Тема 4. ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ В КОМПЛЕКСІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКУ
4.1. Мета, завдання, структура та особливості проведення діагностики фінансової безпеки в комплексі забезпечення фінансової безпеки банків
4.2. Методи проведення діагностики фінансової безпеки банків
4.1. МЕТА, ЗАВДАННЯ, СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ В КОМПЛЕКСІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВ
Однією з основних складових системи забезпечення фінансової безпеки банку є підсистема діагностики фінансової безпеки. Саме від її ефективності залежатиме результативність системи. Ця підсистема повинна виконувати такі функції: прогнозування кризи; оцінка вірогідності появи кризи в перспективі; визначення масштабів кризи, а також причин, що її викликали. Підсистема повинна також оцінювати ефективність діяльності банку в цілому та визначати можливі зони неефективної роботи.
Діагностика – це певний набір методичних розробок, які дозволяють на ранніх стадіях виявити кризові ситуації, оцінити ступінь їх загрози для фінансової безпеки банку та фактори, що їх спричинили. Основна мета даної підсистеми – своєчасно надавати інформацію про можливі проблеми в роботі банку, а також оцінювати рівень його фінансової безпеки.
Завдання, які стоять перед підсистемою діагностики фінансової безпеки:
1) аналіз внутрішнього і зовнішнього середовищ банку;
2) визначення кризового середовища банку та критичних ризиків;
3) оцінка ризиків і можливого настання кризи;
4) виявлення проблемних місць у роботі банку на основі даних проведеного аналізу;
5) оцінка ефективності діяльності банку;
6) формування загальних висновків про рівень фінансової безпеки банку.
Діагностика фінансової безпеки банку об’єднує методи кількісного і якісного аналізу, що надає можливість аналітику отримати повну картину фінансового становища банку й оцінити реальний ступінь загрози його фінансовій безпеці. Використання діагностичного інструментарію дозволяє банку не тільки попереджати виникнення кризових ситуацій на початковій стадії, але і визначати їх причини, що створює необхідні передумови для правильного вибору важелів і методів з нейтралізації потенційних криз.
Підсистема діагностики фінансової безпеки наведена на рис. 4.1.
Рис. 4.1. Підсистема діагностики фінансової безпеки
Експрес-діагностику необхідно проводити щомісячно, комплексну – щокварталу. Це дозволить, з одного боку, здійснювати поточний контроль за рівнем фінансової безпеки, а з іншого – оптимізувати розподіл зусиль при здійсненні діагностичних заходів.
Діагностика банку проводиться за двома основними об’єктами аналізу:
1) результатами діяльності банку за певний період і станом на даний момент часу;
2) основними бізнес-процесами банку.
Не можна обмежувати інструментарій діагностики тільки розрахунком фінансових показників. Вони повинні використовуватися на кінцевій стадії діагностики. Оскільки діагностика слугує цілям управління, аналізувати слід не тільки бізнес-процеси, які забезпечують фінансову функцію банку, але й всі основні бізнес-процеси, пов’язані з діяльністю банку [6].
4.2. МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКУ
В економічній літературі виділяють дві групи методів проведення діагностики – якісні й кількісні.
Якісні методи базуються на використанні експертних оцінок при визначенні певних параметрів. Кількісні методи передбачають розрахунок конкретних показників із подальшою оцінкою і тлумаченням отриманих значень.
Для здійснення експрес-діагностики доцільно використовувати тільки кількісні методи, оскільки вони дозволяють швидко й об’єктивно оцінити поточний стан банку. При проведенні комплексної діагностики необхідно використовувати кількісні та якісні методи.
Якісну оцінку рівня фінансової безпеки банку можна здійснювати шляхом заповнення анкети. Анкету повинен заповнювати експерт з діяльності конкретного банку. Це може бути представник вищого керівництва або начальник аналітичного відділу банку.
Анкета заповнюється таким чином: по черзі розглядається кожний з наведених критеріїв і виставляється оцінка 0 або 1 залежно від варіанта відповіді на поставлене питання згідно з розподілом балів, поданих у табл. 4.1.
Залежно від кількості набраних балів пропонується такий перелік станів фінансової безпеки банку:
1) 25-30 – високий рівень фінансової безпеки банку;
2) 20-25 – достатній рівень фінансової безпеки банку;
3) 15-20 – низький рівень фінансової безпеки банку;
4) менше 15 – критичний рівень фінансової безпеки.
Якщо загальна оцінка нижча від критичного рівня, необхідно провести комплексний аналіз, який дозволить виявити проблемні місця в діяльності банку.
Повноцінний аналіз штатного режиму проводиться у рамках комплексної (щоквартальної) діагностики. У разі негативних результатів експрес-діагностики необхідно здійснювати наступний рівень діагностики (комплексний) поза чергою.
Комплексна діагностика проводиться щокварталу і складається з таких типів аналізу:
1) якісний аналіз діяльності банку;
2) комплексний аналіз із застосуванням коефіцієнтів.
Для оцінки рівня фінансової безпеки за кількісними методами використовується скорингова методика. Основою формування даної методики є розрахунок кількості балів, який формується за оцінками фінансових коефіцієнтів і показників.
Контрольні питання
1. У чому полягають основні функції підсистеми діагностики фінансової безпеки банку?
2. Сформулюйте основну мету підсистеми діагностики фінансової безпеки банку.
3. Які методи використовуються при проведенні експрес-діагностики?
4. У чому полягає особливість проведення комплексної діагностики фінансової безпеки банку?
5. Як проводиться заповнення анкети для оцінки рівня фінансової безпеки банку?
6. Наведіть перелік станів фінансової безпеки банку та охарактеризуйте їх.
7. Опишіть порядок проведення комплексної діагностики фінансової безпеки банку.
8. Визначте сутність скорингової методики для оцінки рівня фінансової безпеки банку.
Тема 5. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ МЕТОДІВ І ВАЖЕЛІВ У СИСТЕМІ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВ
5.1. Використання фінансових методів і важелів у системі фінансової безпеки банків
5.2. Методи усунення типових загроз фінансовій безпеці банків
5.1. ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ МЕТОДІВ І ВАЖЕЛІВ У СИСТЕМІ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВ
Фінансовими методами вважаються різні способи впливу фінан- сових відносин на господарський процес. До них належать: фінансове планування, фінансове прогнозування, фінансовий аналіз, інвестування, оподаткування, матеріальне стимулювання і відповідальність, страхування, заставні операції, трансфертні операції, трастові операції, оренда, лізинг, факторинг, відносини з акціонерами, іншими господарськими суб’єктами, органами державного управління. Дія методів проявляється формуванням та використанням грошових фондів.
Фінансові важелі є інструментами дії фінансового методу. Це можуть бути прибуток, дохід, амортизаційні відрахування, фінансові санкції, ціна, орендна плата, дивіденди, процентні ставки, дисконт, цільові фонди, пайові внески, інвестиції, котирування валютних курсів, форми розрахунків, види кредитів, франшиза та ін.
Управління фінансами банку як система економічного управління містить:
1) керовану систему (об’єкт управління – капітал, позикові і залучені кошти, активи, фінансовий інструментарій, ліквідність, банківські операції, фінансові результати);
2) управляючу систему (суб’єкт управління – керівництво банку);
3) функціональну підсистему (інструменти управління – планування, регулювання, аналіз, контроль);
4) підсистему забезпечення (блок забезпечення процесу управління фінансами: нормативне, інформаційне, технологічне і кадрове забезпечення).
Отже, фінансові методи – це елементи фінансового менеджменту банку (планування, регулювання, аналіз, контроль), які впливають на господарський процес.
До основних важелів, за допомогою яких банк може здійснювати управління фінансовою безпекою, можна віднести: капітал, залучені і позикові ресурси, валютну позицію, активи, ліквідність і платоспроможність, банківські продукти і операції, фінансові результати (прибуток, доходи), заробітну плату, податки та ін.
Система фінансової безпеки містить підсистему фінансових методів і важелів. Вона формує ядро системи фінансової безпеки банку.
Завданнями підсистеми фінансових важелів і методів у системі фінансової безпеки є:
1) вибір оптимальних антикризових стратегій та інструментарію;
2) нейтралізація кризових явищ;
3) усунення причин і наслідків кризи;
4) забезпечення ефективної діяльності банку.
Комбінація фінансових методів і важелів складає підсистему фінансових методів і важелів забезпечення фінансової безпеки. Схематично дана підсистема подана на рис. 5.1.
Рис. 5.1. Підсистема фінансових методів і важелів управління фінансовою безпекою
5.2. МЕТОДИ УСУНЕННЯ ТИПОВИХ ЗАГРОЗ ФІНАНСОВІЙ БЕЗПЕЦІ БАНКІВ
Перелік типових загроз у банківській системі України, а також методів їх усунення наведений в табл. 5.1.
Необхідно підкреслити, що управління капіталом є одним з основних фінансових методів забезпечення фінансової безпеки банку, а також усунення і подолання банківських криз. За інших рівних умов чим вищий рівень капіталізації банку, тим вища його здатність протистояти внутрішнім і зовнішнім загрозам фінансовій безпеці. Одним з важелів, що дозволяє підвищити рівень фінансової безпеки в кризових ситуаціях, є збільшення статутного капіталу банку.
Таблиця 5.1
Типові загрози для фінансової безпеки банків
| Проблема | Засіб усунення (теорія) | Практика вітчизняних банків |
| 1. КРЕДИТУВАННЯ | ||
| 1.1. Зростання проблемної заборгованості в цілому. 1.2. Зростання проблемної заборгованості за окремими групами позичальників | - перегляд кредитної політики; - формування резервів під кредитні операції; - диверсифікація кредитного портфеля; - врахування в методиках оцінки кредитоспроможності галузевих особливостей позичальників; - участь у роботі кредитних бюро (кредитування фізичних осіб); - політика обмеженого зростання; - контроль за позичальниками та їх фінансовим станом | - резерви формуються в повних обсягах; - орієнтація переважно на швидке нарощування кредитних портфелів; - надмірно ліберальні процедури кредитування фізичних осіб; - розвиток кредитних бюро знаходиться на початковій стадії; - слабкий, часто формальний контроль використання кредитних коштів і стану заставного майна |
| 2. ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ | ||
| 2.1. Падіння ринкового курсу цінних паперів, що знаходяться у власності банку | - встановлення лімітів на операції з цінними паперами; - диверсифікація торговельного та інвестиційного портфелів; - консервативна політика у сфері операцій з цінними паперами; - створення резервів; - проведення операцій тільки з висококласними паперами | - обмежена активність банків на ринку цінних паперів, що пов’язана із загальною розвиненістю фондового ринку України; - нормативи, які встановлені НБУ, дотримуються |
| 3. ЗЛОЧИННІ ДІЇ | ||
| 3.1. Протиправні дії з боку третіх осіб (напади на касу, відділення, злам інформаційних систем) | - фізична охорона приміщень і вантажів, що інкасуються; - використання спеціальних приміщень; - побудова захищених комп’ютерних мереж | - рекомендації отримуються в повному обсязі |
| 3.2. Злочинні дії співробітників | - фінансовий контроль; - справедлива оплата праці; - ефективна робота служби внутрішньої безпеки | - середня заробітна плата в банківському секторі є однією з найвищих в галузях економіки; - у кожному банку є служби безпеки і внутрішнього аудиту |
| 4. ЛІКВІДНІСТЬ | ||
| 4.1. Нездатність банку виконувати свої поточні зобов’язання | - прогнозування; - достатній обсяг високоліквідних активів; - збалансованість активів і пасивів; - формування вторинних резервів за рахунок низькодохідних, але високонадійних інструментів; - використання керованих пасивів | - банки дотримуються нормативів ліквідності; - здійснюється прогнозування обсягів вимог клієнтів; - використання вторинних резервів проблематичне; - ринок керованих пасивів в основному представлений міжбанківськими позиками |
| 5. ЕФЕКТИВНІСТЬ | ||
| 5.1. Низька рентабельність банків 3 і 4 груп | - перегляд кредитної політики; - розширення масштабів діяльності (відкриття філій і відділень); - пошук і заняття власної ринкової ніші; - залучення нових клієнтів; | - підвищення якості менеджменту - у малих банках (4 група) відсутня диверсифікація операцій. Вони зорієнтовані на обслуговування одного або кількох крупних клієнтів; - низька якість управління; - значна залежність від крупних акціонерів |
| 6. МЕНЕДЖМЕНТ | ||
| 6.1. Низька якість менеджменту. 6.2. Низький рівень банківського сервісу | - регламентація органом нагляду вимог до керівництва банків; - прийом на роботу висококваліфікованих співробітників; - реінжиніринг бізнес-процесів; - перегляд організаційної структури; - розробка та чітке виконання внутрішніх положень, що регламентують роботу підрозділів | - дефіцит висококваліфікованих кадрів; - банки працюють в умовах низької конкуренції; - орієнтація на досягнення кількісних показників зростання; - низька корпоративна культура |
| 7. ВАЛЮТНІ РИЗИКИ | ||
| 7.1. Можливість непрогнозованої зміни валютного курсу, що обумовлена політичною нестабільністю. 7.2. Значні запозичення на міжнародних фінансових ринках. 7.3. Світові фінансові кризи | - управління валютною позицією, включаючи: встановлення лімітів на обсяг балансових і позабалансових операцій; -обмеження спекулятивних операцій з валютними коштами; - вирівнювання структури активів і пасивів в іноземній валюті; - зміна термінів валютних платежів; - хеджування та ін. | - відсутні інструменти для хеджування ризиків; - валютні ризики обмежуються нормативами НБУ, які вітчизняними банками виконуються повною мірою |
| 8. МІЖБАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ | ||
| 8.1. Ризик зміни вартості кредиту. 8.2. Наявність залежності між умовами кредитування і репутацією банку. 8.3. Висока волатильність ринку | - підтримка необхідного іміджу банку на ринку (точне і повне виконання всіх міжбанківських угод); - аналіз і врахування кон’юнктури ринку з метою вибору оптимального моменту для залучення міжбанківських кредитів; - використання математичних моделей для порівняння динаміки витрат на обслуговування кредитів і доходів від розміщення отриманих коштів | ринок міжбанківських кредитів найчастіше використовується для покриття потреби в ліквідних коштах; - кошти надаються переважно на короткостроковій основі; - теоретичні рекомендації дотримуються |
Перейдемо безпосередньо до аналізу табл. 5.1. У частині управління кредитним портфелем можна виділити три основні рекомендації для вітчизняних банків.
1. Застосування політики обмеженого зростання. Дуже швидкий розвиток банку створює серйозні передумови для порушення його стабільної роботи. Неможливо зберігати високу якість кредитних портфелів при існуючих “вибухових” темпах зростання вітчизняної банківської системи.
2. Участь у роботі кредитних бюро. Банки все частіше стикаються з тим, що позичальники вводять їх в оману, надаючи недостовірну інформацію, зокрема про наявність або відсутність кредитів в інших банках. Кредитні бюро у свою чергу дозволяють ефективно виявляти ненадійних позичальників.
3. Постійне вдосконалення кредитних методик. Необхідно відстежувати проблемні кредити та виявляти загальні причини їх виникнення. У разі виявлення таких кредитів методики кредитування модифікуються.
Ще однією загрозою для фінансової безпеки банків є падіння ринкових курсів цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку. До основних способів боротьби з таким видом ризиків можна віднести такі:
1. Лімітація обсягів операцій з цінними паперами (абсолютна су- ма або відсоток від активів). Визначаючи даний ліміт, банк обмежує свої можливі втрати.
2. Диверсифікація вкладень у цінні папери. Не можна допускати концентрації в торговому та інвестиційному портфелях банку цінних паперів, випущених одним суб’єктом підприємницької діяльності, або паперів, емітованих підприємствами однієї галузі. Так створюється дворівнева система лімітів. По-перше, визначається загальна, максимально можлива величина вкладень у цінні папери і, по-друге, виставляються ліміти на структуру самого портфеля.
3. Зважена політика проведення торгових операцій. Банки, які проводять агресивну кредитну і торгову політику, мають нижчий рівень фінансової безпеки. Отже, для банківської установи оптимальним є варіант використання консервативної стратегії роботи на фондовому ринку.
4. Створення резервів під торгові операції, що проводяться.
Резерви дозволяють банку покривати можливі втрати від непередбачених курсових змін ринкової вартості цінних паперів.
Загрозу протиправних дій з боку службовців банків можна оцінити як достатньо високу і здатну спричинити серйозне погіршення рівня фінансової безпеки. Для профілактики та мінімізації даної внутрішньої загрози слід використовувати:
1. Фінансовий контроль. Особлива увага має бути приділена використанню основного методу фінансового контролю – ревізії, а також побудові ефективної системи внутрішнього аудиту.
2. Заробітну плату. Працівники скоюють злочини у двох випадках. По-перше, коли відчувають безкарність своїх дій, по-друге, коли не бачать адекватної винагороди за свої зусилля. Тому банку слід керуватися принципами справедливого підходу до визначення заробітної плати своїм працівникам.
Ще однією істотною загрозою фінансовій безпеці є зниження рівня ліквідності банків. У фінансовій діяльності банківських установ цілком вірогідна ситуація, коли вимоги вкладників банку перевищують суму його високоліквідних активів і вторинних резервів. У такій ситуації різко знижується рівень фінансової безпеки. Комерційний банк буде змушений продавати менш ліквідні активи, наприклад, довгострокові цінні папери, формувати пакети кредитів і реалізовувати їх на вторинному ринку. Однак дострокова реалізація активів призводить до втрат, тому що банку доводиться реалізовувати їх з дисконтом. Безумовно, існують й інші методи вирішення даної проблеми. Банк може звернутися до таких керованих пасивів, як міжбанківські позики, випуск депозитних сертифікатів тощо. Якщо ж виникає системна банківська криза, доступ до ринку керованих пасивів може виявитися закритим. У такій ситуації залишається тільки один вихід – реалізація активів із втратою частини їх вартості. Для того, щоб не допустити подібного розвитку подій, банкам слід використовувати та постійно удосконалювати в процесі своєї роботи математичні методики прогнозування динаміки вимог клієнтів. Крім того, необхідною умовою збереження фінансової безпеки є виконання нормативів ліквідності, встановлених Національним банком.
Суттєвою загрозою фінансовій безпеці є низька ефективність роботи банків третьої і четвертої груп. Наприклад, величина прибутку окремих малих банків становить близько 50 тис. грн., що безумовно свідчить про роботу на межі самоокупності. Даний факт у поєднанні з орієнтацією цих банків на роботу з декількома крупними клієнтами створює реальну загрозу їх фінансовій безпеці.
Якість менеджменту вітчизняних банків є об’єктом постійної критики з боку вчених, що займаються дослідженнями у сфері банківського менеджменту. Певне поліпшення в даній сфері спостерігаються, але кардинальних змін можна чекати тільки після посилення конкуренції на банківському ринку. На даному етапі розвитку можна порекомендувати банкам приймати внутрішні програми підвищення кваліфікації кадрів, відправляти працівників на стажування в зарубіжні банки, використовувати матеріальні заохочення (надбавки до заробітної плати) для стимулювання працівників до підвищення свого професійного рівня.
Банк є одним з головних гравців на валютному ринку. Його діяльність полягає в управлінні пасивами та активами в іноземній валюті.
Валютний ризик виникає у зв’язку зі змінами валютних курсів і пояснюється тим, що, по-перше, банки використовують різні валюти при проведенні операцій, і, по-друге, зобов’язання і вимоги в іноземній валюті можуть не збігатися за термінами і сумами.
За останні кілька років активність українських банків на міжнародному фінансовому ринку суттєво збільшилася. Банки відчували потребу в дешевих фінансових ресурсах і розміщували власні боргові зобов’язання на іноземних ринках. Залучені кошти потім конвертувалися в гривню і спрямовувалися на кредитування фізичних і юридичних осіб. Певною мірою валютні ризики стали менш актуальними після кризи іпотечного кредитування у світі, оскільки вітчизняні банки виявилися фактично відрізаними від даного джерела. Однак після подолання світовою фінансовою системою нинішньої кризи слід чекати подальшого нарощування банками України своїх боргових зобов’язань перед зарубіжними кредиторами. З урахуванням того, що наші банки не мають великого досвіду роботи на міжнародних ринках, їм слід приділяти більше уваги хеджуванню валютних ризиків. В іншому разі їх активність на даних ринках призведе до зниження рівня фінансової безпеки.
Міжбанківське кредитування в Україні має в основному спекулятивний характер. Банки використовують міжбанківські кредити як джерело коштів для покриття поточної потреби в ліквідних активах. Важливим моментом, що гарантує ефективну роботу підсистеми фінансових методів і важелів, є те, що заходи щодо забезпечення фінансової безпеки не повинні зводитися до разових, які спрямовані на підвищення продуктивності праці банківських працівників, скорочення операційних і неопераційних витрат, підвищення якості обслуговування клієнтів, поліпшення ризик-менеджменту та інших подібних дій. Ці завдання потрібно вирішувати незалежно від стану, в якому знаходиться банк. Криза ж вимагає від менеджерів, як правило, нестандартних рішень, часом навіть неприйнятних для нормального стану. Наприклад, може виявитися, що необхідне масове звільнення співробітників банку або закриття окремих філій. Вибір того або іншого варіанта рішення в цілому визначається причинами, які призвели до виникнення кризової ситуації. Особливістю будь-яких антикризових заходів є підвищений ризик проведення подібних операцій. Із цього випливає, що антикризова робота повинна проводитися систематично і спрямовуватися насамперед на виявлення криз на початкових стадіях. Отже, підсистема фінансових важелів і методів дає банку необхідний інструментарій для недопущення розвитку кризових ситуацій, а також забезпечення ефективної діяльності. Використання запропонованих інструментів дозволить усувати можливі проблеми в діяльності банку та забезпечувати необхідний рівень його фінансової безпеки.
Контрольні питання
1. Визначте поняття та завдання підсистеми фінансових методів і важелів у системі фінансової безпеки банків.
2. Як побудована система управління фінансами банку?
3. У чому проявляються типові загрози для фінансової безпеки банку?
4. Назвіть способи мінімізації ризику падіння ринкових курсів цінних паперів.
5. Як впливає на фінансову безпеку банку падіння рівня його ліквідності?
6. У чому полягає удосконалення менеджменту вітчизняних банків?
7. Обґрунтуйте необхідність здійснення банками хеджування валютних ризиків.
8. Від чого залежить ефективна робота фінансових важелів та методів?