Зв’язок письма з читанням й усним мовленням

Сутність письма як виду мовленнєвої діяльності.

Письмо - це складне мовленнєве вміння, додатковий до звукового мовлення засіб спілкування, який здійснюється за допомогою системи графічних знаків, що дозволяють фіксувати мовлення для передачі його на відстані, збереження в часі. Таким чином, письмо є продуктивним видом діяльності (фіксує мовлення для його передачі) і результатом цієї діяльності («твори», тобто тексти, передбачені для читання іншими).

Розглянемо письмо як продуктивний вид діяльності. Як і говоріння, воно характеризується тричастинною структурою: мотиваційно-спонукальною (спонукальною), аналітико-синтетичною (формувальною) і виконавчою (результативною). У мотиваційно-спонукальній частині з'являється мотив, яким є потреба, бажання спілкуватися з метою передати якусь інформацію письмово; виникає задум висловлення. В аналітико-синтетичній частині формується й реалізується сам вислів, відбувається відбір слів, потрібних для конкретного тексту, розподіл предметних ознак у групі речень, виділення предиката або стрижневої частини в смисловій організації речення, організація зв'язку між реченнями тощо. Виконавча частина письмового мовлення як діяльності реалізується у фіксації продукту писемного мовлення за допомогою графічних засобів мови - письмового тексту.

Роль письма при навчанні англійської мови на початковому етапі

У навчанні англійської мови на початковому етапі письмо відіграє велику роль. У шкільному курсі воно розглядається як засіб навчання, який сприяє міцнішому засвоєнню лексико-граматичного матеріалу, а також удосконаленню навичок у читанні й усному мовленні. Однак щоб виконати цю важливу роль саме на початковому етапі й, зокрема, на першому році навчання, учні повинні засвоїти техніку письма, навчитися писати букви й опанувати орфографію слів, засвоєних в усному мовленні й використовуваних у письмових вправах. Сам же процес опанування графікою й орфографією англійської мови справляє позитивну виховну дію на школярів, на розвиток їхньої пам'яті, вольових якостей тощо.

Зв’язок письма з читанням й усним мовленням

Письмо тісно пов'язане з читанням. У їх основу покладено одну графічну систему мови. При письмі, так само як і при читанні, установлюються графемно-фонемні відповідності, вони лише мають різну спрямованість: при читанні від букв до звуків, а при письмі - від звуків до букв. Іншими словами, при письмі йде кодування або зашифровування думки за допомогою графічних символів, а при читанні - їх декодування, або дешифрування.

Розрізняють писемне мовлення й письмо. Під письмом у лінгвістиці розуміють графічну систему як одну з форм плану вираження, засіб представлення мовлення за допомогою графічних знаків. Під писемним мовленням розуміють книжний стиль мовлення. У психології письмо розглядається як складний процес, у якому має місце співвідношення мовних звуків, букв і мовленнєвих рухів. Письмове мовлення - це процес вираження думок у графічній формі. У методиці письмо розглядають як об'єкт опанування графічною та орфографічною системами іноземної мови для фіксації мовного та мовленнєвого матеріалу, що засвоюється учнями з метою його кращого запам'ятовування, і як помічник в опануванні усним мовленням і читанням. Письмо сприяє розвитку навичок і вмінь усного мовлення й читання, оскільки воно тісно пов'язане з ними. Дані психології говорять про те, що базою писемного мовлення є усне мовлення. При письмі людина втілює в графічних символах те, що проговорюється нею заздалегідь. Усне мовлення, зокрема говоріння, пов'язане з письмом самими механізмами породження висловлення. Це простежується від задуму (що сказати) до відбору необхідних засобів мови (як це висловити, які мовні засоби потрібні та як їх поєднувати у висловленні) до реалізації задуму засобами мови усно - у говорінні й письмово - на письмі. При говорінні це висловлення, яке звучить, при письмі - висловлювання, представлене графічно. І в тому, і в іншому разі в результаті відбудеться розуміння повідомлення іншою особою.

Зміст навчання письма при використанні його як засобу навчання. Труднощі оволодіння графікою, орфографією та записом (виконанням письмових завдань) при вивченні англійської мови на початковому етапі

Розглянемо лінгвістичний змістнавчання письма, оволодіння яким може забезпечити учням можливість користуватися ним як засобом у вивченні англійської мови. По-перше, це графіка - сукупність усіх засобів даної писемності. Англійська мова користується латинською графікою. Графіка англійської мови існує у двох варіантах: друкарському й рукописному. Кожен з них, у свою чергу, має прописні й рядкові букви, тому кожна графема представлена набором алфавітних одиниць. Порівняння зображень букв друкарського й письмового шрифтів показує, що в одних графем спостерігаються близькі відповідності, в інших друкарський і рукописний варіанти різко відрізняються один від одного. Порівняння також показує, що рукописний шрифт містить найбільше число невідповідностей з буквами друкарського шрифту.

Друковані букви: A D E F G I J L M N Q T Z; a b f g, l, r, z

Письмові букви:

Істотні розбіжності між друкарським і рукописним варіантами, значне число графічних одиниць і складність зображення букв письмового шрифту певною мірою створюють труднощі при навчанні письма в школі. Використання двох систем письма (друкарської та рукописної), які не підтримують одна одну через невідповідність між буквами різних шрифтів, негативно позначається на опануванні як письмом, так і читанням. Напівдрукарський шрифт (print script) полегшує опанування графікою. Зіставлення напівдрукарського шрифту з друкарським показує майже повну їх ідентичність (розбіжність лише у формах рядкових букв: а - а, g - д).

По-друге, до лінгвістичного змісту навчання письма належить орфографія. Орфографія - це правопис, або система правил використання письмових знаків при написанні конкретних слів. Якщо графіка допускає кілька варіантів для передачі звука або звукосполучення, то в орфографії завжди вживається лише одне написання для передачі певного слова з цим звуком або звукосполученням, яке й визнається правильним, а всі інші - помилковими.

І нарешті, по-третє, запис. Якщо продуктом писемного мовлення завжди є зв'язне висловлення, продуктом запису можуть бути окремі мовні одиниці (слова, словосполучення), не пов'язані одне з одним речення, план висловлення. Оскільки опанування письмом здійснюється через засвоєння букв, слів, словосполучень, речень, надфразної єдності, то відповідними рівнями запису є кожна з указаних одиниць. Основне призначення запису на всіх рівнях полягає в глибшому усвідомленні особливостей одиниць мови і мовлення, а отже, у кращому їх запам'ятовуванні.

Аналіз системи друкарських знаків української мови та print script англійської мови показує, що в їх алфавітах є подібні букви (група 1), букви, які частково збігаються за написанням (група 2) і букви, зображення яких незнайомі українським учням (група 3). Утруднення школярів при опануванні графемно-фонемною системою англійської мови знаходить вираження в різних графічних помилках. Найбільш типові з них помилки, пов'язані з недостатнім розрізненням зображень подібних букв як у самій англійській, так і в англійській та українській мовах через відсутність чітких диференційованих образів букв, що вивчаються. Так, учні часто взаємозамінюють близькі графеми b і d; d і g (під впливом подібної української графеми) і пишуть: besk, bress, gress, tadle, drass,do замість desk, dress, table, grass, go.

Причини помилок часто криються в невмінні учнів розрізняти в буквах напрями подібних елементів. Наприклад, букви t, f, 1 викликають утруднення, тому що вони являють собою довгу вертикальну пряму (буква t з невеликим заокругленням унизу, а f - угорі). Від букви 1 букви t і fвідрізняє також маленька горизонтальна риска впоперек вертикальної лінії, але ця різниця часто не помічається школярами - вони пишуть face як tace, а take як lake. Психологічно це пояснюється тим, що учні легше визначають подібність різних елементів, ніж відмінності в подібних елементах; тому вони швидко схоплюють подібні елементи різних букв і повільно розрізняють особливі, відмінні від інших елементи подібних букв.

Учні зазнають труднощів у засвоєнні графемно-фонемних відповідностей в англійській мові, у якій відсутні прості відповідності між графемами й фонемами. Одна й та сама фонема може бути виражена різними буквами, буквосполученнями, і одна й та сама буква може передавати різні фонеми. Наприклад, буква "а" може передавати до семи фонем, звук [f] може бути переданий буквами й буквосполученнями f, ph, ff, gh: face, photo, difficult, laugh.

Для подолання труднощів необхідно цілеспрямовано навчати школярів графемно-фонемних відповідностей. Найбільш частотні буквосполучення в лексиці словника-мінімуму середньої школи: sh, ch, ck, th, ng, wh, ea, oo, ou, ai, ow, al, ау, ar, or, ir, er, ough, igh, ing, се, tion. Ряд буквосполучень має кілька звучань, обумовлених позицією буквосполучення в слові. Так, th передає глухий звук на початку (thin) і кінці (path) повнозначних слів і дзвінкий звук у службових the, this, that, these. Пари буквосполучень ai - ау, oi - oy, ei - ey звучать однаково, але зустрічаються в словах у різних позиціях: ai, oi, ei у середині слова; ау, оу, еу - у кінці.

Відбір і засвоєння найбільш типових і таких, що часто зустрічаються в шкільному словнику-мінімумі, буквосполучень, які передають основні графемно-фонемні відповідності, має важливе значення для формування в школярів графічних навичок певного рівня. Щоб сформувати навички правильного зображення букв англійського алфавіту й переведення звуків і звукосполучень у відповідні букви та буквосполучення, потрібно враховувати наступне: 1) подібність букв українського й англійського алфавітів; 2) інтерферуючий вплив рідної мови; 3) новизну букв англійської мови; 4) варіантність відповідностей при переведенні англійських звуків у букви.

Однією з труднощів орфографії англійської мови є невідповідність, яка існує між звучанням слова й можливими способами його графічного зображення. Яскравим прикладом такої невідповідності можуть слугувати, наприклад, слова right і write.

Труднощі англійської орфографії визначаються й тим, що буквено-звукові та звуко-буквені відповідності в одних і тих же словах можуть не збігатися, унаслідок чого виявляється, що в одних випадках написати слово просто, а прочитати важко, а в інших навпаки - прочитати просто, а написати важко. Наприклад, слова thin, this, them записати просто, а прочитати становить труднощі, оскільки буквено-звукові відповідності для th двозначні й ніщо в написанні цих слів не вказує на дзвінке значення th в одних випадках і на глухе - в інших.

Орфографічні труднощі англійської мови викликані також значним числом етимологічних написань, які належать до найбільш важких.

При навчанні школярів слід ураховувати перелічені труднощі орфографії. Їх подоланню певною мірою допомагає опора на правописні принципи: фонетичний, морфологічний і традиційний.

Фонетичний принцип правописузводиться до правила: «Пиши, як говориш»; опорою для письма в такому разі є вимова. Той, хто пише, виділяючи вимовлювані ним звуки слів, передає їх прийнятими буквами в їх основному значенні. Цим створюється відповідність письма вимові, наприклад, pen, sit, stand, on. Основою фонетичного принципу правопису стає звуковий аналіз: тому, хто пише, потрібно лише почути й виділити звуки записуваних ним слів, а потім фіксувати їх відповідними буквами.

Морфологічний принцип правописуполягає в тому, що та або інша морфема на письмі в споріднених формах або словах завжди зберігає єдиний графічний образ. Наприклад, морфема writв словах write, rewrite, writer, writing, written зберігає єдиний графічний образ, хоча звучання морфеми може бути різним. Іншими словами, правильність написання навіть при невідповідності його з вимовою може бути доведена порівнянням даного графічного образу з написанням інших споріднених форм. Морфологічний принцип правопису в сучасній англійській мові особливо яскраво виявляється в графічному вираженні форм множини іменників: -s, -es; дієслів теперішнього часу 3-ї особи однини: -s, -es; дієслів минулого часу й дієприкметників минулого часу правильних дієслів: -ed; дієприкметників: -ing; прикметників вищого й найвищого ступеня: -er, -est тощо.

Існує думка, що до морфологічних написань можна віднести й ті орфографічні явища сучасної англійської мови, до яких можуть бути застосовані певні правила. Сюди належать орфографічні явища, указані нижче:

- написання німого е: take, nine, rose;

- заміна букви уна i при додаванні -es, -ed, якщо їй передує приголосний: city - cities, cry - cried;

- збереження у у всіх випадках при додаванні -ing: play - playing, say - saying;

- подвоєння приголосного при додаванні складу для збереження короткості голосного звука: sit - sitting, run - running;

- написання e після v у кінці слова: live, have, give, leave;

- написання с перед голосними е, i, у: face, city, cycle;

- написання буквосполучення wh у питальних словах: what, who, when, where, whose, whom;

- написання буквосполучення qu у словах: quite, question, quiet.

Таким чином, можна зробити висновок, що в сучасній англійській мові морфологічні написання становлять досить велике число слів, і це необхідно враховувати при навчанні орфографії.

Незважаючи на те, що в англійській мові є досить багато слів, написання яких підкоряється фонетичному й морфологічному принципам, усе ж основним принципом англійської орфографії є історичний,або традиційний принцип. До історичних написань належать ті, які не можна пояснити ні фонетично, ні морфологічно - вони відображають зниклі норми вимови, різні орфографічні прийоми, що використовувались у минулому або взагалі є випадковими написаннями, які закріпилися традицією, наприклад, answer, busy, one, island, listen.

Традиційні написання не становлять однорідної групи. Пояснити їх можна лише за допомогою історії мови. Орфографічний образ слів допомагає в багатьох випадках визначити їх етимологію. Певні поєднання графем ще до встановлення яких-небудь буквено-звукових відношень дозволяють визначити слово як споконвічно англійське або як запозичене з інших мов. Наприклад, на кінці англійських слів ніколи не пишеться i, ou, eu, якщо чується [i], [ou], [ju], а пишеться у, ow, ew. Засвоєння подібних закономірностей допомагає учням опанувати орфографією, тому що одних звукових уявлень недостатньо: необхідно знати певні правила, які «обслуговують» і письмо, і читання.

Аналіз шкільного лексичного мінімуму за принципами правопису показує, що приблизно 70% слів пишеться за історичним принципом. Класифікація лексичного мінімуму за принципами написання допомагає виділити той орфографічний матеріал, засвоєння якого викликає значні утруднення в школярів і вимагає найбільшої витрати зусиль і часу з їх боку. У зв'язку з цим необхідним є диференціювання всього орфографічного матеріалу за ступенем труднощів його засвоєння. А.П. Старков, Р.Р. Диксон і М.Д. Рибаков пропонують побудувати навчання орфографії слів на основі їх угруповання. Слова в кожній з груп об'єднані єдністю графічних і вимовних ознак і представлені ключовими словами. В основу групування покладено читання голосних у трьох типах складів, а також типові буквосполучення голосних (еа, ou, oi, аи, оо та ін.), приголосних (ch, sh, th, ck та ін.), приголосних і голосних (w(h) а, ei, ge тощо), голосних і приголосних (ow, ew, ild та ін.). Слова-винятки не входять до цих груп. Пропоноване групування слів ураховує особливості англійського читання й правопису. Проте для навчання орфографії доцільно враховувати крім указаних особливостей ще й наступне:

1) різну орфографічну складність слів через розбіжність їх графічних і звукових образів. Наприклад, слова, що підкоряються фонетичному принципу, розглядаються як найбільш легкі, а слова, в основу яких покладено історичний принцип написання, є важчими. Різний ступінь складності вимагає від учителя диференційованого підходу до навчання;

2) однотипність труднощів; слід об'єднувати в групи слова, що становлять складнощі одного порядку.

Виходячи з цього, виділяють 5 груп слів, орфографію яких необхідно опанувати учням.

До групи І належать односкладові слова із закритим складом на зразок bed, not, sit, що підкоряються фонетичному принципу орфографії. Це найлегші з точки зору написання слова, оскільки число звуків і букв у них збігається, що й забезпечує швидке встановлення стійких графемно-фонемних співвідношень. Крім того, ці слова значною мірою наближаються до написання слів української мови, де одному звуку, як правило, відповідає одна буква. Видається доцільним віднести до групи I й односкладові слова на зразок bench, this, shut, sock, у яких один приголосний звук передається стійким буквосполученням приголосних: th, sh, ch, ck. Хоча в цих словах немає повної графемно-фонемної відповідності, їх можна вважати неважкими; основним об'єктом тренування тут є стійкі поєднання двох приголосних.

Група II включає слова з відкритим складом на зразок name, like, nose та ін. Орфографія цих слів складніша порівняно зі словами групи I, оскільки кінцева е не має звукового еквівалента у вимовлюваному слові. У той же час наявність однієї й тієї самої «німої» е в кінці слова полегшує правопис, оскільки основна голосна має своє алфавітне звучання.

Групу III складають слова, що містять буквосполучення голосного + r, наприклад arm, form, first, turn. Правопис подібних слів становить для учнів великі складнощі: хоча буквосполучення, що містяться в них, мають однотипне звучання (завжди довгий звук у наголошеному складі), проте для передачі звуку [ə:] використовуються буквосполучення ir, er, ur.

Перелічені групи слів відображають традиційні правила читання, дидактичну цінність і доцільність яких доведено на практиці. Використання правил читання, а отже, й орфографії з опорою на видиме ключове слово-зразок полегшує опанування англійського правопису.

До групи IV можна віднести слова, що містять типові буквосполучення голосних ее, еа, оо, ou, oi, оу, ai, ау, ei, ey, приголосних wh, wr, а також голосних і приголосних aw, ow, ew, al, ild. Складність написання слів цієї групи полягає в тому, що в них немає однозначних звуко-буквених відповідностей: буквосполучення еа може читатися як [i:] - clean, [е] - head, [ei] - break, у той же час ряд буквосполучень (наприклад, ai, ау, ei, еу) читається однаково - [ei]. Проте ці слова піддаються деякій упорядкованості й систематизації. Можна виділити цілий ряд слів з аналогічним написанням, наприклад house, mouse, blouse, out, trousers; east, meat, team; green, need, keep, також існує певна закономірність у тому, що однакове звучання різних буквосполучень обумовлене їх позицією в слові: may - main, boy - point, they - eight. Засвоєння учнями подібних стійких явищ, що набули характеру правила, відіграє важливу роль при навчанні як читання, так і правопису.

Групу V слів аналізованого шкільного лексичного мінімуму складають так звані важкі слова, орфографію яких підпорядковано історичному принципу, наприклад one, busy, answer, two, daughter. Опанування орфографією подібних слів можливо лише на основі зорових уявлень при багаторазовому повторенні дій і встановленні звуко-буквених відповідностей. До цієї групи включено також слова, що мають загальний корінь з українськими словами idea, political, pensioner та ін. (окрім найпростіших за написанням: club, film, sport, park тощо, які розподіляються по групах відповідно до типу свого наголошеного складу).

Аналіз шкільного лексичного мінімуму з точки зору виділених груп показує, що найчисленнішу групу складають слова IV і V груп. Так, у групі IV 65% від усього обсягу засвоюваних слів складають важкі слова. Якщо врахувати, що засвоєння навіть нескладних слів викликає в школярів спочатку серйозні утруднення, то зрозуміло, що для формування орфографічних навичок потрібне тривале тренування як у читанні, так і в письмі, щоб міцно засвоїти графемно-фонемні відповідності.

Психологічним змістом навчання письмає формування графічних і орфографічних навичок, а також уміння користуватися ними при виконанні письмових завдань (здійснення запису англійською мовою). Запис усно засвоєного матеріалу розглядається як навчальна діяльність, здійснення якої допомагає учням в оволодінні англійською мовою. Зміст цієї навчальної діяльності складає, як відомо, виконання школярами письмових завдань різного ступеня складнощів відповідно до логіки навчального процесу, тобто педагогічно виправданою організацією навчального матеріалу. Це може бути написання букв англійського алфавіту; переведення звуків мови в графічні символи: букви й буквосполучення, орфографічно правильне написання слів, поєднань слів і речень; письмове виконання різних вправ, які сприяють кращому засвоєнню навчального матеріалу, необхідного для розвитку й удосконалення усного мовлення та читання іноземною мовою. Говорячи про навички, тобто автоматизовані компоненти діяльності, ми маємо на увазі, що учень може швидко й правильно здійснювати вказані дії, а саме: написати букви, наприклад w, f, h, s; перевести звуки та звукосполучення в графічні символи, наприклад, в англійській мові [∫] - sh; [θ], [ð] - th; написати слово, поєднання слів, наприклад: а table, а round table, on the table, near the table; речень: There is а table in the room; I like to sit at this table; письмово відповісти на питання; скласти й написати питання до тексту; виписати з тексту речення (частини тексту), що виражають головні думки автора; написати план розповіді й т. д. Письмо допомагає фіксувати в пам'яті графічні комплекси, графічні знаки внаслідок того, що при письмі працюють зоровий аналізатор (учень бачить знак: букву, слово, речення); слуховий аналізатор (він співвідносить цей знак із звучанням); мовленнєво-руховий аналізатор (учень вимовляє те, що пише); моторний (рука здійснює рухи, необхідні для написання знака). Усе це створює сприятливі умови для запам'ятовування.

Таким чином, письмо може виконувати ту допоміжну роль, яка йому відведена програмою, за умови, звичайно, що в учня формуються необхідні графічні й орфографічні навички. Вони повинні дозволяти йому користуватися письмом (записом) при виконанні письмових завдань різного ступеня складності - від простого списування до завдань, що вимагають творчого підходу до розв’язання поставлених у них завдань, наприклад: озаглавити смислові відрізки тексту, написати питання до тексту, відповісти письмово на питання, скласти план повідомлення й т. д. Що ж потрібно зробити, аби письмо слугувало засобом навчання іноземної мови? Статус письма як засобу навчання вимагає більшої уваги до себе, ніж та, яку йому надають вчителі й учні. Школярі пишуть дуже мало, часто їх не навчають прийомам, що полегшують опанування графікою й орфографією мови, що вивчається. Це знижує ефективність виконання письмових завдань удома. Крім того, те, що учні пишуть удома, не завжди перевіряється, а це негативно відбивається на характері виконання письмових вправ і на ставленні учнів до письма. Спостереження показують, що формування усного мовлення й читання могло б відбуватись успішніше, якби краще використовувалося письмо. Мається на увазі не збільшення питомої ваги письма в навчанні іноземної мови, а необхідність раціональнішого використання його для кожного учня. Так, наприклад, якщо учень не може правильно написати букви d, b, g, s або слова come - some, він і не зможе прочитати їх. Письмо допомагає зберегти слово в пам'яті.

Якщо учень при читанні іншомовного тексту про себе не привчений виписувати речення, що несуть основну змістовно-смислову інформацію, він не може зосереджено читати текст і тому має утруднення у відповідях на питання за змістом тексту. Запис основної інформації читаного (прочитаного) тексту допоміг би зняти цю трудність і сприяв би вдумливішому читанню (вчитується в текст) і правильнішому усному висловленню учня (як за змістом, так і за формою) за текстом і у зв'язку з текстом.

Розглянемо методологічний зміст навчання письма -опанування учнями прийомами, що полегшують засвоєння графіки й орфографії англійської мови та виконання письмових завдань.

У латинському алфавіті багато букв, спільних з українським алфавітом, наприклад А, С с, Е е, В, К, M, Р р, О о, X х, і зовсім нових для тих, хто приступає до вивчення англійської мови: F f, h, L 1, G, S, W, V, Z, J. Учням потрібно показати, що багато букв вони вміють писати. На жаль, у практиці навчання графіки, як правило, немає диференційованого підходу. Учня вчать писати кожну букву й вимагають від нього, щоб він написав удома один-два рядки нової букви, незалежно від того, нова вона чи ні з точки зору графіки. Таким чином, в учнів не формують диференційованого підходу до написання букв англійського алфавіту.

Диференційований підхід до опанування графікою дозволяє реалізувати міжпредметні зв'язки (українська - англійська) і створювати в учня позитивний настрій на вивчення англійської мови, показуючи йому, що принаймні половину букв він вже вміє писати. Ураховуючи грамотність дітей, можна відразу показати їм алфавіт з пронумерованими буквами, запропонувати уважно поглянути на букви й назвати номери тих, які вони вже вміють писати. При цьому діти не повинні називати букву, а лише її номер. Таке завдання подобається дітям, воно для них є посильним, його виконання забезпечене попереднім досвідом. У той же час воно ставить дітей у проблемну ситуацію: використовувати знання української мови для його розв’язання.

Диференційований підхід дає можливість зосередити зусилля учнів на опануванні написанням дійсно нових букв, наприклад, J, R, G, L, N, S, W, V.

При опануванні орфографією учні повинні вміти спиратися на правила, якщо слова пишуться за правилами. Ці правила даються учням при читанні у вигляді ключових слів.

Інший прийом, яким повинні оволодіти діти, - об'єднання англійських слів за спільністю написання, наприклад light як right, bright як right або brought, thought, fought, bought і т. ін., і «розведення» слів, що однаково звучать, але розрізняються в написанні залежно від значення, тобто коли написання визначається значенням слова. На початковому етапі до таких слів належать two - too, write - right, I - eye, see - sea.

Учнів слід навчити користуватися набутими навичками в українській мові при написанні англійських слів, що існують у рідній мові, наприклад sport, port, doctor, farmer, student, radio, laboratory, lamp, illumination, hospital та ін.; формувати в них пильність до графічних знаків, слів, розвивати здатність до перенесення наявних знань, навичок з української мови в англійську й тим самим полегшувати оволодіння останньою. При зустрічі з орфографічно важкими словами потрібні спеціальні прийоми, що полегшують запам'ятовування. Один із таких прийомів - побуквене прочитання слів. Відомо, що добре знання звукового образу слова не допомагає утриманню в пам'яті графічного образу, швидше навпаки, вступає у певне протиріччя з ним (know - no). Побуквене прочитання слова допомагає утримувати його в пам'яті, наприклад, language як lan-gu-age, beautiful як beau-ti-ful, daughter як dau-ghter, коли вичитується кожна буква й букви об'єднуються в склади. Таке запам'ятовування слова допомагає як засвоєнню орфографії, так і впізнаванню його при читанні. Для читання потрібне збереження графічного образу слова в пам'яті, а цей образ є не що інше, як буквений склад слова: кількість букв, що визначає довжину слова, і послідовність їх розташування. Наприклад, в англійському слові Wednesday - три склади (Wed-nes-day), у вимові ж ['wenzdi] - два.

Отже, при навчанні орфографії потрібно допомагати учневі прийомами запам'ятовування слів. Сам учень не завжди може впоратися з цим складним завданням. На жаль, спостереження показують, що прийомам запам'ятовування орфографії слів практично не вчать і дитина повинна сама опановувати орфографію, а вона, по-перше, не завжди хоче це робити, а по-друге, не знає, як краще це потрібно робити. Кінець кінцем, дитина не вміє писати й не опановує письмо як засіб навчання. Ті ж діти, які хочуть навчитися писати, витрачають багато часу й зусиль, якщо вони не володіють відповідними прийомами запам'ятовування.

Існують також прийоми запису словосполучень і речень, а також виписування речень, що містять головне в абзаці, тексті, складання плану усного висловлення та ін., які слід показувати учням.

• ⇐ Назад
• 123
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• 9
• Далее ⇒