Текст як об’єкт дослідження
Факультет міжнародної політики, менеджменту та бізнесу
Кафедра прикладної лінгвістики
Ольга Качмар
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ТЕКСТУ
Методичні вказівки
для студентів 2 курсу денної та заочної форми навчання
з галузі знань 0203 «Гуманітарні науки»
з напряму підготовки 6.020303 Філологія «Прикладна лінгвістика»
Ужгород – 2016
ББК-
УДК-
Качмар О. Ю. Теоретичні та прикладні аспекти аналізу тексту: Методичні вказівки для студентів 2 курсу денної форми навчання з галузі знань 0203 «Гуманітарні науки» з напряму підготовки 6.020303 Філологія «Прикладна лінгвістика». – Ужгород: Редакційно-видавничий відділ УжНУ, 2013. – 34 с.
Розробник: Качмар Ольга Юріївна, к.філол.н., доцент кафедри прикладної лінгвістики.
Рецензент: Полюжин М.М. – доктор філологічних наук, професор
Затверджено та рекомендовано до друку на засіданні кафедри прикладної лінгвістики ДВНЗ «Ужгородський національний університет» (протокол № від ).
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………..
1. Текст як об’єкт дослідження………………………………………………
2. Трактування тексту й дискурсу в науковій літературі………………….
3. Категорії тексту…………………………………………………………….
4. Контекст і підтекст…………………………………………………………
5. Класифікація текстів……………………………………………………….
Висновки………………………………………………………………………
Контрольні завдання…………………………………………………………
Список використаної літератури……………………………………………
Перелік рекомендованої літератури…………………………………………
Інформаційні ресурси…………………………………………………………
ВСТУП
Методичні вказівки з навчальної дисципліни «Теоретичні та прикладні аспекти аналізу тексту» розраховані на студентів-філологів IІ курсу факультету міжнародної політики, менеджменту та бізнесу, а також буде корисним для формування навичок аналітичного читання у студентів старших курсів, які вивчають англійську мову.
Основна мета курсу – подальше формування у студентів аналітичної та мовної компетенції у межах тематики відповідно до їхньої майбутньої спеціальності.
Основні завдання курсу:
· формування у студентів уміння читати, розуміти і перекладати оригінальну літературу;
· розвиток навичок аналізування прочитаного;
· повторення мовознавства, літературознавства, стилістики та лексикології, засвоєних раніше;
· ознайомлення з основними елементами побудови тексту;
· формування навичок самостійної роботи з додатковою і довідковою літературою, спеціалізованими словниками.
Методичні вказівки охоплюють 5 комплексних тем із розділу «Текст як об’єкт дослідження. Основні терміни та поняття лінгвістики тексту».
Аналіз тексту – це і процес розуміння твору, і результат цього процесу, що виражається у вмінні викласти свої спостереження, користуючись відповідною метамовою, викладаючи розуміння прочитаного. Без скрупульозного аналізу структури тексту неможливо виявити специфіку його впливу на читацькі маси, що не знають просторових та часових кордонів. Саме тому інтерпретацію та аналіз тексту потрібно починати з вивчення текстової організації та тих властивостей, які забезпечують можливості актуалізації мовних одиниць.
Дослідження цілих художніх текстів проводиться переважно на матеріалі поезії. Це зручно з технічного боку: вірш, як правило, за своїм обсягом не перевищує однієї сторінки і постійно знаходиться у дослідника перед очима у повному обсязі, але поетичний твір має і цілу низку додаткових, відмінних від прози характеристик. Оскільки основна маса читачів у переважній більшості полюбляє прозу, то об’єктом аналізу вибрано також і прозаїчні художні тексти.
Текст як об’єкт дослідження
У світлі мовознавчих пошуків сьогодення важливим постає питання одиниці лінгвістичного аналізу тексту. До порівняно недавнього часу речення залишалося найбільшою одиницею лінгвістичного аналізу, інтереси дослідників не виходили за його межі. Ще у 60-ті роки наполегливо обговорювалася думка про те, що в мовній структурі нема вищого рівня, ніж рівень речення. Однак, поняття тексту не зовсім чітко окреслене в сучасній науці. Під нього можна підвести найрізноманітніші висловлювання, часто не сумірні ні за обсягом, ні за побудовою, ні за способом викладу – від гасла чи прислів’я (Nokia – connecting people, Garnier – подбай про себе, Лореаль – бо ти цього варта тощо) до монографії або багатотомної епопеї («Война и мир» Л.А. Толстой, «Сага про Форсайтів» Джон Голсворсі).
Будь-який текст поєднує план змісту й план вираження. План змісту – це його смисл, а план вираження – його мовне оформлення.
Кожен текст, висвітлюючи якусь тему, охоплює певний обсяг фактичних даних, певну інформацію. Оскільки текст може бути різний – художній і нехудожній (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний) – кожен із них вимагає своєрідного підходу. Зокрема інформація, що міститься в нехудожньому тексті, завжди достатньо чітко співвідноситься з певною ділянкою дійсності й зорієнтована на конкретне коло адресатів. Такий текст обмежений низкою ознак – соціальних, професійних, політичних, територіальних, національних тощо. Заміна конкретних індивідуумів у цій групі текстів до кардинальних змін у сприйнятті інформації не веде.
Інша річ – художній текст. Співзвучність чи неспівзвучність окремих естетичних, психологічних, емоційних, ідейних поглядів автора і читача зумовлюють можливість різного трактування (інтерпретації) одного й того ж твору різними митцями: режисерами, акторами, критиками. Згадайте розмови навколо неоднозначного фільму «50 відтінків сірого», 1001 погляд на його якість або, наприклад, Гамлет понад 400 років розв’язує проблему: бути чи не бути?!Канонічний зміст трагедії залишається незмінним. А кожна епоха, кожен митець бере з цього твору нові ідеї та емоції. Звідси напрошується думка, що трафаретного трактування художнього тексту немає.
Кожен справді художній твір випереджає час, тому сучасники-читачі не завжди усвідомлюють усю глибину, значущість порушеної у творі проблеми (Оруел писав про імперію зла – СРСР, Шевченко – про москалів, Ліна Костенко у творчості описала ключові національні біди, а трагедію України в контексті війни, яку зараз ми відчуваємо, глибоко розкрито у психологічному романі Осипа Турянського «Поза межами болю», неможливо читати без сліз).
Відомо, що смисл одного й того ж тексту не завжди однаково сприймають різні люди. Так, дуже часто при сприйнятті переважає логічна інформація і залишається поза увагою естетична. Іноді навіть логічну інформацію по-різному інтерпретують люди, що читають той самий твір. Тобто, смисл, який вкладає автор, і зміст, який сприймають читачі, не завжди аналогічні. Кожен читач розставляє акценти по-своєму, здійснює особисту інтерпретацію. І для того, щоб запобігти хибній оцінці, проводять лінгвосмисловий аналіз, тобто, здійснюють лінгвістичний аналіз тексту.
Отже, з одного боку, текст – це будь-яке висловлювання, що складається з одного чи кількох речень, з іншого – таке мовне утворення як повість, роман чи епопея. На цих підставах іноді висловлюється сумнів, чи слід вважати текст мовною одиницею. До того ж, термін текст застосовують для позначення не лише цілісного висловлювання, а й відносно закінченого за змістом уривка. Вживають це слово і в інших, нетермінологічних значеннях, наприклад, «текст вправи», «текст до кадрів фільму», що створює певні незручності в розумінні. Для нас наразі цільовим є власне наукове трактування тексту.