Виявлення помилок, шахрайства та їх запобігання за допомогою внутрішнього аудиту
Зміст
1. Процедури внутрішнього аудитора, необхідні для виявлення ознак шахрайства або помилки та його дії.
2. Виправлення помилок і зміни в облікових оцінках.
1. Процедури внутрішнього аудитора, необхідні для виявлення ознак шахрайства або помилки та його дії.
Аудитор повинен розробити процедури з аудиту з метою забезпечення достатньої впевненості у тому, що викривлення є результатом шахрайства або помилки і істотні для фінансової звітності у цілому.
Аудитор повинен планувати і здійснювати аудит з позиції професійного скептицизму, визнаючи, що можуть бути виявлені умови або події, що вказують на наявність фактів шахрайства або помилки.
Якщо застосування аудиторських процедур розроблених на основі оцінки ризику, вказує на можливу наявність фактів шахрайства або помилки, внутрішній аудитор повинен розглядати їх потенційний вплив на фінансову звітність. Якщо аудитор вважає, що вказані факти шахрайства або помилки можуть здійснювати істотний вплив на фінансову звітність, він повинен провести відповідні модифіковані або додаткові процедури.
Аудитор повинен повідомити керівництво про виявлені факти у найкоротші терміни, якщо:
а) аудитор підозрює, що здійснене шахрайство;
б) шахрайство або істотна помилка дійсно мали місце.
Особливу увагу аудитор повинен приділити перевірці первинних документів. Після формально-правової перевірки документів вони можуть характеризуватись як доброякісні, тобто правильно оформлені, що правильно відображають здійснені операції, або як недоброякісні.
Тому аудитору слід добре знати ознаки недоброякісних документів (див.рис.1).
Рис. 1. Класифікація недоброякісних документів
Основні види помилок та порушень, які найчастіше зустрічаються під час проведення аудиторських перевірок в галузі дотримання господарського законодавства та бухгалтерського обліку, можна згрупувати таким чином:
Помилки з юридичних питань:
1. Порушення статті 5.2 Закону України "Про господарські товариства" в частині дотримання порядку формування статутного капіталу в ТОВ при їх державній реєстрації.
2. Порушення підприємствами та організаціями частини 5 ст. 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність (з урахуванням змін та доповнень) в частині дотримання вимог про надання своїм працівникам процентних (чи безпроцентних) грошових позик.
Помилки та порушення з питань бухгалтерського обліку:
1. Порушення підприємствами (фірмами) Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині ведення обліку та проведення обов'язкової інвентаризації перед складанням річної бухгалтерської звітності.
2. Порушення порядку формування та використання фондів та резервів, у тому числі:
- у господарських товариствах не завжди створюється резервний капітал;
- неправильний облік статутного капіталу.
- допускається порушення порядку відображення в бухгалтерському обліку операцій по вибутті основних засобів;
- здійснюють облік куплених основних засобів, матеріалів, товарів та інших активів не на тих рахунках, які передбачені Планом рахунків.
3. Порушення порядку списання витрат виробництва і обігу на собівартість продукції:
- відсутність первинних документів, які б підтверджували обсяги витрат на виробництво і обіг;
- відсутність актів про введення в експлуатацію основних фондів, які дають право нараховувати (наступного місяця) амортизаційні нарахування.
4. Порушення порядку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість (далі ПДВ ) тощо.
2. Виправлення помилок і зміни в облікових оцінках.
Не слід кожну помилку розглядати як шахрайство, а керівника, топ-менеджера як потенційного правопорушника. Багато підприємців бажає чесно працювати і виправляти свої помилки. Тому аудитор повинен керуватися П(с)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».
Виправлення помилок і зміни в облікових оцінках передбачає:
1. Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року.
2. Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.
3. Облікова оцінка може переглядатися, якщо змінюються обставини, на яких базувалася ця оцінка, або отримана додаткова інформація.
4. Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї ж самої статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалася для відображення доходів або витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки.
5. Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалася для відображення доходів або витрат, пов'язаних з об'єктом такої оцінки.
6. Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати в тому періоді, у якому відбулася зміна, а також і в наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.
Облікова політика може змінюватися, якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарти) бухобліку, або якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства.
Не вважається зміною облікової політики для:
1. Подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій.
2. Подій або операцій, які не відбулися раніше
3. Облікова політика застосовується щодо подій та операцій з моменту їх виникнення.
4. Вплив зміни облікової політики на події та операції минулих періодів відображається у звітності шляхом:
а) коригування сальдо перерозподільного прибутку на початок звітного року;
б) повторного надання порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.
5. Якщо суму коригування перерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.