Мета нормування праці в нових умовах господарювання.
Сучасний рівень розвитку продуктивних сил зумовлює широке й багатоступінчасте кооперування праці; за умов якого індивідуальна трудова діяльність можлива і має певне соціально-економічне значення, але область її поширення не може бути великою внаслідок генетично обмежених можливостей зростання продуктивності праці. Вирішальну роль у розвитку суспільства відіграє спільна або колективна трудова діяльність, яка характеризується глибоким поділом праці.
Виділення нормування праці в окрему функцію апарату управління виробництвом є закономірним наслідком поглиблення суспільного поділу праці. Виробнича практика останнього століття підтвердила ефективність відокремлення функції нормування праці. Всі витрати на здійснення цієї важливої функції багаторазово окупаються тією економією живої праці, яку повсякденно своєю діяльністю забезпечують відповідні функціональні служби підприємств.
Практичне значення нормування праці на виробництві дуже велике. Як зазначалося, головна роль нормування праці полягає у встановленні об'єктивно необхідної міри затрат живої праці (норми) на виконання конкретної роботи.
Норма праці є тією первинною клітиною організації праці та виробництва, від якої починаються і на ній ґрунтуються практично всі планово-економічні розрахунки на підприємстві як поточного, так і перспективного та прогнозного характеру. На підставі норм затрат праці базуються також розрахунки економічної ефективності науково-технічних та організаційних нововведень.
Водночас норми праці становлять об'єктивну основу раціональної організації та оперативного управління виробництвом. Нормування відіграє значну соціальну роль як засіб встановлення рівно напружених норм праці за однакових умов виробництва незалежно від галузевої приналежності та відомчої підпорядкованості підприємств. Воно сприяє досягненню суспільно необхідної інтенсивності праці на різних дільницях підприємства, на різних підприємствах та регіонах. Соціальне значення нормування праці полягає також у тому, що це є дійовий засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою оплати та мірою праці, що відповідає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду споживання.
Нормування у поєднанні з іншими заходами організації праці сприяє раціоналізації трудових процесів, усуненню втрат робочого часу, оптимальному поєднанню колективних зусиль на основі прогресивних форм кооперування праці. Порівняння фактичних затрат праці з об'єктивно необхідними дає можливість виявити приховані резерви виробництва, що зрештою веде до зменшення трудомісткості продукції та зростання продуктивності праці.
Значення нормування праці як вихідної бази для узгодження дій різних виконавців та структурних підрозділів не зменшується, а навпаки зростає за умов високомеханізованого виробництва. Без точних норм затрат праці неможливо забезпечити єдність, узгодженість та безперервність роботи численних систем машин та устаткування, а також ритмічність випуску готової продукції.
Навіть невелика помилка у визначенні затрат робочого часу на ту чи іншу технологічну операцію за умов високомеханізованого виробництва може спричинити штучне створення на виробництві "вузьких місць", які стримуватимуть нормальний хід виробництва. Внаслідок цього частина робочих місць буде недостатньо завантажена, натомість інші працюватимуть у режимі перевантаження, з нічними змінами, зростуть запаси деталей та вузлів, напівфабрикатів на окремих операціях. Усе це негативно впливатиме на кількісні та якісні показники ефективності виробництва.
Правильно встановлені норми затрат оперативного часу на конкретних робочих місцях використовуються для обґрунтування найраціональніших режимів праці та відпочинку як важливої передумови продуктивної роботи без шкоди для здоров'я людини.
За умов ринкової економіки, коли підприємство стає економічно самостійним, а конкуренція товаровиробників на порядок денний гостро ставить питання виживання, нормування праці набуває особливого значення як дійовий засіб скорочення затрат живої праці, економії коштів, що йдуть на оплату праці, зниження собівартості продукції та підвищення її конкурентоспроможності.
Разом з тарифною системою нормування є ефективним засобом позитивної мотивації праці, спрямованої на посилення творчої активності робітників, спеціалістів та керівників виробництва, що має неоціненне значення за нових умов господарювання.
Широко розрекламоване колись так зване соціалістичне змагання нині повністю втратило своє значення. Але потреба визначення трудового внеску працівників і окремих колективів з метою точного встановлення частки кожного у колективно заробленому фонді оплати праці зберігає свою актуальність. Отже, об'єктивна диференціація трудового внеску колективів та окремих виконавців можлива за умови встановлення точних, рівно напружених норм праці для кожного робочого місця без винятку.
Велике практичне значення нормування праці зумовлює необхідність подальшого його вдосконалення.
Першорядними завданнями на сучасному етапі розвитку економіки нашої країни є такі:
ü істотне поліпшення якості та розширення масштабів підготовки фахівців з нормування праці;
ü подальший розвиток теорії та методології нормування праці як галузі наукових знань;
ü вдосконалення нормативної бази для нормування праці іпершу чергу тих категорій працівників, для яких досі відсутні науково обґрунтовані нормативи і корми;
ü вдосконалення техніки та прийомів нормування праці;
ü створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;
ü комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, норм затрат часу за різноманітних умов виробництва;
ü поступове створення організаційно-технічних умов для об'єднання функцій технолога і нормувальника в одній особі.