Ретикулоцитоз – див. Гранулофілоцитоз.
Ретракція крові – невимушене відділення сироватки крові від ії сгустку при відстоюванні. Зменшення Р. – при багатьох лихоманках, повна відсутність при стахіботритоксикозі, плевриті, інфекційній анемії коней.
Рефлекси – реакція організма на подразнення рецепторів. Збудження передається до ЦНС, яка відповідає на нього також збудженням.
Рефлекторна анемія –сильний біль може викликати Р.а.
Рецидив – повернення клінічних проявлень хвороби після ремісії.
Ригидність – стан скелетних м`язів, яке висловлюється у надмірному іх напруженні. Виникає при деяких порушеннях діяльності центральної та периферічної нервової системи.
Риніт – запалення слизової оболонки носа. Розрізняють гострий та хронічний; катаральний, фіброзний, дифтеричний, фолікулярний, гнійний; первинний та вторинний.
Ринограма – крива запису руху струменю повітря при вдосі та видосі, за допомогою спеціального пристрою – ринографу.
Ринографія – метод графічного запису дихання за рухом струменя повітря.
Риноскопія – дослідження носової порожнини за допомогою спеціального дзеркала або риноларінгоскопу. Р. застосовують у ВРХ.
РОЕ – реакція осідання еритроцитів, а також ШОЕ – швидкість осідання еритроцитів. РОЕ – показник співвідношення білкових фракцій та інших компонентів крові, яке змінюється при запаленні, пухлинах, анеміях, некрозах та ін. Виявляється швидкістю осідання еритроцитів в стабілізованій крові.
Розеола – червона на шкірі плямка розміром з чечевицю, яке зникає при натисканні та з`являється при припиненні тиску.
Рубець – щільна сполучна тканина, яка розвивається на місці колишніх ран, виразок та ін. З формуванням Р. закінчується процес відродження порушеної цілісності тканин.
Рубець – перший та самий великий відділ чотирьохкамерного шлунку жуйних, який займає ліву половину черевної порожнини.
Рубор – почервоніння, запальне почервоніння – одна з класичних ознак запалення.
Румінація – вторинне пережовування.
Румінит – запалення слизової оболонки та стінки рубця.
Румінографія – запис моторної функції рубця за допомогою руминографу. По руменографіїї можно слідкувати за станом моторної функціїї рубця у нормі та при різних хворобах.
Румінотомія – розтин рубця з ціллю видалення інородних тіл з сітки або корму при атоніях передшлунків, отруєннях.
Руміноцентез – прокол рубця через м`яку черевну стінку з ціллю видалення газів при тимпаніях.
Рупія – див. Пустула.
Руптура – розрив, прорив.
Салівація – слинотеча.
Сальтаторний – скачущий, стрибаючий.
Семіологія – вчення про ознаки. Теж саме, що і семіотика.
Семіотика – вчення про ознаки хвороби та характерних їх поєднаннях.
Серцево-судинна недостатність – порушення співвідношення між притоком крові до серця та відтоком від нього, яке викликає застій крові в малому або великому колі кровообігу, що призводить до розладу функцій різних органів і систем.
Сероза – скорочення терміну серозна оболонка.
Серозана оболонка – вистіляє внутрішні порожнини тіла тварин та людини. В залежності від місцянаходження наз. очеревиной, плеврою, перикардом, епікардом.
Сечовий,urinarius‚ a‚ um (лат.) – той, що відноситься до сечі.
Сечокам’яна хвороба, nephrolithiasis‚ is‚ f (від гр. nephros нирка + lithos каміння + -іasis хвороба) – нефролітіаз, уролітіаз – характеризується утворенням в нирках і сечових шляхах конкрементів, що формуються з складових частин сечі. Частіше хронічний перебіг. Зустрічається у овець, ВРХ, хутрових тварин, рідше – у інших сільськогосподарських тварин. С.х. може приймати масове розповсюдження серед бичків 3-6 місячного віку в спец. комплексах з відгодівлі ВРХ.
Сечокислий діатез,diathesis urica (від гр. diathesis схильність, лат. uricus сечокислий) – відкладення сечокислих солей в тканинах та органах, внаслідок порушення обміну складних білків.
Сиалолитіаз – утворення каменів у протоках слюнних залоз, частіше – у коней, рідше – у ВРХ.
Сиалорея – надмірне виділення слини, непреривне та довгий час.
Симптом – ознака проявлення хвороби. Головна ознака наз. кардиальний. Абсолютно характерний для данної хвороби наз. патогномоничний.
Симптоматика – сукупність ознак хвороби або групи хвороб.
Симптоматологія – вчення про ознаки хвороб, про іх походження.
Симптомокомплекс – сукупність ознак хвороби, сукупність симптомів.
Синдром – закономірне поєднання симптомів, яке обумовлене одним патогенезом. Розглядають як стадію хвороб.
Синкопе – короткочасна утрата реакції на зовнішні подразники в наслідок порушення забезпечення клітин кори головного мозку артеріальною кров`ю.
Синюха – див. Цианоз.
Сироватка крові – рідка частина крові без формених елементів та фібріну, яка залишається після їх розділення, в процесі згортання крові за межами організму. С.к. має діагностичне значення.
Систола – ритмічне скорочення м`язів серця, яке настає після діастоли. Під час систоли шлуночків серце виштовкує кров з лівого шлуночка в аорту, а з правого – в легеневу артерію.
Сичуг – четвертий відділ шлунку жуйніх.
Сітка – другий, найменший відділ шлунку жуйних, знаходиться між рубцем і книжкою.
Січення волосс – ознака трихофітії.
Сквама – луска, лусочка.
Склероз – патол. процес ущільнення і затвердіння тканин або органів внаслідок розрастання та гіалинозу сполучної тканини, іноді з відкладенням у неї вапна.
Сколіоз – бокове викрівлення хребта в ліву ч праву сторону. Буває набутий та природженний.
Слоновість – див. Елефантизм.
Сопор – розлад функції ЦНС , який проявляється у вигляді глибокого безперервного сну. Зберігаються рефлекс ковтання, чихання, анальний та больовий рефлекс.
Спазм –судомне скорочення певних м`язів або м`язової стінки кровоносних судин, стравохода, кишечника та інших порожнистих органів.
Спірометрія – вимірювання кількості вдихаємого, видихаємого та залишкового повітря.
Стадія – ступень розвитку, період.
Стадія акме – С. найбільшого розвитку хвороби.
– стадія послаблення хвороби.
– стадія посилення хвороби.
Статус – стан (хворого).
– теперишній стан хворого.
Стеноз – природженне або набуте стійке звуження просвіту якого-небудь порожнистого органу або отвору між порожнинами.
Стеноз органу – зменшення діаметру порожнистого органу.
– звуження бронхів
– звуження гортані.
– звуження аортального отвору.
– вуження правого атріовентрикулярного отвору.
– звуження лівого атріовентрикулярного отвору.
Стетоскоп – спеціальна трубка для вислуховування хворих.
Стрес – стан підвищенної напруги організму, яке викликане яким-небудь подразником.
Стридор – свист, різький шум.В діагностиці С. – доміщуючиєся до основного дихання побічні шуми.
Струп – луска, яка вкриває поверхню опіку, рану. С. утворюється з висохшого фібрину, ексудату, форменних елементів крові.
Ступор – синдром розладу функції ЦНС, який проявляється пригніченням. Буває при інтоксикаціях, пухлинах,кетозі, парезі, інф. та інваз. хворобах.
Субфебрільний – підлихоманковий, злегка підвищена температура.
Судоми – невимушені скорочення м`язів, характерна їх напруга. Проявляється швидкою зміною скорочення та розслаблення (клонічні С.) або тривалою їх напругою (тонічні С.). Виникають при уремії, пухлинах головного мозку, отруєннях стрихнином та ін.