювати може лише той, хто знає, що повинно бути, і своєчасно робити це надбанням інших».
Вернер Зігерт – німецький
спеціаліст з менеджменту.
Контроль для багатьох людей перш за все асоціюється з обмеженнями, відсутністю самостійності. В результаті цього зміст функції контролю інколи розуміється невірно.
Контроль – це не якась разова акція, а це непереривний процес управління.
В зв’язку з цим кожен керівник повинен налагодити справу таким чином, щоб працівники сприймали процедуру контролю як необхідну і постійну дію.
Для підвищення ефективності контролю потрібно:
1. Забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється.
2. Уникати надто пильного контролю.
3. Застосовувати методи справедливого контролю.
4. Використовувати методи матеріального стимулювання за результатами контролю.
5. Впроваджувати в управ. систему контролю комп’ютерну техніку.
11.2. Види контролю.
Для будь-якого контролю характерними є такі компоненти:
| Об’єкт на суб’єкт контролю (що контролюється і хто контролює) | Процес контролю (здійснення у часі) | Результати контролю |
Першою і головною умовою всякого контролю є те, що його об’єктом повинні бути результати діяльності, і ні в якому випадку співробітники.
Відповідальним за контроль є безпосередній начальник. Функція контролю входить в коло його обов’язків і не делегується.
Адмінконтроль:
- державний позавідомчий контроль;
- державний відомчий контроль;
- незалежний фінансовий контроль (аудит);
- внутрі-господарський контроль.
Державний позавідомчий контроль здійснюється спеціальними органами державного апарату: мін-фінансів, державною податковою адміністрацією, державним комітетом статистики.
Незалежний фінансовий контроль (аудит) здійснюється на договірній основі спеціальними аудиторами фірмами з метою відповідних фінансово-господарських операцій, обліку і звітності чинному законодавству.
«Керуюча п'ятірня» Один (вказівний) палець показує на того, кого ви бажаєте в чомусь звинуватити. Три пальці показують назад, на себе. Вони запитують:
- хто вибрав цю людину для виконання завдання, яке
вирішено незадовільно?
- хто її інструктував? Як це було зроблене?
- чи був відповідний контроль за його роботою?