Теплоізоляційні(300 < ρ0≤500 кг/м3).

За способом отримання чарункуваті бетони поділяють на:

- пінобетони (одержують з додаванням піноутворювачів: алюмосульфо-нафтенові, клеєканіфольні, гідролізована кров тварин ГКТ тощо);

- газобетони (одержують з додаванням газоутворювачі: алюмінієва пудра, пергідроль тощо). Наприклад:

2Al + 3Ca(OH)2+ 6H2O = 3CaO·Al 2O3·6H2O + 3H2↑ (6.1)

 

За умови твердіння чарункуваті бетони поділяють на:

- пропарені (в умовах насиченого пара при Т= 80-100 0С);

- автоклавні (при Т= 175-190 оС та Р= 0,8-1,2 МПа).

У ніздрюватих бетонах застосовують в’яжучі: портландцемент (М400,

М500), молоте негашене вапно, гіпс.

Показником якості ніздрюватих бетонів є класи за міцністю (В1,5;

В2,5; В3,5; В5; В7,5; В10) й середньою густиною (D 300-500 – для теплоізоляційних; D 600-900 – для конструкційно-теплоізоляційних; D 1000 –1200 для конструкційних). Основні властивості чарункуватих бетонів

наведені в табл. 6.1

 

6.2 Обладнання

 

Ваги, цемент, опоки для цементу

 

6.3 Хід виконання роботи

 

Мета розрахунку – одержання ніздрюватого бетону на цементному в’яжучому заданої міцності й густини при раціональних витратах компонентів.

Вихідні дані для проведення розрахунків наведені в табл. 6.2.

 

Таблиця 6.1

Основні властивості чарункуватих бетонів

 

Таблиця 6.2

Вихідні дані

 

1. Встановлюють співвідношення між кількістю в’яжучого і кварцового піску в залежності від середньої густини ніздрюватого бетону за табл. 6.3.

2. Встановлюють витрату цементу, кг

 

 

(6.2)

 

де ρо– середня густина газобетону, кг/м3; К1 – коефіцієнт, що враховує частину зв’язаної води в бетоні(приймають за табл. 6.3); a, b – частини співвідношення в’яжучого і кварцового піску (визначають за табл. 6.3).

3. Визначають витрату кварцового піску, кг:

 

П= Ц· b, (6.4)

де b - частина кварцового піску(з табл. 6. 3).

4. Визначають витрату води на1 м3 газобетону за формулою

(6.5)

 

 

де В/Т назначають залежно від середньої густини газобетону за табл. 6. 3.

5. Витрату газоутворювача на1 м3 газобетону назначають залежно від

середньої густини бетону і газоутворюючої здатності газоутворювача (Н):

 

(6.6)

 

 

де А – витрата газоутворювача, кг; К2 – коефіцієнт використання робочої здатності газоутворювача(визначають за табл. 6.3); Н - газоутворююча здатність газоутворювача (визначають за табл. 6.4); Vп – об’єм пор газобетону, л.

Об’єм пор газобетону визначають за формулою

 

(6.7)

 

 

де Ц, П, В – витрати відповідно в’яжучого, піску і води на1 м3, кг; ρц, ρп, ρв – густина відповідних компонентів газобетону, кг/м3.

 

Таблиця 6.4

Газоутворююча здатність газоутворювача

 

Порядок виготовлення зразків з газобетону. Відповідно до отриманих даних за масою для кожного з компонентів газобетону, треба зважити наважку цементу, піску і відміряти воду.

Газоутворювач з алюмінієвої пудри (водно-алюмінієву суспензію) приготовляють у стакані ємкістю 250 мл. Спочатку в стакан насипають алюмінієву пудру в кількості 2-3 г, додають невелику кількість поверхнево-активної речовини (ССБ, клеєканіфольного мила тощо) а потім доливають 100-150 мл води і все це перемішують протягом 2-3 хв.

Воду для замішування газобетону треба підігріти до температури не менше 35-45 оС. Спочатку невелику кількість води додають до піску, а потім примішують водно-алюмінієву суспензію і все перемішують протягом 2 хв. Після ретельного перемішування додають цемент. Для інтенсифікації газовиділення доцільно додати вапняне тісто в кількості 10-20 % від маси цементу. Суміш знову перемішують до однорідності 1-2 хв. і розливають у форми, які перед цим змащують машинною олією.

Форми заливають не повністю, а так, щоб залишити вільний об’єм для спучування газобетону. Залежно від густини бетону висота спучування буде різною (табл. 6.5).

 

Таблиця 6.5.

Залежність висоти спучування газобетонної суміші від густини

Після спучування газобетону форму не можна переміщувати, щоб запобігти осіданню суміші. Залишок газобетонної маси (горбушку) зрізають ножем через 3-4 год. Для прискорення твердіння форми з газобетоном вміщують до пропарки при Т= 90 ± 5 оС на14-18 год.

 

Визначення властивостей цементного газобетону

1. Густину газобетону визначають шляхом випробування зразків з природною вологістю за ГОСТ12730.1-78. Виготовляють зразки-куби з довжоною ребра 10 см, витримують 28 діб при Т = 25 ± 10оС і відносній вологості повітря 50 ± 20 %. Густину знаходять за формулою:

 

 

(6.8)

 

де m – маса зразка, г; V- об’єм зразка, см3.

2. Вологість газобетону за масою визначають з похибкою до 0,1 % за формулою:

 

(6.9)

 

де mвл, mсух – відповідно маси зразка у вологому й сухому стані, г.

3. Міцність газобетону при стиску визначають при випробуванні серії зразків-кубів у кількості не менше 3 штук, висушених до постійної маси.

Міцність визначають з точністю до 0,1 МПа за формулою:

 

(6.10)

 

де α– масштабний коефіцієнт: при ρо< 400 кг/м3 α= 1,0 незалежно від розмірів зразка; при ρо≥400 кг/м3 α= 0,90 для зразків з розмірами 7,07х7,07х7,07 см; при ρо≥400 кг/м3 α=0,95 для зразків з розмірами 10х10х10 см; F – руйнівне навантаження, кгс; A – площа перерізу зразка, см2; Kw – погоджувальний коефіцієнт для ніздрюватого бетону залежно від вологості зразка (приймають за даними табл. 6.6).

Таблиця 6.6

Коефіцієнт міцності чарункуватого

 

6.4 Контрольні запитання

6.4.1. Які бетони називають ніздрюватими?

6.4.2. За якими ознаками класифікують ніздрюваті бетони?

6.4.3. Назвати основні властивості ніздрюватих бетонів.

6.4.4. Який показник визначає якість ніздрюватих бетонів?

6.4.5. Як визначають міцність ніздрюватих бетоні?

 

Лабораторна робота №7

 

зношування МАТЕРІАЛІВ