Матриця відповідей до тестових завдань
Тема 6-1 Наукова організація дослідного процесу
План
Вступ
1. Поняття наукової організації праці (НОП)
Принципи організації праці у науковій діяльності
Особливості творчої праці
4. Роль особистості вченого в науці
Контроль
Література
Вступ
Загальновідомо, що при здійсненні будь-якої діяльності виникають певні труднощі. Не є винятком і наукова діяльність. Крім того, така унікальна, масштабна, складна, комплексна та непередбачувана в своїх результатах праця висуває перед дослідниками ще більшу кількість вимог та проблем у порівнянні з іншими видами діяльності. Тому правильна організація пеодмінно має принести позитивний ефект. Висвітлений матеріал буде корисним усім, хто думає або вже почав займатися науковою роботою, передусім студентам, здобувачам наукових ступенів, їх науковим керівникам, а також всім тим, хто хоче підвищити культуру своєї наукової праці. Вони дізнаються: про різні види наукових досліджень, їх сутність, структуру, порядок підготовки та вимоги до написання, які висуваються Вищою атестаційною комісією України.
Тема «Наукова організація дослідного процесу» займає досить значне місце в структурі курсу «Методологія наукових досліджень» та має тісний взаємозв’язок з іншими темами курсу. Адже опанувавши дану тему студент в подальшому зможе дати оцінку певних умов наукової діяльність, відповідність елементів наукової організації праці певним стандартам; за певними критеріями визначити відповідність принципів організації праці, знайти напрямки поліпшення ефективності проведення наукової діяльності, визначити власну придатність та відповідність вимогам, що висуваються до науковців та визначити можливі напрямки вдосконалення особистості тощо.
- Поняття наукової організації праці
Наукова організація праці (НОП)– система заходів по вдосконаленню методів і умов інтелектуальної праці, збереження здоров’я працівників на основі освітніх досягнень науки і техніки, що забезпечують найвищу ефективність розумової праці.
Основними завданнями НОП є поєднання у єдиному процесі техніки та інтелектуальних можливостей науковців, забезпечення найбільшої ефективності використання трудових, матеріальних та інтелектуальних ресурсів з метою підвищення ефективності їхньої праці, тобто активного впливу на розвиток бізнесу, ринкових відносин, підвищення підприємницької діяльності і поліпшення добробуту кожної людини зокрема. Тому НОП має сприяти створенню таких умов праці, які забезпечували б збереження здоров'я і працездатності людини.
Наукова організація праці,як система, складається із таких взаємопов'язаних елементів: організації трудових процесів і робочих місць, забезпечення сприятливих умов праці, організації праці з функціонального обслуговування робочих місць, нормування і матеріального стимулювання, розвитку творчих здібностей і підприємницької активності працівників. Оскільки рівень виробничих сил і завдань, що стоять перед матеріальним виробництвом в умовах технічного прогресу і ринкових відносин, потребує, щоб управління підприємством було економним, оптимальним і оперативним, то зазначені елементи НОП щодо науково-дослідних робіт повинні ґрунтуватися на технічній базі ПК і наукових методиках з питань бізнесу і менеджменту. Наука при цьому має сприяти управлінню підприємницькою діяльністю при мінімальних витратах живої і матеріалізованої праці, забезпечити вибір найкращого варіанта рішень і давати змогу своєчасно приймати рішення з метою оперативного впливу на хід виробничого процесу, що можливо за умови раціонально організованого науково-дослідного процесу.
Наукова організація праці у науково-дослідному процесі передбачає застосування інформаційно-довідкових посібників, класифікаторів інформації, цінників і класифікаторів, розрахункових таблиць для обчислення оплати праці. Крім того, НОП неможливе без забезпечення їх пакетами прикладних і сервісних програм роботи ПК, що застосовуються на підприємствах, діяльність яких досліджується. Без узагальнення заходів НОП неможливо правильно вирішувати питання структури і чисельності наукового персоналу, планування роботи їх, ритмічного завантаження працівників.
Тривалий час вважали, що інтелектуальна праця науковців не підлягає нормуванню, а використовувати персональні електронні-обчислювальні машини (ПК) недоцільно. Справді, критерії нормування праці науковців мають свої особливості. Продуктивність праці цієї категорії спеціалістів в умовах вільного економічного підприємництва не залежить від кількості проведених досліджень, виявлених порушень нормативних актів та виданих наказів щодо осіб, винних у цих порушеннях, заподіяних збитків тощо. При цьому не враховували інтелектуальних здібностей конкретного науковця, а відповідно і оплату праці їх визначали за суб'єктивними оцінками керівника підрозділу.
Критеріями ефективності праці науковців, а отже, і нормування їхньої праці, є рекомендації і пропозиції, вироблені за результатами досліджень та використання їх у підприємницькій діяльності для підвищення якості продукції (робіт, послуг), її конкурентоспроможності на внутрішньому і міжнародному ринках, зниження собівартості, підвищення прибутковості. За такими критеріями оцінки роботи науковців можна нормувати їхню працю, планувати завдання кожному працівникові окремо. Особливо це важливо для наукових досліджень, які провадяться на замовлення підприємців, що самостійно вибирають не лише наукову організацію, а й конкретного науковця.
Отже, нормування праці науковців полягає у вивченні способів інтелектуальної праці і умов їхньої роботи, за яких у підприємницькій діяльності можна мати найбільшу ефективність. Нормування інтелектуальної праці науковців передбачає вивчення мети і об'єктів нормування, способів роботи і умов праці, класифікацію витрат часу і операцій, вибір об'єктів і методу спостереження, проведення спостережень і обробки даних, визначення трудомісткості праці окремого фахівця.
Розвиток творчих здібностей і підприємницької активності працівників передбачає систематичну роботу науковців з вивчення передового досвіду фінансово-господарської діяльності, проведення науково-практичних семінарів, популяризації праці науковців, обов'язкове підвищення кваліфікації їх через кожні п'ять років і одержання ліцензії на право виконання науково-дослідних робіт.
Організація обслуговування науково-дослідного процесувключає технічну оснащеність засобами праці, створення умов НОП на робочих місцях, обслуговування робочих місць, забезпеченість засобами зв'язку для збирання інформації, модернізацію засобів обробки інформації, технічну безпеку і професіонально технічну санітарію науковців. Отже, організація науково-дослідного процесу ґрунтується на системному підході до інтелектуальної праці науковців. Вона спрямована на активний вплив науки до пошуку оптимальних шляхів ефективного господарювання в умовах ринкової економіки.
- Принципи організації праці у науковій діяльності
Організаційні принципи в сфері наукової праці протягом тривалого часу ґрунтувалися на практичному досвіді дослідника. Поява наукової організації творчої праці зумовлена потребою координації і взаємозв'язку цілого ряду однорідних за технічним характером процесів колективної праці. Слід зазначити, що методи організації, які ґрунтуються на практичному досвіді окремого дослідника, не забезпечують оптимальності творчого процесу в умовах технічного прогресу.
Підвищення рівня використання наукового потенціалу є найважливішим напрямом підвищення ефективності науки, який залежить від організації праці наукових працівників. Раціональна організація праці забезпечує зниження трудових витрат на науку.
Найважливішими принципами організації праці у науковій діяльності є наступність, колективність, динамічність, мобільність, самоорганізація, творчий підхід.
Наступність- взаємозв'язок між живою і матеріалізованою працею у раніше виконаних наукових дослідженнях. Наука не змогла б розвиватися, якби кожний дослідник починав "з нуля". Тому в організації праці в наукових дослідженнях велику роль відіграє вивчення спадщини попередників.
Колективністьпраці у наукових дослідженнях зумовлена зростанням спеціалізації працівників, масштабами і складністю досліджень, розвитком матеріально-технічної бази науки. У сфері розумової праці, особливо творчої, спілкування між її учасниками опосередковується усною мовою і письмово, що не завжди дає змогу досягти швидкості і точності взаєморозуміння. Тому виникла потреба згуртування сил багатьох працівників, хоча безпосередній процес творчості має індивідуальний характер. Ця суперечність усувається координуючими впливами управління науковими дослідженнями (консультаціями, колективними обговореннями програм робіт, координаційними нарадами та ін.).
Колективізм,що застосовується у більшості галузей науки, ґрунтується на функціональному розподілі праці, при якому окремі функції закріплюються за різними працівниками (організаторами, координаторами, інформаторами, експериментаторами).
Оптимальна організація колективної праці включає також кооперування - поєднання різноманітних демографічних і психологічних типів, "генераторів" ідей з виконавцями, сміливих - з обережними, ініціативних-з більш самокритичними тощо: При цьому необхідно враховувати психологічну сумісність працівників.
Динамічністьорганізаційних форм праці у наукових дослідженнях визначається тим, що в умовах прискорення темпів розвитку науки змінюються форми розподілу і кооперації праці (розміщення кадрів, рівень колективності праці, розподіл роботи на етапи, організація робочого місця тощо). Вона зумовлює потребу в оперативному забезпеченні координації дій працівників у процесі досліджень. На основі добутих результатів у робочі плани і методику виконання робіт вносяться корективи, спрямовані на успішне завершення досліджень у регламентовані терміни.
Мобільністьпрофесійної підготовки кадрів полягає в адаптації працівників до зміни функцій, спеціалізації, місця роботи, що значною мірою впливає на організацію праці. Особливо необхідна вона в економічних дослідженнях, оскільки галузева підготовка економістів (промисловість, будівництво, транспорт, торгівля) обмежує можливості вивчення міжгалузевих зв'язків. Тому виникає потреба в адаптації спеціалістів до спрямованості явищ, що вивчаються.
Самоорганізаціяпередбачає комплекс заходів соціологічного і психофізіологічного характеру, що виконуються працівником з метою підвищення ефективності досліджень. Оскільки дослідження економічних процесів пов'язано з обробкою великих масивів цифрової інформації, то дослідник повинен виробити в собі такі риси характеру, як зосередженість, уважність, аналітичність мислення, що дає змогу критично оцінювати результати виконаних розрахунків і згрупованих даних. В економічних дослідженнях не можна приймати жоден висновок на підставі твердження авторитетів або неперевірених даних. У дослідника завжди має бути сумнів, що неперевірений ним висновок за допомогою збирання, групування і обробки інформації про об'єкт дослідження не є достовірним. При цьому має виконуватися самонормування праці, яке полягає у визначенні щоденної норми, яку дослідник встановлює для себе особисто. Так може бути встановлена норма написання текстового матеріалу (8-10 сторінок, складання 4-5 аналітичних таблиць, реферування 70-80 сторінок літературних джерел та ін.).
Творча активність ґрунтується на вивченні й узагальненні досягнень, що є в цій галузі знань, критичному осмисленні їх і створенні нових концепцій. Спрямована вона на виробництво нових знань і, зокрема, на пізнання об'єктивних законів і тенденцій розвитку явищ, що дають змогу вирішувати нові науково-теоретичні і науково-практичні проблеми. У економічних дослідженнях творчий підхід застосовується при вивченні передового досвіду роботи підприємств і об'єднань, узагальненні даних з літературних джерел про об'єкт дослідження. При цьому за допомогою різноманітних методів дослідження і визначення тенденцій, явищ, що вивчаються, дослідник робить висновок про творче застосування добутих результатів у подальшому вдосконаленні економічних явищ, що вивчаються.
- Особливості творчої праці
Найважливішими особливостями сучасних наукових досліджень, що впливають на ефективність наукової праці, є такі:
- імовірний характерїх результатів, тому дослідник повинен мати моральні, і вольові якості (організованість, наполегливість, твердість);
- унікальність,яка обмежує застосування типових методик і рішень; це має місце у матеріальному виробництві;
- складність і комплексність,які підвищують вимоги до наукових працівників при кооперації праці, насамперед це стосується економічного аспекту проблеми, що вивчається. Це потребує не тільки розширення економічного світогляду дослідника, а й залучення професійних економістів;
- масштабність і трудомісткість,які ґрунтуються на вивченні великої кількості об'єктів та експериментальній перевірці добутих результатів;
- зв'язок досліджень з практикою,що закріплюється у міру перетворення науки у безпосередню виробничу силу. Досвід показує, що не кожний спеціаліст, навіть висококваліфікований, має нахил до виконання наукових досліджень.
- Роль особистості вченого в науці
Ефективність праці у науковій діяльності залежить від моральних, вольових і якісних характеристик працівника, а також його інтелектуального рівня. Останнє особливо важливо у творчій праці науково-дослідної діяльності.
Авторитет вченого визначається передусім результатами його праці, які залежать від його інтелекту.
Під інтелектомнаукового працівника розуміють захопленість працею, невдоволеність, готовність до самопожертви заради наукової істини. Захопленістьпрацею формується у дослідника на підставі впевненості в справедливості і важливості справи, якій він віддає свої сили. Впевненістьвиявляється в таких особливостях характеру, як цілеспрямованість, принциповість, оптимізм, вимогливість до себе та до інших.
Готовність до самопожертвизаради наукової істини є найвищим проявом вольового характеру вченого - рішучості, настирливості, чесності.
У наукового працівника невдоволеністьдосягнутим виявляється у постійних пошуках кращих шляхів вирішення наукових проблем. Він критично ставиться до власних наукових праць, накреслює шляхи удосконалення їх і висловлює зауваження щодо робіт своїх колег. У кожній науковій праці вчений повинен прагнути зробити хоча б невеликий крок вперед порівняно з досягнутим попередниками. Невдоволеність спонукає вченого до творчої праці, і навпаки, відсутність її свідчить про те, що вчений вичерпав свої ідеї, припинив активне наукове життя.
Розвиток колективності праці в наукових дослідженнях пов'язаний з деякими особливостями її активізації, і, насамперед, вільної дискусії в досягненні наукової істини. Є багато різноманітних методик проведення наукових дискусій у пошуках Істини, правильних рішень, але всі вони спрямовані на активізацію "мозкової атаки "учасників дискусії. В її основу покладена гіпотеза про те, що серед великої кількості рішень є принаймні одне оптимальне. На відміну від традиційного способу обговорення наукових проблем "мозкова атака" проводиться за певною методикою.
Пряма "мозкова атака"(метод комісії) передбачає формулювання проблеми з виділенням її центрального пункту і потім висування і обговорення пропозицій щодо вирішення проблеми. При цьому жодна ідея не може бути оголошена неправильною або відкинута, а, навпаки, розглядається будь-яка пропозиція, у деяких випадках організатори "мозкової атаки" заздалегідь передбачають заходи щодо управління груповою дискусією. У цьому випадку застосовується метод колективної генерації ідей.Серед її учасників призначаються "аніматори", що стимулюють процес творчості, "модератори",які стежать за тим, щоб полеміка учасників дискусії не виходила за межі прийнятної; "президент",що зосереджує увагу учасників на сформульованій проблемі; "генератори",в завдання яких входить висування ідей; "селектори",які оцінюють і підбирають висунуті "генераторами" пропозиції.
Інший різновид "мозкової атаки" - обмін думками (Іноді його називають методом віднесеної оцінки).При цьому ставиться завдання не лише проблеми, а й також досягнення єдності поглядів з приводу переваг та недоліків висунутих ідей і напрацювання колективних пропозицій.
Крім того, є ще один вид "мозкової атаки" стимулювання спостереження,яке полягає у тому, що поставлене завдання вирішується не у загальному вигляді, а переноситься на уявний, іноді реальний об'єкт. Складається "сценарій", за яким "програються" можливі варіанти вирішення проблеми згідно із загальними правилами "мозкової атаки".
Застосування організаційних форм "мозкової атаки" у наукових дослідженнях залежить від теми і методики її дослідження, складу виконавців, завдання, виданого замовником, та інших умов. Проведення наукових дискусій у дослідженнях конкретної економіки пов'язано з моделюванням об'єктів, що вивчаються, коли результати дослідження експериментуються і впроваджуються на виробничих підприємствах і об'єднаннях. При цьому дослідникам у процесі "мозкової атаки" доводиться часто долати психологічний бар'єр інертності окремих працівників, що звикли працювати в умовах затвердженої технології виробництва і критеріїв адміністративно-розподільчої економіки.
Отже, особливість творчої праці у дослідженні економіки полягає у її цільовій функції - перетворенні науки в безпосередню виробничу силу. При цьому слід використовувати ідейну впевненість і високу свідомість щодо розвитку науки та потребу у ній суспільства.
Контроль
Контрольні питання:
- Дайте визначення наукової організації праці, які її елементи ?
- Як би ви розподілили елементи НОП за важливістю (значустістю) в науковому процесі.
- Які завдання виконує НОП ?
- Чи можливе нормування праці науковців, на основі яких критеріїв це можливо здійснити ?
- Які характерні особливі риси носить в собі наукова діяльність ?
- Які риси вченого визначають ефективність наукової роботи ? Охарактеризуйте їх суть та індивідуальну вагу в дослідному процесі.
- Що являє собою поняття “мозкова атака” ?
- Які існують види “мозкових атак” ? В чому їх особливості ?
- Як розподіляються учасники “мозкової атаки”?
- Які функцї виконують модератори та генератори ?
- Які основні принципи організацї праці у науковій діяльності ?
- Чи є принципи колективізму та колективності тотожними ? Чому?
Тести:
1. Який з переліків основних принципів організації НД є невірним: А) наступність, колективність, динамічність; Б) колективізм, обачність, мобільність; В) самоорганізація, динамічність, творча активність; Г) всі відповіді є вірними.
2. Яка з особливості НП обмежує застосування типових методик і рішень:
А) імовірнісних характер результатів; Б) унікальність; В) складність і комплексність; В) масштабність і трудомісткість; Г) зв’язок з практикою.
3. НОП – це: А) система заходів щодо вдосконалення методів і умов інтелектуальної праці, що забезпечують найбільшу її ефективність;
Б) критерій ефективності результатів наукових досліджень; В) вірно А) та Б); Г) обидві відповіді невірні.
4. Забезпечення сприятливих умов праці – це: А) особливість творчої праці у дослідницькій діяльності; Б) основний принцип організації НД;
В) елемент НОП; Г) жодна з відповідей не є вірною.
5. Критеріями ефективності праці науковців є: А) обсяг рекомендацій і пропозицій; Б) обсяг рекомендацій і пропозицій за результатами досліджень та використання їх в практичній діяльності; В) зв’язок досліджень з практикою.
6. Організація обслуговування НДП передбачає: А) забезпечення колективності і колективізму дослідження; Б) створення умов НОП на місцях; В) забезпечення масштабності та трудомісткості;Г) жодна з відповідей не є вірною.
7. Стимулювання спостереження – це: А) складова організації обслуговування праці; Б) принцип організації праці; В) вид мозкової атаки;
Г) особливість творчої праці.
8. Під інтелектом не розуміють: А) захоплення; Б) впевненість; В) готовність до самопожертви; Г) творча активність.
9. Мозкова атака – це: А) метод досягнення оптимального рішення за допомогою колективної дискусії; Б) елемент НОП; В) особливість інтелектуальних здібностей науковця; Г) особливість творчої праці.
10. Колективізм – це : А) зростання спеціалізації працівників, масштабів і складності досліджень, розвиток матеріально – технічної бази науки; Б) вивчення і узагальнення досягнень, що є в галузі знань; В) функціональний розподіл, при якому окремі функції закріплюються за різними працівниками; Г) вірної відповіді нема.
11. Самоорганізація передбачає: А) заходи соціологічного і психофізичного характеру, використовуються працівником для підвищення ефективності досліджень; Б) адаптація працівника до зміни функцій, спеціалізації, місця роботи; В) обидві відповіді вірні; Г) обидві відповіді невірні.
12. Творча активність – це: А) зміна форм розподілу і кооперування в умовах прискорення темпів розвитку науки; Б) адаптація працівника до зміни функцій, спеціалізації, місця роботи; В) обидві відповіді вірні; Г) обидві відповіді невірні.
Матриця відповідей до тестових завдань
| Питання | ||||||||||||
| Відповідь | Б | Б | А | В | Б | Б | В | Г | А | В | А | Г |
Література
1. Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р., № 2984-ІІІ
2. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р. №1977-ХІІ
3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів” від 1.03.1999 р. №309
4. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екон. спец. вузів. – К.: Вища школа, 1997. – 271 с.
5. Єріна А.М., Захожий В.Б., Єрін Д.Л. Методологія наукових досліджень: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 212 с.
6. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 295 с.