Особистість у системі соціальних зв’язків, її статус і соціальні ролі.
План
Особистість у системі соціальних зв’язків, її статус і соціальні ролі.
Теорія і практика соціалізації особи.
Соціальні відхилення.
Нові тенденції взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах.
Ключові слова: особистість; статус; соціальні ролі; соціалізація;
ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ
Особистість у системі соціальних зв’язків, її статус і соціальні ролі.
Суспільство в широкому розумінні — це сукупність усіх способів взаємодії та форм об’єднання людей, у яких відбивається їхня всебічна взаємозалежність.
Життєдіяльність людини, яка вступає у відносини з іншими людьми з метою задоволення своїх потреб, є суттю і головним змістом усіх процесів, що відбуваються у суспільстві. Конкретно-історичні типи, види і форми взаємодії людей визначають сутність соціальних явищ і процесів, суперечності й тенденції розвитку суспільного життя. Однак не лише життєдіяльність людини характеризує якісну визначеність суспільства, а й суспільство формує людину як істоту розумну, мислячу, здатну до цілеспрямованої творчої діяльності. Суспільство— світ людей. Людина в суспільстві народжується, живе, розвивається, стає особистістю, але все це — дуже складний і тривалий процес, який є серцевиною розвитку будь-якого суспільства. Соціологія особи — це така галузь соціології, яка має предметом вивчення особу як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин у межах соціально-історичного процесу і ціннісних суспільних систем.
Розпочинаючи аналіз місця і ролі особистості у системі соціальних зв’язків, треба чітко визначити такі основні поняття, як людина, індивід та індивідуальність, особистість (особа). Усі ці поняття характеризують кожну конкретну людину з властивими їй якостями, характеристиками, зв’язками.
Людина— це істота біологічна і соціальна, яка перебуває на найвищому щаблі в ієрархії живих організмів на Землі, є суб’єктом суспільно-історичної діяльності і культури. Головна ж характеристика людини — її свідома, цілеспрямована діяльність.
Індивід(від лат. іndividuum — неподільний) — це людина як окремий представник тієї або іншої соціальної спільності (на противагу колективу сім’ї, бригади, соціальної групи).
Терміном індивідуальність позначається те особливе, специфічне, неповторне, що відрізняє індивіда як конкретну людину від інших (подібних).
Особистість (особа) — це людина, яка, будучи втіленням конкретно-історичних суспільних відносин, впливає на них у міру своїх сил і здібностей та залежно від становища, що його вона займає в суспільстві. Іншими словами, особа показує, як у кожній людині індивідуально відображаються її соціально значущі риси та виявляється її суть як сукупність усіх існуючих у суспільстві соціальних відносин.
Особа (особистість) є продуктом і творцем конкретно-історичних суспільних відносин. Кожна особистість — це не просто людина, а індивідуальність, що має свої характеристики і певний соціальний статус, котрий визначається конкретними соціальними діями, що їх здійснює певна людина (особа) в конкретних видах взаємодії і тих умовах і правах, які надаються суспільством для реалізації соціальної діяльності.
Особистість має соціальний статус.
Аналіз показує, що соціальний і особистий статус особи ґрунтований, безумовно, на природних основах і показниках, без яких не існує жодна людина, але кожна людина своєю свідомою, творчою діяльністю досягає, утверджує, підносить і удосконалює свій соціальний і особистий статус. Отже, головна характеристика особи — її діяльність (взаємодія), основним генератором якої є мотиви.
Мотиви є відображенням у свідомості людей їхніх об’єктивних і суб’єктивних потреб та інтересів у досягненні благ, здійсненні бажань, забезпеченні умов діяльності. Потреби людей мають свою ієрархію.
Головним є те, що потреби кожного більш високого рівня стають нагальними і можуть визначати поведінку людей лише після того, як задоволені потреби нижчих рівнів.
Особистість задовольняє свої потреби, орієнтуючись на певні соціальні цінності, тобто через особливе суспільне ставлення, в результаті чого потреба та інтерес людини (або соціальної групи) переносяться на речі, предмети, духовні явища, надаючи їм певної соціальної властивості. Ціннісні орієнтації, реалізуючи які особа виконує в суспільстві певну роль (ролі), формуються в процесі засвоєння нею соціального досвіду, ідеалів, нормативних вимог.
Прихильники теорії ролей (Р. Мертон, З. Фрейд, Т. Парсонс) виходять з того, що особа є функцією від тієї сукупності соціальних ролей, що їх виконує індивід у суспільстві, отже, соціальна роль (ролі) виступає(ють) важливим елементом механізму взаємодії індивіда з суспільством.
Залежно від соціальних умов, ціннісних орієнтацій, реальних ролей існують кілька типів особистості, основними з яких є такі: 1) теоретичний; 2) економічний; 3) політичний; 4) соціальний; 5) естетичний; 6) релігійний.
Відомий соціолог В. А. Ядов, указуючи на те, що соціальний тип особистості — це продукт історико-культурних і соціально-економічних умов життя людей, робить висновок про існування трьох основних соціальних типів особистості: базисний, модальний і маргінальний.
Людська особа має дуже складну структуру, безліч аспектів діяльності та взаємодії з іншими людьми і суспільством у цілому.