Місце етносоціології в структурі соціального знання.
Об'єкт етносоціології- особливості етнічних виявів соціального.
Предмет етносоціології- це вивчення таких проблем:
v розвитку і функціонування етнічних спільнот;
v формування їх інтересів і форм самоорганізації;
v закономірності їх колективної поведінки;
v взаємодії етнічних груп та ін.
В Україні, як окрема дисципліна, етносоціологія почала формуватися на межі 50 - 60-х років XX століття. Але згодом вивчення етнографічних і національних аспектів суспільного життя було неможливим у зв'язку із загрозами бути звинуваченими у "буржуазному націоналізмі". Тому проблеми, які досліджує етносоціологія в Україні значилися як ризиковані.
Головним поняттям етносоціології є етнос. Ключовим питанням в дослідженні етносу є з'ясування суті та характеру виникнення і розвитку - етногенезу. Вчені використовують соціобіологічний, еволюційно-історичний, інструментальний і конструктивіський підходи до вивчення етносів.
Етнічна ідентичність - це відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.
Народність - мовна, територіальна та культурна сукупність людей, яка склалася історично і передує нації.
Найвищою формою вияву етнічних спільностей є нація, яка є одним із провідних предметів дослідження етносоціології.
Нація- це поліетнічна спільність людей, що історично склалася і розвивається на спільній території, характеризується спільністю походження, мови, економічного становища, психічного стану та культури, що виявляється в єдиній свідомості та самосвідомості.
Національні відносини завжди пов'язані з вирішенням певних етнічних проблем, які стосуються умов виживання і розвитку етносів (проблеми території, політичної влади, мови, культури, традицій, збереження самобутності тощо). За даними ООН, у більш ніж 220 державах світу існує понад 3 тис. етнічних спільнот. Багато з них проживають компактно, деякі перебувають за межами однієї країни. Таким етносом є й українці, великі етнокультурні групи яких проживають за кордоном.
Національні відносини ніколи не існують поза іншими суспільними явищами (політичними, духовними, соціальними, економічними). Національні відносини завжди мають ідеологічний характер. Суб'єктамиїх є, як правило, окремі етнічні утворення. Сучасні етнічні проблеми існують у межах державних утворень, найчастіше ведуть мову про взаємини між титульними націями і національними меншинами.
До титульнихналежать нації, що компактно проживають на певних територіях, дають назву існуючому державному утворенню (українці в Україні). До національних меншинвідносять етнонаціональні групи, що не належать до титульних націй (російське населення в Україні). Існують і багатонаціональні держави, в яких не титульні нації за кількістю не менші за основне населення (Швейцарія).
В Україні, за даними перепису 1989 р. проживало до 130 етнічних спільнот чисельністю понад 52 млн осіб. Це свідчить про те, що міжнаціональні відносини є одним з найважливіших чинників її сучасної внутрішньої політики.
Політичні етнонаціональні відносинистосуються передусім рівної участі всіх етнічних утворень у реалізації політичної влади в країні та вирішенні найважливіших проблем державного життя. Економічні національно-етнічні відносиниспрямовані на задоволення економічних потреб етнічних утворень. Етнонаціональні відносини у сфері культуристворюють можливості для контактів культур різних етнічних груп.
Націоналізм - це теорія і практика етнічних відносин, які грунтуються на самоідентифікації нації у вирішенні своїх проблем, реалізуються у різних формах діяльності, зумовлених специфікою економічного, політичного, духовного розвитку країни, традиціями тощо.
Національне питання - форма відкритої постановки в суспільстві проблеми розвитку націй, національних відносин (територіальних, екологічних, економічних, політичних, правових, мовних тощо).